Рішення

від 31.10.2023 по справі 354/1008/20

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/1008/20

Провадження по справі № 2/354/69/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Остап`юк М.В.

при секретарі Бабаєвій Є.М.

з участю сторін:

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката Думич О.І.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Обласне комунальне підприємство «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про визнання рішення і свідоцтва недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та процесуальний рух справи

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 мати ОСОБА_5 . Після відкриття спадщини стало відомо, що житловий будинок батьків, який побудований ще у 1970х роках з невідомих причин зареєстрований на праві власності за її братом ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та є батьком відповідачів. Право власності на спірне майно було зареєстроване братом ОСОБА_6 на підставі рішення виконавчого комітету Микуличинської сільської ради №82 від 24.12.2010 та Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 26.05.2011. Вважає, що зазначені документи ніколи не оформлювались та не видавались, порушують право власності її батьків та її, як спадкоємця, є незаконними. А тому, просить визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Микуличинської сільської ради № 82 від 24.12.2010 «Про оформлення права власності на житлові будинки та господарські споруди» та визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 26.05.2011, видане на ім`я її брата ОСОБА_4 .

Ухвалою судувід 16.01.2021відкрито провадженняу справіта витребуванодокази,а саме: з Яремчанської міської державної нотаріальної контори належно засвідчені копії матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; з Виконавчого комітету Микуличинської сільської ради належно засвідчені копії рішення (витягу з нього) №82 від 24.12.2010 року та всі інші документи, що стали підставою для передачі ОСОБА_6 у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; з ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» належно засвідчену копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 від 26.05.2011 року серії САЕ №294888 та документи, що стали підставою для його видачі.

Ухвалою суду від 02.03.2021залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Обласне комунальне підприємство «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації».

Ухвалою суду від 02.03.2021 залучено співвідповідача Яремчанську міську раду Івано-Франківської області (т.1, а. с. 96).

27.04.2021 ухвалою суду витребувано від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (відділ у м.Яремчому) належним чином завірені копії матеріалів технічної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 2611091500100240002, на підставі якої було виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку від 30.03.2004, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010429800140; належним чином завірені копії матеріалів технічної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 2611091500100240001, на підставі якої було виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку від 30.03.2004, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010429800139.

Ухвалою суду від 30.11.2021 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

У період з 18.101.2022 по 31.10.2023 відбувся судовий розгляд справи по суті.

2. ПОЗИЦІЯ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ

2.1 Позиція позивача ОСОБА_1 .

Сторона позивача підтримує подану позовну заяву в повному обсязі та просить її задовольнити. Зазначає, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька, ОСОБА_4 , спадщину після нього за фактом спільного проживання на момент смерті із спадкодавцем, прийняла мати ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати. Спадщину, відкриту після її смерті прийняла позивачка, про що подала відповідну заяву до державного нотаріуса. До складу спадщини повинно було увійти майно, розташоване у с.Микуличин, а саме земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га; земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,3116 га; житловий будинок, площею 92 кв. м. із господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Однак, після відкриття спадщини стало відомо про те, що житловий будинок з невідомих причин зареєстрований на праві приватної власності за її братом ОСОБА_6 . Як з`ясовано, право власності на спірне майно було зареєстроване братом ОСОБА_6 на підставі рішення виконавчого комітету Микуличинської сільської ради № 82 від 24.12.2010 та Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 26.05.2011 року. Вважає, що виконавчий комітет сільської ради не мав повноважень на прийняття оскаржуваного рішення та видачу свідоцтва відповідно до діючих на той час положень Закону України «Про місцеве самоврядування». За даними облікової картки об`єкта погосподарського обліку №01-0033, всі зазначені об`єкти рахуються за померлим батьком ОСОБА_4 , який визначений власником вказаного будинку. Крім того, між батьком ОСОБА_4 та братом ОСОБА_6 були неприязні відносини, а тому ОСОБА_4 не міг надати дозвіл на оформлення жодних прав на нерухоме майно для ОСОБА_6 . Спірний будинок побудований батьком ще у 1970-их роках, а тому її брат не мав жодного відношення до будівництва цього будинку. Стверджує, що під час винесення оскаржуваного рішення її братом ОСОБА_6 не було надано необхідних документів. Будинок повинен був бути новозбудованим, а ОСОБА_6 повинен був надати сільській раді заяву, документи про право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться об`єкт, документи, що доводять відповідність закінченого будівництвом об`єкта ДБН та проектній документації, технічний паспорт. 18.02.2021 року до матеріалів справи Яремчанською міською радою надано документи, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, серед яких наявна лише заява та технічний паспорт (копія). Отже, ОСОБА_6 не надав усіх необхідних документів для реєстрації права власності на майно, зокрема про приналежність земельної ділянки. Також позивачка зазначає, що спірний будинок знаходиться на окремій земельній ділянці, яка перебувала у користуванні її батька ОСОБА_4 та право власності на яку не зареєстровано за її братом ОСОБА_6 . Вказане доводить, що її брат не зміг довести приналежність спірного будинку йому для приватизації земельної ділянки, та те, що останній не має жодного відношення до спірного будинку.

