Рішення

від 27.08.2010 по справі 2-4541/2010

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-4541/2010

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ 2010 р.

Іменем України

27 серпня 2010 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області в складі:головуючої - судді Корнєєвої І.В.

при секретарі- Кузьменко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 в м.Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську Донецької області про визнання неправомірними дій , про зобов'язання здійснити виплату щомісячної державної допомоги ,

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Красноармійську Донецької області про неправомірними дій , про зобов'язання здійснити виплату щомісячної державної допомоги,зазначивши, що позивач має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана позивачу пенсія повинна виплачуватись в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідачем зазначена допомога виплачується в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком . Позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача, зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу недоплачену позивачу як дитині війни, щомісячну державну допомогу за 2009 р. відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську Донецької області у судове засідання не з'явився про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу без участі його представника. На адресу суду надійшли заперечення проти позову, в яких відповідач посилається на те, що порядок надання пільг законодавчо не було врегульовано стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком дітям війни. Відповідно до вказаного закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного Фонду України. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу заочно у відсутність відповідача , т.я матеріали справи та надані до позову докази дозволяють розглянути справу у відсутність відповідача.

З»ясувавши обставини справи та дослідивши докази по справі у їх сукупності , суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач має правовий статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р., що набрав чинності 01.01.2006р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії, не отриманні своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Відповідно до ст.60, 66, 143 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх , доказуванню підлягають обставини , які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ст. 213 ч.3 ЦПК України обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст.54 ч.2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 р.» від 26.12.2009 р. № 835-VI розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік , що визначаються залежно від прожиткового мінімуму , встановлюються відповідними законами України , цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету міністрів України.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-III, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 01 липня - 48,20 грн., з 01 жовтня - 49,80 грн.

Але суд вважає безпідставними посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачено обчислення державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у твердих розмірах та визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком та щомісячної державної допомоги дітям війни.

Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 р.» від 26.12.2008 р. № 835-VI не передбачено обмежень у застосуванні на 2009 р. ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 р.» від 26.12.2008 р. № 835-VI , суд приходить до висновку, що з 01.01.2009 р. відповідач виплачує позивачу , як дитині війни, підвищення у твердих розмірах у розмірі 49,80 грн. в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто у розмірах менших за 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати » від 20.10.2009 р. № 1646-VI прожитковий мінімум для осіб , які втратили працездатність , встановлено в розмірі.: з 01.11.2009 р. -573 грн., з 01.01.2010 р.-695 грн., з 01.04.2010 р. - 706 грн., з 01.07.2010 р. -709 грн., з 01.10.2010 р. - 723 грн., з 01.12.2010 р. - 734 грн.

Тобто ,відповідач повинен нарахувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни у 2009 р . у наступних розмірах -січень 2009 р.-грудень 2009 р. 498 грн. х30 %х 10 м. + 573 грн. х30 %х 2 м. = 1494 грн. +343,80 грн. = 1837,80 грн.

Відповідач з 01.01.2009р. провадить позивачу виплату щомісячної соціальної допомоги дітям війни в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в розмірі по 49,80 грн. щомісячно , тобто фактично сплатив за період з 01.01.2009 р. по 01.01.2010 р. 597,6 грн. з розрахунку 49,80 грн. х 12 м.= 597,60 грн.

Тобто, відповідачем за період січень-грудень 2009 р. позивачу не донараховано 1240,20 грн. допомоги з розрахунку 1837,80 грн. - 597,60 грн. = 1240,20 грн.

На підставі викладеного , суд приходить до висновку , що дії відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу щомісячної державної допомоги дитині війни за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. не відповідають вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно до ЦПК України , в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі » від 18.12.2009 р. № 14 суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог позивачем та зазначених і доведених ним обставин відповідно до положень ст.. 10 і 11 ЦПК України .Відповідно до ст.. 19 Конституції України , ст. 1 ЦПК України та з урахуванням положення ч.4 ст. 10 ЦПК України вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі , ніж було заявлено ) суд має право лише у випадках прямо передбачених законом.

Позовних вимог про стягнення з відповідача недоплачених сум щомісячної державної допомоги як дитині війни позивачем по справі не заявлялося, тому суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі добутих доказів.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий , неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб , інтересів держави.

Згідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя , суд захищає права ,свободи та інтереси фізичних осіб , права та інтереси юридичних осіб , державні та суспільні інтереси у спосіб , визначений законами України.

Судом встановлено, що відповідач у порушення вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни » провадив нарахування та виплату позивачу щомісячної державної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. у розмірах , менших ніж визначено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни ».

Суд, визнаючи право позивача на щомісячну державну допомогу як дитині війни в розмірах , визначених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни », та поновлюючи порушені права позивача шляхом постановлення рішення про їх поновлення , визнає, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної державної допомоги як дитині війни порушив вимоги ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни ».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку , що вимоги позивача про визнання неправомірною відмови ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську щодо не нарахування державної соціальної допомоги як дитині війни заявлені зайво.

Керуючись ст.ст.10, 11, 81, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: