Постанова

від 25.04.2024 по справі 278/235/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/235/22 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є.О.

Категорія 53 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Талько О.Б.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/235/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", Приватного підприємства "Злагода плюс" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" та Приватного підприємства "Злагода плюс" на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 червня 2022 року та додаткове рішення того ж суду від 12 липня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Татуйка Є.О. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом та після його уточнення остаточно просила стягнути на її користь з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 500 000 грн та витрати на правову допомогу, стягнути з ПП «Злагода Плюс» 500 000 грн моральної шкоди та з ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (далі ПРАТ "УПСК") матеріальну шкоду в сумі 127120 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 01 липня 2021 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "Volkswagen Transporter", реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним ПП "Злагода Плюс", в межах населеного пункту Оліївка, порушуючи Правила дорожнього руху, здійснив наїзд на мотоцикл, яким керував ОСОБА_3 та який перевозив пасажира ОСОБА_4 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) водій та його пасажир загинули на місці пригоди. Потерпілими у даному кримінальному проваджені визнано матерів загиблих. Відповідальність ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП була застрахована в ПРАТ "УПСК". Власником транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди є ПП "Злагода Плюс", де працював ОСОБА_2 . Відтак, ОСОБА_1 є потерпілою у кримінальному провадженні та має право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

РішеннямЖитомирського районного суду Житомирської області від 29 червня 2022 рокупозов задоволено частково. Стягнуто з ПРАТ "Українська пожежно страхова компанія" на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 127 120 грн.

Стягнуто з ПП "Злагода плюс" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 428 000 грн.

Додатковим рішенням того ж суду від 12 липня 2022 року стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі: - 5 992 грн із ПП "Злагода плюс"; - 7 000 грн з ПРАТ "Українська пожежно страхова компанія".

Не погоджуючись із основним та додатковим рішеннями суду, представник ПРАТ "Українська пожежно страхова компанія" подав апеляційну скаргу в якій просить їх скасувати та ухвалити в нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, під час розгляду справи не прийнято до уваги, що законодавством не передбачено відшкодування Страховикам витрат, понесених Позивачем на проведення поминального обіду. Також відсутні належні докази понесених витрат позивачем на встановлення надгробного пам`ятника.

Крім того, місцевим судом залишено поза увагою, що позивач звертається з позовом щодо відшкодування шкоди заподіяної пасажиру транспортного засобу, внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки. Особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Крім того, судом залишено без уваги, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню оскільки є неспівмірним та необґрунтованим, заявлена сума не узгоджується із фактично наданою правовою Допомогою.

Представник ПП "Злагода плюс" в апеляційній скарзі просить рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення будь-яких коштів із підприємства.

Апеляційна скаргамотивована тим,що судом першої інстанції було покладено в основу свого рішення наявність трудових відносин ОСОБА_2 з ПП «Злагода Плюс», копії з копій недостовірних показів свідків, які об`єктивно не можуть бути свідками з тих фактів, про які вони дають покази. Суд першої інстанції зробив висновки про те і вважав такі факти ним встановлені, що ОСОБА_2 , скоївши злочин, керував автомобілем, виконуючи трудові обов`язки водія, які йому нібито були доручені роботодавцем ПП «Злагода Плюс». Проте, суд не встановив всіх обставин, які б могли вказувати на такі факти ким були доручені такі обов`язки, коли та при яких обставинах. Із наданих підприємством доказів є очевидним, що виконання таких обов`язків ніхто з керівництва ПП «Злагода Плюс» йому не доручав. Крім того, на підприємстві був штатний водій, за яким закріплений автомобіль та який перебував у день ДТП на роботі і ніякої необхідності доручати автомобіль стороннім особам у підприємства не існувало. ОСОБА_2 самовільно взяв автомобіль підприємства у вечірній час, коли керівного складу підприємства на роботі не було. Документів на автомобіль та ключів ОСОБА_2 ніхто не давав. Відтак, факт скоєння ДТП ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов`язків не доведений. Доказів на підтвердження існування трудового договору між ОСОБА_2 та ПП «Злагода Плюс» жодна сторона не надала. Встановлювати юридичний факт наявності трудових відносин за відсутності трудового договору позивач не просив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Злагода Плюс» задоволенню не підлягає, а скаргаПриватного акціонерного товариства «Українська пожежно страхова компанія» повинна бути задоволена частково з огляду на наступне.

Встановлено, що позивач є матір`ю ОСОБА_4 .

Як убачається із матеріалів справи, 01 липня 2021 року близько 22 годин 40 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "Volkswagen Transporter", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по 167 км + 550 м автодороги М-21 "Виступовичі-Житомир- Могилів-Подільський" в селі Оліївка Житомирського району, порушивПравила дорожнього руху, в результаті чого, скоїв зіткнення з мотоциклом марки "Loncin". Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_3 та його пасажир ОСОБА_4 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинули на місці пригоди.

Транспортний засіб, а саме автомобіль "Volkswagen Transporter", реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував під час ДТП ОСОБА_2 , належить ПП «Злагода Плюс», що підтверджується свідоцтвом про його реєстрацію.

На момент вчинення дорожньо-транспортної автомобіль "Volkswagen Transporter", був застрахований в ПРАТ "УПСК", згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/9066103, строком дії з 27 листопада 2020 року до 26 листопада 2021 року. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну здоров`ю - 260 000, 00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн, розмір франшизи - 0,00 грн.

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 КК України, призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПП «Злагода Плюс» на її користь у відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення заподіяної шкоди із обвинуваченого ОСОБА_2 та ПРАТ "УПСК" - відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 17 січня 2022 року вирок Житомирського районного суду від 28.10.2021 щодо ОСОБА_2 скасовано в частині вирішення цивільного позову та відправлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині вирок суду залишено без змін.

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції на підставіпоказів свідків, допитаних на досудовому слідстві, твердження представника ОСОБА_2 щодо зазначених фактичних обставин справи, наявності у вільному розпорядженні водія технічного паспорта, ключів на автомобіль і самого транспортного засобу, позиції представника роботодавця, яка свідчить про наявність із водієм неофіційних тимчасових трудових стосунків, а також на наявність чинного страхового полісу цивільної відповідальності, зробив висновок про наявність підстав для покладення на ПП «Злагода Плюс» обов`язку відшкодувати заподіяну позивачеві моральну шкоду. І відповідно також місцевим судом після дослідження у матеріалах справи доказів, понесених позивачем витрат на поховання, ухвалено рішення про стягнення матеріальної шкоди із страховика.

Колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції щодо стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 із відповідача ПП «Злагода плюс» і частково погоджується відносно ухваленого рішення щодо відшкодування матеріальних збитків із Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" мотивуючи таким.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групидоказів).

Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не визнається володільцем джерела і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляла джерелом підвищеної небезпеки в силу виконання своїх трудових (службових) обов`язків перед володільцем джерела підвищеної небезпеки. Проте якщо громадянину було заборонено управляти джерелом, а він без дозволу скористався ним в особистих цілях, таке діяння вважатиметься неправомірним заволодінням і на нього буде покладено обов`язок відшкодовувати шкоду згідно зі статтею 1187 ЦК України.

Якщо власник передає транспортний засіб іншій особі в технічне управління без належного правового оформлення, то суб`єктом відповідальності є власник транспортного засобу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Виняток із загального правила, визначеного частиною другою статті 1187 ЦК України, викладено у частинах третій та четвертій цієї статті, відповідно до яких особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах; якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (див. постанову Верховного Суду від01 серпня 2019 року у справі № 490/898/16-ц).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 визнав ту обставину, що на момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ПП ««Злагода Плюс» (т. 1 а. с. 58-62).

Апеляційний суд зазначає, що сама по собі відсутність письмової заяви про прийняття на роботу та належного оформлення трудових відносин із працівником не виключає відповідальності роботодавця, за умови доведеності факту виконанняпрацівником на час завдання шкоди трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав, передбачених частиною першою статті 1172 ЦК України,для покладення на ПП «Злагода Плюс» обов`язку відшкодувати заподіяну позивачеві моральну шкоду, з чим і погоджується колегія суддів.

Подібні висновки Верховний Суд зробив у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 752/14271/13-ц, від 12 листопада 2020 року у справі № 185/415/18, від 07 липня 2021 року у справі № 646/989/18 та від 24 листопада 2021 року у справі № 479/392/20.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглядаючи касаційну скаргу ОСОБА_5 (мати водія мотоцикла ОСОБА_3 ) у справі № 278/236/22( провадження № 61-12178св22) за її позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ПП «Злагода Плюс», у постанові від 29 листопада 2023 року зазначив про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди на користь позивача, у тому числі і із приватного підприємства «Злагода Плюс», оскільки ОСОБА_2 перебував з останнім у трудових відносинах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про стягнення моральної шкоди з ПП «Злагода Плюс», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування заподіяної шкоди, При цьому, місцевим судом враховано обсяг заподіяних душевних страждань позивача, спричинених смертю сина, їх глибину і невідворотність спричинених наслідків.

Колегія суддів вважає, що доводи представника ПП «Злагода Плюс» щодо завищеного визначення судом розміру відшкодування моральної шкоди є неприйнятними.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права, тому у відповідності до положень статті 375 ЦПК України рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення заподіяної моральної шкоди із ПП «Злагода Плюс» повинно бути залишене без змін, а апеляційна скарга підприємства без задоволення.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що у повному тексті судового рішення суд ухвалив стягнути із ПП «Злагода Плюс» на користь ОСОБА_1 428000 грн у відшкодування моральної шкоди ( т. 1 а. с. 192), а у резолютивній частині оголошеної вступної та резолютивної частини рішення від 29.06.2022 вказано суму стягнення 500000 грн ( т. 1 а. с. 169).

У відповідності до приписів частини 1 статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні описки чи арифметичні помилки.

Щодо апеляційної скарги ПРАТ "Українська пожежно страхова компанія" колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України № 1961-IV) встановлено, що потерпілим є юридична та фізична особа, життю, здоров`ю та/або майну якої заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Статтею 3 Закону України № 1961-IV передбачено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України № 1961-IV).

Згідно статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 9 Закону України № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Частиною першою статті 21 Закону України № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 22 Закону України № 1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України № 1961-IV.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону № 1961-IV ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), зазначено, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність, як власника автомобіля, яким керував ОСОБА_2 при вчиненні ДТП, була застрахована у в ПРАТ "Українська пожежно страхова компанія", згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/9066103. За цим полісом ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну здоров`ю, становив 260 000, 00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 100 000, 00 грн.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснилавитрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника,за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.4 стаття 27 Закону України № 1961-IV).

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди мінімальна заробітна плата становила 6000 грн, тобто 12 мінімальних заробітних плат у грошовому еквіваленті становить відповідно 72000 грн (12 х 6 000 = 72 000).

Матеріалами справи встановлено, що позивачка понесла витрати на поховання сина, які складаються із витрат на: - організацію та проведення поховання в сумі 10 220 грн; -проведення поминального обіду в сумі 13800 грн, а також на спорудження пам`ятника витрати становлять 90500 грн, що підтверджується копіями товарних чеків та накладної ( т. 1 а. с.69, 71).

Відтак, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, задовольнивши позов в частині стягнення із страховика витрат, які були зроблені позивачкою на поховання сина, а саме на організацію та проведення поховання та необхідність спорудження пам`ятника.

Щодо стягнення витрат на проведення поминального обіду в сумі 13800 грн, то суд першої інстанції не врахував наступне.

Статтею 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Таким чином, поминки здійснюються після поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу та не відносяться до облаштування та утримання місця поховання.

За наведених обставин помилковим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення із страховика на користь ОСОБА_1 витрат на поминальний обід у розмірі 13800 грн.

Також місцевим судом не враховано, що ліміт відповідальності згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/9066103 за шкоду, заподіяну майну, становив 100 000, 00 грн.

У зв`язку з наведеним, рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди із ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_1 підлягає зміні, із зменшенням розміру матеріальної шкоди з 127120 грн до 100000 грн.

Щодо ухвалення додаткового рішення місцевим судом про стягнення із відповідачів витрат, понесених на правову допомогу, колегія суддів вважає, що підстав для його скасування чи зміни не убачається з огляду на наступне.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина перша та друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Встановлено, що представник ОСОБА_1 - адвокат Козирєв І.М. на підставі Договору про надання правової допомоги та ордеру під час розгляду справи судом першої інстанції надавав правничу допомогу позивачці. Обсяг виконаних робіт та їх вартість підтверджені копіями Акту виконаних робіт від 30.06.2022, квитанцій до прибуткового касового ордеру № 19/01 від 19.01.2022 та № 30/06 від 30.06.2022 ( т. 1 а. с. 175).

Суд першої інстанції враховуючи складність справи, обсяг виконаних робіт та часткове задоволення позову, розглянувши клопотання представника позивача про стягнення судових витрат, ухвалив додаткове рішення про його часткове задоволення, з яким погоджується і колегія суддів.

Відповідно до вимогстатті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача.Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За подання апеляційних скарг ПП «Злагода Плюс» сплатило 6420 грн судового збору, а ПрАТ «Українська пожежно страхова компанія» - 1906 грн. Апеляційну скаргу приватного підприємства залишено без задоволення, а скаргу страховика задоволено частково на 21,34 %. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору.

Відтак, ПрАТ «Українська пожежно страхова компанія» судові витрати у розмірі 406, 91 грн (1906 грн х 21, 34% : 100% = 406, 91 грн) компенсуються за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

У той же час, підлягають також стягненню із ПП «Злагода Плюс» та ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" в дохід держави витрати за сплату судового збору, пов`язані із поданням позову ОСОБА_1 до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити частково.

У задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "Злагода Плюс" - відмовити.

Рішення Житомирськогорайонного судуЖитомирської областівід 29червня 2022року вчастині задоволенняпозову ОСОБА_1 доПриватного акціонерноготовариства "Українськапожежно-страховакомпанія"змінити,зменшивши розмірстягнення матеріальноїшкоди накористь ОСОБА_1 з127120грн.до 100000грн.

У решті рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 червня 2022 року та додаткове рішення Житомирського районного суду від 12 липня 2022 року - залишити без змін.

Стягнути із Приватного підприємства "Злагода Плюс" в дохід держави 4280 грн судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в дохід держави 999,92 грн судового збору за подання позовної заяви.

Компенсувати за рахунок держави Приватному акціонерному товариству «Українська пожежно-страхова компанія» 406,91 грн судових витрат за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 26 квітня 2024 року.