Позивачка також наголосила, що будинок побудований її батьком ОСОБА_4 ще у 1970-х роках, і будь-яких його заяв щодо передачі цього будинку її братові ОСОБА_6 не має. Те, що будинок збудований її батьком доводиться протоколом засідання виконавчого комітету Микуличинської сільської ради №14 від 31.07.1971 року, відповідно до якого дозволено ОСОБА_4 провести капітальний ремонт житлового будинку з пересуненням його з місця старого будинку; рішенням виконавчого комітету Микуличинської сільської ради народних депутатів від 24.04.1985 року, згідно з яким ОСОБА_4 дозволено будівництво господарських приміщень; будівельним паспортом від 02.09.1985 року за № НОМЕР_2 , у якому наявні як проектовані господарські приміщення, так і існуючі житлові та нежитлові будівлі. Станом на планову дату побудови за даними технічного паспорту 1966 року, її братові ОСОБА_6 було лише 12 років. За даними облікової картки об`єкта погосподарського обліку ввесь час до 2020 року головою домоволодіння вказується її батько ОСОБА_4 . Жодних документів від останнього про надання дозволу на оформлення права власності на побудовані ним будівлі за ОСОБА_6 матеріали справи не містять.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її брат ОСОБА_6 , спадкоємцями є його сини відповідачі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Крім того, і відповідач ОСОБА_2 визнав, що спірний будинок побудований не його батьком, а дідом.

Стосовно того, що позовна заява подана з недотриманням строків позовної давності, то позивачка заперечила, оскільки після смерті її батька ОСОБА_4 спадщину прийняла її мати ОСОБА_5 . За даними книг погосподарського обліку її батько ОСОБА_4 числився власником домоволодіння.Таким чином, перед органами соцзахисту, місцевого самоврядування власником будинку був ОСОБА_4 , а в подальшому її мати ОСОБА_5 , як єдина спадкоємиця, і позивачка ОСОБА_1 не знала та не могла знати про привласнення цього будинку її рідним братом ОСОБА_6 . Встановити ці обставини у позивачки була можливість лише після смерті батька ОСОБА_4 05.06.2018, а позовна заява подана у жовтні 2020 року, тому строк позовної давності не пропущено. Відтак, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Микуличинської сільської ради та свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок, видане на ім`я її брата ОСОБА_4 , судові витрати покласти на відповідачів.

2.2 Позиція Відповідача 1 ОСОБА_3

ОСОБА_3 у судові засідання не з`являвся, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, відзив відповідача ОСОБА_2 на позов підтримує повністю, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

2.3 Позиція Відповідача 2 ОСОБА_2

ОСОБА_2 вважає даний позов безпідставним, необгрунованим, та таким що не підлягає задоволенню, бо ОСОБА_6 , його батько, законно та правомірно володів оспорюваним майном. Ще 17.12.2002 Микуличинською сільською радою Яремчанської міської ради прийнято рішення ІІІ сесії IV скликання про надання ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та ділянку площею 0,3250 га для ведення сільського господарства у АДРЕСА_1 , як жителю цього села, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ №054093 від 30.03.2004 та Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ №054094 від 30.03.2004. В подальшому Микуличинська сільська рада, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування», прийняла рішення №82 від 24.12.2010 про оформлення права власності на житловий будинок та господарські споруди за його батьком ОСОБА_6 . На підставі вказаного рішення, останній отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.05.2011. Зазначає, що покійний ОСОБА_6 відкрито володів майном десятиліттями. Спочатку була оформлена земля, а через вісім років і будинок. Покійний ОСОБА_2 подавав щороку декларацію, а також при виготовленні документів на землю ОСОБА_6 підписував погодження меж із сусідами, він щороку сплачував земельний податок за земельні ділянки. Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.02.2019 по спадковій справі №180/2018, яке було видане ОСОБА_5 після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , до складу спадщини увійшла невиплачена нарахована субсидія на придбання твердого палива за 2018 рік. Будинок чи земля до складу спадщини не входили. Наголосив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. А рішення виконавчого комітету Микуличинської сільської ради від 24.12.2010 про оформлення права власності на будинок це не нормативний акт і вже виконане - право власності за померлим ОСОБА_6 оформлено. Навіть скасування даного рішення не може вплинути на права та обов`язки Позивачки, бо земля належить ОСОБА_6 законно, і все що є на його землі є його власністю. З огляду на це просить відмовити у позовних вимогах повністю. Крім того, просив, у випадку якщо суд прийде до висновку про задоволення позовних вимог, застосувати строк позовної давності, оскільки позивачка добре знала про належність житлового будинку та земельних ділянок на праві власності її брату ОСОБА_6 , а його батьку. А тому остання пропустила строк позовної давності на оскарження. У зв`язку з цим, просить відмовити у задоволенні позову. Заперечив твердження Позивачки про неприязні стосунки між його батьком ОСОБА_6 та дідусем ОСОБА_4 , зазначив, що відносини були чудовими, батько десятки років допомагав їм по веденню господарства, самостійно поховав двох батьків.

2.4 Позиція Відповідача 3 Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області

Відповідач 3 Яремчанська міська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області позовних вимог не визнає у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю. У відзиві на позов представник відповідача зазначає, що оспорюване рішення Виконавчим комітетом прийнято на виконання власних та делегованих повноважень в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування». Позивачка є неналежним позивачем, оскільки не наводить, яке її майнове право порушене на час прийняття оскаржуваного рішення. Також позивачка не наводить, який її охоронюваний законом інтерес порушено оскаржуваним рішенням, адже на момент його ухвалення єдиними суб`єктами, права чи інтереси яких могли б бути порушені, були батьки позивачки, які таких порушень не вбачали і таким чином визнавали законність рішення. Зазначає, що позивачка оспорює рішення, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому остання обрала неналежний і неефективний спосіб захисту порушеного права, якби таке право (дійсне чи потенційне) було наявне в неї. Крім того, зазначає, що позивачка не наводить аргументів щодо поважності причин пропуску строку позовної давності.

Просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

2.5 Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Обласне комунальне підприємство «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»

У поясненнях на позовну заяву ОКП « Коломийське МБТІ» зазначає, що реєстрація спірного майна здійснювалась згідно наказу Міністерства юстиції України від 02 лютого 2002 року № 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно». Зокрема, згідно пункту 2.1 цього наказу для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи, їх копії, а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Згідно пункту 6 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна Додатку № 2 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в редакції станом на день вчинення реєстраційних дій, тобто станом на 18.07.2011 року, реєстрація проводилась на підставі правовстановлювального документа, а саме на підставі: свідоцтва про право власності на нерухоме майно видане органом місцевого самоврядування. Пунктом 8.1. Тимчасового Положення було передбачено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування.

Отже, Микуличинська сільська рада у випадках визначених пунктом 8.1. Тимчасового Положення приймала рішення та видавала свідоцтва про право власності, які підлягали реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Рішення ради були обов`язковими до виконання та не підлягали перегляду ОКП «Коломийське МБТГ».

07.07.2011 року для реєстрації ОСОБА_6 було подано свідоцтво про право власності від 26.05.2011 року, серії НОМЕР_3 , видане Виконавчим комітет Микуличинської сільської ради, згідно рішення № 82 від 24.12.2010 року, згідно якого його вказано власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 . 18.07.2011 на виконання заяви про державну реєстрацію прав було зареєстровано право власності на цей будинок в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Тобто, проводячи реєстрацію права власності на підставі свідоцтва про право власності 26.05.2011 року серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Микуличинської сільської ради, згідно рішення № 82 від 24.12.2010, БТІ діяло в межах наданих повноважень, підстав для відмови в реєстрації не було.

Також ОКП «Коломийське МБТІ" зазначає, що в зв`язку зі змінами в законодавстві, зокрема в зв`язку з набранням чинності Законом України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» бюро технічної інвентаризації позбавлені можливості реєстрації та скасування реєстрації прав на нерухоме майно та відключене від Реєстру власності на нерухоме майно з 2013 року.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частиною першою статті 12 ЦК України, частиною другою статті 13 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина перша статті 386 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Таким чином, якщо особа вважає, що її права порушуються, не визнаються чи оспорюються, має право на звернення до суду за захистом, а Суд повинен установити, чи порушуються або не визнаються права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Об`єктом спору є оспорення права власності на житловий будинок, площею 92 кв м із господарськими будівлями та спорудами, розташований у АДРЕСА_1 , у якому постійно проживали батьки Позивачки.

Вказаний житловий будинок не ввійшов до складу спадкового майна матері Позивачки ОСОБА_5 , у зв`язку з чим, остання позбавлена права на його спадкування.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 229775184 від 27.10.2020 (далі Інформація з Реєстру прав власності), власником житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 рідний брат Позивачки. Останній зареєстрував право власності ІНФОРМАЦІЯ_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 06.04.2020 року.

З матеріалів витребуваної спадкової справи № 117/2020 вбачається, що спадщину за законом після смерті останнього приийняли його сини - відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , але ще не оформили спадкових права.

Позивачка оспорює правомірність набуття батьком Відповідачів ОСОБА_6 і водночас її рідним братом, права власності на вказаний вище житловий будинок, де проживали їхні батьки, вважає, що це відбулося в порушення вимог закону.

У відповідності до Інформації з Реєстру прав власності, підставою виникнення права власності у померлого ОСОБА_6 на оспорюваний будинок стало свідоцтво про право власності, САЕ № 294888 від 26.05.2011, яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Микуличинської сільської ради № 82 від 24.12.2010.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення №82 Виконавчого комітету Микуличинської сільської ради Яремчанської міськради Івано-Франківської області від 24.12.2010, Виконавчим комітетом вирішено оформити право власності на житловий будинок та господарські споруди в АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 та доручено Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації виготовити та зареєструвати свідоцтво на право власності на житловий будинок та господарські споруди.

На час оформлення права власності ОСОБА_6 на вказаний вище житловий будинок діяли положення Закону України «Про місцеве самоврядування» в редакції від 30.10.2010 та Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. за №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 за №1692/5) та зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.07.2010 за №582/17877.

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон) у діючій на той час редакції визначалися власні (самоврядні) та делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку.

Так, у відповідності до пункту а) статті 30 Закону, до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських рад належали: 1) управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; 2) облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; 3) сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, реєстрація таких об`єднань; 4) реєстрація житлово-будівельних і гаражних кооперативів; прийняття рішень про організацію стоянок автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону; 5) забезпечення соціально-культурних закладів, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води; 6) вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин; 7) організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організаційнезалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян; 8) організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі; 9) встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад; 10) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; 11) забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони; 12) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв`язку; 13) надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами; 14) сприяння діяльності Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; 15) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 16) затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів.

У відповідності до пункту б) статті 30 Закону, до делегованих повноважень виконавчих органів сільських рад належали: 1) здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв`язку; 2) здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв`язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об`єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об`єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об`єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства; 3) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів; 4) встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності; 5) облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; 6) надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату; 7) здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; 8) видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій; 9) облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади; 10) облік відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності; 11) вирішення відповідно до законодавства питань, пов`язаних з наданням Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України службових жилих приміщень, житлової площі та інших об`єктів, житлово-комунальних послуг; здійснення контролю за їх використанням та наданням послуг; 12) здійснення заходів щодо ведення в установленому порядку єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Отже, як вбачається з вищезазначених положень Закону України «Про місцеве самоврядування» у редакції від 30.10.2010, яка діяла на час прийняття виконавчим комітетом Микуличинської сільської ради оспорюваного рішення №82 від 24.12.2010 року, до повноважень виконавчого комітету сільської ради, не відносилося прийняття рішення про оформлення права власності на житловий будинок.

Відтак, Виконавчий комітет Микуличинської сільської ради при прийнятті рішення №82 від 24.12.2010, відповідно до якого 24.12.2010 Комітет вирішив оформити право власності на житловий будинок та господарські споруди в АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 , - братом позивачки та батьком відповідачів, діяв всупереч вимог Закону, вийшов за межі своїх повноважень, а тому зазначене вище рішення є незаконним.

При вирішенні питання чи є ОСОБА_1 належним позивачем, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право особи на звернення до Суду за захистом свого права не може бути обмеженим.

А тому, Позивачка має право на звернення до Суду, обравши спосіб захисту, який на її думку захистить/поновить її права, а Суд, за результатами розгляду справи, встановить чи має місце порушення її прав, і відповідно, чи підлягають до задоволення позовні вимоги.

Так, позивачка зазначає, що внаслідок оформлення права власності на спірний житловий будинок її братом та батьком відповідачів - ОСОБА_6 , порушується її право як спадкоємця першої черги на успадкування після смерті своїх батьків частини їхнього житлового будинку.

Статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вбачається з Технічного паспорта, спірний житловий будинок збудований у 1966 році (т.1, а. с. 63-64).

Виникнення права власності на житловий будинок та господарські споруди, побудовані у 1960 роках регулювалося положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, про те виникнення права власності на будинки, споруди не залежали від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністром комунального господарства Української РСР В. Романовим 31.01.1966 р. передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), зокрема на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до даних погосподарської книги за період з 01.01.1996 по 01.01.2000 роки (т.1, а. с. 218-219), та згідно з інформації, що міститься у обліковій картці об`єкта погосподарського обліку за періоди з 2016 2023 роки, головою сім`ї та власником спірного житлового будинку записаний ОСОБА_4 , батько Сторін.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (т.1, а. с. 8).

З Будинкової книги (т.1, а. с. 15) та довідки виконкому Микуличинської сільської ради №1441 від 31.07.2020 ОСОБА_5 , мати позивачки та ОСОБА_6 , батько відповідачів та брат позивачки, проживали разом з ОСОБА_4 .

Тому останні в силу частини третьої статті 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , мати позивачки та ОСОБА_6 .

На випадок своєї смерті ОСОБА_5 заповіту не залишила.

У відповідності до статтей 1223, 1261 ЦК України право на спадкування за законом у разі відсутності заповіту одержують у першу чергу діти спадкодавця.

Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є дітьми померлої ОСОБА_5 , відповідно спадкоємцями за законом першої черги після смерті останньої.

03.04.2020 року, тобто через декілька днів, помирає ОСОБА_6 , син спадкодавця.

Спадкоємцями після його смерті, як вбачається з матеріалів спадкової справи, є його сини, відповідачі у справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно з частиною першою статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Згідно з практикою ЄСПЛ, майном є, зокрема, «правомірні очікування»/ «законні сподівання» а також майнові права.

При з`ясуванні змісту поняття «майно» недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції. Щоб вирішити питання щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції до конкретної справи, Суд повинен з`ясувати, чи надають обставини справи в цілому заявнику право на самостійний інтерес, що захищається цією статтею.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_7 є спадкоємицею першої черги за законом після смерті її матері ОСОБА_5 , а отже, має правомірні очікування реалізувати свої спадкові права на майно, яке належало її матері за життя. Тобто, її інтерес носить майновий та самостійний характер, і підпадає під захист статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Відтак, з огляду на принцип рівності часток спадкоємців за законом та враховуючи особливості цієї справи, зокрема, що спір між рідною тіткою та племінниками, стосується житлового будинку батьків Позивачки, де остання народилися і виросла, то рішення виконавчого комітету Микуличинської сільської ради № 82 від 24.12.2010 року, на підставі якого оформлено права власності на спірний житловий будинок та господарські споруди за братом позивачки ОСОБА_6 , порушує права останньої як спадкоємиці першої черги на реалізацію своїх спадкових права та інтересів у встановленому законом порядку щодо житлового будинку її батьків. А тому, остання є належним позивачем у цій справі, і має право на судовий захист.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права припиняються.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи те, рішення виконавчого комітету Микуличинської сільської ради № 82 від 24.12.2010 року, на підставі якого оформлено права власності на спірний житловий будинок та господарські споруди за братом позивачки ОСОБА_6 , прийнято виконавчим комітетом сільської ради поза межами повноважень, наданих йому Законом України «Про місцеве самоврядування» у діючій на той час редакції від 30.10.2010, то таке рішення є незаконним.

З огляду на те, що підставою для виникнення права власності у ОСОБА_6 стало рішення, прийняте всупереч законодавству, то останнє підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Відповідно підлягають до задоволення і похідні позовні вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ №294888 від 26.05.2011, оскільки судом встановлено порушення законодавства при набутті права власності ОСОБА_6 на спірний будинок.

Щодо застосування строку позовної давності

Відповідно до частини першої статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач ОСОБА_2 просить застосувати строк позовної давності, оскільки вважає, що Позивачкою такий строк пропущено, адже остання добре знала про належність житлового будинку та земельних ділянок на праві власності її брату, а їхньому батьку - ОСОБА_6 . Останній відкрито користувався будинком десятки років.

Позивачка просила відмовити у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності, мотивуючи тим, що дізналася про ці обставини лише після смерті матері у 2020 році.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як уже зазначалося, відповідно до даних погосподарської книги за період з 01.01.1996 по 01.01.2000 роки (т.1, а.с. 218-219), головою сім`ї був записаний ОСОБА_4 , батько Позивачки.

Згідно з інформації, що міститься у обліковій картці об`єкта погосподарського обліку за періоди з 2016 2023 роки, ОСОБА_4 був також записаний власником спірного житлового будинку, тобто на час, коли вже брат позивачки ОСОБА_6 зареєстрував право власності у 2011 році на спірний житловий будинок, у обліковій картці об`єкта погосподарського обліку за періоди з 2016 2023 роки, власником будинку все ж таки значився його батько - ОСОБА_4 .

Доказів того, що Позивачка була обізнана з рішенням виконавчого комітету Микуличинської сільської ради № 82 від 24.12.2010 року "Про оформлення права власності на житлові будинки та господарські споруди" Суду не надано.

Відтак, суд приходить до висновку, що встановити ці обставини у позивачки була можливість лише після смерті батька ОСОБА_4 . 05.06.2018.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернувся з позовом до суду 28.10.2020, тобто у межах загального строку позовної давності.

А тому відсутні підстави для застосування строків позовної давності у цій справі.

Керуючись статтями 1216, 1217, 1218, 1223, 1261, 1267, 1270 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 77, 81, 259, 263 ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Обласне комунальне підприємство «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про визнання рішення і свідоцтва недійсними - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Микуличинської сільської ради №82 від 24.12.2010 року "Про оформлення права власності на житлові будинки та господарські споруди".

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 26.05.2011.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 (адреса для листування: 76018, м. Івано-Франківськ, вул.Незалежності, 4, оф. 613)

Відповідач 1: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Відповідач 3: Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, місцезнаходження юридичної особи: 78501, м. Яремче, вулиця Свободи, 266, Івано-Франківської області, ідентифікаційний код юридичної особи 33309833.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обласне комунальне підприємство «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», місцезнаходження юридичної особи: 78200, м. Коломия, вулиця Переяславська, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 05457164.

Повний текст рішення складено 25.04.2024.

Суддя: М. В. Остап`юк