Постанова
від 23.04.2024 по справі 502/1866/20
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/718/24

Справа № 502/1866/20

Головуючий у першій інстанції Балан М. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді - Карташов О.Ю., Назарова М.В.,

за участю секретаря судового засідання Пухи А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 19 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Балан М.В., у приміщенні того ж суду,

у справі за позовом Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд Державного майна України про виділ в натурі частки домоволодіння із спільної часткової власності та про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» про виділ в натурі частки домоволодіння із спільної часткової власності та про встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог

02.11.2020 року до Кілійського районного суду Одеської області надійшла позовна заява Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд Державного майна України про виділ в натурі частки домоволодіння із спільної часткової власності та про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Зустрічна позовна заява ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей», про виділ в натурі частки домоволодіння із спільної часткової власності та про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 19 липня 2021 року позов Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд Державного майна України про виділ в натурі частки домоволодіння із спільної часткової власності та про встановлення порядку користування земельною ділянкою - задоволено повністю.

Виділено у власність Державному навчальному закладу «Кілійський професійний ліцей» в натурі 74/100 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме будівлю під літ. «А», яка складається з: 1-1 приміщення, площею 27,3 кв.м.; 1-2 приміщення, площею 18,0 кв.м.; 1-3 приміщення, площею 4,9 кв.м.; 2-1 коридор, площею 5,4 кв.м.; 2-2 приміщення, площею 11,4 кв.м.; 2-3 основне, площею 18,2 кв.м.; 3-1 торгівельна зала, площею 29,9 кв.м.; 3-2 кабінет, площею 7,5 кв.м.; 3-3 матеріальний склад, площею 15,8 кв.м.; 3-4 кімната персоналу, площею 5,8 кв.м.; 3-5 матеріальний склад, площею 3,9 кв.м.; 3-6 вбиральня, площею 1,5 кв.м.; 3-7 коридор, площею 7,1 кв.м.; 3-8 матеріальний склад, площею 4,9 кв.м.; 3-9 матеріальний склад, площею 6,9 кв.м.; 3-10 коридор, площею 2,2 кв.м.; 3-11 коридор, площею 3,6 кв.м.; 4-1 торгівельна зала, площею 30,0 кв.м.; 4-2 торгівельна зала, площею 10,3 кв.м.; 4-І коридор, площею 12,0 кв.м.; 4-ІІ вбиральня, площею 3,1 кв.м.; 5-1 кухня, площею 19,9 кв.м.; 5-2 житлова, площею 17,2 кв.м.; 5-3 житлова, площею 13,2 кв.м.; 5-І коридор, площею 6,0 кв.м.; 5-ІІ санвузол, площею 4,2 кв.м.; 6-1 кухня, площею 23,4 кв.м.; 6-2 житлова, площею 27,3 кв.м.; 7-1 коридор, площею 4,1 кв.м.; 7-2 кухня, площею 9,2 кв.м.; 7-3 кладова, площею 3,8 кв.м.; 7-4 вбиральня, площею 1,8 кв.м.; 7-5 коридор, площею 2,7 кв.м.; 7-6 житлова, площею 20,7 кв.м.; 7-7 житлова, площею 13,3 кв.м.; 7-І коридор, площею 18,4 кв.м.; 7-ІІ топочна, площею 7,0 кв.м.; 8-2 торгівельна зала, площею 28,6 кв.м.; 8-3 підсобне, площею 10,2 кв.м.; 8-4 підсобне, площею 6,5 кв.м.; 8-4а вбиральня, площею 3,3 кв.м.; 8-5 підсобне, площею 12,8 кв.м; 8-6 торгівельна зала, площею 12,7 кв.м.; 9-1 торгівельна зала, площею 31,6 кв.м.; 9-2 підсобне, площею 6,8 кв.м; 10-1 приміщення 25,6 кв.м., загальною площею 560 кв.м., з яких основна площа 336,3 кв.м., підсобна 223,7 кв.м., літ. «Р» - сарай; літ. «С» - гараж, літ. «Т1» - вбиральня, надвірні споруду № 1-16 , що розташовані на земельній ділянці площею 1 357 кв.м..

Встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши у користування Державному навчальному закладу «Кілійський професійний ліцей» земельну ділянку площею 1 357 кв.м. в наступних межах (зображені на графічному додатку № 1 висновка експерта (спеціаліста) № 1-09/2020 від 01.09.2020 року): - від т. А довжиною 28,65 м до т. Б; - від т. Б довжиною 6,25 м до т. В; - від т. В довжиною 5,45 м до т. Г..

Позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей», про виділ в натурі частки домоволодіння із спільної часткової власності та про встановлення порядку користування земельною ділянкою - задоволено.

Виділено у власність ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) в натурі 26/100 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок - літ. «Б1», загальною площею 124,8 кв.м., житловою площею 51,3 кв.м., навіс літ. «б1», площею 24,5 кв.м.; прибудова літ. «б1-1», площею 16,0 кв.м.; навіс літ. «б2-1», площею 7,2 кв.м.; з господарськими будівлями літ. «Г1» - гараж, площею 21,5 кв.м.; літ. «Д1» - гараж, площею 40 кв.м.; літ. «И1» - гараж, площею 25,8 кв.м.; літ. «К1» - гараж, площею 25,9 кв.м.; літ. «Л1» - вбиральня, площею 1,0 кв.м.; літ. «М1» - душ, площею 1,8 кв.м.; літ. «Н1» - кухня, площею 20,4 кв.м.; літ. «О1» - сарай, площею 7,7 кв.м.; літ. «о1» - навіс, площею 4,6 кв.м.; літ. «У1» - вбиральня, площею 2,1 кв.м.; літ. «П1» - сарай, площею 6,5 кв.м.; частина надвірних споруд № 1-16, які розташовані на земельній ділянці площею 918 кв.м.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) земельну ділянку площею 918 кв.м. в наступних межах (зображені на графічному додатку № 1 висновка експерта (спеціаліста) № 1- 09/2020 від 01.09.2020 року): - від т. А довжиною 28,65 м до т. Б; - від т. Б довжиною 6,25 м до т. В; - від т. В довжиною 5,45 м до т. Г.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні заяви є обґрунтованими і доведеними, а також такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу , в якій просив скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що 31.05.1995 року Кілійською районною державною адміністрацією Одеської області зареєстровано Державний професійно-технічний навчальний заклад «Кілійський професійний ліцей». 10.11.2005 року Міністерством освіти і науки України затверджено статут Державного професійно-технічного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей».

Відповідно до п. 1.4 цього статуту Кілійський професійний ліцей створено 01.09.2004 р. згідно із наказом Міністерства освіти і науки України від 27.08.2004 р. № 675 шляхом реорганізації професійно-технічного училища Л612 у м. Кілія.

Державний професійно-технічний навчальний заклад «Кілійський професійний ліцей» є правонаступником ПТУ № 12. Згідно п.5.1 цього статуту управління ліцеєм здійснюється Міністерством освіти і науки України та управлінням освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації Відповідно до п.6.10 вказаного статуту об?єкти права власності: навчально-виробничі побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно ліцею є державною власністю, закріпленою Міністерством освіти і науки України за ліцеєм і перебувають у користуванні ліцею Функції управління майном, закріпленим за ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України.

Згідно листа Міністерства освіта і науки України від 07.04.2009 року гуртожиток по АДРЕСА_2 знаходиться на балансі ліцею і є державною власністю у сфері управління Міністерства освіти і науки, та закріплений за ліцеєм на праві оперативного управління.

На спірний об?єкт Кілійським БТІ, 26.01.2009 року складено технічний паспорт, але внесення Державного професійно - технічного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» в реєстр прав власності на нерухоме майно не відбулося за відсутності первісної документації з будівництва даної будівлі та здачі її в експлуатацію.

Зазначені обставини підтверджені рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 34/178-09-4865, копія якого додана до апеляційної скарги.

Як вказано у рішенні Кілійського районного суду Одеської області від 19.07.2021 року по справі № 502/1866/20, згідно наказу № 1524 від 22.11.2017 року Міністерства освіти і науки України закріплено на праві оперативного управління за Державним навчальним закладом «Кілійський професійний ліцей» нерухоме державне майно/а. с. 14/.

