Рішення

від 30.09.2010 по справі 2-4541/2010

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 2-4541/2010 р.

П ОСТАНОВА

І М Е Н Е М                     У К Р А Ї Н И  

30.09.2010 року                 Хортицький районний суд  м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді - Панкеєва О.В.

при секретарі         - Веретельник К.М.

розглянувши у порядку скороченого провадження позов ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя про визнання незаконними дій, стягнення недоплачених сум щомісячної державної допомоги дітям війни та компенсації,

  ВСТАНОВИВ:      

18.08.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПФ України в Хортицькому районі м. Запоріжжя, що має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте УПФУ не виконує вимоги закону, тому вимагає визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача 6229 гривень 10 копійок недоплачену суму та 798 гривень 25 копійок компенсацію, зобов’язати відповідача здійснювати у майбутньому допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Представник відповідача УПФ в Хортицькому  районі, заперечень не надав.

Ухвалою суду від 15.09.2010 року розгляд справи було   переведено у поряду адміністративного судочинства у скороченому провадженні.

   Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши надані докази, вважає, що вимоги позову підлягають частковому задоволенню на  підставі наступного.

    В судовому засіданні встановлено, що позивач, є громадянином України, якому до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, отже відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни і в силу ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. 13.08.2010 року позивач звернувся з УПФ про нарахування йому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  надбавки до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. Але листом від 13.08.2010 року йому було відмовлено.

    З матеріалів справи вбачається, що Управління ПФУ за 2006 та 2007 рік щомісячно позивачу, як дитині війни, підвищення до пенсії не сплачувало, а з 01 січня 2008 року по 01 квітня 2008 року сплачувало в розмірі 47 грн., з 01 квітня 2008 року по 22 травня 2008 року – 48 грн. 10 коп., а починаючи з 22 травня 2008 року згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 в розмірі 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року – 48 грн. 20 коп. та з 01 жовтня 2008 року по теперішній час – 49 грн. 80 коп., тобто у розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року №3235-IV дію ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року було зупинено на 2006 рік. Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV пункт 17 ст.77 Закону №3235-IV від 20 грудня 2005 року виключено та відновлено дію ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року. У статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» визначено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. В 2006 році державою не було визначено порядок нарахування та виплати «дітям війни» 30% надбавки до пенсії відповідно до ч.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Водночас, щодо такого права на період 2007 року, то п.12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік ” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” на 2007 рік.

              Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік ” з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).     Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  Отже у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач зобов’язаний був нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в редакції закону від 18.11.2004 року.

              Аналогічні правовідносини склалися і в 2008 році.

            Протягом 2008 року відповідач виплачував позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону від 28.12.2007 року №107- VI та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".  

               Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

             Отже до набрання законної сили рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року підстави для перерахунку підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року були відсутні, оскільки зазначене рішення не мало зворотної дії, однак підстав не здійснювати перерахунок на наступний період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, та на протязі 2009-2010 років  відповідач не мав.  

           За період 2009 року, 2010 року та по час винесення судового рішення  дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” у вказаному році не була обмежена у дії.  

             Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" є підзаконним нормативним актом і не повинна була застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу та відповідно до ст. 8 ЦПК України судом застосовуються до спірних правовідносин Закон України "Про соціальний захист дітей війни".

              Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком.

             Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. Відповідно до ст. 8 ЦПК України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). За таких обставин положення ч.3 ст. 28 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Суд вважає, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  Таким чином,  необхідність при обрахуванні підвищення пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, є правомірним, враховуючи, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком.

              У відповідності до вимог ч.2 ст. 71 КАС України, повинен був довести правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача.   Проте відповідачем не було надано будь-яких заперечень та доказів щодо правомірності його бездіяльності на період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року , коли було визнано не конституційним Закон про бюджет на 2007, 2008 роки, а бюджети на 2009 та 2010 роках на час розгляду справи.

Позов містить вимоги про виплату і на майбутнє, які не підлягають задоволенню , оскільки згідно до ст. 2 КАС  України судом підлягають задоволенню вимоги щодо порушених прав громадян. Вимоги щодо подальшого нарахування виплат не відповідають ст. 2 КАС України та ст.  162 КАС  України, які не  передбачає передбачувані  права, а також не відоме зміни у законодавстві в подальшому (як містяться  вимоги у позові) , а тому підлягають задоволенню частково.

                 Обираючи спосіб захисту прав позивача, суд враховує, що він не наділений правом на призначення та перерахунок пенсії, тому визначення розміру суми доплати покладає на відповідача  оскільки, ці дії відносяться до виключної компетенції суб'єкту владних повноважень - УПФ.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача   підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачеві за зазначений період не було нараховані та виплачено надбавку до пенсії як дитині війни.   У зв'язку з цим дії відповідача суд розцінює як  неправомірні  та вважає за необхідне зобов'язати відповідача зробити відповідний перерахунок та виплатити позивачу недоплачену суму допомоги за період з 09 .07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по  час звернення до суду.

              На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 17, 69-71,  183-2 КАС України,  ст.ст. 3, 4 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  суд,  

                        ПОСТАНОВИВ:

      Позов  задовольнити частково.

    Визнати дії і відмову  управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1  підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 .07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по час звернення до суду в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - неправомірною.

            Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі Запорізької області  здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1  підвищення пенсії за період з  09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 18.08.2010 року,  відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В іншій частині позову ОСОБА_1  - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду    протягом десяти днів з дня копія постанови  через Хортицький районний суд Запорізької області.

Суддя: