Ухвала

від 24.06.2024 по справі 2п-8517/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

24 червня 2024 року

м. Київ

справа № 2п-8517/10

провадження № 61-6890ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Кожух О. А., Собослоя Г. Г., Мацунича М. В., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2024 року (згідно з відбитком календарного штампу суду) ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», яке не брало участі у справі, подало апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року, та посилалося на те, що цим рішенням суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та одночасно заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року:

наведені ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року визнано неповажними;

апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року залишено без руху, про що повідомлено апелянта та надано строк протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали для можливості звернутися із заявою, вказавши інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

судом встановлено, що у 2019 році ПАТ «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних особі на ліквідацію АТ «Родовід Банк» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (цивільна справа № 308/13903/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/83778426);

ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2020 у справі № 308/13903/18 замінено позивача ПАТ «Родовід Банк» його правонаступником ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93696965);

05 червня 2021 року ОСОБА_1 подала клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у справі №308/13903/18, мотивуючи тим, що задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: дитячий клуб, перебудований з недобудованого житлового будинку, що розташований на земельній ділянці площею 0,1859 га за адресою: АДРЕСА_1 , вплине на її права як власника частки у розмірі 50% такого майна, яка була виділена їй рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року у справі № 2п-8514/10 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100838457);

ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 грудня 2021 року залучено до участі у справі № 308/13903/18 за позовною заявою ПАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо», до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100838457)

рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2022 року в справі № 308/13903/18 у задоволенні позову ПАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108037646);

у вказаному рішенні місцевим судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 09 грудня 2010 року, яке набрало законної сили, поділено майно, що є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в наступний спосіб: виділено ОСОБА_1 частину у розмірі 50 % від наступного майна: зокрема, дитячого клубу, перебудованого з недобудованого житлового будинку загальною площею 1237,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,0700 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №068647 від 30 листопада 2009 року; земельної ділянки площею 0,0031 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 068649 від 30 листопада 2009 року;

зі змісту рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2022 року в справі № 308/13903/18 вбачається, що представник ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» був присутній у судовому засіданні та підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві (https://reyestr.court.gov.ua /Review/108037646).

із часу постановлення ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2021 року та ухвалення рішення цього ж суду від 29 листопада 2022 року в справі №308/13903/18 апелянту було відомо про факт ухвалення та зміст рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року в справі № 2п-8517/10;

за таких обставин, доводи ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» про те, що воно дізналося про рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року в справі № 2п-8517/10 лише після отримання відповіді приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохана П. І. від 11 березня 2024 року є голослівними та необґрунтованими. Отже, наведені підстави для поновлення процесуального строку слід визнати неповажними.

Оскарженою ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року

підстави, вказані у заяві ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року визнано неповажними;

відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року в справі № 2п-8517/10.

Оскаржена ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

частина друга статті 358 ЦПК України не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Апелянт має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку;

системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ЦПК України;

з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» 29 березня 2024 року подало апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року, тобто зі спливом понад 13 років після його ухвалення, при цьому як на підставу поновлення процесуального строку посилається на те, що фактично про оскаржуване рішення апелянт дізнався з матеріалів виконавчого провадження лише 11 березня 2024 року;

проте, апеляційним судом встановлено, що у 2018 році ПАТ «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних особі на ліквідацію АТ «Родовід Банк» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (цивільна справа №308/13903/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/83778426);

ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2020 у справі № 308/13903/18 замінено позивача ПАТ «Родовід Банк» його правонаступником ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93696965);

рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2022 року в справі № 308/13903/18 у задоволенні позову ПАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108037646);

зі змісту рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2022 року в справі №308/13903/18 вбачається, що предметом позову у вказаній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки - дитячий клуб, перебудований з недобудованого житлового будинку, що розташований на земельній ділянці площею 0, 1859 та за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Договором іпотеки від 28 вересня 2006 року, укладеного між АТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Митровцій Ю. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 2610, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108037646);

ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2021 року залучено до участі у справі № 308/13903/18 за позовною заявою ПАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо», до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (https://reyestr.court.gov.ua/ Review/100838457);

рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2022 року в справі №308/13903/18 встановлено, що 19 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала до суду пояснення щодо позову у справі №308/13903/18, згідно яких зазначала, що майно, яке відповідач передав в іпотеку Банку та на яке позивач просить звернути стягнення (дитячий клуб, перебудований з недобудованого житлового будинку загальною площею 1237,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1 ), було збудоване за час спільного проживання нею з відповідачем однією сім?єю та належить їй, ОСОБА_1 , та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, що встановлено рішенням суду від 09 грудня 2010 року по справі № 2п-8514/10 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108037646);

таким чином, можна зробити висновок, що ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» стало відомо про наявність рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року у справі № 2п-8517/10 не 11 березня 2024, як апелянт зазначає у заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, а набагато раніше, а саме - із часу постановлення ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2021 та ухвалення рішення цього ж суду від 29 листопада 2022 року в справі №308/13903/18;

доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження про те, що в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 308/13903/18 судом взагалі не встановлено, щодо яких земельних ділянок відбувся поділ на підставі судового рішення у справі №2п-8517/10, а в судовому рішенні від 29 листопада 2022 року місцевим судом взагалі залишено поза увагою та не надано жодного обґрунтування чи відноситься земельна ділянка 0,1859 га, що була предметом позову у справі № 308/13903/18, до предмету позову у справі №2п-8517/10 є безпідставними. Суд, встановлюючи можливість потенційного впливу рішення суду у справі № 308/13903/18 на права та обов`язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, вірно встановив, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року у справі № 2п-8517/10 ОСОБА_1 виділено частку у розмірі 50% від дитячого клубу, перебудованого з недобудованого житлового будинку загальною площею 1237,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки у справі № 308/13903/18, на яке ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» просило здійснити звернення стягнення, а тому ці обставини не підлягали додатковому встановленню;

посилання апелянта на те, що наявність судового рішення у справі № 308/13903/18 у ЄДРСР не надавало можливості достеменно ідентифікувати нерухоме майно, оскільки інформація у ньому є неперсоніфікованою, а тому тільки отримавши повний текст судового рішення, а також зіставивши його із даними відкритого виконавчого провадження щодо ОСОБА_2 та даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, апелянт мав можливості встановити всі критерії правового зв`язку рішення суду у справі № 2п-8517/10 від 09 грудня 2010 року та порушеними правами, необґрунтовані, оскільки встановлення місцевим судом факту, що задоволення рішення у справі № 308/13903/18 може потенційно вплинути на права та обов`язки ОСОБА_1 , якій рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року у справі № 2п-8517/10 виділено частку у розмірі 50% від дитячого клубу, перебудованого з недобудованого житлового будинку загальною площею 1237,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки, на який апелянт просив звернути звернення стягнення, одночасно вказувало ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» на можливе порушення таким рішенням його прав щодо вказаного предмету іпотеки, у зв`язку з чим останній не був позбавлений можливості перевірити інформацію щодо права власності на спірний предмет іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та своєчасно, починаючи із часу постановлення ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2021 року або ухвалення рішення цього ж суду від 29 листопада 2022 року у справі № 308/13903/18, просити видати копію такого рішення (що було зроблено лише 14 березня 2024 року) та оскаржити рішення місцевого суду від 09 грудня 2010 року у справі № 2п-8517/10;

зі змісту ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 308/13903/18 вбачається, що представник ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» - Софіщенко В. А. був присутнім у судовому засіданні та залишив вирішення клопотання про залучення третьої особи на розсуд суду. Таким чином, представнику апелянта було відомо про наявність клопотання ОСОБА_1 та його мотивацію, а також про встановлені судом обставини під час його розгляду, що свідчить про його обізнаність про факт ухвалення та зміст рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року в справі №2п-8517/10;

тому безпідставними є посилання апелянта на запровадження в Україні воєнного стану, внаслідок якого було введено простій для всіх працівників юридичного відділу товариства, та неможливість у подальшому після виходу з простою начальником юридичного відділу Софіщенко В. А. самостійно оцінити весь стан судової роботи ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», оскільки останньому стало відомо про наявність та зміст оскаржуваного рішення суду ще 26 жовтня 2021 року, тобто за понад три місяці до запровадження воєнного стану в Україні, а тому подальше подання апеляційної скарги в установлений законом строк залежало виключно від його волевиявлення та належного використання ним своїх прав, визначених нормами ЦПК України, а саме мало суб`єктивний характер;

причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами;

колегія суддів вважала, що несвоєчасне оскарження рішення суду першої інстанції, з огляду на наведені апелянтом доводи, зумовлено не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру, а тому наведені підстави для поновлення процесуального строку визнала неповажними;

посилання ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» на правові висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 16червня 2023 року у справі №520/986/22, від 14 червня 2023 року у справі № 308/10650/19, апеляційний суд відхилив, оскільки питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження у цих справах вирішувалося щодо апеляційних скарг на рішення, які були подані до спливу одного року з дня ухвалення судового рішення, натомість у цій справі скаргу подано після спливу понад 13 років з дня ухвалення оскарженого рішення місцевого суду, а тому такі не є релевантними до обставин цієї справи;

тому апеляційний суд зробив висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року в зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

10 травня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» через підсистему Електронний суд подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, в якій просило: скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду та передати справу для продовження розгляду; вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 31 травня 2024 року ці недоліки було усунуто.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

посилається на висновки, зроблені в постанові Верховного Суду від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22 та у постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 308/10650/19, в яких Верховний Суд чітко пов`язує обрахування строку на апеляційне оскарження судових рішень з датою отримання їх повного тексту;

24 лютого 2010 року ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, розгляд якої тривав 14 років, справа неодноразово розглядалась судами всіх інстанцій, змінюючи свій номер. Лише 16 січня 2024 року Закарпатським апеляційним судом було ухвалено остаточну постанову у справі № 712/2-7250/2011. 13 лютого 2024 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області було видано товариству 2 виконавчі листи у справі № 2-7250/11. 06 березня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Кохан П.І. були відкриті 2 виконавчі провадження № НОМЕР_1, НОМЕР_2. 11 березня 2024 року товариству стало відомо з листа-відповіді приватного виконавця, що «згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 368911694 від 11 березня 2024 року земельна ділянка, реєстраційний/кадастровий номер 2110100000:44:002:0139, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , поділена між боржником та іншою особою на підставі рішення суду N° 2п-8517/10 виданого 09 грудня 2010 року Ужгородським міськрайонним судом. Ця земельна ділянка відноситься до об`єкта іпотеки, що виникла в результаті поділу земельної ділянки реєстраційний/кадастровий номер2110100000:44:002:0049, площею 0,1859 га, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ». 14 березня 2024 року товариство звернувся до суду із заявою про видачу копії рішення суду, яке було отримано 18 березня 2024 року;

ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» не могло раніше дізнатись про порушення його прав та інтересів рішенням суду у справі № 2п-8517/10 та його зміст, оскільки в ЄДРСР воно відсутнє. Крім того, щодо цієї справи № 2п-8517/10 були відсутні будь-які відомості на офіційному веб-сайті Судової влади України до 29 березня 2024 року, коли товариство звернулось з апеляційною скаргою;

ПАТ «Родовід Банк» свого часу не був залучений у справу № 2п-8517/10 третьою особою, відповідно він не міг знати про неї, йому не надсилалась копія рішення суду від 09 грудня 2010 року, яке він би міг оскаржити у встановленому законом порядку, а також передати його копію новому кредитору - ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» у 2020 році. ОСОБА_2 не повідомляв та не долучав до матеріалів справи № 2-7250/11 про стягнення з нього кредитної заборгованості копію рішення суду у справі № 2п-8517/10. При цьому, якби це було ним зроблено, то Банк міг би ініціювати залучення ОСОБА_1 співвідповідачем.

лише 20 червня 2023 року у ДРРПНМ було зареєстровано право спільної часткові власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:44:002:0139 на підставі рішення суду у справі № 2п-8517/10. Тобто судове рішення не виконувалось сторонами до 20 червня 2023 року, а щодо інших 4 об`єктів нерухомості, то воно досі залишається невиконаним. Також з АСВП вбачається, що ОСОБА_1 не зверталась до ДВС з метою стягнення зі ОСОБА_2 понесених нею судових витрат. Таким чином, ані ПАТ «Родовід Банк», ані ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» не могли своєчасно дізнатись про поділ іпотечного майна з державних реєстрів, оскільки відповідні відомості в них були відсутні. Таким чином, в силу частини другої статті 354 ЦПК України ТОВ «Фінансова Компанія має право на поновлення, строку на апеляційне оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 2п-8517/10 від 09 грудня 2010 року, оскільки апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів (29 березня 2024 року), з дня вручення йому повного рішення суду 18 березня 2024 року;

протягом 2018-2022 років Ужгородським міськрайонним суди Закарпатської області розглядалась справа № 308/13903/18 за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації на публічних торгах. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2020 року було залучено до участі у справі № 308/13903/18 правонаступника позивача ПАТ «Родовід Банк» - ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо». Рішенням Ужгородського міськрайонного СУДУ Закарпатської області від 29 листопада 2022 року у справі № 308/13903/18 в задоволенні позову було відмовлено у зв`язку із пропуском позовної давності. ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження 18 квітня 2024 року зауважувало, що брало участь у справі № 308/13903/18 виключно в режимі відеоконференції, спочатку у зв`язку із запровадженням карантину (11 березня 2020 року), а потім у зв`язку із введенням воєнного стану (24 лютого 2022 року), який має наслідком запровадження простою у товаристві, відсутністю уповноваженого представника, який міг ознайомитись з матеріалами справи та отримати наручно копії судових рішень. Представник товариства вперше ознайомився із матеріалами справи № 308/13903/18 лише 12 квітня 2024 року. При цьому ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» не отримувало у будь-якій формі ані заяву ОСОБА_4 про залучення її третьою особою з додатками, ані рішення суду від 29 листопада 2022 року, оскільки вони нам взагалі не надсилались, що підтвердилось під час ознайомлення нашого представника з матеріалами справи № 308/13903/18. Крім того, зазначена заява та судові рішення відсутні в електронному кабінеті товариства у підсистемі Електронний суд ЄСІТС (у ньому є лише судові повістки). враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16 червня 2023 у справі № 520/986/22, сам факт «обізнаності» ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» з судовими рішеннями у справі № 308/13903/18, які містять посилання на рішення суду у справі № 2п-8517/10, не впливає на обрахунок строку на апеляційне оскарження останнього;

матеріалами цієї справи жодним чином не підтверджується висновок апеляційного суду, що ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» «стало відомо про наявність та зміст оскаржуваного рішення суду ще 26 жовтня 2021 року». Сама по собі участь представника у судовому засіданні 26 жовтня 2021 у справі № 308/13903/18 не має своїм наслідком обізнаність зі змістом рішення суду у справі № 2п-8517/10 та не призводить до початку перебігу строку на його апеляційне оскарження.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Європейський суд з прав людини зауважував, що «одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості (див., зокрема, пункти 74, 75 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року в справі № 752/8449/20 (провадження № 61-15447св23)).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що:

«апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, з урахуванням отримання представником ОСОБА_2 копії рішення 20 липня 2020 року, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 травня 2022 року в справі № 904/1875/19 зазначено, що:

«з приписів частини 2 статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною 2 статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2023 року в справі № 752/6166/17 вказано, що:

«57. Згідно з ч. 2 ст. 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

58. Однак, з приписів вищенаведеної процесуальної норми не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

59. Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

60. Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, звільняє її від безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченої ч. 2 ст. 261 ГПК України, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Проте в такому випадку особа не звільняється від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України.

61. Отже, норми ГПК України підлягають застосуванню до всіх без виключення учасників судового процесу, а окремі норми визначають початок перебігу процесуального строку на оскарження судових рішень саме для осіб які не брали участі у розгляді справи, а суд вирішив питання про їх права та інтереси, та передбачають можливість поновлення процесуального строку на оскарження судових рішень. Суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

62. Схожі за змістом правові висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 5011-46/18261-2012, від 03.10.2019 у справі № 909/117/17, від 08.10.2019 у справі № 5011-46/18261-2012».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року в справі № 1512/12762/12 (провадження № 61-6640св23) зазначено, що:

«відповідно до пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Наведена норма процесуального права не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Заявник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Зазначене необхідно врахувати суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі».

Апеляційний суд встановив, що:

ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» 29 березня 2024 року подало апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року, тобто зі спливом понад 13 років після його ухвалення, при цьому як на підставу поновлення процесуального строку посилається на те, що фактично про оскаржуване рішення товариство дізнавалося з матеріалів виконавчого провадження лише 11 березня 2024 року;

у 2018 році ПАТ «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних особі на ліквідацію АТ «Родовід Банк» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (цивільна справа №308/13903/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/83778426);

ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2020 у справі № 308/13903/18 замінено позивача ПАТ «Родовід Банк» його правонаступником ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93696965);

рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2022 року в справі № 308/13903/18 у задоволенні позову ПАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108037646);

зі змісту рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2022 року в справі №308/13903/18 вбачається, що предметом позову у вказаній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки - дитячий клуб, перебудований з недобудованого житлового будинку, що розташований на земельній ділянці площею 0, 1859 та за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Договором іпотеки від 28 вересня 2006 року, укладеного між АТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Митровцій Ю. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 2610, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108037646);

ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2021 року залучено до участі у справі № 308/13903/18 за позовною заявою ПАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо», до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (https://reyestr.court.gov.ua/ Review/100838457). Зі змісту ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 308/13903/18 вбачається, що представник ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» - Софіщенко В. А. був присутнім у судовому засіданні та залишив вирішення клопотання про залучення третьої особи на розсуд суду. Таким чином, представнику товариства було відомо про наявність клопотання ОСОБА_1 та його мотивацію, а також про встановлені судом обставини під час його розгляду, що свідчить про його обізнаність про факт ухвалення та зміст рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року в справі №2п-8517/10;

рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2022 року в справі № 308/13903/18 встановлено, що 19 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала до суду пояснення щодо позову у справі №308/13903/18, згідно яких зазначала, що майно, яке відповідач передав в іпотеку Банку та на яке позивач просить звернути стягнення (дитячий клуб, перебудований з недобудованого житлового будинку загальною площею 1237,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1 ), було збудоване за час спільного проживання нею з відповідачем однією сім?єю та належить їй, ОСОБА_1 , та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, що встановлено рішенням суду від 09 грудня 2010 року по справі № 2п-8514/10 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108037646);

ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» стало відомо про наявність рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року у справі № 2п-8517/10 не 11 березня 2024 року, як апелянт зазначає у заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, а набагато раніше, а саме - із часу постановлення ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2021 року та ухвалення рішення цього ж суду від 29 листопада 2022 року в справі №308/13903/18.

Встановивши, що підстави, вказані ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Посилання у касаційній скарзі на висновки, зроблені в постанові Верховного Суду від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22 та у постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 308/10650/19 необґрунтовані, оскільки ці висновки зроблені за інших фактичних обставин (зокрема, вони зроблені за обставин подання за апеляційної скарги учасника справи (відповідача), оскарження судового рішення ухваленого в закритому судовому засіданні).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков