Постанова

від 15.04.2024 по справі 463/9839/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/9839/20 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.

Провадження № 22-ц/811/3240/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

представника Львівської міської ради - Вовк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 вересня 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бальтазар», ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державної архітектурно-будівельної інспекції України, про скасування державної реєстрації та запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

В обгрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, покликається на те, що він є власником земельної ділянки площею 1,02223 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0163, яка розташована за адресою: ОСОБА_15 з цільовим призначенням для обслуговування будівель, на якій розташований ставок-водоймище, площею 0,4214 га з площею водного дзеркала 0,3706 га, яка межує із земельною ділянкою площею 0,3172 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0167, власником якої є Винниківська міськрада міста Львова, правонаступником якої є Львівська міськрада. Зазначає, що рішенням виконкомому Винниківської міськради міста Львова від 29.07.2014 року №126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 » ТОВ «Бальтазар» надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 за № Н0-13-07-2014. Крім того, 29.08.2014 року Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області зареєстровано декларацію (№ ЛВ 083142430172) про початок виконання будівельних робіт зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_2 (замовник ТОВ «Бальтазар»). Вважає, що ТОВ «Бальтазар» незаконно отримано право власності на незавершене будівництво, яке здійснюється в прибережних захисних смугах річки «Марунька» та ставка-водойми на земельній ділянці позивача, оскільки будівництво ведеться з грубим порушенням земельного та водного законодавства, а саме п.4 ч.2 ст.89 Водного кодексу України. Зазначає, що внаслідок такої господарської діяльності знищено водоймище, яке знаходиться на земельній ділянці, яку орендує відповідач, руйнується русло річки Маруньки, руйнується і нищиться земельна дамба, що знаходиться на земельній ділянці позивача. Позивач вважає, що право власності на об`єкт незавершеного будівництва зареєстровано за ТОВ «Бальтазар» безпідставно, будівництво є самочинним, а особа, яка здійснила таке будівництво, не набуває права власності на такий об`єкт.

З наведених підстав просить:

скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христини Романівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43691309 від 25.10.2018 внаслідок якого зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» (номер запису про право власності 28553703 від 16.10.2018), на об`єкт незавершеного будівництва (готовність 57% за адресою АДРЕСА_2 ; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер об`єкта нерухомого майна: 1676645246101 та державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта 1676645246101 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бальтазар», код ЄДРОПУ 20804002, адреса реєстрації: 79495, м. Львів-Винники, вул. Соборності, буд.8).

визнати недійсним договір купівлі- продажу від 21.02.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Моргуном О.С., зареєстрований в реєстрі за №514 та застосувати наслідки недійсності правочину.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 вересня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт вважає невірним висновок суду першої інстанції про те, що права та інтереси позивача не порушені, оскільки в матеріалах справи містяться судові рішення різних судових інстанцій, що набрали законної сили та якими встановлено порушення прав позивача, які, як вважає апелянт, є преюдиціальними при вирішенні даного спору, однак ці судові рішення не були враховані при вирішенні спору у даній справі. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт покликається на Земельний кодекс України, Водний кодекс України, зазначаючи про те, що судом не враховано те, що будівництво здійснюється в межах прибережної захисної смуги, в водоохоронній зоні водойми - ставка, що знаходиться на земельній ділянці позивача та річки Марунька. Зазначає, що судом проігноровано ту обставину, що припис Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області №1296 від 01 грудня 2017 року був і є чинним, а відтак покликання суду на те, що станом на день укладення договору купівлі-продажу від 21 лютого 2019 року у ТОВ «Бальтазар» були чинними містобудівні умови та обмеження для забудови земельної ділянки, не відповідає обставинам справи. Вважає, що відповідач здійснює будівництво в межах прибережної захисної смуги річки Марунька та водойми, що знаходиться на земельній ділянці позивача, що є грубим порушенням норм Водного кодексу України та Земельного кодексу України. З огляду на положення статті 331 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вважає незаконною реєстрацію права власності за ТзОВ «Бальтазар» на незавершений об`єкт нерухомого майна, оскільки до закінчення його будівництва ТзОВ «Бальтазар» було власником лише будівельних матеріалів. Апелянт вважає об`єкт незавершеного будівництва у АДРЕСА_2 , самочинним будівництвом. Також апелянт стверджує, що суд дійшов до помилкового висновку про недоведеність руйнування дамби водойми на земельній ділянці позивача, оскільки будівництво житлових будинків в прибережній захисній смузі водних об`єктів прямо заборонено законодавством, так як таке в подальшому призводить до знищення водного об`єкту. Не погоджується апелянт з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем, на думку суду, обрано неефективний спосіб захисту порушених прав та законних інтересів позивача, вважаючи, що задоволення заявлених ним позовних вимог матиме наслідком відновлення його порушених прав та інтересів, порушених незаконним будівництвом. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що третя особа на стороні позивача, Львівська міська рада, 29 грудня 2023 року, подала суду апеляційної інстанції заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07.09.2023 року по цивільній справі №463/9839/20.

Обгрунтовуючи доводи заяви Львівська міська рада покликається на всі судові рішення, які ухвалювалися судами різних юрисдикцій різних судових інстанцій з приводу законності дозвільних документів на будівництво блокованого багатоквартирного житлового будинку у АДРЕСА_2 , з приводу законності цього будівництва, з посиланням на ст. 376 ЦК України, вважає, що ТзОВ «Бальтазар» здійснювало самочинне будівництво, а відтак таке не підлягало реєстрації. Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу, укладеного 21.02.2019 року, то такий, на думку Львівської міської ради, укладався з метою уникнення відповідальності та наслідків, передбачених законодавством для самочинного будівництва. Посилаючись на Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вважає, що державна реєстрація права власності суперечить вимогам статті 331 ЦК України, а відтак ТзОВ «Бальтазар» не набуло права власності на об`єкт незавершеного будівництва. Інших доводів незаконності оскаржуваного рішення суду, а ніж ті, про які зазначив в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , Львівська міська рада не зазначила. В заяві просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/9839/20 - скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_5 , представника Львівської міської ради Вовк І.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його цивільних прав чи інтересів, захист яких можливий у спосіб задоволення пред`явлених ним позовних вимог, вважав обраний позивачем спосіб захисту порушених, на його думку, прав та інтересів, неефективним, оскільки такий не призведе до відновлення прав позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,02223 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0163, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 -Винники з цільовим призначенням для обслуговування будівель, на якій, як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, розташований ставок-водоймище, площею 0,4214 га з площею водного дзеркала 0,3706 га, водний об`єкт розташований на водоскидному каналі з Винниківського озера, басейна річки Марунька.

В матеріалах справи є державний акт на право власності на цю земельну ділянку площею 1.0223 га, виданий 20 серпня 2007 року, цільове призначення земельної ділянки для обслуговування будівель та судові рішення судів різних інстанцій, якими ця обставина встановлена, інших доказів на підтвердження цих обставин матеріали справи не містять.

Із земельною ділянкою позивача межує земельна ділянка площею 0,3172 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0167, власником якої є Винниківська міська рада міста Львова, правонаступником якої є Львівська міська рада.

29.07.2014 рішенням виконкому Винниківської міськради міста Львова за №126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 » ТОВ «Бальтазар» надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , за № Н0-13-07-2014.

29.08.2014 Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області зареєстровано декларацію (№ ЛВ 083142430172) про початок виконання будівельних робіт зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_2 (замовник ТОВ «Бальтазар»).

З матеріалів справи вбачається, що право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою АДРЕСА_2 було зареєстровано державним реєстратором Бойко Х.Р. на підставі рішення Винниківської міської ради від 12 травня 2016 року №349, Декларації про початок виконання будівельних робіт ЛВ 083142430172, виданої 29.08.2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, технічного паспорта №0528, виданого 11.10.2018 року ТзОВ «Інветарі Груп».

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради міста Львова від 29 липня 2014 року №126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 »; скасування наданих виконавчим комітетом Винниківської міської ради міста Львова містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво ТзОВ «Бальтазар» багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 від 29 липня 2014 року №НО -13-07-2014; скасування реєстрації Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області декларації про початок виконання будівельних робіт за № ЛВ 083142430172 від 29 серпня 2014 року на будівництво зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_2 (замовник ТзОВ «Бальтазар») згідно містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 від 29 липня 2014 року, які надані виконавчим комітетом Винниківської міської ради міста Львова згідно рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради міста Львова від 29 липня 2014 року №126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 ».

15 січня 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року були скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В подальшому, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 року, та залишено в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року у справі №813/4060/17, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради міста Льова від 29 липня 2014 року №126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 »; скасування наданих виконавчим комітетом Винниківської міської ради міста Львова містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво ТзОВ «Бальтазар» багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 від 29 липня 2014 року №НО -13-07-2014; скасування реєстрації Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області декларації про початок виконання будівельних робіт за № ЛВ 083142430172 від 29 серпня 2014 року на будівництво зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_2 (замовник ТзОВ «Бальтазар») згідно містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 від 29 липня 2014 року, які надані виконавчим комітетом Винниківської міської ради міста Львова згідно рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради міста Львова від 29 липня 2014 року №126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 », задоволено.

Наведене вище свідчить про те, що рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христини Романівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43691309 від 25.10.2018, внаслідок якого зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» (номер запису про право власності 28553703 від 16.10.2018), на об`єкт незавершеного будівництва (готовність 57% за адресою АДРЕСА_2 ; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер об`єкта нерухомого майна: 1676645246101 та державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта 1676645246101 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бальтазар», код ЄДРОПУ 20804002, адреса реєстрації: 79495, м.Львів-Винники, вул. Соборності, буд.8), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, приймалося реєстратором в період чинності рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради міста Львова від 29 липня 2014 року №126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 », наданих виконавчим комітетом Винниківської міської ради міста Львова містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво ТзОВ «Бальтазар» багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова б/н у м. Винники від 29 липня 2014 року №НО -13-07-2014 та чинності реєстрації Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області Декларації про початок виконання будівельних робіт за № ЛВ 083142430172 від 29 серпня 2014 року на будівництво зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_2 , а також чинності рішення Винниківської міської ради від 16.05.2016 року №349 «Про продовження ТзОВ «Бальтазар» терміну оренди землі на АДРЕСА_2 », тобто, документи на підставі яких державним реєстратором Бойко Х. прийнято рішення та зареєстровано право власності на незавершене будівництво, на момент вчинення цих дій державним реєстратором, було чинним.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на судові рішення у справах №813/814/18 та №813/4060/17, за результатами розгляду яких заявлені ним позовні вимоги у цих справах були задоволенні, що, на думку позивача, свідчить про порушення його прав та законних інтересів.

Щодо преюдиції юридичних фактів, встановлених судовими рішеннями у справах №813/814/18 та №813/4060/17 різних судових інстанцій різних судових юрисдикцій, суд першої інстанції звернув увагу на наступне.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

При цьому, оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається, тому не може мати преюдиційного значення під час розгляду інших справ рішення ухвалені судами у справах №813/814/18 та №813/4060/17 для відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , які участі у їх розгляді не брали.

Суд першої інстанції зазначив, що обставини, на які посилається позивач, за умов розгляду судом інших справ, зокрема з участю сторін цієї справи, підлягають встановленню на загальних підставах, тобто, порушення відповідачами ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 прав та законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у даній справі, повинні бути доведені позивачем належними та допустимими доказами саме у даній справі.

Обгрунтовуючи підстави пред`явленого позову, позивач покликається на те, що будівництво багатоквартирного житлового будинку ведеться з грубим порушенням земельного та водного законодавства, у прибережній захисній смузі на відставі 8-ми метрів від урізу води ставка - водойми на земельній ділянці, належній ОСОБА_1 , внаслідок будівництва знищено водоймище, руйнується русло річки Марунька, руйнується і нищиться земельна дамба, що знаходиться на належній йому земельній ділянці, що свідчить про порушення його прав, хоча матеріали справи цієї справи не містять висновків експерта з цього питання.

Суд першої інстанції дослідив припис Державної архітектурно-будівельної інспекції України департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області за №1296 від 01.12.2017, та встановив, що такий видано ТОВ «Бальтазар» з вимогою в трьох місячний термін усунути порушення п.10.4. ДБН 360-92** «Містобудування та планування міських і сільських поселень» на об`єкті «будівництво блокованих житлових будинків по АДРЕСА_2 », про наявність якого державному реєстратору не було відомо.

Суд вказав на те, що ДБН 360-92** «Містобудування та планування міських і сільських поселень» в реєстрі нормативних документів відсутнє, натомість є ДБН 360-92** «Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень» в редакції на час виникнення спірних правовідносин такий в п.10.4 визначав: 10.4 Розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається: а) на землях заповідників, заказників, природних національних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків і водоохоронних зон; б) на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів, якщо об`єкти, які проектуються, не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства; в) у зонах охорони гідрометеорологічних станцій; г) у першій зоні санітарної охорони джерел водопостачання і майданчиків водопровідних споруд, якщо об`єкти, які проектуються, не пов`язані з експлуатацією джерел; д) у першій зоні округу санітарної охорони курортів, якщо об`єкти, які проектуються, не пов`язані з експлуатацією природних лікувальних засобів курортів; е) у другій зоні округу санітарної охорони курортів допускається розміщувати об`єкти, пов`язані з експлуатацією, розвитком і благоустроєм курортів, а також об`єкти обслуговування населення курортів, якщо вони не викликають забруднення атмосфери, ґрунту і вод, перевищення нормативних рівнів шуму і напруги електромагнітного поля. У третій зоні округу санітарної охорони курортів допускається розміщення об`єктів, які негативно не впливають на природні лікувальні засоби і санітарний стан курорту.

Наявність та чинність припису не впливає на висновки, зроблені судом у цій справі про обрання позивачем неефективного способу захисту порушених, на його думку, прав та інтересів.

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Водночас за змістом частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсниим.

Згідно зі статтею 217 зазначеного Кодексу недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа, кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, поки ці особи не доведуть, що такими правочинами порушуються їхні права чи законні інтереси.

Отже, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду звертала увагу на те, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18).

З матеріалів справи вбачається, що 21 лютого 2019 року між ТзОВ «Бальтазар» та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ТзОВ «Бальтазар», як продавець, зобов`язується передати у власність покупцям, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , а покупці зобов`язуються прийняти в рівних частках по 1/3 частці кожен та сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі, об`єкт незавершеного будівництва, позначений в технічній документації літерою «А-2», відсоток готовності якого становить 57 відсотків, що розташований за адресою: м. Львів, місто Винники вулиця Ломоносова, будинок б/н.

Однією з позовних вимог ОСОБА_1 є визнання недійсним вищезгаданого договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частини перша-третя статті 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. (частини 5,6 статті 203 ЦК України).

Частина 1 статті 216 ЦК України передбачає наслідки недійсності правочину. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто, наслідком недійсності правочину є двостороння реституція, повернення сторін договору у попередній стан, а відтак задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 21 лютого 2019 року, укладеного між ТзОВ «Бальтазар» та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , матиме наслідком повернення нерухомого майна у власність ТзОВ «Бальтазар».

Позивач пред`явив позовну вимогу про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу, якими відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України є двостороння реституція, повернути сторони оспорюваного ним договору у попереднє становище шляхом повернення ТзОВ «Бальтазар» одержаного ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_3 за цим договором.

А відтак, задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21 лютого 2019 року, укладеного між ТзОВ «Бальтазар» та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 та застосування наслідків недійсності правочину, яким є двостороння реституція, не призведе до відновлення прав та інтересів позивача, які він вважає порушеними внаслідок укладення оспорюваного ним правочину.

Колегія суддів вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності на момент укладення оспорюваного ним договору купівлі-продажу підстав, передбачених статтями 203, 2315 ЦК України для визнання цього договору недійсним.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 , як на підставу для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу, покликається на те, що засновниками ТзОВ «Бальтазар» є сім`я Уварових, а відтак враховуючи численні судові спори з приводу спірного будівництва, договір купівлі-продажу укладено сторонами з метою уникнення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

На думку колегії суддів, зазначені позивачем підстави для визнання недійсним оспорюваного ним договору купівлі-продажу від 21 лютого 2019 року, з врахуванням положень статей 203, 215 ЦК України, не є підставою для визнання його недійсним.

Встановлено, що на час укладення оспорюваного правочину - 21 лютого 2019 року, були чинними містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , за № Н0-13-07-2014 та Декларація (№ ЛВ 083142430172) про початок виконання будівельних робіт зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_2 (замовник ТОВ «Бальтазар») та було зареєстровано державним реєстратором право власності на незавершене будівництво блокованого багатоквартирного житлового будинку, яке в подальшому був предметом оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу.

З матеріалів справи також вбачається, що власниками зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_2 , яким в подальшому присвоєно номера №100 «а», 100 «б», 100 «в», 100 «г», 100 «д», 100 «ж», станом на 2020 - 2021 роки, крім ОСОБА_6 (житлові будинки АДРЕСА_3 ), є також ОСОБА_8 (житловий будинок АДРЕСА_4 ), теперішній власник ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (житловий будинок АДРЕСА_4 ) теперішній власник ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (житловий будинок АДРЕСА_4 ), ОСОБА_13 (житловий будинок АДРЕСА_4 ), теперішній власник ОСОБА_14 .

Стаття 16 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (оспорювання, невизнання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з цим, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки його прав.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Суд має перевірити обраний спосіб захисту на відповідність критеріям ефективності та належності і застосувати його.

Під ефективним способом захисту слід розуміти такий, застосування якого приводить до реального поновлення порушеного права (забезпечує припинення його, невизнання чи оспорювання) або припиняє неможливість задоволення інтересу, а у випадку неможливості вказаного - забезпечує отримання відповідного відшкодування.

Колегія суддів вважає, що саме по собі задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христини Романівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43691309 від 25.10.2018 внаслідок якого зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» (номер запису про право власності 28553703 від 16.10.2018), на об`єкт незавершеного будівництва (готовність 57% за адресою АДРЕСА_2 ; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер об`єкта нерухомого майна: 1676645246101 та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта 1676645246101 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бальтазар», код ЄДРОПУ 20804002, адреса реєстрації: 79495, м. Львів-Винники, вул. Соборності, буд.8), не матиме наслідком відновлення прав ОСОБА_1 , які він вважає порушеними незаконним, на його думку, будівництвом, не відновлює будь-яких його прав чи інтересів, призводить до необхідності повторного звернення до суду з метою відновлення його прав та інтересів, про які він зазначає у своєму позові.

З врахуванням вищенаведеного, аналізуючи зміст позовних вимог, а також права та інтереси, які позивач вважає порушеними укладенням оспорюваного ним договору купівлі-продажу, рішенням державного реєстратора та реєстрацією права власності на об`єкт незавершеного будівництва, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що задоволення заявлених позивачем позовних вимог не призведе до реального відновлення прав позивача, які він вважає порушеними і про порушення яких саме він зазначає у даному позові, вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту його прав та інтересів з огляду і на те, що будівництво житлового будинку є закінченим.

Аналізуючи заяву Львівської міської ради про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07.09.2023 року по цивільній справі №463/9839/20, колегія суддів зазначає, що такі є аналогічними доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , інших доводів, окрім тих, які зазначив апелянт ОСОБА_1 , Львівська міська рада не вказала.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та доводи заяви Львівської міської ради про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , які є ідентичними доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а відтак колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та заяви Львівської міської ради.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи положення ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову в її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 24.04.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк