Рішення

від 26.04.2024 по справі 120/5141/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2024 року ЧернігівСправа № 120/5141/22

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді БаргаміноїН.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарний завод «Символ» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна екологічна інспекція в Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарний завод «Символ» про анулювання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарний завод «Символ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна екологічна інспекція в Чернігівській області про анулювання дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарний завод «Символ» на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 7410136600-623, виданий 28.12.2020 Департаментом екології та природних ресурсів Чернігівської облдержадміністрації.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 в задоволенні позову заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна екологічна інспекція в Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарний завод «Символ» про анулювання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря було відмовлено повністю.

До суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу згідно поданих документів.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

В силу частин першої, третьої п`ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимогпозивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чизакриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зміст вказаних норми дає підстави для висновку про право на відшкодування судових витрат, понесених відповідачем, який не є суб`єктом владних повноважень, у разі відмови в задоволенні позову суб`єкта владних повноважень.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніхпредставників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведеннямогляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В силу частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За приписами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що особа, яка заперечує зазначений іншою стороною розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування на підтвердження її доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом у цій справі у сумі 16800,00 грн, було надано суду ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір № 284/20 про надання правничої (правничої) допомоги від 17.11.2020 з додатком та додатковими угодами № 1, № 2, № 3, акт-розрахунок № 13 прийому-передачі послуг від 31.08.2022, акт-розрахунок № 15 прийому-передачі послуг від 31.10.2022, акт-розрахунок № 16 прийому-передачі послуг від 30.11.2022, акт-розрахунок № 18 прийому-передачі послуг від 29.02.2024, платіжну інструкцію № 333 від 08.12.2022, платіжну інструкцію № 294 від 20.09.2022, платіжну інструкцію № 23 від 06.03.2024, платіжну інструкцію № 330 від 01.12.2022 (т. 1 а.с. 86 та його зворот, т. 2 а.с. 150-155 та їх звороти, а.с. 156-161).

Суд звертає увагу, що у даній справі з боку заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури не було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, актом-розрахунком № 13 прийому-передачі послуг від 31.08.2022 підтверджено надання правової допомоги у даній справі в сумі 2100,00 грн, актом-розрахунком № 15 прийому-передачі послуг від 31.10.2022 в сумі 700,00 грн, актом-розрахунком № 16 прийому-передачі послуг від 30.11.2022 в сумі 7000,00 грн, а актом-розрахунком № 18 прийому-передачі послуг від 29.02.2024 в сумі 3500,00 грн. Всього 13300,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року («East/West Alliance Limited v. Ukraine», заява № 19336/04, § 268)).

Таким, чином враховуючи наявність документального підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу, розрахунку таких витрат, зважаючи на відмову в задоволенні позову суб`єкта владних повноважень до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарний завод «Символ», суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з Чернігівської обласної прокуратури понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13300,00 грн.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 241-243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської обласної прокуратури (вул.Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарний завод «Символ» (вул. Захисників України, буд. 25, корп. 37/1, м. Чернігів, 14035, код ЄДРПОУ 40340699) судові витрати в розмірі 13300,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2024 року.

Суддя Наталія БАРГАМІНА