Ухвала

від 17.04.2024 по справі 431/3226/13-к

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 431/3226/13-к Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/33/24 Суддя-доповідач ОСОБА_2

Категорія: ч.3 ст. 286 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Старобільського районного суду Луганської області від 21 липня 2014 року стосовно ОСОБА_9 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Старобільського районного суду Луганської області від 21.07.2014 року

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луганська, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, маючого на своєму забезпеченні малолітню дитину, ухвалою Старобільського районного суду Луганської області, на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень ст.19 Конвенції ООН проти корупції» №746-VII від 21 лютого 2014 року, вважається засудженим вироком Артемівського районного суду м.Луганська від 14 листопада 2007 року за ч.2 ст.28, ч.3 ст.357 КК України у виді арешту строком на 2 місяці, офіційно працюючого, інвалід 3 групи по загальному захворюванню, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 4 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

У відповідності до ст. 71 КК України, з урахуванням ч. 1 ст. 72 КК України, до покарання, призначеного новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 14 листопада 2007 року, з урахуванням ухвали Старобільського районного суду від 3 квітня 2014 року, у вигляді 1 місяця та 3 днів позбавлення волі і остаточно призначено покарання ОСОБА_9 у виді позбавлення волі строком на 5 роки 5 місяців та 3 дні з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою змінено на особисте зобов`язання до набрання вироку чинності, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди задоволений частково.

Присуджено стягнути з ОСОБА_9 (іден.номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 50000 грн.

Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілих, а також про відшкодування моральної шкоди та ОСОБА_12 до ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Присуджено стягнути з ОСОБА_9 (іден.номер НОМЕР_1 ): на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в сумі 100000 грн.; на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 50000 грн.

В частині позовних вимог ОСОБА_11 до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілих, відмовити за необґрунтованістю.

Присуджено стягнути з ОСОБА_9 (іден. Номер 2955717059) на користь держави витрати на залучення експерта: 938 гривень 40 копійок за проведення транспортно-трасологічної експертизи № 221/19 від 14.03.2008 року; 860 гривень 20 копійок за проведення експертизи № 219/18 від 13.02.2008 року технічного стану транспортного засобу; 860 гривень 20 копійок за проведення експертизи № 220/18 від 15.02.2008 року технічного стану транспортного засобу; 752 гривні 00 копійок за проведення автотехнічної експертизи № 686/18 від 30.04.2008 року; 470 гривень 00 копійок за проведення автотехнічної експертизи № 780/18 від 21.05.2008 року; 1768 гривень 80 копійок за проведення повторної автотехнічної експертизи № 365/18 від 06.04.2012 року; 1474 гривень 00 копійок за проведення повторної автотехнічної експертизи № 364/18 від 17.04.2012 року; 224 гривень 00 копійок за проведення транспортно-трасологічної експертизи № 304/19 від 14.03.2013 року; 1468 гривень 80 копійок за проведення додаткової автотехнічної експертизи № 303/18 від 14.03.2013 року (Одержувач: УДКСУ у Старобільському районі/Старобільсь кий район/24060300, рахунок № 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Лугансь кій області, ідентифікаційний код 37858396).

Доля речових доказів вирішена у відповідності до ст.100 КПК України.

Як встановив суд, 27.01.2008 року, приблизно о 8 годині 45 хвилин, ОСОБА_9 , керуючи технічно справним автомобілем «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по автодорозі «Старобільськ Луганськ Красний Луч Макіївка Донецьк» з боку м. Луганська у напрямку с. Дєнєжникове Новоайдарського району Луганської області.

На ділянці 50 км + 500 м зазначеної автодороги, на території Новоайдарського району Луганської області, ОСОБА_9 , будучи об`єктивно поінформованим про несприятливі погодні умови та стан дорожнього покриття (проїжджа частина покрита мокрим обмерзлим снігом), не вибрав безпечну швидкість руху, при якій він мав би можливість постійно контролювати напрямок і траєкторію руху керованого ним транспортного засобу в межах обраної смуги руху, в результаті чого керований ним автомобіль втратив курсову стійкість, в процесі чого виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення, з автомобілем ВАЗ-21112, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався назустріч з боку м. Старобільська у напрямку м. Луганська під керуванням ОСОБА_13 .

В результаті події були смертельно травмовані водій автомобіля ВАЗ-21112 ОСОБА_13 , пасажири автомобіля ВАЗ-21112 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , пасажир автомобіля «Skoda Fabia» ОСОБА_16 . Також були заподіяні тілесні ушкодження водію автомобіля «Skoda Fabia» ОСОБА_9 і пасажирам автомобіля ВАЗ-21112 ОСОБА_11 і ОСОБА_17 , від яких остання померла у лікарні.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 та захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_18 подали апеляційні скарги.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, в суді першої інстанції інтереси обвинуваченого ОСОБА_9 представляв захисник адвокат ОСОБА_18 , яким в подальшому було подано апеляційну скаргу на вирок Старобільського районного суду Луганської області від 21.07.2014 року.

Разом з цим, на час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_9 уклав новий договір про надання правової допомоги із захисником ОСОБА_7 .

До початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_7 відмовилися від апеляційної скарги адвоката ОСОБА_18 , який вже не приймає участі у цьому кримінальному провадженні та замінена на захисника ОСОБА_7 .

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 , із зміненими та доповненими доводами заступник керівника Луганської обласної прокуратури ОСОБА_19 , просить вирок суду першої інстанції змінити у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

На підставі п.2 ч.4 ст.374 КПК України, за правилами ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII) та з урахуванням вимог ст.5 КК України, зарахувати ОСОБА_9 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 18.02.2009 по 21.07.2014 із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення дорівнює двом дням позбавлення волі, складає в сукупності 10 років 10 місяців 6 днів позбавлення волі та перевищує призначене покарання.

Звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання, у зв`язку з тим, що строк попереднього ув`язнення, відбутий ним у межах кримінального провадження перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті та на підставі ст.ст.49, 74 КК України у зв`язку з тим, що з часу вчинення кримінального правопорушення минуло 15 років. В іншій частині вирок залишити без змін.

Відповідно до вимог ст.285 КПК України, за наявності згоди (клопотання) обвинуваченого ОСОБА_9 щодо закриття кримінального провадження у зв`язку із звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, вирок суду першої інстанції скасувати, з тих же підстав та закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

На обґрунтування доводів вказує, що у вироку суду першої інстанції, всупереч вимогам п.2 ч.4 ст.374 КПК України, відсутнє рішення щодо заліку досудового тримання під вартою у строк відбування ОСОБА_9 покарання, а також не визначено початок строку відбування покарання обвинуваченому, якому призначено покарання у виді позбавлення волі. Крім того, зазначає, що під час судового провадження з розгляду апеляційних скарг виникли підстави для закриття кримінального провадження, оскільки ОСОБА_9 у межах цього кримінального провадження перебував під вартою з 18.02.2009 по 21.07.2014 рік, що дорівнює 5 років 5 місяців 3 дні, та з урахуванням приписів ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII, цей строк дорівнює 10 рокам 10 місяцям 6 дням позбавлення волі, що перевищує термін покарання, призначений йому вироком Старобільського районного суду Луганської області від 21.07.2014 року та строк покарання, який пропонував прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції та подавав апеляційну скаргу. Вважає, що ОСОБА_9 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання, оскільки з моменту вчинення кримінального правопорушення (27.01.2008) на теперішній час сплинув 15-річний термін.

До початку апеляційного розгляду обвинуваченим та його захисником ОСОБА_7 подано клопотання про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, із подальшим скасуванням вироку Старобільського районного суду Луганської області від 21.07.2014 року та закриття кримінального провадження.

Також в своєму клопотанні обвинувачений зазначає про відмову від захисника ОСОБА_18 , який раніше надавав правову допомогу, а також про відмову від апеляційної скарги, яка була подана його захисником адвокатом ОСОБА_18 .

Просить задовольнити апеляційну скаргу прокурора на вирок Старобільського районного суду Луганської області із змінами та доповненнями від 05.04.2024 року, в частині зміні даного вироку у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, із зарахуванням в строк відбуття покарання строку попереднього ув`язнення із 18.02.2009 року по 21.07.2014 рік, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, що складає в сукупності 10 років 10 місяців 6 днів позбавлення волі та перевищує призначене покарання.

Також просить судове засідання по справі, призначене на 17.04.2024 рік, провести за його відсутності, та в присутності його захисника адвоката ОСОБА_7 .

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав доводи зміненої апеляційної скарги прокурора, а також думку захисника ОСОБА_7 , який частково підтримав змінену апеляційну скаргу сторони обвинувачення та просив задовольнити клопотання сторони захисту, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, а кримінальне провадження закрити, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора, в редакції змінених апеляційних доводів та вимоги, підлягає частковому задоволенню, а клопотання ОСОБА_9 про звільнення від кримінальної відповідальності належить задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

На підставі ч.1 ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Згідно з п.4 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Відповідно до ч.2 ст.49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Наведені положення закону України про кримінальну відповідальність розтлумачені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.02.2023 року у справі №735/1121/20, у якій викладено правовий висновок про те, що у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першоюстатті 49 КК, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Звільнення особивід кримінальної відповідальності на підставіст. 49 КК Україниє безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню вини у вчиненні кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини.

Відповідно до ч. 4ст. 286 КПК України,якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Статтею 350 КПК Українипередбачено, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Виходячи зі змісту вимог ч.2 ст.405 КПК України, суд апеляційної інстанції, виконавши дії, передбаченістаттями 342-345цього Кодексу, до початку апеляційного розгляду спочатку вирішує клопотання, що надійшли від учасників процесу.

Таким чином, якщо під час здійснення судового провадження, надійшло клопотання прозвільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, наведені норми покладають на суд обов`язок невідкладно перейти до вирішення такого клопотання.Суд з`ясувавши думку учасників провадження, постановляє ухвалу.

Як вбачається з формулювання обвинувачення, визнано судом першої інстанції доведеним, обвинувачений ОСОБА_9 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 286 КК України, яке, згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином, 27.01.2008 року.

Разом з тим, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25.12.2014 року ОСОБА_9 був оголошений у розшук. Апеляційне провадження до розшуку обвинуваченого було зупинено (арк.103-106 т.11).

17.01.2024 року розгляд кримінального провадження було відновлено (арк.43-44 т.12).

Санкцією ч.3 ст.286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.286 КК України, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином.

Станом на 17.04.2024 року, тобто з дня вчинення ОСОБА_9 тяжкого злочину і на час апеляційного розгляду, пройшло більше 16 років, що не оспорювалося прокурором та захисником під час судового розгляду.

Матеріали цього судового провадження не містять відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_9 протягом цього строку вчинив новий злочин. Відповідних даних також не надано прокурором і під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.

В своєму клопотанні обвинувачений та його захисник просили звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності і закрити кримінальне провадження.

З огляду на викладене та з урахуванням вимог ч.1ст.417, п.1 ч.2ст. 284, ст.288, ч.2 ст.439 КПК України, належить скасувати оскаржуваний вирок та звільнити ОСОБА_9 від кримінальності відповідальності за ч.3 ст.286 КК України на підставі п.4 ч. 1, ч.2ст. 49 КК України, а кримінальне провадження підлягає закриттю у зв`язку з чим клопотання сторони захисту підлягає задоволенню, а апеляційна скарга прокурора, зі зміненими апеляційними доводами, підлягає частковому задоволенню.

При цьому, колегія суддів зазначає, що решта апеляційних доводів прокурора не позбавлені правових та фактичних підстав, але вчинення будь-яких подальших процесуальнихдій чи прийняття рішень у кримінальному провадженні втрачаєсенс та необхідність, а прийняття іншого рішення у справі, окрім скасування вироку і закриття кримінального провадження,у зв`язку з чим «процес заради процесу» не відповідатиме вимогам статей6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з цим, відповідно до змістуст. 129 КПК України, суд може прийняти рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру. Суд позбавлений можливості вирішити цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної вчиненням кримінальних правопорушень, у разі постановлення ухвали про звільнення особи від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закриттям провадження.

Колегія суддів роз`яснює, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставіст. 49 КК України,у зв`язку із закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч. 2ст. 284 КПК України, не є реабілітуючою підставою, а тому потерпілі не позбавлені процесуальної можливості звернутися до суду з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 284, 405, 407, 417, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , в редакції змінених та доповнених апеляційних доводів заступника керівника Луганської обласної прокуратури ОСОБА_20 , - задовольнити частково.

Клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності задовольнити.

Вирок Старобільського районного суду Луганської області від 21 липня 2014 року стосовно ОСОБА_9 скасувати.

На підставі п.4 ч.1, ч.2 ст.49 КК України, звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.286 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження (справа №431/3226/13-к) за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч.3 ст.286 КК України закрити.

Роз`яснити потерпілим ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 право звернення з цивільним позовом до суду першої інстанції у порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді