Постанова

від 25.09.2024 по справі 373/277/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 373/277/24 головуючий у суді І інстанції Керекеза Я.І.

провадження № 22-ц/824/12872/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Кияшко К.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» про зобов`язання встановити доплату за вчене звання, нарахування та її виплату, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року позивач звернулася до суду із позовом і просить зобов`язати відповідача встановити їй з 23 листопада 2023 року доплату за вчене звання старшого дослідника в розмірі 25 % посадового окладу, здійснити перерахунок та виплату з 23 листопада 2023 року заробітної плати з урахуванням доплати за вчене звання старшого дослідника.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 січня 2012 року вона була призначена на посаду старшого наукового співробітника Музею класики єврейської літератури Шолом-Алейхема НІЕЗ «Переяслав». Із 05 грудня 2012 року була переведена на посаду головного зберігача фондів відділу науково-фондової роботи НІЕЗ «Переяслав», яка віднесена до посади наукового працівника у відповідності до ст.31 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Рішенням вченої ради Інституту історії України Національної академії наук України Міністерства освіти і науки України від 23 листопада 2023 року їй було присвоєне вчене звання старшого дослідника, 20 грудня 2023 року видано атестат. 29 грудня 2023 року позивач звернулася до адміністрації НІЕЗ «Переяслав» із заявою щодо встановлення доплати за вчене звання старшого дослідника у розмірі 25 % посадового окладу. Листом № 29 від 08 січня 2024 року відповідач відмовив у здійсненні нарахування такої доплати. Позивач вважає таку відмову незаконною, що суперечить вимогам трудового законодавства. Зазначає, що має право на нарахування вищезазначеної доплати із 23 листопада 2023 року, тобто з дати присвоєння їй вченого звання.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» встановити та здійснювати ОСОБА_1 доплату за вчене звання старшого дослідника в розмірі 25 % її посадового окладу, починаючи з 23 листопада 2023 року. Зобов`язано Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату з урахуванням доплати за вчене звання старшого дослідника в розмірі 25 % її посадового окладу, починаючи з 23 листопада 2023 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач, зазначає, що Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» не може виконати вимоги позивача, оскільки не уповноважений вносити зміни до наказу Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 № 745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки», а отже не є належним відповідачем у справі, допоки Наказ Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 № 745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» є чинним, а судом не було зобов`язано МКІП вчинити певні дії щодо внесення змін чи доповнень до наказу стосовно доплати за вчене звання, в тому числі за звання старшого наукового співробітника. Адже кошти на оплату праці працівників Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» виділяє головний розпорядник бюджетних коштів Міністерство культури та інформаційної політики України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , вказує на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, а апеляційна скарга Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»є безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормах закону.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач 24 січня 2012 року була призначена на посаду старшого наукового співробітника Музею класики єврейської літератури Шолом-Алейхема Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».

Згідно наказу генерального директора НІЕЗ «Переяслав» № 190-ОС від 05 грудня 2012 року позивача було переведено на посаду головного зберігача фондів відділу науково-фондової роботи НІЕЗ «Переяслав» із 05 грудня 2012 року.

Відповідно до копії атестату, виданого на підставі рішення атестаційної колегії від 20 грудня 2023 року позивач ОСОБА_1 отримала атестат серії АС № 001320 (а.с.14), відповідно до якого Інститутом історії України Національної академії наук України їй присвоєне вчене звання старшого дослідника зі спеціальності 0.32 «Історія та археологія».

29 грудня 2023 року позивач звернулася до генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 із заявою про здійснення перерахунку її заробітної плати з урахуванням доплати за вчене звання з 20 грудня 2023 року (а.с.15).

Листом № 29 від 08 січня 2024 року ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні відповідних нарахувань в зв`язку з тим, що така доплата не передбачена наказом Міністерства культури і туризму України № 475 від 18 жовтня 2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» (а.с.16).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що НІЕЗ «Переяслав» є культурно-освітнім та науково-дослідним державним закладом (музеєм), одним з основних видів діяльності якого є науково-дослідна робота. Позивач ОСОБА_1 , працюючи на посаді головного зберігача фондів відділу наукового-фондової роботи НІЕЗ «Переяслав», є науковим співробітником, має науковий ступінь кандидата наук, за що отримує відповідну надбавку, має вчене звання старшого дослідника, отримане та підтверджене у встановленому законом порядку, відмова керівника відповідача у встановлені виплати за вчене звання старшого дослідника не мотивована тим, що таке звання не відповідає профілю діяльності позивача, посада позивача (її діяльність на вказаній посаді) в контексті її посадових обов`язків, профілю діяльності заповідника та функціями та напрямами діяльності відділу науково-фондової роботи, який очолює позивач, на думку суду, відповідає наявному вченому званню, тому вона має право на спірну доплату, має право на здійснення перерахунку та виплати заробітної плати з урахуванням цієї доплати, починаючи з 23 листопада 2023 року, дати присвоєно позивачу рішенням Атестаційної колегії МОН України вченого звання, в межах 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннями статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 затверджено Єдину тарифну сітку розрядів та коефіцієнтів.

Згідно з підпунктами 3 «в», 3 «г» пункту 3 постанови № 1298 встановлено доплати працівникам: за вчене звання: професора - у граничному розмірі 33 відсотки посадового окладу (ставки заробітної плати); доцента, старшого наукового співробітника, старшого дослідника - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним вченим званням. Зазначені доплати встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем. Відповідність вченого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу або організації.

Відповідач діє на підставі Положення, затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 1801 від 20 травня 2020 року.

Пункт 1.1. Положення передбачає, що Заповідник є культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, створеним постановою Центрального Комітету Комуністичної партії України і Ради Міністрів Української РСР від 13.03.1979 № 123 «Про оголошення комплексу пам`яток історії та культури м. Переяслав-Хмельницького Київської області державним історико-культурним заповідником» на базі комплексу пам`яток історії та культури м. Переяслав, Київської області. Статус національного заповідника надано Заповіднику Указом Президента України від 01.06.1999 № 598 «Про надання Переяслав-Хмельницькому державному історико-етнографічному заповіднику статусу національного».

У п. 1.4. Положення зазначено, що Заповідник є адміністрацією історико- культурного заповідника в розумінні ст. 332 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Заповідник є об`єктом державної власності, перебуває у сфері управління Міністерства культури та інформаційної політики України.

Згідно з п. 2.1. Положення Заповідник створений з метою, зокрема, забезпечення охорони та популяризації пам`яток культурної спадщини, розташованих на його території; проведення науково-дослідної, науково-методичної, музейної, виставкової, екскурсійної та культурно-освітньої роботи.

У п. 2.2. Положення закріплено, що основними видами діяльності Заповідника є у сферах охорони пам`яток культурної спадщини, обліку та збереження музейних фондів, науково-дослідницькій роботі, культурно-просвітницькій роботі, музейно-експозиційній роботі, архівної та бібліотечної роботи, видавничої діяльності та роботи з громадкістю.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, надбавка, яку просить встановити позивач, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року.

Оскільки вказана постанова уряду має вищу юридичну силу по відношенню до Наказу Міністерства культури і туризму України від 18 жовтня 2005 року № 745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки», який має відповідати їй, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач має право на виплату їй надбавки за вчене звання старшого дослідника, однак виключно у випадках та на підставах зазначених у вказані Постанові Кабінету Міністрів України.

Зі змісту Постановою Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року вбачається, що виплата зазначеної позивачем надбавки проводиться працівникам виключно у разі, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним вченим званням.

Жодних доказів відповідності отриманого позивачем вченого звання її діяльності за профілем, матеріали справи не містять.

При цьому посилання суду першої інстанції на виплату позивачу надбавки за науковий ступінь, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки законом не передбачено безумовної відповідності теми наукового дослідження, за яке особі присуджено науковий ступінь, подальшій науковій роботі особи, за яку їй присвоєно вчене звання.

Крім того, висновки суду першої інстанції в частині відсутності заперечень відповідача з вищезазначених підстав проти виплати позивачу надбавки за вчене звання, оскільки заперечення останнього гуртуються виключна на не передбаченні таких виплат Наказом Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 року № 745, апеляційний суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Відсутність заперечень відповідача з мотивів відповідності діяльності позивача за профілем наявному вченому званню не означає визнання відповідачем зазначеного факту.

В той же час, стверджуючи про наявність такої відповідності та у зв`язку з цим наполягаючи на зобов`язанні відповідача здійснювати позивачу такі виплати, остання зобов`язана була надати суду докази наявності обставин, з якими Постанова КМУ № 1298 від 30 серпня 2002 року пов`язує можливість встановлення та виплати надбавки за вчене звання, незалежно від того чи наявні заперечення відповідача з цього приводу.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав до задоволення позову, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення та прийняття постанови по суті вимог позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги Національний історико-етнографічного заповідника «Переяслав» сплатив судовий збір у розмірі 1 816,80 грн.

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 816,80 грн.

Разом з тим, оскільки відповідачем було сплачено судовий збір у невірному розмірі, (не було доплачено 1816,80 грн.), а апеляційна скарга підлягає до задоволення - з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 816,80грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» задовольнити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» про зобов`язання встановити доплату за вчене звання, нарахування та її виплату відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», місце знаходження: Київська область, м. Переяслав, вул. Шевченка, 8, ідентифікаційний код 02219369 судовий збір у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 27 вересня 2024 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.