Постанова

від 24.04.2024 по справі 352/2272/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/2272/23

Провадження № 22-ц/4808/565/24

Головуючий у 1 інстанції ХОМИНЕЦЬ М. М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Бойчука І.В., Баркова В.М.

за участю секретаря Кузнєцов В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради на ухвалу Тисменицького районного суду від 22 лютого 2024 року, постановлену в складі судді Хоминець М.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

25.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до директора Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо надання запитуваної інформації в депутатському зверненні депутата Тисменицької міської ради VІІІ скликання ОСОБА_1 від 26.06.2023 року №12 та зобов`язати відповідача повторно розглянути вказане депутатське звернення і надати запитувану інформацію.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 02.10.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 13.12.2023 року задоволено клопотання представника позивача та замінено первісного відповідача у справі - директора Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради ОСОБА_2 на належного - Тисменицький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради.

21.02.2024 року представник позивача - адвокат Шургот О.В. подала до суду заяву про відмову від заявленого позову та закриття провадження в справі у зв`язку з відмовою від позову, посилаючись на те, що після відкриття провадження в цій справі відповідач Тисменицький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради листом від 15.01.2024 року надав позивачу відповідь на депутатське звернення та запитувану інформацію, тобто предмет спору припинив своє існування після відкриття провадження у справі (а.с. 89-92).

Крім того, представник позивача 21.02.2024 року подала до суду клопотання про стягнення з відповідача в порядку ч. 3 ст. 142 ЦПК України, яка передбачає можливість стягнення з відповідача судових витрат на користь позивача у разі відмови позивача від позову, якщо останній не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, судових витрат, що складаються із 1073,60 грн. сплаченого судового збору та 3000 грн. за надання правничої допомоги.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 22 лютого 2024 року прийнято відмову позивача від позову. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Шургот Оксана Василівна, до Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії у зв`язку з відмовою позивача від позову та прийняттям цієї відмови судом. Стягнуто з Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради у користь ОСОБА_1 3073 грн. 60 коп. судових витрат.

На вказану ухвалу в частині стягнення судових витрат Тисменицький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради подав апеляційну скаргу.

Зазначає, що у заяві про відмову від позову позивач не висловив жодної позиції щодо підставності позовних вимог, тобто, що позовні вимоги були задоволені після пред`явлення позову. Тому вважає, що подання заяви про відмову від позову було зумовлено розумінням безпідставності заявлених позовних вимог.

Тільки в клопотанні про приєднання доказів до матеріалів справи та розподіл судових витрат позивач з посиланням на ч. 3 ст. 142 ЦПК України вказував, що відмова від позову була зумовлена задоволенням його позовних вимог після відкриття провадження у справі.

Натомість заява про відмову від позову містить виключно аргументи про те, що суд не може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Вказує, що Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду ще у 2021 році висловила однозначну позицію про те, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній, як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

В оскаржуваній ухвалі суд вказав, що позивач відмовився від позову внаслідок його задоволення відповідачем, проте в заяві про відмову від позову такі твердження позивача відсутні.

Зазначає, що витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн. понесено за підготовку позовної заяви до іншого відповідача, а саме: фізичної особи ОСОБА_2 , а жодних доказів понесення витрат в частині відповідача ЗДО «Сонечко» позивачем надано не надано.

Також вказує, що суд помилково стягнув з відповідача всю суму сплаченого позивачем судового збору - 1073,60 грн., а не 50%, як це передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 3073,60 грн. судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 536,80 грн. сплаченого судового збору, а у стягненні з відповідача 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 536,80 грн. судового збору відмовити.

Представник позивача - адвокат Шургот О.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідачем було фактично надано відповідь на депутатське звернення №12 від 26.06.2023 року тільки 15.01.2024 року, тобто після відкриття провадженні у цій справі. У зв`язку з цим представником позивача було подано заяву до суду про відмову від позову та закриття провадження у справі. Також у поданій заяві було наголошено, що провадження має бути закрито у зв`язку із відмовою позивача від позову, а не через відсутність предмета спору. Тому доводи апелянта про те, що заява про відмову від позову не містить жодних обґрунтувань того, що вона подана у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем, є безпідставними.

Вважає, що апеляційна скарга фактично зводиться до незгоди із ухвалою суду щодо прийняття судом відмови позивача від позову, хоча в цій частині відповідач апеляційну скаргу не подає, а тому не може переглядатися судом апеляційної інстанції, а висновки, викладені в неоскаржуваній частині ухвали, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції.

Також вказує, що не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що в Акті приймання-передачі наданих послуг від 14.09.2023 року визначено виконання робіт у вигляді підготовки та подання позову до іншого відповідача, а саме до директора Тисменицького закладу ЗДО (ясла-садок) «Сонечко» ОСОБА_2, оскільки в подальшому у цій справі суд задовольнив клопотання представника позивача та замінив первісного відповідача належним, яким є вказаний заклад. Нового позову не подавалось та не готувалось. Отже суд не мав підстав не стягувати витрати на підготовку та подання позову.

Зазначає, що судом правильно стягнуто витрати по сплаті судового збору на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України, оскільки розгляд справи по суті вже було розпочато, що унеможливлює застосування ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 грн. за надання правової допомоги.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта - адвокат Устінський А.В. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, зазначених у ній.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник - адвокат Шургот О.В. подала заяву про розгляд справи в їх відсутності. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення судових витрат, тому апеляційним судом переглядається лише в цій частині.

Зазначеним вище вимогам закону ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, зазначивши відповідачем директора Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради ОСОБА_2 Просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо надання запитуваної інформації у депутатському зверненні депутата Тисменицької міської ради VІІІ скликання ОСОБА_1 від 26.06.2023 року №12 та зобов`язати відповідача повторно розглянути вказане депутатське звернення і надати запитувану інформацію (а.с. 1-6).

Ухвалою Тисменицького районного суду від 13.12.2023 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Шургот О.В. та замінено первісного відповідача у справі - директора Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради ОСОБА_2 на належного - Тисменицький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради (а.с. 31, 42-43).

Листом від 15.01.2024 року Тисменицьким закладом дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради надано позивачу запитувану інформацію на його депутатські звернення, в тому числі на депутатське звернення від 26.06.2023 року №12, про що зазначив і представник відповідача - адвокат Устінський А.В. в клопотанні до суду про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору від 19.01.2024 року (а.с. 56-86).

21.02.2024 року представник позивача - адвокат Шургот О.В. подала до суду заяву про відмову від заявленого позову та закриття провадження в справі у зв`язку з відмовою від позову, посилаючись на те, що після відкриття провадження в цій справі відповідач Тисменицький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради листом від 15.01.2024 року надав позивачу відповідь на депутатське звернення та запитувану інформацію, тобто предмет спору припинив своє існування після відкриття провадження у справі (а.с. 89-92).

Цього ж дня, 21.02.2024 року представником позивача - адвокатом Шургот О.В. подано до суду клопотання про стягнення з відповідача в порядку ч. 3 ст. 142 ЦПК України, яка передбачає можливість стягнення з відповідача судових витрат на користь позивача у разі відмови позивача від позову, якщо останній не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, судових витрат, що складаються із 1073,60 грн. сплаченого судового збору та 3000 грн. за надання правничої допомоги (а.с. 93-95). До даного клопотання на підтвердження вказаних витрат долучено копії Договору про надання правничої допомоги №27/23 від 14.09.2023 року, Акту приймання-передачі наданих послуг від 14.09.2023 року на загальну суму 3000,00 грн. (Додаток №2 до вказаного Договору), Платіжної інструкції №0.0.3197671492.1 від 14.09.2023 року на суму 3000,00 грн. (а.с. 96-99).

Також в матеріалах справи містяться копія Ордера серії АТ №1044476 від 19.09.2023 року адвоката Шургот О.В. на представлення інтересів ОСОБА_1 в Тисменицькому районному суді (а.с. 19), копії квитанції про сплату судового збору за подання позову в сумі 1073,60 грн. від 19.09.2023 року (а.с. 7).

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі та стягуючи з відповідача на користь позивача 3073,60 грн. судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після відкриття провадження в справі, а згідно вимог ч. 3 ст. 142 ЦПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. З урахуванням позиції представника відповідача, категорії справи, вимог розумності, співмірності та реальності судових витрат, вважав за належне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. та 1073,60 грн. сплаченого судового збору, а всього 3073,60 грн.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 3 статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі №461/4349/23 (провадження №61-1св24), тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Тобто друге речення частини третьої статті 142 ЦПК України повинно застосовуватися у системному зв`язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача.

Закриваючи провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відмовою позивача від позову і прийняття відмови судом, суд першої інстанції виходив з того, що вже після відкриття провадження в цій справі відповідач Тисменицький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради листом від 15.01.2024 року надав позивачу ОСОБА_1 відповідь на депутатське звернення та запитувану інформацію. Таким чином, позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після відкриття провадження в справі.

При цьому в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції представник відповідача наголошував, що ухвала суду про закриття провадження у справі оскаржується відповідачем лише в частині стягнення судових витрат.

Тож основним правовим питанням, яке постало перед судом, є встановлення правових підстав для застосування правил частини третьої статті 142 ЦПК України у спірних процесуальних правовідносинах.

Оскільки за встановлених обставин справи позивач звернувся до суду з позовом 25.09.2023 року, тому обґрунтованим є висновок, що саме на виконання його вимог відповідач 15.01.2024 року надав ОСОБА_1 відповідь на депутатське звернення та запитувану інформацію. Протилежне мав доводити відповідач, чого не зробив.

У зв`язку з наведеним правильним є висновок суду першої інстанції про застосування до спірних процесуальних правовідносин частини третьої статті 142 ЦПК України, враховуючи хронологію подій у цій справі.

В частині вирішення судом процесуального питання про закриття провадження у справі сторони судове рішення не оскаржували, відповідно в цій частині апеляційний суд їх не переглядає.

Схожі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі №227/477/21 (провадження №61-9502св23).

Отже, оцінюючи доводи апелянта, апеляційний суд виходить з того, що витрати позивача на правничу допомогу виникли у нього саме у зв`язку з діями (бездіяльністю) відповідача, що не спростовано ним.

Стягуючи зазначені витрати, місцевий суд врахував, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. підтверджуються належними доказами, а саме: квитанцією про сплату судового збору, засвідченими копіями Договору про надання правничої допомоги від 14.09.2023 року, Акта приймання-передачі наданих послуг від 14.09.2023 року, платіжної інструкції від 14.09.2023 року на суму 3000,00 грн. А з врахуванням критеріїв реальності адвокатських послуг (встановлення їх дійсності та необхідності), розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін обґрунтовано вважав за можливе стягнення з відповідача на користь позивача таких в сумі 2000,00 грн.

Що стосується доводів апелянта про те, що витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн. понесені за підготовку позовної заяви до іншого відповідача (до фізичної особи ОСОБА_2 ), а жодних доказів понесення витрат в частині відповідача ЗДО «Сонечко» позивачем надано не надано, то такі суд не бере до уваги. Матеріалами справи підтверджено, що позов 25.09.2023 року ОСОБА_1 було заявлено саме до директора Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради ОСОБА_2 І тільки ухвалою суду від 13.12.2023 року замінено первісного відповідача - директора Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради ОСОБА_2 на належного - Тисменицький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача всю суму сплаченого позивачем судового збору - 1073,60 грн., а не 50%, як це передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», також не заслуговують на увагу.

За змістом вказаної норми суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті. В той же час, ухвалою Тисменицького районного суду від 02.10.2023 року було призначено справу до судового розгляду по суті, а заяву про відмову від позову представником позивача подано 21.02.2024 року у зв`язку з наданням відповідачу відповіді на депутатське звернення та запитуваної інформації 15.01.2024 року, тобто після початку розгляду справи по суті.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.

До апеляційного суду представником позивача було подано клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, понесених останнім під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

При поданні відзиву на апеляційну скаргу 25.03.2024 року представник позивача - адвокат Шургот О.В. зазначала про понесення позивачем витрат на правову допомогу в апеляційному суді і клопотання про стягнення таких витрат з відповідача. Додала докази їх понесення, зокрема: копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 25.03.2024 року на суму 2000,00 грн. (підготовка відзиву на апеляційну скаргу - загальний час роботи - 2 години (вартість 1 години - 1000,00 грн.); квитанцію №487335 від 25.03.2024 року на суму 2000,00 грн.; а також ордер серії АТ №1021342 від 22.03.2024 року адвоката Шургот О.В., виданого на підставі Договору про надання правової допомоги від 14.09.2023 року, на представлення інтересів ОСОБА_1 в Івано-Франківському апеляційному суді.

Беручи до уваги залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи надані докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій їх реальності, відсутність клопотання зі сторони відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення даного клопотання та стягнення з Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради на користь ОСОБА_1 витрат за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції у сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Тисменицького районного суду від 22 лютого 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Тисменицького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Тисменицької міської ради (ЄДРПОУ 22195122, вул. С. Наливайка, 16, м. Тисмениця Івано-Франківської області, 77401) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. понесених витрат за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

В.М. Барков

Повний текст постанови складено 29 квітня 2024 року.