Рішення

від 11.11.2011 по справі 2-1489/11

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

q

Біляївський районний суд Одеської області

11.11.2011 Справа № 2-1489/11

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Біляївський районний суд

Одеської області

в складі:головуючого судді- Бобуйок А.Д.

при секретарі - Кравець В.В.

за участю представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Біляївка цивільнусправу запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподілмайна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,060 га по АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що вона знаходилась у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 2001 р. по 2011 р. Під час шлюбу вона та відповідач придбали вищевказану земельну ділянку в рівних частинах кожний. Крім цього, було придбано меблі, швейне обладнання, витрачено певні кошти на поліпшення майна, оформлення приватизаційних документів, оформлення спадщини, поховання родичів відповідача, облаштовано цех у орендованому приміщенні. Вказує, що її влаштовує спосіб розподілу майна, вкладених сімейних коштів, за яким земельна ділянка буде виділена їй, а все інше майно відповідачеві.

Позивачка в судовому засіданні на позові наполягала.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на відсутність належних доказів.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 13.10.2011 року шлюб між сторонами розірваний.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка та відповідач в період шлюбу придбали земельну ділянку, площею 0,060 га, розташовану по АДРЕСА_1 в рівних частинах кожний, тобто вона фактично є поділеною між сторонами по справі.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Дачненської сільської ради № 194 від 28.09.2006 р. вищевказаній земельній ділянці присвоєна нова адреса: АДРЕСА_1 .

Позивачка вказує та просить поділити наступне майно: шафу, вартістю 8000 грн.; телевізор, вартістю 2000 грн.; вікна, вартістю 4000 грн.; газовий котел, вартістю 5600 грн.; швейне обладнання, вартістю 32000 грн.; диван, вартістю 3200 грн.; земельну ділянку, площею 0,060 га, розташовану по АДРЕСА_1 , вартістю 22800 грн. Крім цього вказує, що ними в період шлюбу були витрачені кошти на поліпшення майна, в т.ч. асфальтування під`їзду до ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , витрачено коштів 4000 грн.; облаштування опалення, оформлення газу щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , витрачено коштів 36000 грн.; оформлення електропостачання щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , витрачено коштів 16000 грн.; оформлення приватизаційних документів на земельну ділянку, площею 0,060 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , витрачено коштів 8000 грн. Також, спільні кошти були витрачені на оформлення спадщини 4000 грн.; на лікування та поховання діда відповідача 12800 грн.; на лікування та поховання баби відповідача 400 грн.; на лікування та поховання матері відповідача 800 грн., облаштовано цех у орендованому приміщенні на АДРЕСА_2 .

Відповідно до вимог ст.60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть у справі виникає спір.

В матеріалах справи наявний договір № 013 від 12.08.2009 р., укладений між позивачкою та СПД ОСОБА_4 , за яким останній зобов`язується виготовити та передати у власність ОСОБА_2 шафу у вітальню, вартістю 10081 грн., при цьому передача товару оформлюється актом прийому-передачі товару, який підписується сторонами даного договору. Але, позивачка акт прийому-передачі до суду не надала, а сам по собі договір не може служити доказом придбання даної шафи.

Згідно накладної № 12/3 від 03.03.2010 р. позивачкою у ПП Валерійбуло придбано швейне обладнання вартістю 23000 грн., яке як пояснила сама позивачка в судовому засіданні, було продано за період шлюбу, тому не може бути поділене між сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної № 14/08-1 від 14.08.2007 р. та квитанції до прибуткового касового ордера № 28 від 14.08.2007 р. ОСОБА_2 придбала вікна м/п вартістю 2524 грн. 99 коп., при цьому оцінивши в позовній заяві їх вартість у 4000 грн.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.10,209,212-215ЦПК України,ст.ст.60,70Сімейного КодексуУкраїни,суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя задовольнити частково.

Визнати право власності за ОСОБА_3 на метало-пластикові вікна у кількості 3 шт., стягнувши з нього на користь позивачки ОСОБА_2 1262 грн. 50 коп.

В іншій частині позову відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 діб до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд.

ГоловуючийА. Д. Бобуйок