Ухвала

від 26.04.2024 по справі 495/2521/16-ц

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/2521/16-ц

Провадження № 2/513/44/24

Саратський районний суд Одеської області

У ХВ АЛ А

26 квітня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Бучацької А.І., за участю секретаря судового засідання Русавської Н.В., позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Гасанова К.І., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт.Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сергіївської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, виконавчого комітету Сергіївської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Білгород-Дністровський районний відділ ГУ ДМС в Одеській області, ОСОБА_5 , про визнання недійсною приватизації, скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, виселення,

У С Т А Н О В И В:

в провадженні суду перебуває зазначена справа, яка розглядається за правилами загального позовного провадження.

10.10.2023 року позивачем було подано до суду "уточнену позовну заяву", остаточну редакцію якої позивач сформулювала 01.01.2024 року. У підготовчому засіданні позивач та її представник просили прийняти зазначену заяву до розгляду. Просили відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Васильєва П.О. щодо уточненої позовної заяви. Послались на те, що уточнена позовна заява була подана позивачем відповідно до ст.49 ЦПК України та з урахуванням висновків Постанови Верховного Суду від 22.09.2021, згідно якої справа була направлена на новий розгляд та звернуто увагу на необхідність з`ясування ряду питань. Зазначив, що клопотання адвоката Васильєва П.О. від 06.12.2023 щодо уточненої позовної заяви надано суду з порушенням ч.2 ст.183 ЦПК України, а саме до клопотання не додані докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи, які не мали можливості ознайомитись з цим клопотанням та висловитись стосовно цього клопотання.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Васильєв П.О. через систему "Електронний суд" надав клопотання, в якому просив не приймати до розгляду "уточнену позовну заяву". Клопотання обґрунтував тим, що чинною редакцією ЦПК України не передбачено такого процесуального документа як "уточнена позовна заява", за своєю правовою природою уточнена позовна заява може бути заявою про зміну предмета та підстав позову, збільшення або зменшення позовних вимог.

Справа надійшла на новий розгляд після її перегляду судом касаційної інстанції та згідно з ч.4 ст.49 ЦПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею При цьому фактичні обставини справи не змінились як то передбачено ч.4 ст.49 ЦПК України. До "уточненої позовної заяви" не додано докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи відповідно до ч.5 ст.49 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Каланжов В.І. у підготовчому засіданні 09.04.2024 року заперечував проти прийняття "уточненої позовної заяви" з тих підстав, що справа була направлена на новий розгляд після її перегляду Верховним Судом, а відповідно до положень ч.4 ст.49 ЦПК України зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків визначених цією статтею.

У підготовче судове засідання 24.04.2024 року адвокат Каланжов В.І. не з`явився, просив розглянути питання про прийняття до провадження уточненої позовної заяви без його участі.

Представники відповідачів Сергіївської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, виконавчого комітету Сергіївської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, відповідач ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Білгород-Дністровський районний відділ ГУ ДМС в Одеській області, ОСОБА_5 у підготовче засідання не з`явились, клопотань про відкладення підготовчого засідання не надали.

Суд за згодою присутніх учасників справи із урахуванням вимог ст. 197-198 ЦПК України, ухвалив проводити підготовче засідання за відсутності відповідачів, їх представників та третіх осіб.

Суд, дослідивши матеріали справи, подану заяву, приходить до таких висновку.

Процесуальні права та обов`язки сторін визначені ст. 49 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, , або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року по справі N 922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Зокрема, такий правовий висновок надано Верховним Судом у рішенні від 13.03.2018 року в справі № 916/1764/17.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, у постанові Верховного суду від 22 липня 2021 року по справі № 910/18389/20.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Сергіївської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, виконавчого комітету Сергіївської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Білгород-Дністровський районний відділ ГУ ДМС в Одеській області, ОСОБА_5 , в якому просила суд:

визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1 ;

скасувати розпорядження органу приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Сергіївської селищної ради від 19 серпня 2014 року № 2303 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 ;

скасувати рішення виконавчого комітету Сергіївської селищної ради № 144 від 21 липня 2014 року "Про видачу ордера на вселення у кв. АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 ";

визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 видане на ім`я ОСОБА_4 на підставі розпорядження органу приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Сергіївської селищної ради від 19 серпня 2014 року за № 2303;

визнати недійсним ордер № 2 від 21.07.2014 року на вселення ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 25.11. 2015 року;

визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири квартири АДРЕСА_1 від 09.03. 2016 року, зареєстрованого в реєстрі № 510;

скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ;

виселити ОСОБА_3 , ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Білгород-Дністровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .

Як на підстави позову позивач посилалась на те, що на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 18 лютого 2014 року (справа №1505/10957/2012) та ухвали апеляційного суду Одеської області від 14 травня 2014 року, позивача 26 червня 2014 року було знято з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначені судові рішення були скасовані ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року. Проте 21 липня 2014 року виконавчим комітетом Сергіївської селищної ради було прийнято рішення "Про видачу ордера на вселення в кв. АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 " та розпорядженням органу приватизації № 2303 від 19 серпня 2014 року було вирішено передати спірну квартиру в приватну власність ОСОБА_4 та видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру на ім`я ОСОБА_4

25 листопада 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування, на підставі якого ОСОБА_6 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Надалі ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 09 березня 2016 року продала вищевказану квартиру ОСОБА_3 , яка на момент звернення до суду із позовом є власником спірної квартири.

Разом з тим, підставою для зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку, позбавлення її права на житло та видача ОСОБА_4 на вселення в кв. АДРЕСА_1 з подальшою її приватизацією слугувало рішення суду, яке було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року, а тому правова підстава (рішення суду) для зняття позивача з реєстраційного обліку з подальшою приватизацією квартири відпала, що, в свою чергу, вказує на незаконність не тільки зняття її з реєстраційного обліку, а й на незаконність подальшої приватизації спірної квартири.

До того ж, прийняття виконавчим комітетом Сергіївської селищної ради рішення № 144 від 21 липня 2014 року "Про видачу ордера на вселення в кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_4 ", видача розпорядження органу приватизації від 19 серпня 2014 року за №2303 щодо приватизації квартири на ім`я ОСОБА_4 , видача свідоцтва про право власності на спірне житло та взагалі проведення приватизації вказаної квартири відбувалось під час дії арешту даної квартири (заборони розпорядження квартирою), накладеного ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 серпня 2013 року, а отже, відповідно, перелічене вище є недійсним та підлягає скасуванню.

Недійсність приватизації квартири за ОСОБА_4 є підставою для визнання недійсним договору дарування та купівлі-продажу даної квартири у відповідності до ст. 215 ЦК України та з урахуванням ст. 203 ЦК України, оскільки зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

ОСОБА_4 вчинила правочин (договір дарування від 25 листопада 2015 року) не маючи на це законних підстав, після чого ОСОБА_2 вчинила правочин (договір купівлі-продажу від 09 березня 2016 року), не маючи на це законних підстав (з огляду на обставини, що свідчать про недійсність приватизації) .

Згідно "уточненої позовної заяви" в остаточній редакції від 01.01.2024 року, позивач виклала позовні вимоги наступним чином:

1.Визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1 ;

2.Скасувати розпорядження органу приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Сергіївської селищної ради від 19 серпня 2014 року № 2303 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 ;

3.Скасувати рішення виконавчого комітету Сергіївської селищної ради № 144 від 21 липня 2014 року "Про видачу ордера на вселення у кв. АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 ";

4.Визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане на ім`я ОСОБА_4 ;

5.Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 25.11. 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Холудєєвою С.М.;

6.Визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 09.03.2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Холудєєвою С.М. та зареєстрований в реєстрі № 510;

7.Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ;

8.Виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 ;

9.Зобов`язати Білгород Дністровський відділ ДМС зареєструвати ОСОБА_1 за адресою: кв. АДРЕСА_1 .

В обґрунтування "уточненої позовної заяви" позивач зазначає, що судовий спір стосовно даного об`єкту нерухомого майна триває з 2003 року, а всі переходи права власності відбулись в період дії арешту даного нерухомого майна. Поняття добросовісного набувача жодним чином не стосується сторін по справі Зазначає, що якщо відчужується майно, на яке був накладений арешт, це порушує публічний порядок (на підставі ст.228 ЦК України), навіть якщо така заборона з тих чи інших причин не була зареєстрована у відповідному реєстрі.

При цьому суд вбачає, що правовими підставами позову позивач зазначила положення ст.13, 228, 328, 388 ЦК України, ст. 52, 53, 59 ЖК УРСР, а також положення ст.ст 7,8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Отже, дослідивши редакцію первісного позову та "уточнену позовну заяву" від 01.01.2024 року суд встановив, що в "уточненій позовній заяві" предмет позову не змінився, а позов доповнений новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та змінено посилання на норми матеріального права, що не може вважатися зміною підстав позову.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі ''«Дія 97» проти України'' від 21 жовтня 2010 року).

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (частина друга статті 189 ЦПК України).

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Водночас не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

За викладеного, суд вважає необгрунтованим та відхиляє клопотання представника відповідача адвоката Васильєва П.О. та вважає за необхідне прийняти "уточнену позовну заяву". До уточненої позовної заяви позивачем було надано її копії для інших учасників справи, які суд надіслав зазначеним особам, тому суд не погоджується з представником відповідача і в цій частині.

За положеннями ст.198 ЦПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

За встановлених обставин підготовче засідання належить відкласти.

Керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 49, 189-197, 258-261, 353-354 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Васильєв Павла Олеговича.

Прийняти до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Сергіївської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, виконавчого комітету Сергіївської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Білгород-Дністровський районний відділ ГУ ДМС в Одеській області, про визнання недійсною приватизації, скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, виселення.

Направити учасникам справи копію ухвали.

Встановити відповідачам п`ятнадцятиденний строк із дня вручення ухвали про прийняття уточненої позовної заяви до розгляду для надання: суду - письмового відзиву на уточнену позовну заяву та доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву іншим учасникам справи; позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Встановити позивачу п`ятнадцятиденний строк із дня отримання відзиву для надання: суду відповіді на відзив, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив іншим учасникам справи; відповідачам та третім особам копію відповіді на відзив.

Третім особам надати п`ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали або відзиву для (надання) надіслання: суду - письмових пояснень щодо уточненого позову або відзиву та документів, що підтверджують надіслання (надання) письмових пояснень іншим учасникам справи; позивачу та відповідачам - копії письмових пояснень.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою Підготовче засідання відкласти на 03 червня 2024 року на 15 годину 00 хвилин, про що повідомити учасників справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя А. І. Бучацька