Постанова

від 02.04.2024 по справі 903/1161/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Справа № 903/1161/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Захарова М.О.

за участю представників сторін:

позивача Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені В. Стефаника - не з`явилися

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Група Зернарі" - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Група Зернарі"

на рішення Господарського суду Волинської області від 28.12.2023 р.,

постановлене у м. Луцьк

у справі № 903/1161/23 (суддя Гарбар І.О.)

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені В. Стефаника

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Група Зернарі"

про стягнення 411301,87 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та відсотків річних та пені

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 28.12.2023 р. Господарський суд Волинської області задоволив позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені В. Стефаника у справі № 903/1161/23. Згідно з рішенням підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Група Зернарі" на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені В. Стефаника 317741,75 грн. заборгованості, 2267,31 грн. інфляційних втрат, 66403,67 грн. пені, 29423,76 грн. 20 % річних, 6169,53 грн. витрат по сплаті судового збору та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Група Зернарі" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано, що строк виконання зобов`язання відповідачем зі сплати 14 % вартості товару не настав. Пояснює, що станом на день подання позову відповідачем мало бути оплачено 86 % відсотків вартості товару, а саме - 2226317,90 грн., натомість було сплачено 2271000,00 грн.

Зауважує, що в даній справі позивач не виконав обов`язок надіслати відповідачу всі оригінали документів, в тому числі - податкової накладної. Відповідно, строк виконання зобов`язання зі сплати 14 % від вартості товару у відповідача не настав.

Звертає увагу, що на відповідача, як і на позивача, також впливають такі обставини, як інфляційні втрати, військовий стан, проблеми аграрного бізнесу, тому на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

Також, звертає увагу, що предмет спору в даній справі не є надскладним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, дана справа була розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Тому просить врахувати, що свобода у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності, враховуючи принцип співмірності.

Просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 28.12.2023 р. у справі № 903/1161/23 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цілому.

Позивач Сільськогосподарський виробничий кооператив імені В. Стефаника подав відзив на апеляційну скаргу та клопотання про поновлення процесуального строку на подання такого відзиву.

Ухвалою від 12.03.2024 р. Північно-західний апеляційний господарський суд відмовив позивачу Сільськогосподарському виробничому кооперативу імені В. Стефаника у задоволені клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву та залишив відзив без розгляду.

Позивач Сільськогосподарський виробничий кооператив імені В. Стефаника та скаржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Група Зернарі" не забезпечили явку представників у судове засідання 02.04.2024 р., тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 156 у т. 1/.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

16.05.2023 р. Сільськогосподарський виробничий кооператив імені В. Стефаника та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова Група Зернарі» уклали договір поставки № 16/05-03 /а.с. 11-12 у т.1/.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору постачальник/позивач зобов`язується поставити (передати) у власність покупця/відповідача сільськогосподарську продукцію, вказану в специфікаціях, що є невід`ємними додатками до договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п. 1.3., 2.1. договору найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору. Поставка товару здійснюється на умовах відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 р.), обумовлених сторонами в специфікаціях до даного договору.

Одночасно з товаром постачальник передає наступні документи: видаткова накладна; рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна; звіти 29-Сг, 4-Сг і 37-СГ, завірені печаткою; якісне посвідчення. Цей перелік документів є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню (п.2.3 договору).

Згідно п.3.2-3.6 договору поставка партії товару здійснюється в строки, обумовлені в специфікаціях до даного договору. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить за цим договором з моменту оплати повної вартості товару. Перевезення товару здійснюється автомобільним транспортом покупця. Датою поставки товару є дата, що вказана у видатковій накладній. Сторони цього договору визнають, що особи які підписують від їх імені видаткові, товарно-транспортні накладні, та інші документи, що підтверджують виконання взаємних обов`язків по цьому договору та відображають рух товару, є особами належним чином уповноваженими на підписання зазначених документів, та виконання у зв`язку з цим відповідних дій, як то приймання або відпуск товару перевізнику, на зберігання тощо.

Умовами п.п. 5.1., 5.2. договору передбачено, що ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у специфікації, що є невід`ємними додатками до цього договору. У специфікації за кожною окремою позицією асортименту товару, вказується: найменування товару, одиниця виміру товару, кількість товару по кожній позиції, ціна за одиницю товару з ПДВ в грн., загальна сума партії поставляє мого товару з урахуванням ПДВ в грн.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми боргу. Крім того, покупець сплачує на користь постачальника 20 відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2023 року.

На виконання умов договору, сторони підписали специфікацію № 1 від 16.05.2023 р. на суму 4056000,00 грн з ПДВ на поставку «сої» загальною вагою 240 тон. /а.с.13 у т.1/.

Оплата товару відповідно до п.6 специфікації здійснюється по факту завантаження автотранспорту покупця в обсязі 86 відсотків вартості завантаження товару, 14 відсотків - протягом двох днів після реєстрації податкової накладної податку на додану вартість та надання всіх оригінальних документів покупцю.

Договір та специфікація до нього підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

На виконання умов договору та специфікації постачальник 17.05.2023 р. відвантажив покупцю товар (сою) по специфікації № 1 згідно з видатковими накладними № 352 в кількості 76.14 т. на суму 1286765,88.00 грн. /а.с.14 у т.1/ і № 353 в кількості 77.04 т. на суму 1301975,87 грн. /а.с. 15 у т.1/.

Факт отримання товару підтверджено також товарно-транспортними накладними від 17.05.2023 р. № 161, 162, 163, 164, 167, 168 /а.с. 16 21 у т.1/, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Покупець/відповідач на виконання умов договору виконав платежі за платіжними інструкціями від 19.05.2023 р. № 679 на суму 450000,00 грн.; від 24.05.2023 р. № 682 на суму 1450000,00 грн.; від 25.05.2023 р. № 683 в сумі 371000,00 грн. /а.с.28-30 у т.1/.

Доказів сплати відповідачем позивачу решти суми 317741,75 грн. суду не надано.

З метою досудового врегулювання спору 15.09.2023 р. позивач надсилав відповідачу претензію /а.с.26 у т.1/. Відповідач отримав таку претензію 25.09.2023 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення /а.с. 27 у т.1/, однак залишив її без реагування.

Отже, на умовах договору № 16/05-ОЗ від 16.05.2023 р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки, які врегульовані нормами глави 54 ЦК України та главою 30 ГК України.

Господарський договір згідно зі ст.174 ГК України є однією із підстав виникнення господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст.1-4, 181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 265 ГК України, ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.6 ст. 265 ГК України та ч.2 ст. 712 ЦК України до відносин поставки до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сільськогосподарський виробничий кооператив імені В. Стефаника звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група Зернарі» 317741,75 грн. боргу. Одночасно позивач заявив до стягнення з відповідача 29423,76 грн. 20% річних, 2267,31 грн. інфляційних втрат та 66403,67 грн пені, обрахованих за період з 17.05.2023 р. по 01.11.2023 р. прострочення грошового зобов`язання з оплати вартості товару. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000,00 грн. /а.с. 1-6 у т.1/.

Задоволивши позовні вимоги суд першої інстанції встановив, що грошове зобов`язання не виконане в обумовлені у договорі строки, що відповідачем не спростовано. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з урахуванням такого.

Умовами п. 6 специфікації визначено, що оплата товару здійснюється по факту завантаження автотранспорту покупця в обсязі 86 відсотків вартості завантаження товару, 14 відсотків - протягом двох днів після реєстрації податкової накладної податку на додану вартість та надання всіх оригінальних документів покупцю.

Факт отримання товару на загальну суму 2588741,75 грн. підтверджений первинними документами товарно-транспортними накладними. Надані позивачем первинні облікові документи мають необхідні реквізити відповідно до п.2.4 цього Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 р. за № 168/704 (з подальшими змінами і доповненнями), тому є належними доказами того, що господарські операції (в даному випадку передача/прийняття товарів за договором поставки) фактично відбулись, і, відповідно - доказом зобов`язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що одночасно з товаром постачальник передає наступні документи: видаткова накладна; рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна; звіти 29-Сг, 4-Сг і 37-СГ завірені печаткою; якісне посвідчення. Цей перелік документів є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Судом враховано, що товарно-транспортні накладні при прийомці товару відповідач підписав без зауважень та без будь-яких застережень про те, що він не отримав документи, передбачені п. 2.3 договору, а тому немає підстав для висновку, що документи не одержані відповідачем при поставці товару. При цьому договором та специфікацією не передбачено надання позивачем відповідачу при поставці товару оригіналів податкових накладних.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з квитанцією від 26.05.2023 р. № 9122405206 позивач зареєстрував податкову накладну від 17.05.2023 р. № 55 на суму 1286765,88 грн.; згідно з квитанцією від 29.05.2023 р. № 9124261069 позивач зареєстрував податкову накладну № 56 на суму 1301975,87 грн. /а.с.22-25 у т.1/.

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України з метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Враховуючи наведені норми, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що позивачем не надіслано оригіналу податкової накладної, оскільки такий обов`язок позивача не передбачений договором, натомість відповідач самостійно може перевірити реєстрацію податкових накладних.

Отже, відповідач здійснив часткову оплату одержаного товару на суму 2271000 грн. /а.с.28-30 у т.1/; заборгованість підтверджена у заявленій позивачем сумі 317741,75 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до норм ч.6 ст.231, ч. 2 статті 343 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються в розмірі за згодою сторін, але не можуть перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегією суддів встановлено, що умовами п. 7.4 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми боргу та 20 відсотків річних, передбачених ст. 625 ЦК України, і такі умови відповідають вищенаведеним нормам.

Відхиляючи доводи скаржника щодо запровадження у країні військового стану та проблеми аграрного бізнесу як підставу для зменшення суми штрафних санкцій, колегія суддів відзначає, що сам факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу в Україні чи проблеми аграрного бізнесу в рівній мірі мають значення для обох сторін договору, тому оцінюється судом з урахуванням балансу інтересів обох сторін договору.

Колегія суддів враховує також, що договір поставки укладений сторонами після початку військової агресії Російської федерації проти України, бойових дій та введення воєнного стану, і відповідач не повідомляв позивача про настання будь яких несприятливих наслідків для виконання ним своїх зобов`язань, як це визначено умовами договору.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості, пені, відсотків річних та інфляційних втрат /а.с. 7-8 у т.1/, колегія суддів встановила, що згідно з розрахунком апеляційного суду розмір належних до стягнення 20% річних становить 35637,78 грн, пені - 79901,71 грн та інфляційних втрат 256,48 грн. Загальна сума пені, інфляційних втрат та відсотків річних за розрахунком суду апеляційної інстанції є більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення, натомість позовні вимоги розглядаються і визнані обгрунтованими у межах заявлених позовних вимог.

Отже, оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов`язання має місце, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про стягнення 29423,76 грн. 20% річних, 2267,31 грн. інфляційних втрат та 66403,67 грн пені, обрахованих за період прострочення розрахунків з 17.05.2023 р. по 01.11.2023 р.

Щодо покладення на відповідача відшкодування в сумі 10000 грн. витрат позивача на правову допомогу у суді першої інстанції колегія суддів встановила наступне.

Нормами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України), що не позбавляє суд обов`язку перевірити достовірність доказів.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Матеріалами справи підтверджено, що представництво позивача у даній справі здійснювалось адвокатом Яцук Галиною Михайлівною на підставі договору про надання правової допомоги від 02.11.2023 р. № 02/11/23, укладеного Адвокатським об`єднанням Шпунт і партнери» та позивачем Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. В. Стефаника /а.с. 10 у т.1/, на підставі ордеру від 02.11.2023 р. /а.с. 47 у т.1/ та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність серія ЛВ № 001265 від 30.11.2018 р. /а.с. 48 у т.1/.

За змістом договору про надання правової допомоги, вбачається, що сторони узгодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець/адвокат зобов`язується надати замовнику/позивачу за його дорученням (заявкою) визначені цим договором правові (юридичні) послуги, а саме:

1.1.1 надання консультацій із правових питань;

1.1.2 підготовка та подача позову про стягнення заборгованості за договором поставки від 16.05.2023 р. № 16/05-03.

1.1.3.представлення інтересів замовника перед державними органами, підприємствами, установами організаціями та судами;

1 1.4 інших послуг у разі письмового погодження сторонами їх надання.

Згідно п.3.1.договру, розмір оплати послуг виконавця згідно п.п. 1.1.1.-1.1.4. цього договору визначатиметься у підписаних сторонами актах виконаних робіт та обраховується із розрахунку 2000,00 грн за кожну годину, затрачену виконавцем у зв`язку із надання послуг по даному договору. У відповідності до п.3.3 договору оплата послуг виконавця протягом 3 робочих днів з дати підписання актів виконаних робіт.

Згідно з попереднім розрахунком вартості адвокатської допомоги та переліку виконаних робіт, підписаним Сільськогосподарським виробничим кооперативом імені В. Стефаника та адвокатським об`єднанням «Шпунт і партнери», визначено та погоджено наступну вартість адвокатської допомоги, попередній перелік надання адвокатських послуг згідно умов вищезгаданого договору з представництва інтересів замовника в господарському суді:

02.11.2023 р. - попередня консультація 1 год;

03.11.2023 р. - збирання доказів та інших матеріалів необхідних для підготовки та подання позовної заяви, їх копіювання 2 год;

08.11.2023 р. - 09.11.2023 р. - підготовка позовної заяви, направлення копії цінним листом відповідачу, направлення позову до господарського суду 2 год.

Супровід справи в суді, формування пояснень - 3 год.

Орієнтована вартість адвокатської допомоги наданої замовнику у зв`язку з розглядом справи складає 2000 грн. за 1 год.

Отже, вартість наданих послуг, яка підлягає оплаті позивачем адвокату становить 10000,00 грн.

Вказані вище докази на підтвердження надання правової допомоги позивач подав до суду першої інстанції разом з позовною заявою. Одночасно у позовній заяві позивач заявив про судові витрати на професійну правничу допомогу, означив попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу допомогу та просив суд першої інстанції стягнути 10000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також - критерію розумності їхнього розміру і враховуючи конкретні обставини справи, встановив, що позивач до суду першої інстанції подав позовну заяву з додатками та заяву про надання до суду оригіналів документів долучених до позовної заяви /а.с. 1-51, 61-63 у т.1/. Отже, такі надані адвокатом послуги як попередня консультація, збирання доказів та інших матеріалів та підготовка та подання до суду позовної заяви - були необхідними та реальними в межах правничої допомоги у суді першої інстанції. Дослідивши зміст позовної заяви та додатків до неї, поданих суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів позивача, і такі доводи позивача були враховані при ухваленні рішення судом першої інстанції.

Колегія суддів відзначає, що заперечення скаржника щодо стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу є неконкретними, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів керується нормами ст. 129 ГПК України і погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу 10000,00 грн. підтверджена матеріалами справи і розмір витрат є розумним з огляду на необхідний обсяг наданих послуг.

Висновки суду першої інстанції узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц та враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України.

Підсумовуючи викладене, за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 28.12.2023 р. у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві, тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Група Зернарі" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 28.12.2023 р. у справі № 903/1161/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 903/1161/23 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений 25.04.2024 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.