Рішення

від 23.04.2024 по справі 380/17196/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 рокусправа № 380/17196/22Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши в м. Львові у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування ухвали, персонального попередження, розпоряджень і поновлення на посаді,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Львівської міської ради (далі ЛМР, відповідач), в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 17.01.2023, просить:

- визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №7 від 29.12.2020 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» в частині Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 11.02.2021 №4 «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією за пунктом 1 статті 40 КЗпП» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати персональне попередження ОСОБА_1 від 11.02.2021 про майбутнє звільнення із займаної посади;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 22.06.2021 №19 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Малехівської сільської ради з 01.07.2021;

- стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2021 по день ухвалення судом рішення.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 22.06.2021 №19 про звільнення позивача є протиправним з огляду на скасування в судовому порядку розпоряджень Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №624-р, від 12.06.2020 №718-р в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району до Львівської територіальної громади, якими було запроваджено процес звільнення, у тому числі позивача, що, у свою чергу, беззаперечно свідчить про незаконність такого звільнення ОСОБА_1 .

Ухвалою від 19.12.2022 суддя прийняла позовну заяву та відкрила провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначила підготовче засідання.

Ухвалою від 01.02.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 07.02.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Протокольною ухвалою від 07.02.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду.

Відповідач правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Водночас, відповідач надав суду письмові пояснення від 07.02.2023 (вх. №8884) та додаткові письмові пояснення від 09.03.2023, в яких зазначає, що позивач працювала та була звільнена з посади головного бухгалтера Малехівської сільської ради. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Згідно із ст. 2 вказаного Закону посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. З наведеного вбачається, що позивач був посадовою особою Малехівської сільської ради. При цьому, робота на посаді, з якої вона була звільнена, відноситься до публічної служби. З урахуванням вимог ч. 5 ст. 122 КАС України, відповідач вважає, що до позовних вимог, які стосуються звільнення позивача (визнати протиправним та скасувати розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 22.06.2021 №19; визнати протиправним та скасувати персональне попередження про майбутнє звільнення із займаної посади від 11.02.2021 року; визнати протиправним та скасувати розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 22.06.2021 №19 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Малехівської сільської ради) повинен застосовуватись місячний строк звернення до суду. Звертає увагу, що про порушення своїх прав позивач дізналась вже після звільнення із займаної посади, тобто з 30.06.2021. При цьому, із даним позовом звернулась лише 24.11.2022. Отже , позивачем пропущено місячний строк звернення до суду у цій частині. Що стосується позовної вимоги щодо визнання протиправною ухвали Львівської міської ради №7 від 29.12.2020 шляхом приєднання до Львівської міської ради» в частині Малехівської сільської ради - Жовківського району Львівської області, то оскаржувана ухвала №7 від 29.12.2020 була оприлюднена 04.01.2021, а тому саме із цієї дати розпочався згаданий шестимісячний строк звернення до суду, який, з урахуванням викладеного, був також пропущений позивачем. При цьому, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 31.10.2022 у справі №640/14698/20, яка стосується включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади, не може братись до уваги, оскільки перебування на розгляді Верховного Суду вказаної справи не є обставиною, що перешкоджає своєчасному зверненню до суду з даним позовом, а тому не може вважатись поважною. Також розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 22.06.2021 №19 та персональне попередження про майбутнє звільнення із займаної посади від 11.02.2021 не приймались на підставі розпоряджень Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області» та від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові. Таким чином, вважає, що позивачем не наведено об`єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які позивач посилається у своїй заяві від 24.11.2022, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку. Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідач вказує, що посилання позивача на постанову Верховного Суду від 31.10.2022 у справі №640/14698/20, яка стосується включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади, не може братись до уваги, оскільки сам факт визнання протиправними та нечинними розпоряджень Кабінету Міністрів України не скасовує ухвалу Львівської міської ради №7 від 29.12.2020 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради», а також зазначена ухвала, персональне попередження про майбутнє звільнення із займаної посади від 11.02.2021 та розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 22.06.2021 №19 «Про звільнення ОСОБА_1 » вичерпали свою дію, оскільки виконані вже протягом тривалого часу. Також у постанові Верховного Суду від 31.10.2022 у справі №640/14698, зазначено, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність ознак протиправності в діях Львівської обласної державної адміністрації під час розроблення перспективного плану формування територій громад Львівської області, затвердженого розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №624-р, в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові, у зв`язку з чим є підстави для визнання протиправним та нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №624-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області» в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що вказані судові рішення жодним чином не стосуються прав та обов`язків Львівської міської ради, та не можуть застосовуватись, як обставини, що не потребують доказування. Крім того, Окружним адміністративним судом міста Києва розглядалась адміністративна справа №640/14698/20, за позовом Малехівської сільської ради та ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №624-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області» в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові; розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові; визнання протиправними дій Львівської обласної державної адміністрації під час розроблення перспективного плану формування територій громад Львівської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №624-р в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові; зобов`язати Львівську обласну державну адміністрацію розробити, у відповідності до вимог чинного законодавства України з дотриманням прав, свобод та законних інтересів Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області, проект акта Кабінету Міністрів України про внесення змін до перспективного плану формування територій громад Львівської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №624-р і подати на затвердження Кабінету Міністрів України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 було частково задоволено позовні вимоги позивачів, вказано на порушення принципу добровільного об`єднання територіальної громади. Окрім розпоряджень Кабміну, які скасував суд у частині с. Малехів, є постанова Верховної Ради від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів». У цій постанові є перелік районів та територіальних громад, які входять до складу цих районів. І Малехівської територіальної громади там немає. Зрештою, судді у своєму рішенні від 29.03.2021 самі зазначили, що на даний час у законодавстві відсутній правовий механізм захисту порушених і прав територіальних громад у разі, якщо вони вважають включення їх до складу спроможної територіальної громади безпідставним. Вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 214 було затверджено Методику формування спроможних територіальних громад, яка визначає механізм та умови формування спроможних територіальних громад, а також порядок розроблення і схвалення перспективного плану формування територій громад Автономної Республіки Крим, області (перспективний план). Згідно з п. 2 Методики проектна спроможна територіальна громада (спроможна територіальна громада) - територіальні громади сіл, селищ, міст, які в результаті добровільного об`єднання (добровільного приєднання до об`єднаної територіальної громади) здатні самостійно або через відповідні органи місцевого самоврядування забезпечити належний рівень надання публічних послуг, зокрема у сфері освіти, культури, охорони здоров`я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, з урахуванням кадрових ресурсів, фінансового забезпечення та розвитку інфраструктури відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Враховуючи правила п. 4 Методики, Кабінет Міністрів України може визнати об`єднану територіальну громаду спроможною, зокрема, як адміністративного центру об`єднаної територіальної громади навколо населеного пункту, визначеного перспективним планом формування територій громад області. Отже, перспективний план формування територій громад області є підставою для Кабінету Міністрів України щодо визнання об`єднаної територіальної громади спроможною. В подальшому, затверджений перспективний план формування територій громад області є підставою для територіального об`єднання громадян, адже таке об`єднання можливо лише у відповідності до останнього. Оскаржуване розпорядження № 624 було видане Урядом в межах повноважень та в установленій законом формі, визначення участі територіальної громади в формі консультацій вказує на дорадчий характер такої участі. Слід зазначити, що станом на сьогодні, скасування розпорядження № 718 в частині створення Львівської територіальної громади м. Львова Львівської області породило правову невизначеність щодо статусу Малехівської територіальної громади, окремого існування якої в складі Львівського району чи іншого району Львівської області не передбачено постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ. Процес добровільного об`єднання громад відбувався протягом чотирьох років від початку реформи децентралізації - з 2015 року до 2019 року. У 2020 році Уряд завершував реформу на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування». Після чого були проведені місцеві вибори 25.10.2020. Львівська територіальна громада формувалася у 2020 році не згідно з Законом України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», а згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким було делеговано повноваження уряду щодо затвердження територій громад. В розпорядженні № 718-р в переліку територіальних громад Львівської області зазначена, зокрема, Львівська територіальна громада, до складу якої входять, зокрема, Грибовицька, Грядівська, Дублянська, Малехівська територіальні громади. З аналізу положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зі змінами, внесеними Законом України від 16.04.2020 № 562-ІХ, на підставі яких відповідач реалізував свою компетенцію щодо визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області, колегія суддів прийшла до висновку , що вказані приписи Закону не передбачають отримання погодження чи будь-яку іншу участь представників територіальних громад в процесі визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад. З огляду на зазначене, колегія суддів погодилась з доводами скаржників про те, що затверджена розпорядженням № 718-р конфігурація Львівської територіальної громади, до складу якою входять Грибовицька, Грядівська, Дублянська, Малехівська територіальні громади, саме внаслідок реалізації Урядом передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад, є законною (справа №640/32312/20). Постановою Центральної виборчої комісії від 08.08.2020 № 160, з урахуванням, зокрема, розпорядження Кабінету Міністрів України 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», було призначено перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 25.10.2020. Зокрема, 25.10.2020 було проведено вибори депутатів та Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львів. Відтак, розпорядження Кабінету Міністрів України від України від 12.06.2020 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», фактично реалізоване а юридичним наслідком такої реалізації розпорядження є проведення місцевих виборів та створення і функціонування зазначених громад. Верховний Суд зауважує у постанові від при розгляді справи №640/32312/20, що виключення рішеннями судів попередніх інстанцій Дублянської територіальної громади Жовківського району зі складу Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львів, не є належним та ефективним засобом захисту порушеного права, оскільки, не відновлює нібито порушенні права позивача, адже таким рішенням не скасовуються результати місцевих виборів та не скасовується факт утворення Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львів. Наголошує, що Львівська міська громада вже функціонує. З початку 2021 року Львівська територіальна громада має єдиний бюджет та повністю оплачує життєдіяльність усіх приєднаних населених пунктів, зокрема, с. Малехова - благоустрій (прибирання), утримання освітніх закладів, охорони здоров`я, соціального забезпечення, освітлення. Закладено кошти і на розвиток інфраструктури. Також, немає законодавчого механізму та можливості окремого функціонування Малехівської сільської ради. Зараз вже завершився процес припинення її як юридичної особи. Крім того, за результатами проведених 25.10.2020 місцевих виборів у новоствореній Львівській міській територіальній громаді в складі: Львівської, Брюховицької, Винниківської, Грибовицької, Грядівської, Дублянської, Зашківської, Лисиничівської, Малехівської, Рудненської, Рясне Руської територіальних громад, Львівською міською територіальною виборчою комісією Львівського району Львівської області, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнято постанову №147 «Про призначення першого пленарного засідання першої сесії Львівської міської ради 03.12.2020» від 19.11.2020, якою призначено проведення першого пленарного засідання першої сесії Львівської міської ради 03.12.2020. 22.11.2020 Львівською міською територіальною виборчою комісією Львівського району Львівської області було прийнято постанову №147, якою п. 1 постанови №147 від 19.11.2020 передбачено викласти у наступній редакції: «призначити проведення першого пленарного засідання першої сесії Львівської міської Львівського району Львівської області 24.11.2020 о 09:00 годині». Як передбачено ч. 8 ст. 45 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах. Відтак, повноваження Малехівської сільської ради були припиненні згідно норм передбачених законодавством, у зв`язку із проведенням першого пленарного засідання першої сесії Львівської міської ради. На підставі вищенаведеного, відповідно до законодавчих норм, станом на сьогодні Малехівської сільської ради як органу місцевого самоврядування не існує. Отже, в суду відсутні підстави для поновлення Позивача на посаді головного бухгалтера Малехівської сільської ради. А щоб громада могла функціонувати, реалізовувати надані їй Конституцією і законодавством права і повноваження, вона повинна мати орган місцевого самоврядування, яким станом на сьогодні є Львівська міська рада. Процес формування адміністративно-територіального устрою України на рівні громад та районів завершений, а законодавство наразі не врегульовує питання про від`єднання певного міста чи села. За рік часу новоствореним об`єднаним громадам вдалося ліквідувати ради, інвентаризувати майно та закрити казначейські рахунки. Таким чином, відповідач просив врахувати пояснення при розгляді справи та відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування ухвали, персонального попередження, розпоряджень і поновлення на посаді.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив при вирішенні спору врахувати пояснення ЛМР.

Протокольною ухвалою від 15.03.2023 суд вирішив продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Ухвалою від 24.03.2023 суд зупинив провадження у справі №380/17196/22 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/3959/21.

Ухвалою від 09.10.2023 суд поновив провадження у справі №380/17196/22.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Львівською обласною державною адміністрацією у 2020 році розроблявся проект Перспективного плану формування територій громад Львівської області, згідно з яким Малехівську територіальну громаду Жовківського району Львівської області передбачено у складі Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові.

07.05.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №624-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області», згідно з яким Малехівську територіальну громаду Жовківського району Львівської області передбачено у складі Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові.

В подальшому, на підставі вказаного розпорядження, Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», згідно з яким Малехівську територіальну громаду Жовківського району Львівської області передбачено у складі Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові.

Ухвалою Львівської міської ради «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» від 29.12.2020 №7 на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» ухвалено припинити шляхом приєднання до Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896, місце розташування: пл. Ринок, 1, м. Львів, Львівської області), зокрема, юридичну особу Малехівську сільську раду Жовківського району Львівської області (код ЄДРПОУ 22355287, місце розташування: вул. Івасюка, 6, с. Малехів, Жовківського району, Львівської області).

Розпорядженням виконавчого комітету Малехівської сільської ради «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією за пунктом 1 статті 40 КЗпП» від 11.02.2021 №4 прийнято попередити, зокрема, ОСОБА_1 про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією Малехівської сільської ради.

На підставі ухвали Львівської міської ради «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» від 29.12.2020 №7 головою комісії з припинення Малехівської сільської ради видано персональне попередження від 11.02.2021 ОСОБА_1 , останню попереджено під підпис про майбутнє звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

У подальшому на підставі розпорядження виконавчого комітету Малехівської сільської ради «Про звільнення ОСОБА_1 » від 22.06.2021 №19 позивача звільнено з посади головного бухгалтера Малехівської сільської ради з 30.06.2021 за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Із вказаним розпорядженням позивача ознайомлено 30.06.2021.

Вважаючи ухвалу Львівської міської ради №7 від 29.12.2020 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» в частині Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області та прийняте на її виконання розпорядження відповідача про звільнення з посади державної служби протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування врегульовано Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі Закон №2493-III).

Згідно ч. 1 ст. 2 указаного Закону посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Зі змісту ст. 20 Закон №2493-III вбачається, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у з підстав, визначених у цій статті.

Як вбачається із трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , остання 19.06.2006 переведено на посаду головного бухгалтера Малехівської сільської ради із присвоєнням 13 рангу посадової особи. Отже, на неї поширюються норми і положення як Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», так і Кодексу законів про працю України, на підставі яких, як було встановлено раніше, Позивача було звільненої із займаної посади.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

У силу вимог ст. 492 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Отже, приписами трудового законодавства, а саме ст. 492 КЗпП України врегульовано, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації.

Таким чином, наведеними нормами врегульовано процедуру призначення посадової особи органу місцевого самоврядування, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади.

При цьому з огляду на відсутність у Законі України «Про службу в органах місцевого самоврядування» спеціальних положень, які регулюють порядок пропонування працівникові іншої вакантної посади, у спірному випадку підлягають застосуванню загальні положення КЗпП України.

Ухвалою Львівської міської ради «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» від 29.12.2020 №7 на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» ухвалено припинити шляхом приєднання до Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896, місце розташування: пл. Ринок, 1, м. Львів, Львівської області), зокрема, юридичну особу Малехівську сільську раду Жовківського району Львівської області (код ЄДРПОУ 22355287, місце розташування: вул. Івасюка, 6, с. Малехів, Жовківського району, Львівської області).

Таким чином, фактично відбулася зміна в організації виробництва і праці, що потягла за собою, зокрема, скорочення посади, яку займала позивач.

Ця обставина, на переконання суду, може бути підставою для звільнення працівника за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами, однак, лише за умови дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42, 43, 492 КЗпП України.

До такого висновку за схожих обставин дійшов Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі № 389/3078/16-а(2-а/389/95/16).

Разом з тим, суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 11.03.2020 у справі №813/1220/16, від 09.07.2020 у справі № 809/2894/13-a, наголошував на тому, що однією з правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. При цьому, власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Тобто роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, Верховного Суду звертав увагу на обов`язок суду з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення (постанови від 09.04.2020 у справі № 182/1670/18, від 01.04.2020 у справі № 683/1084/17 тощо).

Відтак, у випадку фактичного скорочення займаної працівником посади йому має бути запропонована рівноцінна посада, передбачена новим штатним розписом, а в разі, якщо на таку посаду претендують також інші працівники, роботодавець зобов`язаний провести порівняльний аналіз продуктивності їхньої праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі, як це передбачено ч. 1 ст. 42 КЗпП України. У процесі цього аналізу, як правило, враховуються такі обставини, як: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалої тимчасової непрацездатності, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

Інша вакантна робота, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду пропонується в разі відсутності рівноцінної посади.

Рівень кваліфікації визначається в залежності від освіти працівника та здобутих ним навичок під час виконання робіт за певною спеціальністю, а продуктивність праці вимірюється певними виробничими (службовими) показниками.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

Отже, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. І лише за умови встановлення, що у всіх працівників є рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, можна аналізувати, хто з них має переважне право на залишення на роботі згідно з ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення, передбаченого статтею 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.02.2018 та від 08.07.2020 у справі 2а-9821/11/2670, від 15.05.2020 у справі №П/811/2408/15, від 08.07.2020 у справі № 815/5600/15, від 13.10.2021 у справі № 360/2308/20.

У свою чергу, аналіз наявних у матеріалах справи документів свідчить, що ні під час попередження про наступне вивільнення 11.02.2021, ні у подальшому позивачу не пропонувалися будь-які вакантні посади, відмова від обіймання яких за наведеними вище правилами є підставою для звільнення працівника із служби в органах місцевого самоврядування у зв`язку із скороченням штатів.

Доказів, які б спростовували відповідні висновки суду, відповідачем всупереч положенням ч. 2 ст. 77 КАС України не надано.

Крім іншого, матеріали справи не місять жодних належних та допустимих доказів пропонування відповідачем позивачу будь-якої вакантної (рівнозначної або нижчої) посади.

З урахуванням викладеного дійшов висновку те, що оскаржуване розпорядження виконавчого комітету Малехівської сільської ради «Про звільнення ОСОБА_1 » від 22.06.2021 №19, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, враховуючи указані нормативні приписи, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі.

Згідно позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 16.10.2012 у справі №21-267а12, а також Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 24.02.2021 у справі №821/358/16, від 11.02.2021 у справі №640/21065/18, від 20.01.2021 у справі №640/18679/18, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235, ст. 2401 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позивач має бути поновлена на посаді головного бухгалтера Малехівської сільської ради з 01.07.2021.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 11.02.2021 №4 «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією за пунктом 1 статті 40 КЗпП» в частині, що стосується ОСОБА_1 та визнання протиправним та скасування персонального попередження ОСОБА_1 від 11.02.2021 про майбутнє звільнення із займаної посади, суд зазначає, що з урахуванням факту, що самі по собі дії Малехівської сільської ради, вчинені останньою з метою виконання своїх функцій та в межах наданих їм повноважень, не тягнуть для позивача настання будь-яких наслідків.

Натомість настання правових наслідків для позивача пов`язано саме із прийняттям розпорядження виконавчим комітетом Малехівської сільської ради «Про звільнення ОСОБА_1 » від 22.06.2021 №19.

Таким чином, суд вважає, що такий спосіб захисту прав позивача як визнання протиправним та скасування розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 11.02.2021 №4 «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією за пунктом 1 статті 40 КЗпП» в частині, що стосується ОСОБА_1 та визнання протиправним та скасування персонального попередження ОСОБА_1 від 11.02.2021 про майбутнє звільнення із займаної посади жодним чином не сприятиме їх відновленню, тобто не є ефективним, тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №7 від 29.12.2020 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» в частині Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, суд зазначає, що право на захист це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Як вже було вказано вище, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Суд зауважує, що матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів та аргументів порушення тих чи інших прав позивача відповідачем при прийнятті ухвали №7 від 29.12.2020 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради».

З огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави вважати, що право позивача у зазначеній частині в який-небудь порушено.

Відтак, у задоволенні вимоги про визнати протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №7 від 29.12.2020 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» в частині Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області належить відмовити.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За правилами п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Приписами п. п. 5, 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Із змісту наданої Департаментом міської агломерації Львівської міської ради від 17.11.2022 вбачається, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 за останні два календарні місяці перед місяцем звільнення склав 41717,83 грн., а відтак розмір середньоденної заробітної плати позивача становив 1042,70 грн. (41717,83 грн. / 40 робочих днів в квітні та травні 2021 року).

Таким чином, з огляду на викладене та з урахуванням ст. 245 КАС України, слід стягнути із Львівської міської ради на користь позивач належить середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2021 (наступний день за днем звільнення) по 22.04.2023 (день, що передує поновленню на роботі) з розрахунку 1042,70 грн. за кожен робочий день (727 дні) з урахуванням податків і зборів, тобто 758042,90 грн.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи під час розгляду адміністративної справи по суті, суд зазначає, що відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно п. 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, ст. 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені судом обставини та нормативне врегулювання спірних відносин, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено в частині позовних вимог, за які позивач сплатила судовий збір, та з урахуванням того, що в частині задоволених позовних вимог позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена, і відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню на користь відповідача не підлягають.

Щодо заявленого відповідачем у поясненнях клопотання про пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає, що оскільки представником відповідача не дотримано вимог, передбачених ч. 1 ст. 166 КАС України щодо викладення клопотання в письмовій формі, то у суду відсутні правові підстави для вирішення зазначеного питання.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Малехівської сільської ради «Про звільнення ОСОБА_1 » від 22.06.2021 №19.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Малехівської сільської ради з 01.07.2021.

Стягнути з Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055896) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 01.07.2021 по 22.04.2023 з розрахунку 1042,70 грн. за кожен робочий день, з урахуванням податків і зборів, в загальній сумі 758042 (сімсот п`ятдесят вісім тисяч сорок дві) гривні 90 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 31281 (тридцять одну тисячу двісті вісімдесят одну) гривню рівно, з урахуванням податків і зборів.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі статтею 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі статтею 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 25.04.2024.

Суддя Потабенко Варвара Анатоліївна