Відповідно до Додатку до наказу Міністерства освіти і науки України від 22.11.2017 року № 1524 серед переліку нерухомого державного майна, що закріплюється на праві оперативного управління за Державним навчальним закладом «Кілійський професійний ліцей» міститься запис № 8. «Гуртожиток для працівників» за адресою: АДРЕСА_3 , /а. с. 15-16/.

Рішенням виконавчого комітету Кілійської міської ради N° 72 від 19.03.2020 року, змінено адресу об?єкту нерухомого майна - домоволодіння, що значиться по АДРЕСА_4 , на наступну адресу: АДРЕСА_1 , /а. с. 17/.

3 приводу рішенням виконавчого комітету Кілійської міської ради № 72 від 19.03.2020 року, пояснював наступне, в рішенні № 72 вказано що представник Міністерства освіти і науки України є т.в.о. директора ОСОБА_8, та надані копії правовстановлюючих документів. Додавав копію відповіді від Міністерства освіти і науки України № 1.6/261-20 від 28.07.2020р. з якої видно що т.в.о. директору ОСОБА_8 не видавалася довіреність представляти інтереси Міністерства освіти і науки України. Тобто т.в.о. директор ОСОБА_8 підробив довіреність Міністерства освіти і науки України, на що скаржник написав заяву в BП № 1 ГУНП м. Кілія. Його заяву приєднали до справи ЄРДР № 12019160310000584 слідство триває по сьогоднішній день включно.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів належності Державному навчальному закладу «Кілійський професійний ліцей» 74/100 частин спірного нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, висновком експерта (спеціаліста) № 1-09/2020 складеного 01.09.2020 року встановлено, що можливий поділ гуртожитку для працівників та будинку садибного типу з господарськими та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 у якості трьох самостійних об?єктів нерухомого майна з присвоєнням індивідуальних поштових номерів.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи № 502/1177/19, у 1997 року скаржник проживав зі своїм батьком в АДРЕСА_5 та вирішив придбати квартиру. Мені та моєму батькові було запропоновано варіант житла з більшою житловою площею ніж 1-кімнатна квартира з однією умовою: ми повинні оплатити всі витрати на повне відновлення приміщення. За витратами це складало вартість однокімнатної квартири. За порадою батька й інших працівників ПТУ-12, я погодився, так як сам директор сказав, що приватизація буде легкою. Мій батько, ОСОБА_9 , як працівник ПТУ-12, 27.05.1997 року написав заяву директору закладу ОСОБА_10 з проханням надати ОСОБА_1 , як його синові - житло. Не гуртожиток, а саме житло.

29.05.1997 р. директор ОСОБА_10 дозволив. Профспілковий комітет ПТУ-12 не заперечував проти цього, у зв?язку з чим голова профспілкового комітету ОСОБА_11 підписав відповідну заяву і поставив печатку. Також скаржнику було видано ордер на житло, на підставі якого він заселився 02.06.1997 р. та його прописали в будівлі АДРЕСА_6 . При реєстрації належним чином, відповідного нерухомого майна, начальник Кілійського БТІ ОСОБА_12 попросив надати документи на підтвердження, що будівля передавалася ПТУ-12, однак як встановлено з матеріалів справ, які розглядалися Кілійським районним судом Одеської області та Господарським районним судом Одеської області (які долучені до апеляційної скарги) Акту прийому-передачі немає, тобто листи і накази від Міністерства освіти України не є законним доказом про передачу будівлі, і як може Міністерство освіти і науки України розпоряджатися тим, що йому не належить.

Скаржник не змог приватизувати квартиру саме за відсутністю акту прийому на баланс Державного Навчального Закладу Кілійській Професійний , будівлі де він проживає. В 2004р. Кілійська міська рада рішенням № 47 від 18.03.2004р. перевела приміщення АДРЕСА_7 в житлові приміщення . Решту приміщень рішенням № 222 від 29.10.04. доповнення до рішення № 47 у категорію нежитлові приміщення. АДРЕСА_2 з часом була перейменована в АДРЕСА_2 . Додаю ксерокопії рішень № 47 та № 222. Після переведення квартир в житлові, скаржник намагався приватизувати квартири але виявилося що акта передачі на баланс не існує взагалі.

Піднявши архіви в місті, всі документи в ДНЗ КПЛ, виявилося що акту прийому на баланс не існує. Як підтвердження своїх слів додав відповідь з архівного відділу Ізмаїльскої районної державної адміністрації Одеської обл. Кіліїський сектор вул. Миру 63 м. Кілія, відповідь № K-245 від 02.11.2021р. де чітко вказано що з періоду 1960р-2013р., в протоколах засідань виконкому Кілійської міської ради які зберігаються в Кілійському секторі архівного відділу вул. Миру 63 м. Кілія рішення про передачу на баланс ПТУ-12 ( ДНЗ КПЛ ) будівлі по АДРЕСА_2 не виявлено.

Також додає відповідь Виконавчий Комітет Кілійської міської ради № 61/17 від 22.11.2021р . де вказано , за період з 2014року по 16.11.21021р. Кілійською міською радою та виконавчим комітетом Кілійської ради рішень про передачу виконавчим комітетом Кілійської міської ради будівлі за адресою: АДРЕСА_2 на баланс Державного навчального закладу « ДНЗ КПЛ » , якій є правонаступником професійно технічного училища №12 не, приймалося.

Скаржник проживає за вищезазначеною адресою більше ніж 24 роки. Станом на 06.07.2020 року право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 не зареєстровано, що підтверожується довідкою за вих. № 480, виданою Комунальним підприємством Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації». Однак, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо об`єкта нерухомого майна № 259025103 від 31.03.2021 року на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 належить 8/300 частин нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 19.07.2021 року виділено у власність Державному навчальному закладу «Кілійський професійний ліцей» в натурі 14/100 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі під літ. «Р» - сарай; літ. «С» - гараж.

Але, як встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи № 34/178-09-4865 доказами та вказано в рішенні Господарського суду Одеської області від 16.11.2009 року - будівлі під літ. «Р» - сарай; літ. «С» - гараж не належали та не можуть бути виділені у власність ліцею, оскільки вони належать скаржнику, так як були збудовані ним за власний рахунок та для себе особисто, оскільки скаржник проживає за вищевказаною адресою на протязі 24 років та робив відповідні поліпшення свого місця проживання, а саме побудував відповідний сарай та гараж.

Разом з тим, в ході розгляду справи не надано належних та допустимих доказів належності нерухомого майна, а саме: під літ. «Р» - сарай: літ. «С» - гараж - ДЕЗ «Кілійський професійний ліцей», що також не обґрунтовано у спірному рішенні. Більш того згідно наказу № 1524 від 22. 11.2017 серед переліку нерухомого державного майна, що закріплюється на праві оперативного управління за Державним навчальним закладом «Кілійський професійний ліцей» міститься запис № 8, «Гуртожиток для працівників» за адресою: АДРЕСА_3 , /а. с. 15-16/.

Саме гуртожиток для працівників, 15.01.2019 Закон підтримав 241 нардеп. Верховна рада України підтримала за основу та в цілому законопроект № 9102 "Про внесення змін до пункту 3 розділу VIII" Прикінцеві положення "закону" Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків . За документ проголосував 241 депутат. Так, запропонована законом редакція закону дозволить юридично коректно сформулювати і уникнути неоднозначного тлумачення норми пункту 3 розділу VIII Прикінцеві положення "закону" Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Таким чином, законом визначається, що мораторій на недопущення незаконного виселення мешканців гуртожитків із займаних ними жилих приміщень у гуртожитках та на недопущення відчуження в будь-який спосіб гуртожитків і їх частин, які будувалися в радянських часів (до 1 грудня 1991 року) діє безперервно, з дня опублікування закону "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" до завершення реалізації заходів, які будуть передбачені Загальнодержавної цільової програми (програмами) передачі гуртожитків в власність територіальних громад.

Це означає що ні « ДНЗ КПЛ » ні Міністерство освіти і науки України не може визнати право власності на гуртожитки і їх частин, які будувалися в радянських часів (до 1 грудня 1991 Року). Тобто Верховна рада України 15.01.2019р. прийняла закон на недопущення відчуження в будь-який спосіб гуртожитків і їх частин, які будувалися в радянських часів (до 1 грудня 1991 року).

Гуртожиток де проживає скаржник на законних підставах побудовано до 1940 року. Разом з тим, сторони достовірно знаючи, що скаржник є користувачем кв. АДРЕСА_8 та за мої кошти та моїми руками було збудоване нерухоме майно під літ. «Р» - сарай; літ. «С» - гараж, не залучили мене є якості третьої особи, чим було грубо порушено моє право та неправомірно, майно право власності без правової підстави та обґрунтування визнано на спірне нерухоме і за іншими особами, але належать скаржнику, однак належним чином право власності ним ще не зареєстровано.

Ця подія була навмисно зроблена ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за домовленістю з директором Державного Навчального Закладу Кілійській Професійний Ліцей ОСОБА_20 , з грубим порушенням діючого законодавства України, а саме ст. 43 ЦПК України. ч. 4 подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Директор Державного Навчального Закладу Кілійській Професійний Ліцей ОСОБА_20 - надали ДНЗ КПЛ особисто подавала касаційну скаргу до касаційного цивільного суду на рішення від 19.12.2019р. №502/1177/19. Про виселення мене з сім?єю в АДРЕСА_7 . Директору ДНЗ КПЛ ОСОБА_20 , постановою Верховного суду України від 15.10.2020р. Ла 61-10736св20. було відмовлено. В 2019р. скаржника із родиною черговий раз вирішили лишити єдиного житла з підробленими документами, для цього представник ДНЗ КПЛ підробив рішення суду яке увійшло в законну силу подав до суду як доказ, з метою позбавити мене житла.

Кримінальна справа триває по сьогоднішній день включно з цього приводу. З рішення Кілійського районного суду Одеської обл. від 19.12.2019р. № 502/1177/19 проглядається скільки разів скаржника намагалися позбавити єдиного житла все невдало для ДНЗ КПЛ.

Просив звернути увагу суду, що не один додаток в справі № 502/1866/20 не був завірений належним чином жодною стороною у справі, а тому вважає, що більшість документів наданих до суду є підробкою.

Крім цього знайомлячись із справою, саме 10.01.2022р. скаржник не виявив квитанцій оплати судового збору від позивача.

З цієї причини позов від позивача повинен був залишений без розгляду.

Більш того на момент прийняття рішення по справі № 502/1866/20 від 19.07.2021 року позивач не являвся власником майна на яке подав позов: про виділ в натурі частки домоволодіння із спільної часткової власності та про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Знаючи що Міністерства освіти і науки України, та ДНЗ КПЛ немає право власності, та право оперативного управління на будівлю де проживає скаржник, останній написав запит про надання публічної інформації за Законом України «Про доступ до публічної інформації » до Міністерства освіти і науки України.

Відповіді скаржник отримав, але у відповіді йому не надали інформацію про право власності або право оперативного управління, відповідно до ЦПК України Стаття 78.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Тому скаржник написав скаргу до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Додав ксерокопію відповіді від Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 25.06.2021 р. № 18192.4/К-9524.3/21/30.1 де чітко вказано що право власності за адресою АДРЕСА_2 , відсутнє у Міністерства освіти і науки України, та ДНЗ КПЛ.

Скаржник зазначав, що визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 285/1265/18 (провадження № 61- 44858в18).

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує Його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було заявлено позовної вимоги щодо визнання договору дійсним, це вбачається з первісної позовної заяви та уточненої позовної заяви, тобто суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. Крім того в постанови Одеського апеляційного господарського суду № 34/178-09-4865 від 26 січня 2010р. чітко вказано : відповідно до ст.137 ГКУ - право оперативного управління визначається речове право суб?єкта господарювання, якій володіє, користується майном, закріпленим за ним власником для здійснення некомерційної діяльності у межах встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна.

Тобто , державний заклад що перебуває на державному фінансуванні, у випадках передбачених законом має право самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльності й майном придбаним за рахунок коштів. На час подання позову статус державного майна закріпленого за позивачем на праві оперативного управління, не змінився. З урахуванням викладеного вимоги ДНЗ КПЛ про визнання права власності на державне майно суперечить ст.392 ЦКУ.

Рух провадження у справі

19 липня 2021 року Кілійським районним судом Одеської області ухвалено оскаржуване рішення.

15 січня 2022 року подано апеляційну скаргу на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 19 липня 2021.

25 січня 2022 року відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілено на судову колегію : ОСОБА_15 -головуючий суддя, Цюра Т.В.., Комлева О.С..

Рішенням Вищої ради правосуддя № 126/0/15-23 від 21 лютого 2023 року суддю ОСОБА_15 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до п. 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року із змінами та доповненнями, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено склад суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Кострицького В.В..

Відповідно до п. 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року із змінами та доповненнями, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено склад суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Кострицького В.В., Назарову М.В., Карташова О.Ю..

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та представників сторін в режимі відеоконференції, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно наказу № 1524 від 22.11.2017 року Міністерства освіти і науки України закріплено на праві оперативного управління за Державним навчальним закладом «Кілійський професійний ліцей» нерухоме державне майно, /а. с. 14/.

Відповідно до Додатку до наказу Міністерства освіти і науки України від 22.11.2017 року № 1524 серед переліку нерухомого державного майна, що закріплюється на праві оперативного управління за Державним навчальним закладом «Кілійський професійний ліцей» міститься запис № 8, «Гуртожиток для працівників» за адресою: АДРЕСА_3 , /а. с. 15-16/.

Рішенням виконавчого комітету Кілійської міської ради № 72 від 19.03.2020 року, змінено адресу об`єкту нерухомого майна - домоволодіння, що значиться по АДРЕСА_4 , на наступну адресу: АДРЕСА_1 , /а. с. 17/.

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на будову № 868 від 03.03.1995 року, зареєстрованого Кілійським РБТІ 03.03.1995 року встановлено, що на підставі розпорядження Кілійського професійно - технічного училища № 65 від 24.10.1994 року ОСОБА_4 та членам його сім`ї : ОСОБА_5 , ОСОБА_7 і ОСОБА_6 належить на праві спільної сумісної власності 18/100 частин домоволодіння - квартира АДРЕСА_9 . Загальна площа приватизованої квартири складає - 78, 9 кв. м.,/а. с. 43/.

Згідно свідоцтва про право особистої власності на будову № 869 від 03.03.1995 року, зареєстрованого Кілійським РБТІ 03.03.1995 року встановлено, що на підставі розпорядження Кілійського професійно - технічного училища № 12 від 24.10.1994 року ОСОБА_2 та членам його сім`ї : ОСОБА_3 та ОСОБА_16 належить на праві спільної сумісної власності 8/100 частин домоволодіння - квартира АДРЕСА_9 . Загальна площа приватизованої квартири складає - 32,8 кв. м., /а. с. 40/.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.06.2020 року, виданого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області за реєстровим № 419 встановлено, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її чоловік - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_10 , реєстраційній номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: - восьми трьохсотих частки домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , взагалі складеного з: А1-А2 - будівля житловою площею 64,4 кв.м., загальною площею 559,1 кв.м., Б1 - житловий будинок житловою площею 51,3 кв.м., загальною площею 124,8 кв.м., Г1, Д1, И1, К1- гараж, Л1,Т1,У1 убиральня, М1 - літній душ, 1-16;І - надвірні споруди, розташований на земельній ділянці 2275,0 кв.м. 8/100 частки складають: прим. 1-1, 1-2, 1-3 житловою площею 24,2 кв.м., загальною площею 32,8 кв.м., б2 - навіс, ЛІ - убиральня 1/2 частка, И1 - гараж, 1,2 -надвірні споруди 1/2 частка. Вказана частка домоволодіння належала Спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлю, виданого Кілійським професійно-технічним училищем № 12 03.03.1995 року за номером 869, зареєстрованого Кілійською бригадою МБТІ Одеської області в книзі 35 стор. 38 за номером 8246, /а. с. 41/.

Згідно довідки за вих. № 15-09/20-1 від 15.09.2020 року наданої Приватним підприємством «Проект» встановлено, що у користування Державного навчального закладу «Кілійського професійного ліцею» знаходиться будинок літ. А1-А2, загальною площею 560, 0 кв. м., господарські будівлі літ. «Р» - сарай, літ. «С» - гараж, літ. «ТІ» - вбиральня та частина надвірних споруд № -1-16 , що розташовані на земельній ділянці площею 1357 кв.м. Частка ДНЗ «Кілійського професійного ліцею» складає 74/100. У користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_17 знаходиться частина житлового будинку літ. «Б» загальною площею 32,8 кв.м., господарські будівлі літ. «И1» - гараж,, літ. «П»-сарай, та частина надвірних споруд № -1-16 . Частка ОСОБА_2 та ОСОБА_17 складає 8/100. У користуванні ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 знаходиться частина житлового будинку літ. «Б» загальною площею 92,0 кв.м., господарські будівлі літ. «П» гараж, літ. «Д1» - гараж, літ. «Н»-кухня, літ. «О»- сарай, літ. «о» - навіс, літ. «К1» - гараж та частина надвірних споруд № -1-16 . Частка ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 та ОСОБА_6 складає 18/100. Надвірні споруди літ. «ЛІ»- вбиральня, літ. «М1»-душ, літ. «У1»-вбиральня, знаходяться у загальному користуванні ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , ОСОБА_17 ,/а. с. 44/.

Згідно висновку експерта (спеціаліста) № 1-09/2020 складеного 01.09.2020 року встановлено, що можливий поділ гуртожитку для працівників та будинку садибного типу з господарськими та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 у якості трьох самостійних об`єктів нерухомого майна з присвоєнням індивідуальних поштових номерів. Склад новоутворених об`єктів:

-Державному навчальному закладу «Кілійського професійного ліцею» виділяється: гуртожиток для працівників літ. А1-А2 загальною площею_560,0 кв.м., літ. «Р»-сарай, літ. «С»-гараж, літ. «ТІ» - вбиральня та частина надвірних споруд № -1-16 , що розташовані на земельній ділянці площею 1357 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що складає одиницю;

- ОСОБА_2 та ОСОБА_17 виділяється частина житлового будинку літ. Б загальною площею 32, 8 кв.м.. житловою - 24.2 кв.м, з господарськими будівлями літ. «И1» - гараж, літ. «П» - сарай та частина надвірних споруд № 1-16 за адресою: АДРЕСА_12 , що складає одиницю;

- ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виділяється частина житлового будинку літ. «Б» загальною площею 92,0 кв.м., житловою - 27,4 кв.м., з господарськими будівлями літ. «Г» - гараж, літ. «Д» - гараж, літ. «Н» - кухня, літ. «О» - сарай, літ. «о» - навіс, літ. «К1» - гараж та частини надвірних споруд № 1-16 , за адресою: АДРЕСА_10 , що складає одиницю. Надвірні споруди літ. «Л» - вбиральня, літ. «М»-душ, залишити у загальному користуванні ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , ОСОБА_17 Земельну ділянку площею 918 кв.м,, на котрій розташовані житловий будинок літ. «Б1» та літ. «Г1» - гараж, літ. «Д1»- гараж, літ, «И1» -гараж, літ. «К1» - гараж, літ. «Л1» - вбиральня, літ. «М1» - душ, літ. «П» - сарай, літ. «Т1» - вбиральня, літ. «У1»-вбиральня, частина надвірних споруд № 1-16 , І, виділити у загальне користування співвласників, а саме ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , ОСОБА_17 .

Відповідно до договору купівлі - продажу частки житлового будинку від 10.02.2021 року встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - Продавці) з однієї сторони та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ( надалі - Покупці) уклали цей договір купівлі - продажу частини житлового будинку про наступне. Відповідно до п. 1.1 Договору Продавці зобов`язуються на умовах, визначених Договором, передати у власність, а покупці зобов`язуються прийняти і оплатити відповідно до умов цього договору 8/100 часток житлового будинку (надалі - «Предмет договору»), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п. 1.2 Договору зазначене домоволодіння, 8/100 якого відчужуються, в цілому складається з: будівлі, визначеної в технічній документації під літ. «А», площею 446, 8 кв. м.; будівлі літ. «А-1», площею 193,8 кв.м.; прибудови літ. «а», площею 18,1 кв.м.; прибудови літ. «а-1», площею 29,5 кв.м.; прибудови літ «а-2», площею 11,4 кв.м.; прибудови літ. «а-3», площею 15,7 кв.м.; житлової літ. «Б», площею 154,8 кв.м.; літ. «б», площею 24,5 кв.м.; прибудова літ. «б-1», площею 16,0 кв.м.; навіс, літ. «б-2», площею 7,2 кв.м.; гараж літ. «Г», площею 21,5 кв.м.; гараж літ. «Д», площею 40 кв.м.; гараж літ. «И», площею 25,8 кв.м.; гараж літ. «К», площею 25,9 кв.м.; вбиральні літ. «Л», площею 1,0 кв.м.; душ літ. «М», площею 1,8 кв.м.; кухня літ. «Н», площею 20,4 кв.м.; сарай літ. «О», площею 7,7 кв.м.; навіс літ. «о», площею 4,6 кв.м.; сарай літ. «П», площею 6,5 кв.м.; сарай літ. «Р», площею 7,2 кв.м.; гараж літ. «С», плоіцею 28,1 кв.м.; вбиральня літ. «Т», площею 1,8 кв.м.; вбиральня літ. «У», площею 2,1 кв.м.; № 1-16 надвірні споруди; мостіння, площею 14,1 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 2 275 кв.м. Згідно п. 2.1 Договору за погодженням сторін продаж 8/100 часток житлового будинку вчиняється за 140000 гривень, які покупці зобов`язуються сплатити Продавцям в момент вчинення правочину.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В силу ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Статтею 650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За приписами частини третьої статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).

Оскільки, як встановлено в судовому засіданні, відповідачі ухиляються від посвідчення договору купівлі - продажу, суд приходить до висновку, що даний договір є дійсним, у зв`язку з чим, частка належного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майна перейшла до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до вимог ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

У спорах про поділ житлового будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 1 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси..

У справі № 6-12цс13, а саме в постанові від 03 квітня 2013 року, Верховний Суд України дійшов наступних висновків щодо виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності. Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

Відповідно до висновку експерта (спеціаліста) № 1-09/2020 складеного 01.09.2020 року, підтверджується наявність технічної можливості запропонованого сторонами виділу нерухомого майна та відсутність для цього перешкод, про що також не заперечували сторони.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо можливості задоволення первісних позовних вимог, а також задоволення у повному обсязі зустрічного позову, вважає їх обґрунтованими і доведеними, а також такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що скаржником не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають .

Доводи апеляційної скарги щодо того, що відсутня квитанція про сплату судового збору, а тому суд першої інстанції мав залишити позов без руху спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи наявні квитанції щодо сплати судового збору (а.с.1 т. 1 та а.с. 80 т.2.).

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться в ній є власним трактуванням норм законодавства, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Наведені в апеляційній скарзі які були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 19 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 квітня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

О.Ю. Карташов

СудОдеський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення23.04.2024
Оприлюднено30.04.2024
Номер документу118667529
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: визнання права власності

Судовий реєстр по справі —502/1866/20

Ухвала від 30.05.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Дундар Ірина Олександрівна

Ухвала від 23.04.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Кострицький В. В.

Постанова від 23.04.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Кострицький В. В.

Постанова від 23.04.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Кострицький В. В.

Ухвала від 23.04.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Кострицький В. В.

Ухвала від 19.06.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Кострицький В. В.

Ухвала від 07.04.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Кострицький В. В.

Ухвала від 17.02.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Гірняк Л. А.

Ухвала від 20.01.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Гірняк Л. А.

Ухвала від 02.05.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Гірняк Л. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні