Ухвала

від 14.10.2024 по справі 380/17196/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 380/17196/22

адміністративне провадження № К/990/36884/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Лосиним Олегом Богдановичем, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі №380/17196/22 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування ухвали, персонального попередження, розпоряджень і поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому з урахуванням зміни позовних вимог, просила:

- визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №7 від 29.12.2020 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» в частині Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області; визнати протиправним та скасувати розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 11.02.2021 №4 «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати персональне попередження ОСОБА_1 від 11.02.2021 про майбутнє звільнення із займаної посади; визнати протиправним та скасувати розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 22.06.2021 №19 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Малехівської сільської ради з 01.07.2021; стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2021 по день ухвалення судом рішення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження виконавчого комітету Малехівської сільської ради «Про звільнення ОСОБА_1 » від 22.06.2021 №19. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Малехівської сільської ради з 01.07.2021. Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 01.07.2021 по 22.04.2023 з розрахунку 1042,70 грн. за кожен робочий день, з урахуванням податків і зборів, в загальній сумі 758042 грн 90 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 31281 грн рівно, з урахуванням податків і зборів.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції та залишено без розгляду позов ОСОБА_1 у зв`язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

27 вересня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з частиною другою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі, скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі є пункти 1 та 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції застосував, зокрема, положення статті 122 КАС України без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22.

Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.

Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.

При цьому, аргументи скаржника зводяться лише до наведення цитат із постанов Верховного Суду у зазначених справах, проте не зазначено висновків суду апеляційної інстанції (щодо застосування саме положень статей 121, 122 КАС України), які суперечить позиції Верховного Суду та не зазначено чому, на думку скаржника, суди повинні були застосувати ці висновки під час розгляду цієї справи, обставини якої мають індивідуальні ознаки, характерні виключно для неї.

Окрім цього, варто зазначити, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Посилаючись на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, скаржник не наводить належного обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки.

З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд уважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Зокрема, скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 14 грудня 2023 року у справі №380/4948/23, який застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з метою належного дотримання статей 43, 55 Конституції України, статей 2, 242 КАС України, а також положення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Втім, скаржником не зазначено належного нормативно-правового обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Верховний Суд зазначає, що безпідставне, на думку скаржника, застосування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду не може бути підставою для відступлення від таких висновків.

З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Лосиним Олегом Богдановичем, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі №380/17196/22 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЖ.М. Мельник-Томенко