Рішення

від 26.04.2024 по справі 191/2018/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/2018/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання - Майор Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород за правилами загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Красноградської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Наталинської сільської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Красноградської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Наталинської сільської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Мотивуючи свої позовні вимоги, вказує на те, що 09.11.2019 між ним та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстровано Гуляйпільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що 09.11.2019 року складено відповідний актовий запис №67.

Позивач зазначає, що вони разом з відповідачем вели спільне господарство та будували міцні сімейні відносини. Однак, надалі подружжя не змогло проживати разом як сім`я, виконувати сімейні обов`язки, спокійно вирішувати нескладні побутові проблеми. Вказує, що вони неодноразово протягом останньоо року намагалися говорити один з одним про їхні особисті проблеми, спокійно вирішувати їх, однак це не дало ніяких результатів. В сімейних стосунках нічого не змінювалося, хоча вони прикладали до цього максимальних зусиль.

Примирення та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача та їх дитини. У зв`язку з чим позивач вважає, що шлюб носить формальний характер, оскільки жодних обов`язків у сторін, як подружжя не існує.

Позивач зазначає, що у даному шлюбі у сторін народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує на те, що між подружжям немає спору про місце проживання дитини.

З посиланням на викладене, позивач просить суд: шлюб між ним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований Гуляйпільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що 09.11.2019 року складено відповідний актовий запис №67 - розірвати; визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання чи перебування.

Виклад позицій сторін по справі:

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Надіслав на адресу суду заяву у якій він підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить розглянути справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку. Надіслала на адресу суду заяву у якій просить розглянути справу без її участі, проти розірвання шлюбу та визначення місця проживання спільної дитини з батьком не заперечує. Вказує, що між нею та позивачем немає спору стосовно місця проживання дитини.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування - Служби у справах дітей Красноградської районної державної адміністрації в призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи Орган опіки та піклування - Служби у справах дітей Наталинської сільської ради в призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. На адресу суду 09.02.2024 року надійшов лист із Служби у справах дітей Наталинської сільської ради згідно якого повідомлено суд, що ОСОБА_1 фактично не проживає на території Наталинської сільської ради , але зареєстрований на території Петрівського старостинського округу , як внутрішньо переміщена особа. Згідно листа старости Петрівського старостинського округу Наталинської сільської ради вбачається, що ОСОБА_1 зі слів дільничного інспектора Наталинської громади на даний час знаходиться в ЗСУ, іншим матеріалом у відношенні гр. ОСОБА_1 Петрівський старостинський округ не володіє.

Заяви, клопотання:

08.03.2023 року відповідач подала до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача.

26.07.2023 2023 року позивач подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача.

01.09.2023 року позивач подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача.

04.09.2023 року відповідач подала до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача.

07.09.2023 року представник третьої особи Органу опіки та піклування - Служби у справах дітей Красноградської районної державної адміністрації надіслав лист про заміну третьої особи.

27.09.2023 року позивач подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача.

13.10.2023 року представник третьої особи Органу опіки та піклування - Служби у справах дітей Красноградської районної державної адміністрації надіслав лист про заміну третьої особи.

09.02.2024 року представник третьої особи Орган опіки та піклування - Служби у справах дітей Наталинської сільської ради надіслав до суду акт обстеження умов проживання та лист .

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

17.02.2023 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

28.07.2023 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду до участі у справі залучено третю особу Орган опіки та піклування - Службу у справах дітей Красноградської районної державної адміністрації .

28.09.2023 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду до участі у справі залучено третю особу Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Наталинської сільської ради.

29.02.2024 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Судом встановлено, що сторони уклали шлюб 09.11.2019 року зареєстрований Гуляйпільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що було зроблено актовий запис № 67, що стверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 від 09.11.2019 року.

У шлюбі у них народилася дитина: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , копія якого приєднана до матеріалів справи.

Згідно наданого Службою у справах дітей Наталинської сільської ради акту обстеження умов проживання від 18.01.2024 року, який було проведено за адресою: АДРЕСА_1 ( адреса , яку вказує позивач у своїх заявах як адреса місця проживання) встановлено, що зі слів власника будинку ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_1 з вересня місяця 2023 року фактично не проживає за даною адресою. Зазначено, що останній разом з дружиною проживає на території Запорізької області.

Майновий спір між сторонами відсутній.

Шлюбні відносини між подружжям, як стверджує позивач припинені.

Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України.

Суд враховує, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

У відповідності зі ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно положення ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру та бажання зберегти шлюб з відповідачем.

З урахуванням викладеного, оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін, суд вважає, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім`ї неможливо, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, як це передбачено ст. 112 Сімейного Кодексу України, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 носить формальний характер.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що дана сім`я розпалась остаточно, примирення між подружжям є неможливим, є всі підстави для задоволення позову.

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд виходить з визнання відповідачем позовних вимог , а також з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Згідно ст. 56 ч. 3 СК України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, а ч. 4 цієї ж статті передбачає, що примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.

Підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині розірвання шлюбу судом не встановлено.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо заявлених позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини з батьком, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ст. 141 СК України).

У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Позивачем до матеріалів справи не долучено жодних доказів з ким проживає дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно наданого Службою у справах дітей Наталинської сільської ради акту обстеження умов проживання від 18.01.2024 року, який було проведено за адресою: АДРЕСА_1 ( адреса , яку вказує позивач у своїх заявах як адреса місця проживання) встановлено, що зі слів власника будинку ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_1 з вересня місяця 2023 року фактично не проживає за даною адресою. Зазначено, що останній разом з дружиною проживає на території Запорізької області.

Згідно листа старости Петрівського старостинського округу Наталинської сільської ради №21 від 18.01.2024 вбачається, що ОСОБА_1 зі слів дільничного інспектора Наталинської громади на даний час знаходиться в ЗСУ, іншим матеріалом у відношенні гр. ОСОБА_1 Петрівський старостинський округ не володіє.

Відомостей щодо місця знаходження малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 суду не надано.

Судом встановлено, що позивач наполягає на визначенні місця проживання малолітньої дитини разом з ним, відповідач не заперечувала у письмових заявах щодо проживання дитини разом з батьком, зазначила у заяві , яка надійшла до суду 04.09.2023 року , що між нею і позивачем не має спору щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Аналіз національного законодавства вказує на те, що втручання суду у вирішення питання щодо місця проживання дитини має відбуватись у крайніх випадках, за наявності спору між батьками, задля сторонньої оцінки обставин, що визначені ч.2 ст.161 СК України.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Факт існування спору щодо місця проживання дитини не доведено матеріалами справи.

Згідно із частинами 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок служби у справах дітей суду не надано.

Позивачем не надано суду доказів наявності спору між ним та матірю дитини щодо місця проживання дитини.

Доказів, що право позивача на визначення місця проживання дитини з ним не визнається, заперечується відповідачкою, позивачем не надані.

Водночас, звернення до суду про вирішення спору одного з батьків, право якого не порушено, дає підстави для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що позивачем не надано суду доказів наявності спору між ним та матір`ю дитини щодо місця проживання дитини, зважаючи на інформацію, яка міститься в листі старости Петрівського старостинського округу Наталинської сільської ради №21 від 18.01.2024 про те, що ОСОБА_1 зі слів дільничного інспектора Наталинської громади на даний час знаходиться в ЗСУ, зважаючи на відсутність відомостей про місце проживання дитини на даний час , відсутність відомостей щодо обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, суд не вбачає правових підстав для визначення місця проживання дитини з батьком.

Таким чином, суд вважає, що спір між сторонами щодо місця проживання дитини відсутній, підстав для судового захисту прав дитини шляхом визначення її місця проживання з батьком суд не вбачає та приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Водночас у постанові від 15.01.2020 року справі № № 200/952/18 Верховний Суд зазначив - під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов`язково враховується стан здоров`я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.

За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Разом з тим слід зазначити, що позивач звернувся до суду саме з позовною вимогою, зокрема : визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання чи перебування. Отже судом під час розгляду цієї справи вирішується питання про визначення місця проживання дитини, а не питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком. Позивачем заявлено позовні вимоги про розірвання шлюбу та визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання чи перебування і суд має розглянути справу в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо розподілу судових витрат

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновки Суду щодо позовної заяви та часткового задоволення позовних вимог , у порядку частин першої статті 141 ЦПК України, з відповідача за позовом на користь позивача підлягає стягненню фактично сплачений судовий збір за подання позовної заяви у сумі 992,40 грн.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, я ким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 26.04.2024 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи є 26.04.2024 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 206,223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Красноградської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Наталинської сільської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини- задовольнити частково.

Шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 09.11.2019 року Гуляйпільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що було зроблено актовий запис № 67 - розірвати.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідно до довідки Національної соціальної сервісної служби України (Нацсоцслужба) фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб, РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) суму сплаченого ним судового збору в розмірі 992,40 гривень.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідно до довідки Національної соціальної сервісної служби України (Нацсоцслужба) фактичне місце проживання м. Ужгород, вул. А.Добрянського, 12/8, перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб, РНОКПП НОМЕР_3 );

Третя особа Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Красноградської районної державної адміністрації ( 63304, Харківська область, Красноградський район, місто Красноград, вулиця Соборна, будинок 58 А);

Третя особа Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Наталинської сільської ради ( 63343, Харківська обл., Красноградський р-н, с. Наталине, вул. Сенченка, 89).

Дата складання повного тексту судового рішення - 26.04.2024 року .

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца