Рішення

від 29.04.2024 по справі 373/277/24

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/277/24

Номер провадження 2/373/357/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі: головуючої судді Керекези Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №373/277/24 за позовом ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» про зобов`язання встановити доплату за вчене звання, нарахування та її виплату,

встановив:

Позивач звернулася до суду із позовом і просить зобов`язати відповідача встановити їй з 23 листопада 2023 року доплату за вчене звання старшого дослідника в розмірі 25 % посадового окладу, здійснити перерахунок та виплату з 23 листопада 2023 року заробітної плати з урахуванням доплати за вчене звання старшого дослідника.

Посилається на те, що 24 січня 2012 року вона була призначена на посаду старшого наукового співробітника Музею класики єврейської літератури Шолом-Алейхема НІЕЗ «Переяслав». Із 05 грудня 2012 року була переведена на посаду головного зберігача фондів відділу науково-фондової роботи НІЕЗ «Переяслав», яка віднесена до посади наукового працівника у відповідності до ст.31 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Рішенням вченої ради Інституту історії України Національної академії наук України Міністерства освіти і науки України від 23 листопада 2023 року їй було присвоєне вчене звання старшого дослідника, 20 грудня 2023 року видано атестат. 29 грудня 2023 року позивач звернулася до адміністрації НІЕЗ «Переяслав» із заявою щодо встановлення доплати за вчене звання старшого дослідника у розмірі 25 % посадового окладу. Листом № 29 від 08 січня 2024 року відповідач відмовив у здійсненні нарахування такої доплати. Позивач вважає таку відмову незаконною, що суперечить вимогам трудового законодавства. Зазначає, що має право на нарахування вищезазначеної доплати із 23 листопада 2023 року, тобто з дати присвоєння їй вченого звання.

Ухвалою від 13 лютого 2024 року було відкрито провадження у даній справ та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін по справі (а.с.24).

27 лютого 2024 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов (а.с.27-68), відповідно до якого генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» Лукашевич О. просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що позивач працює на посаді головного зберігача фондів відділу науково-фондової роботи. Доплата за вчене звання встановлюється працівникам у випадку, якщо їх діяльність за профілем збігається із наявним вченим званням. Відповідність вченого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу або організації. Позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» було встановлено відповідність її вченого звання профілю діяльності на займаній посаді. Крім того вимога позивача про встановлення їй доплати за вчене звання у розмірі 25 % посадового окладу є необгрунтованою, оскільки постановою Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року такий розмір доплати встановлений, як граничний, розмір же доплати встановлюється генеральним директором НІЕЗ «Переяслав». Із посиланням на п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що у випадку недоведення позивачем факту порушення його прав, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

04 березня 2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.70-73), відповідно до якої вона просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати стягнути із відповідача на її користь. Зазначає, що оскільки відповідачем не надано позивачу для ознайомлення жодного із доданих до відзиву на позов доказів, то такі докази не повинні бути взяті судом до уваги. Крім того, зазначені у відзиві на позов твердження спростовуються поданими позивачем доказами.

11 березня 2024 року представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.75-83), відповідно до якого він просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на те, науковий підрозділ в розумінні Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» це структурний підрозділ юридичної особи, основним завданням якого є провадження наукової, науково-технічної або науково-організаційної діяльності, у штаті якого посади наукових працівників становлять не менше, як 50 відсотків. Разом з тим, у відділі науково-фондової роботи НІЕЗ «Переяслав» працює 14 співробітників, з них 3 наукових працівників. Також вважає неправомірним посилання позивача на Статут НІЕЗ «Переяслав» в той час, коли даний заклад назараз керується в своїй роботі Положенням, затвердженим наказом Мінкульту України № 1801 від 20 травня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року встановлено порядок оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери. Розміри тарифних розрядів та коефіцієнтів оплати праці таких працівників затверджені наказом Міністерства культури України № 745 від 08 жовтня 2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки». Право встановлювати конкретні розміри посадових окладів, доплат і надбавок надається керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого кошторису. Встановлення відповідності вченого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу, організації є його дискреційними повноваженнями. Посада головного зберігача фондів не відноситься по посад наукових працівників наукових установ, зазначених в ст. 31 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Судом встановлено наступне.

Як вбачається із копії трудової книжки (а.с.9), позивач 24 січня 2012 року була призначена на посаду старшого наукового співробітника Музею класики єврейської літератури Шолом-Алейхема Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».

Згідно наказу генерального директора НІЕЗ «Переяслав» № 190-ОС від 05 грудня 2012 року (а.с.10). позивача було переведено на посаду головного зберігача фондів відділу науково-фондової роботи НІЕЗ «Переяслав» із 05 грудня 2012 року.

До позовної заяви позивачем додано копію посадової інструкції Головного зберігача фондів, затвердженого 20 червня 2020 року генеральним директором НІЕЗ «Переяслав», (а.с.11-13)

Відповідно до копії атестату, виданого на підставі рішення атестаційної колегії від 20 грудня 2023 року позивач ОСОБА_1 отримала атестат серії АС № 001320 (а.с.14), відповідно до якого Інститутом історії України Національної академії наук України їй присвоєне вчене звання старшого дослідника зі спеціальності 0.32 «Історія та археологія».

29 грудня 2023 року позивач звернулася до генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 із заявою про здійснення перерахунку її заробітної плати з урахуванням доплати за вчене звання з 20 грудня 2023 року (а.с.15).

Листом № 29 від 08 січня 2024 року ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні відповідних нарахувань в зв`язку з тим, що така доплата не передбачена наказом Міністерства культури і туризму України № 475 від 18 жовтня 2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» (а.с.16).

Відповідно до довідки НІЕЗ «Переяслав» № 7 від 26 січня 2024 року посадовий оклад головного зберігача фондів відділу науково-фондової роботи НІЕЗ «Переяслав» складає 19788 грн 00 коп. (а.с.18).

Із роздруківки про розмір отриманої позивачем заробітної плати за листопад 2023 року (а.с.17) вбачається, що їй не нараховувалася доплата за вчене звання старшого дослідника, про яку йде мова в даному позові.

До відзиву на позов представником відповідача додано копію наказу генерального директора НІЕЗ «Переяслав» № 190-ОС від 05 грудня 2002 року (а.с.32); копію посадової інструкції Головного зберігача фондів, затвердженого 20 червня 2020 року генеральним директором НІЕЗ «Переяслав», (а.с.33-38) та копію Положення про відділ науково-фондової роботи НІЕЗ «Переяслав», затвердженого наказом генерального директора НІЕЗ «Переяслав» № 89-ОД від 22 червня 2020 року (а.с.39-44); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.45-46); копію опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення державної реєстрації (а.с.47); копію Положення про Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 1801 від 20 травня 2020 року (а.с.48-67).

Із поданих доказів (а.с.68) вбачається, що на адресу позивача був направлений відзив на позов без доданих до нього доказів. На це звертає увагу і сам позивач. Будь-яких заперечень з приводу цього чи доказів на підтвердження протилежного представник відповідача суду не надав.

Відповідно дост.178ЦПК Україниу відзивівідповідач викладаєзаперечення протипозову.Відзив підписуєтьсявідповідачем абойого представником.Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються:

1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;

2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Згідно ч.3 ст.83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч.9 ст.83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає до уваги докази, які були подані позивачем та додані представником відповідача до відзиву: копію наказу генерального директора НІЕЗ «Переяслав» № 190-ОС від 05 грудня 2002 року (а.с.32); копію посадової інструкції Головного зберігача фондів, затвердженого 20 червня 2020 року генеральним директором НІЕЗ «Переяслав», (а.с.33-38).

Всі інші додані до відзиву докази не можуть бути взяті судом до уваги в силу ч.9 ст.83 ЦПК України, оскільки представником відповідача не підтверджено факту направлення цих доказів на адресу позивача.

11 березня 2024 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.75-83), доказів направлення цих заперечень на адресу позивача суду надано не було.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.180 ЦПК України у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п`ятою статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи.

Відповідно до ч.5 п.2 ст.178 ЦПК України, визначено, що до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

В порушення вищезазначених вимог представником відповідача не подано доказів направлення заперечень на відповідь на відзив із доданими до них документами на адресу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст.183ЦПК України, суд встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи, що представником відповідача не подано доказів направлення на адресу позивача заперечень на відповідь на відзив, суд. залишає їх без розгляду.

Суд приймає до уваги інші подані сторонами докази, на підставі яких встановлені дані обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Зважаючи на те, що правовідносини, що виникли між сторонами по справі, регулюються нормами Кодексу законів про працю України, Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Закону України «Про оплату праці» та нормами Закону України «Про культуру», суд дійшов висновку про необхідність їх застосування.

Відповідно до частини четвертої ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

В частині четвертій ст. 97 КЗпП України зазначено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

У статті 1 Закону України «Про музеї та музейну справу» під терміном «музей» визначено науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі також Закон) суб`єктами наукової і науково-технічної діяльності є наукові працівники, науково-педагогічні працівники, аспіранти, ад`юнкти і докторанти, інші вчені, наукові установи, університети, академії, інститути, музеї, інші юридичні особи незалежно від форми власності, що мають відповідні наукові підрозділи, та громадські наукові організації.

Відповідно до ст. 5 цього Закону вчений є основним суб`єктом наукової та науково-технічної діяльності.

За правилами ст. 28 Закону України вчені мають право на здобуття наукового ступеня доктора філософії і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого дослідника, доцента і професора. Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань є державним визнанням рівня кваліфікації вченого.

Статтею 31 цього Закону сформульовано перелік посад наукових працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України № 82 від 22 січня 2005 року посаду зберігача фондів віднесено до посад працівників державних і комунальних музеїв, які провадять культурно-освітню та науково-дослідну діяльність, пов`язану з комплектуванням музейних зібрань, експозиційною, фондовою, видавничою, реставраційною, пам`яткоохоронною роботою

Згідно з ст. 36 Закону України заробітна плата наукових працівників складається з посадових окладів (ставок), премій, доплат за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової, науково-педагогічної роботи та інших надбавок, доплат та винагород, передбачених законодавством у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 29 Закону України «Про культуру» оплата праці у сфері культури має забезпечувати створення належних матеріальних умов для ефективної самостійної творчої діяльності працівника, підвищення престижності професії, сприяти підвищенню його кваліфікації, стимулювати залучення талановитої молоді до діяльності у сфері культури. Заробітна плата працівника у сфері культури, педагогічного працівника закладу освіти сфери культури складається з посадового окладу (тарифної ставки), надбавки за почесне звання, доплат за науковий ступінь, вислугу років залежно від стажу роботи в державних і комунальних закладах культури, закладах освіти сфери культури, інших надбавок та доплат, премій, винагород за творчу діяльність, передбачених законодавством. Умови оплати праці працівників у сфері культури державних і комунальних закладів культури, закладів освіти сфери культури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розміри тарифних розрядів та коефіцієнтів оплати праці працівників культури затверджені наказом Міністерства культури України № 745 від 08 жовтня 2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки». Норми даного наказу не передбачають доплат за вчене звання.

Разом з тим, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій галузей бюджетної сфери» № 1298 від 30 серпня 2002 року встановлено, що умови оплати праці, посадові оклади (ставки заробітної плати) та ставки погодинної оплати праці, визначені цією постановою, поширюються на відповідні категорії працівників (невійськовослужбовців і тих, що не мають звань рядового і начальницького складу) всіх бюджетних установ, закладів та організацій незалежно від відомчого підпорядкування. А зі змісту самої постанови вбачається, що її дія поширюється й на працівників культури.

На застосування норм даної постанови й до працівників відповідача посилається у своєму відзиві директор НІЕЗ «Переяслав».

Абзацом «в» підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року встановлено доплати працівникам, зокрема, за вчене звання доцента, старшого наукового співробітника, старшого дослідника - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).

Зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним вченим званням.

Відповідність вченого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу або організації.

Чинними нормативно-правовими актами не встановлено конкретних норм щодо порядку визначення такої відповідності.

Однак,як випливаєіз вищезазначенихнорм,керівник установипри вирішенніпитання провстановлення такоїдоплати працівникуповинен визначитивідповідність(чи не відповідність) вченого звання профілю діяльності працівника на займаній посаді.

При цьому, обов`язку працівника ініціювати перед керівником питання відповідності присвоєного йому вченого звання профілю діяльності, чинним законодавством не передбачено.

Позивач звернулася до керівника заповідника із заявою про перерахунок її заробітної плати з урахуванням необхідності виплати доплати за вчене звання, директор розглянув заяву, повідомив про неможливість встановити таку доплату, однак не з підстав невідповідності вченого звання позивача профілю діяльності працівника на займаній посаді.

НІЕЗ «Переяслав» є культурно-освітнім та науково-дослідним державним закладом (музеєм), одним з основних видів діяльності якого є науково-дослідна робота. Позивач ОСОБА_1 , працюючи на посаді головного зберігача фондів відділу наукового-фондової роботи НІЕЗ «Переяслав», є науковим співробітником, має науковий ступінь кандидата наук, за що отримує відповідну надбавку, має вчене звання старшого дослідника, отримане та підтверджене у встановленому законом порядку, відмова керівника відповідача у встановлені виплати за вчене звання старшого дослідника не мотивована тим, що таке звання не відповідає профілю діяльності позивача, посада позивача (її діяльність на вказаній посаді) в контексті її посадових обов`язків, профілю діяльності заповідника та функціями та напрямами діяльності відділу науково-фондової роботи, який очолює позивач, на думку суду, відповідає наявному вченому званню, тому вона має право на спірну доплату, має право на здійснення перерахунку та виплати заробітної плати з урахуванням цієї доплати, починаючи з 23 листопада 2023 року, дати присвоєно позивачу рішенням Атестаційної колегії МОН України вченого звання, в межах 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати)

За таких обставин, позов підлягає до задоволення.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 263-265, 268, 273, 277, 279, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» про зобов`язання встановити доплату за вчене звання, нарахування та її виплату задовольнити.

Зобов`язати Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» встановити та здійснювати ОСОБА_1 доплату за вчене звання старшого дослідника в розмірі 25 % її посадового окладу, починаючи з 23 листопада 2023 року.

Зобов`язати Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату з урахуванням доплати за вчене звання старшого дослідника в розмірі 25 % її посадового окладу, починаючи з 23 листопада 2023 року.

Стягнути із Національного історико-культурного заповідника «Переяслав» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , зареєстрована та проживаюча по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1

відповідач Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»; адреса місцезнаходження: вул. Шевченка, 8 м. Переяслав, Київська область; код ЄДРПОУ 02219369.

Суддя: Я. І. Керекеза