Рішення

від 26.04.2024 по справі 336/12275/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/12275/23

Провадження №: 2/336/785/2024

26.04.24

РІШЕННЯ

іменем України

26 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу ЄУН 336/12275/23 (провадження № 2/336/785/2024) за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури

про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури, -

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника Державної казначейської служби України Орлової О.О.,

представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області Кравченка О.М.,

представника Запорізької обласної прокуратури Шевченка А.Ю.,

встановив:

21 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Державної казначейської служби України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури. В позовній заяві позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 544312 грн., моральної шкоди в розмірі 744312 грн. за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку на її користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена та передана судді Петренко Л.В.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

06 грудня 2023 року до суду від позивача надійшла заява на усунення недоліків та подано оновлену позовну заяву про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури.

06 грудня 2023 року позивачем подано оновлену позовну заяву до Державної казначейської служби України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури. В позовній заяві визначено ціну позову 2544312,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05 квітня 2012 року ст. слідчим СВ Шевченківського РВ ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області Шоколенко В.М. було порушено кримінальну справу стосовно неї, ОСОБА_1 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.190 КК України.

23 квітня 2012 року їй було пред`явлено обвинувачення, на підставі постанови слідчого СВ Шевченківського РВ ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області Шоколенко В.М., та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

05 червня 2012 року та 23 липня 2012 року кримінальні справи з обвинувальними висновками за скоєння ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 3 ст.190 КК України направлені до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

03 жовтня 2013 року постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Зарютіна П.В. кримінальні справи (№3471204; №4451204) відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України, повернуто на додаткове розслідування. Запобіжний захід підсудній ОСОБА_1 - підписка про невиїзд, залишено без змін.

18 грудня 2013 року ухвалою Запорізького апеляційного суду зазначена постанова Шевченківського районного суду залишена без змін.

17 січня 2014 року, повернуті на додаткове розслідування матеріали кримінальних справ, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як матеріали кримінального провадження № 12014080000293, які перебували на той момент у провадженні СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області.

31 травня 2019 року постановою прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 радника юстиції Зимковою М.А., кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080000293 від 17 січня 2014 року відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно з положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, реєстратори у межах повноважень, визначених КПК України, вносять до Реєстру відомості про наслідки досудового розслідування кримінальних правопорушень.

05 вересня 2023 року через веб-портал і однойменний мобільний додаток «Дія», їй стало відомо з інформаційно-аналітичної системи МВС України, що станом на 05.06.2023 року ОСОБА_2 є особою, стосовно якої Запорізькою місцевою прокуратурою №1 Запорізької області розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, кримінальне провадження №12014080080000293, які були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 січня 2014 року. Інші відомості до МВС не надходили.

Факт відсутності відомостей в Єдиному реєстрі про наслідки досудового розслідування кримінального провадження №120140800080000293 також визнало керівництво Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області, надавши відповідь на запит адвоката, а саме: що 27 жовтня 2023 року ними направлена до управляння інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП України в Запорізькій області вся необхідна інформація для внесення її до облікових даних УІАН ГУНП в області відносно ОСОБА_1

03 листопада 2023 року на адресу адвоката надійшло повідомлення з управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Запорізькій області про те що, інформацію згідно постанови Шевченківської місцевої прокуратури № 1 від 31 травня 2019 року щодо закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12014080080000293 від 17 січня 2014 року відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, у зв`язку в діянні складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, до ІАС УІАП ГУНП в Запорізькій області 01.11.2023 року внесено в повному обсязі. Тобто, в системі «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», така інформація відносно неї на сьогоднішній день відсутня.

Тобто, період перебування під слідством складає з 05 квітня 2012 року по 01 листопада 2023 року що становить 12 років 6 місяців 26 днів, внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування та прокуратури. Прийнятим процесуальним рішенням у вигляді постанови про закриття кримінального провадження повністю доведений факт незаконного притягнення її до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, що у своїй сукупності суттєвим чином обмежувало її права як громадянина. Наведені дії органу досудового розслідування і прокуратури спричинили їй значних моральних страждань, що відшкодовуються державою в повному обсязі, незалежно від вини службових осіб, відповідно до ст. ст. 1167 1176 ЦК України та положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду».

Таким чином в зазначений період з 23 квітня 2012 року по 03 листопада 2023 року у зв`язку з находженням під слідством, незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства та прокуратури були порушені її актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив, що спричинило їй моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.

Відшкодування моральної шкоди під час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Загальна сума мінімально завданих їй збитків складає 544312 грн. Цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом, тобто в грошовому еквіваленті має складати 544312 грн.

За період з 23 квітня 2012 року по 03 листопада 2023 року у зв`язку з незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства та прокуратури вона не могла офіційно працевлаштуватися та отримувати навіть мінімальну заробітну платню, сплачувати податки, заробити трудовий стаж та реалізувати свої життєві перспективи, бо з довідкою, що вона є підсудна за скоєння декількох злочинів за ч. 3 ст.190 КК України ніхто з нею не бажав навіть спілкуватися, не кажучи вже за офіційне працевлаштування.

Враховуючи, що період перебування її під слідством складає з 05 квітня 2012 року по 01 листопада 2023 року що становить 11 років 6 місяців 26 днів та враховуючи конкретні обставини справи, характер моральних страждань, їх наслідки й інші негативні впливи внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності, вона вважаю, що розмір відшкодування не може бути меншим ніж 2000000 гривень, а загальна сума відшкодування моральної шкоди має становити 2544312 гривень.

Позивач просить стягнути з відповідачів: Головного управляння Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України відшкодування моральної шкоди у розмірі 2544312 гривень за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку на його користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання. Відповідачам роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву.

11 січня 2024 року представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимими доказів, що беззаперечно доводять наявність перерахованих психоемоційних станів, позовна заява не містить жодних посилань на висновки лікарів, психологів, психіатрів що обґрунтовували б про причинно-наслідковий зв`язок між її емоційним сприйняттям реальності та перебуванням позивача під кримінальним переслідуванням.

Позивачем не надано як докази ані виписки з історії хвороби, якщо позивач звертався по допомогу до психіатра, ані висновки психологів, не надано рекомендації профільних фахівців про необхідність проходження спеціальних реабілітаційних тренінгів тощо.

Позивач не довів що він звертався до спеціальних експертних установ щодо проведення психологічної експертизи. Позивач намагався уникнути кримінальної відповідальності, отже не дивно, що у «позивача була емоційна напруга, нервозність, дратівливість».

Все це свідчить про цинічність міркувань про мораль та відсутність будь-якої шкоди для специфічної моралі позивача, оскільки вона намагається покращити свій матеріальний стан за рахунок бюджету держави України.

Безпідставні твердження позивача щодо «протиправності дій правоохоронних органів» не знаходять свого підтвердження. Позивачем не доведено, що протиправними діями ГУМВС України в Запорізькій області їй заподіяно будь-яку шкоду. Жодних незаконних дій у відношенні позивача ГУМВС не було вчинено.

В даному випадку факт протиправності дій ГУМВС України в Запорізькій області на момент ініціювання спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування відповідним рішенням суду, яке мас преюдиційне значення при розгляді справи про відшкодування шкоди.

Дії ГУМВС України в Запорізькій області в установленому законом порядку незаконними не визнавалися.

Обґрунтування позивачем моральної шкоди ґрунтуються лише на її поясненнях та особистих ствердженнях, що не може бути доказом у справі. Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивачів. Тобто, вимоги позивача не мають обґрунтованого підтвердження і не підкріплені належними доказами.

Позовна заява не містить фактичних даних, які б свідчили про негативні наслідки вказаних подій, які вплинули на зміну звичного образу життя позивача, представник відповідача просить відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

12 січня 2024 року представник Запорізької обласної прокуратури надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначає, що з матеріалів кримінальної справи, а у подальшому кримінального провадження, позивач перебувала під кримінальним переслідуванням з 05.04.2012 по 31.05.2019, що становить 85 місяців 26 днів. Доводи позивача про перебування її під слідством та судом у період з 31.05.2019 по 01.11.2023 є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи.

Вказаний період обґрунтований тим, що в інформаційно-аналітичній системі МВС України станом на 05.06.2023 ОСОБА_1 є особою, стосовно якої розпочате досудове розслідування у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 190 КК України, яке було внесене 17.01.2014 до ЄРДР № 12014080080000293.

При цьому період з 31.05.2019 по 01.11.2023 позивач відносить до перебування її під судом та слідством, що нормативно обґрунтовує ст. 1167, 1176 ЦК України.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 cт. 19 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

ОСОБА_1 до позову не додано жодного доказу, що міг би свідчити про неправомірні дії органів досудового слідства, наявність шкоди та. причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

При цьому дослідження у цій цивільній справі неправомірності дій або бездіяльності органів досудового слідства не відповідає діючому законодавству, а позивачем такої вимоги не заявлено.

Позивач перебувала під судом та слідством з 05.04.2012 по 31.05.2019. У період з 31.05.2019 по 01.11.2023 позивач під кримінальним переслідуванням не перебувала, її права жодним чином не обмежувались, доказів неправомірності дій або бездіяльності органів досудового слідства позивачем не надано, а тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди за цей період.

Окрім того, відсутні підстави для збільшення мінімально гарантованого державою розміру відшкодування моральної шкоди позивачу.

Збільшення мінімально гарантованого державою розміру відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовує щоденними думками та спогадами про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, бо протягом більш ніж 10 років ніхто не звертав уваги на обґрунтовані скарги на протиправність дій правоохоронних органів; порушення нормальних життєвих зв`язків, неможливість продовження активного громадського життя; негативні переживання, потреба в уникненні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоції при згадуванні; неможливість виконання повсякденних обов`язків; фіксованість уваги на проблемі реабілітації; переживання незручностей та психологічного дискомфорту; тимчасова відірваність від активного соціального життя; знижений та не стійкий настрій; порушення сну, неприємні сновидіння; емоційна напруга, нервозність, дратливість; реакція замикання, бажання уникнути контактів; почуття образи, обурення, приниженої гідності.

При цьому ОСОБА_1 не розкриває вказані моральні страждання та не надає жодного доказу на їх підтвердження.

Обставини морального переживання позивача не конкретизовані а описані загальними фразами, що не може слугувати доказом дійсного емоційного стану позивача.

Позивач не надає доказів звернення зі скаргами на протиправність дій правоохоронних органів, не зазначає з ким та яким чином порушено її нормальні життєві зв`язки, яким активним громадським життям позивач займалась, в чому полягають її негативні переживання, яким чином позивач уникає аналогічні обставини та які саме, які повсякденні обов`язки позивач не може виконувати, яким чином вона проходила реабілітацію, яким активним соціальним життям позивач займалась та що саме їй перешкоджало ним займатись, а також яким чином можна встановити, що настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга та інше виникло внаслідок кримінального переслідування та у якій мірі.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12014080080000293 з 17.01.2014 по 31.05.2019 слідчі дії, в тому числі з ОСОБА_1 , не проводилися.

Вказаний період хоч і зараховуються до перебування позивача під кримінальним переслідуванням, проте зазначені обставини вказують на те, що фактично за період з 17.01.2014 по 31.05.2019 від позивача не вимагалося ніяких дій, пов`язаних з наявністю кримінального провадження відносно неї. Доказів протилежного позивачем не надано.

Виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш, ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави.

Більше того, Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA 62,ЄСПЛ від 12.07.2007).

Крім того в даній категорій справ саме на позивача покладено обов`язок щодо доказування факту заподіяння їй моральних чи фізичних страждань.

Враховуючи викладене, позивачем не обґрунтовано об`єктивними, належними і допустимими доказами підтвердження факту заподіяння їй моральних страждань у більшому розмірі ніж визначено Законом.

Вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди у заявленому розмірі не підлягають задоволенню.

19 січня 2024 року представник Державної казначейської служби України надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначає, що позивачкою не доведено підстави виникнення у неї права на відшкодування моральної шкоди, належним чином не обґрунтовано та не підтверджено доказами заподіяння моральної шкоди, то підстави для її відшкодування відсутні. Позовні вимоги не можуть бути задоволені у зв`язку з їх неналежним обґрунтуванням, а стягнення заявленої до відшкодування суми призведе до економічно необґрунтованих збитків Державного бюджету України.

При зверненні до суду з позовною вимогою щодо відшкодування моральної шкоди за період з 31.05.2019 по 03.11.2023, завданої, на думку позивачки, внаслідок відсутності відомостей про наслідки досудового розслідування кримінального провадження відносно неї в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, позивачкою не додано відповідного судового документу про визнання протиправності дій або бездіяльності правоохоронних органів, внаслідок дій або бездіяльності яких, на її думку, завдано моральної шкоди. Отже, відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок можливих дій або бездіяльності правоохоронних органів, не передбачено частиною 2 статті 1167 Цивільного кодексу України і за умови доведення позивачкою заданої шкоди вона має відшкодуватись на загальних підставах, а не за рахунок Державного бюджету України.

06 лютого 2024 року позивач надав до суду відповідь на відзиви відповідачів з доказами, направлення іншим учасникам справи. Позивач не погоджується з доводами відповідачів, вважає їх необґрунтованими та просить задовольнити позовні вимоги.

Заперечень від відповідачів не надходило.

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 лютого 2024 року закрито підготовче провадження на призначено справу до судового розгляду по суті. Встановлено порядок дослідження доказів: заслухати вступне слово учасників справи, дослідити письмові докази у даній справі.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві від 06 грудня 2023 року.

Представник Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві.

Представник Запорізької обласної прокуратури просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві.

Представник Державної казначейської служби України просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві.

Суд, заслухав вступне слово учасників справи, дослідив матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 29 березня 2012 року слідчим слідчого відділення Шевченківського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справа України в Запорізькій області винесено постанову про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.190 КК України.

05 квітня 2012 року слідчим слідчого відділення Шевченківського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справа України в Запорізькій області винесено постанову про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.190 КК України.

14 червня 2012 року слідчим слідчого відділення Шевченківського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справа України в Запорізькій області винесено постанову про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.190 КК України.

23 квітня 2012 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 190 КК України, на підставі постанови слідчого СВ Шевченківського РВ ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області Шоколенко В.М.

ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що підтверджується довідкою про рух кримінальної справи.

05 червня 2012 року та 23 липня 2012 року кримінальні справи з обвинувальними висновками за скоєння ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 3 ст.190 КК України направлені до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

03 жовтня 2013 року постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Зарютіна П.В. кримінальні справи (№3471204; №4451204) відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України, повернуто на додаткове розслідування. Запобіжний захід підсудній ОСОБА_1 - підписка про невиїзд, залишено без змін.

18 грудня 2013 року ухвалою Апеляційного суду Запорізької області апеляцію прокурора залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2013 року залишено без змін. Запобіжний захід підсудній ОСОБА_1 - підписка про невиїзд, залишено без змін.

17 січня 2014 року, повернуті на додаткове розслідування матеріали кримінальних справ, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як матеріали кримінального провадження № 12014080000293, які перебували у провадженні СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області.

31 травня 2019 року постановою прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 радника юстиції Зимковою М.А., кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080000293 від 17 січня 2014 року відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Відомості про прийняте рішення внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Роз`яснено право на оскарження вказаної постанови.

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи МВС України «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 05.06.2023 року ОСОБА_2 є особою, стосовно якої Запорізькою місцевою прокуратурою №1 Запорізької області розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, кримінальне провадження №12014080080000293, які були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 січня 2014 року. Інші відомості до МВС не надходили.

Адвокат направив до Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя адвокатський запит з приводу відомостей зазначених в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.

Шевченківською окружною прокуратурою м. Запоріжжя була проведена перевірка щодо своєчасності внесення до ЄРДР інформації про наслідки досудового розслідування вказаного кримінального провадження, що підтверджується листом від 12 вересня 2023 року за № 57-2943-23.

27 жовтня 2023 року прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя повідомив адвоката про те, що постанова про закриття кримінального провадження направлена до управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП України в Запорізькій області для внесення її до облікових даних УІАН ГУНП в області, що підтверджується листом від 27 жовтня 2023 року за № 57-101-6404 вих. 23.

Шевченківською окружною прокуратурою м. Запоріжжя внесено до ЄРДР відповідні відомості про наслідки досудового розслідування відносно ОСОБА_1 , що підтверджується листом від 27 жовтня 2023 року за № 57-101-6402 вих. 23.

03 листопада 2023 року на адресу адвоката надійшло повідомлення з управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Запорізькій області про те що, інформацію згідно постанови Шевченківської місцевої прокуратури № 1 від 31 травня 2019 року щодо закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12014080080000293 від 17 січня 2014 року відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, у зв`язку в діянні складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, до ІАС УІАП ГУНП в Запорізькій області 01.11.2023 року внесено в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам необхідно виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Отже, належним відповідачем у цій справі є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади (дії якого призвели до завдання позивачу шкоди).

Позивач визначив відповідачами Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Запорізьку обласну прокуратуру та Державну казначейської службу України.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).

У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі N 5023/10655/11 (провадження N 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі N 761/35803/16-ц (постанова N 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі N 688/2479/16-ц (провадження N 14?447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Як слідує з роз`яснень в пункті 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність». Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до ст. 4 Закону «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктом 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Механізм виконання рішень, прийнятих судами, про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників визначається «Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року, відповідно до пункту 3 якого рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема: шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду, для забезпечення чого (безспірного списання) в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок (п. п. 35, 38 «Порядку…»).

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку про належне залучення до кола співвідповідачів Державної казначейської служби України.

Позивач ОСОБА_3 зазначила, що в період перебування під слідством з 05 квітня 2012 року по 01 листопада 2023 року що становить 11 років 6 місяців 26 днів, їй завдана моральна шкода внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування та прокуратури, а саме в березні, квітні та червні 2012 року слідчим були винесені постанови про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.190 КК України.

23 квітня 2012 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 190 КК України, на підставі постанови слідчого СВ Шевченківського РВ ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_4

ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що підтверджується довідкою про рух кримінальної справи.

05 червня 2012 року та 23 липня 2012 року кримінальні справи з обвинувальними висновками за скоєння ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 3 ст.190 КК України направлені до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

03 жовтня 2013 року постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Зарютіна П.В. кримінальні справи (№3471204; №4451204) відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України, повернуто на додаткове розслідування. Запобіжний захід підсудній ОСОБА_1 - підписка про невиїзд, залишено без змін.

18 грудня 2013 року ухвалою Апеляційного суду Запорізької області апеляцію прокурора залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2013 року залишено без змін. Запобіжний захід підсудній ОСОБА_1 - підписка про невиїзд, залишено без змін.

17 січня 2014 року, повернуті на додаткове розслідування матеріали кримінальних справ, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як матеріали кримінального провадження № 12014080000293, які перебували у провадженні СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області.

Наявність постанови прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 радника юстиції Зимкової М.А. від 31 травня 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080000293 від 17 січня 2014 року відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, тобто за реабілітуючими підставами, відповідно до ст. 2, ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» дає право позивачу порушити питання про відшкодування моральної шкоди.

Кримінальне провадження органом досудового розслідування закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

З метою захисту своїх порушених прав позивачка просила стягнути з відповідачів 2544312 гривень на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку на її користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Згідно із ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду..

Згідно з ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені ст. 1167 ЦК України.

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди з огляду на загальні підстави є склад цивільного правопорушення, - елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Цей склад поширюється на всі норми главою 82 ЦК України, крім випадків, передбачених окремими статтями цієї глави, зокрема ст. 1176 ЦК України, яка передбачає відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду і відповідно до якої завдана шкода відшкодовується незалежно від вини заподіювача.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Вказані норми права за загальним змістом є бланкетними і мають відсилання до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства, відшкодовується у повному обсязі, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ст. 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Так, згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди.

На день розгляду справи єдиним таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», прийнятий ще у 1994 році, сфера дії якого поширюється на широке коло суб`єктів, у тому числі й на осіб, стосовно яких закрито кримінальне провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не містить імперативних вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має право звернутись до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень ст. 15,16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

При цьому відсутність повідомлень (роз`яснень) особі порядку та строків звернення за відшкодуванням шкоди, попереднього визначення розміру таких відшкодувань, не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Однією з новел чинного КПК України є глава під назвою «Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов», згідно зі статтею 130 якої шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до частини 5, 6 статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За загальним правилом суд визначає розмір моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, зокрема душевних, яких зазнав позивач, характеру немайнових утрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, аніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 757/24363/20, провадження № 61-20822св21).

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодовувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної школи не є (і не може бити) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, рішення ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди» оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Згідно з п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.

Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Враховуючи наведені вище норми закону, які регулюють виниклі між сторонами правовідносини, право на відшкодування моральної шкоди виникає внаслідок порушення права особи.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими у постановах від 02 грудня 2015 року у справі N 6-2203цс15, від 24 квітня 2017 року у справі N 6-2885цс16, від 22 червня 2017 року у справі N 6-501цс17.

Відповідні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 вересня 2018 року у справі N 686/23731/15; від 22 квітня 2019 року у справі N 236/893/17.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, тобто з інших підстав, ніж неправомірне перебування під судом та слідством, судам необхідно виходити із загальних положень про відшкодування шкоди, які вимагають враховувати характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з`ясувати усі фактичні підстави позову, якими обґрунтовано як обставин спричинення, так і розмір відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Позивачем доведено, що незаконне притягнення до кримінальної відповідальності відбилося на його емоційному благополуччі, за якого він перебував в стані тривоги, невпевненості в майбутньому, змінило звичний спосіб життя, погіршило його стосунки з членами родини, друзями, зумовило необхідність пояснювати оточенню зміст подій і процесів, учасником яких він став. Глибину моральних страждань посилювало і усвідомлення несправедливості, що не могло не відбитися руйнівно на оцінці соціальних та моральних цінностей особи.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, підривом репутації тощо.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Тлумачення положень статей 23, 1174 ЦК України свідчить про те, що моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою і при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Суд виходить із доведеності факту тривалої протиправної бездіяльності органу досудового розслідування, що не відповідає вимогам закону про розумний строк досудового розслідування. Факт невиконання слідчих дій для досудового розслідування кримінального провадження та якнайшвидшого прийняття процесуального рішення за результатами розслідування кримінального провадження підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що перебіг переслідування позивача в кримінальній справі з моменту притягнення як обвинуваченого до повного і остаточного закриття провадження в справі негативно відобразилося на його душевному спокої, принизило його честь та гідність, позбавило можливості вести нормальний спосіб життя, адже позивач змушений був виправдовуватися та доводити свою невинність в інкримінованих йому злочинах, застосування до позивача запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд обмежувало його права та свободи, душевні переживання внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності порушили її актуальні життєві плани, що спричинило їй моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.

Верховний Суд в постанові від 29 січня 2020 року у справі N 214/1543/15-ц (N 61-8017св18) зазначав, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, що діяв на момент ухвалення рішення судом першої інстанції. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір такого відшкодування.

Приймаючи до уваги викладені обставини, виходячи з принципу розумності та справедливості, а також з мінімального розміру встановленого ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду», суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, заподіяної позивачу незаконними діями органів дізнання та досудового слідства, підлягають частковому задоволенню в розмірі 136436,38 грн.

ОСОБА_1 перебувала під слідством в період із 23 квітня 2012 року (притягнення як обвинуваченого) по 31 травня 2019 року (закриття кримінального провадження) на протязі 7 років 1 місяця 8 днів.

Визначення розміру відшкодування моральної шкоди за час перебування позивача під слідством здійснюється, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на час ухвалення судом судового рішення.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 42,6 гривні, з 1 квітня - 48 гривень.

Визначити розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.

Враховуючи період перебування ОСОБА_1 під слідством з 23 квітня 2012 року (притягнення як обвинуваченого) по 31 травня 2019 року (дати постанови про закриття кримінального провадження), тобто 7 років 1 місяця 8 днів, то розмір відшкодування моральної шкоди становить ((1600 грн. х 85 місяців = 136000,00 грн.) + (8 днів) = 136436,38 грн.

Суд визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, а саме станом на 2024 рік. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.

Суд враховує застосування до позивача міри запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд та покладення пов`язаних із нею обмежень, що охоплюється єдиним поняттям завданої позивачу шкоди - незаконне перебування під слідством.

Період з 05 квітня 2012 року по 23 квітня 2012 року суд не включає до перебування під слідством, оскільки позивачем не надано доказів, які саме слідчі дії проводились з ОСОБА_1 .

Позивач та представник будь-яких клопотань щодо витребування доказів не подавали.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді справи роз`яснювати необхідність вчинення певних процесуальних дій учасникам (з`явлення певних клопотань), оскільки це може призвести до порушення встановленого у статті 6 ЦПК України принципу рівності перед законом і судом. Такий правовий висновок висловлений в постанові Верховного Суду від 30 травня 2023 року у справі № 443/1012/18 (провадження № 61-6304св22).

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Період з 01.06.2019 року по 01.11.2023 року позивач відносить до перебування під слідством, оскільки не видалено з оперативно-довідкових картотек (бази даних оперативно-довідкового обліку) інформації, що ОСОБА_2 є особою, стосовно якої Запорізькою місцевою прокуратурою №1 Запорізької області розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, кримінальне провадження №12014080080000293, яка була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 січня 2014 року.

Проте суд не враховує даний період, оскільки період з 01 червня 2019 року по 01 листопада 2023 року не відносить до перебування ОСОБА_1 під слідством. Внесення відомостей до ЄРДР є фіксуванням комплексу вчинених у кримінальному провадженні процесуальних дій, а не констатацією винуватості особи у вчиненні злочину.

Велика Палата в постанові від 26 березня 2019 року у справі № 807/1456/17 (провадження №11-1460апп18) зазначила, що відображення в ЄРДР відомостей не є констатацією винуватості позивача у вчиненні злочину, не суперечить закріпленим у статті 62 Конституції України і статті 17 КПК України засадам презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, не перешкоджає його професійній діяльності і не обмежує жодних інших прав та інтересів.

Посилання представника позивача у судових дебатах на ухвалу судді по справі № 336/10214/23 та іншій документи, суд не бере до уваги, оскільки такі документи не було надано позивачем та представником до позовної заяви.

Статтею 83 ЦПК України врегульований порядок подання доказів.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вище наведене, фактичні обставини справи, а саме факт тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за доцільне визначили розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, у розмірі 136436,38 грн.

Таким чином, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди на суму 136436,38 грн., в іншій частині позов не підлягає задоволенню.

Заявляючи вимоги про стягнення моральної шкоди у більшому розмірі позивач не надав доказів наявності обставин, які були б для суду підставами для визначення розміру моральної шкоди у розмірі більшому ніж встановлено вказаною нормою закону.

При поданні даного позову позивач звільнений від оплати судового збору, тому оплату судового збору слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 16, 23, 1166, 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 7, 12, 13, 76-81, 89, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури - задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 136436,38 грн. (сто тридцять шість тисяч чотириста тридцять шість гривень 38 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 08592187, місцезнаходження: 69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Олександра Матросова, будинок 29.

Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6.

Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973, місцезнаходження: 69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Дмитра Апухтіна, будинок 29А.

Дата складання повного судового рішення 26 квітня 2024 року.

Суддя: