Рішення

від 16.04.2024 по справі 455/1326/19

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/1326/19

Провадження № 2/455/63/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

16 квітня 2024 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.,

секретар судового засідання Бобельська Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі засідань, цивільну справу №455/1326/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області, Друга Львівська державна нотаріальна контора, про визнання незаконним та скасування рішення органу приватизації, рішення виконавчого комітету Стрілківської сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності на спадкове майно, визнання недійсним договору дарування житлової квартири та скасування державної реєстрації права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И В:

25.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання незаконним та скасування рішення органу приватизації, рішення виконавчого комітету Стрілківської сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності на спадкове майно, визнання недійсним договору дарування житлової квартири та скасування державної реєстрації права власності на квартиру, посилаючись на те, що 29.12.1989 року між ОСОБА_4 та виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого ним придбано квартиру АДРЕСА_1 , яка становить 1/2 ідеальної частини житлового будинку. В даний час ця квартира належить йому, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Старосамбірського райнотокругу.

Третя особа у справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , ще в 1965 році разом з своїм чоловіком - ОСОБА_5 та з двома дочками, поселилися в квартирі АДРЕСА_2 ). В цій квартирі зареєстрована і проживає постійно і по даний час.

Згідно із договором від 26.12.1991 року, укладеного між виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради Старосамбірського району, Львівської області, як продавцем та ОСОБА_5 , покупцем, останній купив за 1531 крб. 31 копійку, займану ними квартиру, що становить 1/2 ідеальної частини будинку. Даний договір купівлі-продажу квартири зареєстрований у Самбірському міжміському бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстровій книзі № 2, за реєстровим номером 262.

Оскільки, ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то ОСОБА_3 , як дружина спадкоємиця за законом першої черги, яка на час смерті спадкодавця постійно з ним проживала, успадкувала в тому числі і квартиру АДРЕСА_3 .

06.12.1990 року листом голови виконкому Стрілківської сільської ради за №304, адресованому на прізвище начальника Самбірського МБТІ ОСОБА_6 , повідомлено, що - "виконком Стрілківської сільської ради просить при опреділенні ідеальних частин будинку по АДРЕСА_4 , квартиронаймачам ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . надбудову будинку - квартиру АДРЕСА_5 не включати у ідеальні долі у зв`язку з тим, що будинок знаходиться в аварійному стані і ця надбудова підлягає розборці».

Відповідно до технічного паспорту на даний житловий будинок виготовленого ще 06.06.1992 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належали по 1/2 ідеальній долі у даному будинку.

Попри все викладене вище, 21.12.1993 року, орган приватизації - ТзОВ «Житловик», на підставі свого рішення (розпорядження, наказу) №444 від 27.10.1993року, видає ОСОБА_7 «Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_6 ».

Відповідно до довідки №12/2018 від 22.09.2018року адміністратора храму вмч.Євстахія УГКЦ Самбірсько-Дрогобицької Єпархії Старосамбірський деканат, - « ОСОБА_7 1911 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 »

25.02.2008 року Стрілківською сільською радою Старосамбірського району видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, - квартиру АДРЕСА_6 , в якому, в графі власник вказана ОСОБА_7 .. Реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на дану квартиру здійснено Самбірським МБТІ 25.02.2008 року.

На підставі дублікату Свідоцтва про право власності на квартиру, Другою Львівською державною нотаріальною конторою 12.06.2008 року за реєстровими №4-623 і №4-620, видано Свідоцтва про право на спадщину за законом. Згідно цих свідоцтв, право власності на квартиру АДРЕСА_6 перейшло до ОСОБА_8 , сина ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , доньки ОСОБА_7 .

19.06.2009 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дарують квартиру АДРЕСА_6 ОСОБА_2 .. Договір дарування посвідчено Державним нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області Кузан О.В.

Згідно відповіді Стрілківської сільської ради ОСОБА_7 , 1911 року народження, проживала в квартирі АДРЕСА_6 по 1994 рік.

Вважає, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яким було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, не є особами, які мали право на спадкування квартири АДРЕСА_6 , оскільки дана квартира на час прийняття ними спадщини вже належала йому, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 01.11.2007 року та 26.12.1991 року. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не є його родичами, а тому вважає, що Свідоцтва про право на спадшину за законом від 12.06.2008 року за реєстровими №4-623 №4-620, виданих нотаріусом Другої - Львівської державної нотаріальної контори, - неправомірно та повинні бути визнані недійсними.

У зв`язку з відсутністю у ОСОБА_2 ордеру на квартиру АДРЕСА_6 та оригіналу Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_6 від 21.12.1993 року, вважає, що договір дарування житлової квартири ОСОБА_2 від 19.06.2009 року повинен бути визнаним недійсним, ще і з підстав відсутності правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_6 . Про відсутність тих документів, а також про те, що будинок АДРЕСА_4 належить в рівних частинах ОСОБА_3 і йому, ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_2 не могла не знати, так як з дітьми була прописана на той час в квартирі АДРЕСА_5 і періодично там проживала та повинна була повідомити про цей факт нотаріуса під час оформлення договору дарування даної квартири.

Він і ОСОБА_3 протягом останніх років неодноразово зверталися як до правоохоронних органів, так і до сільської ради з проханням розібратись у ситуації, щодо неправомірного проживання ОСОБА_2 у їхньому будинку. Так, 27.06.2019 року, ними подана заява до голови Стрілківської сільської ради з проханням скасувати рішення виконавчого комітету Стрілківської сільської ради за №5 від 28.01.2008 року «Про надання дозволу на виготовлення дублікату свідоцтва на право власності на житлову квартиру АДРЕСА_6 . Їхнє звернення розглянуто на позачерговій XXXII сесії VII скликання Стрілківської сільської ради 09.09.2019 року, та про результати повідомлено листом від 17.09.2019 року, в якому зазначено, що Стрілківська сільська рада не в змозі вирішити доставлене нами питання до вирішення справи в Старосамбірському районному суді у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відділу Держгеокадастру в Старосамбірському районі Львівської області, Стрілківської сільської ради про визнання недійсним Державних актів на право власності на землю. Така відповідь сільського голови є необгрунтованою, протиправною, що і змусило звернутись до суду із позовною заявою.

Просить визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації - ТзОВ «Житловик» за №444 від 27.10.1993року, визнати недійсним свідоцтво про право власності на житлову квартиру АДРЕСА_6 , виданого ТзОВ «Житловик» 21.12.1993 року, визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Стрілківської сільської ради за №5 від 28.01.2008 року «Про надання дозволу на виготовлення дублікату свідоцтва на право власності на житлову квартиру АДРЕСА_6 , визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (дублікат) від 25.02.2008 року на житлову квартиру АДРЕСА_6 та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_7 на житлову квартиру АДРЕСА_6 , визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_6 , виданих Другою Львівською державною нотаріальною конторою 12.06.2008 року за реєстровими №4-623 і №4-620, та зареєстровані у Комунальному підприємстві Старосамбірське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 12.01.2009 року за реєстровим №262 та записано в книзі за №2, та скасувати державну реєстрацію права власності на спадкове майно - житлову квартиру АДРЕСА_6 , визнати недійсним договір дарування від 19.06.2009 року посвідченого Державним нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області - Кузан О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №142 та скасувати державну реєстрапію права власності на житлову квартиру АДРЕСА_6 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019 року визначена для розгляду судді Ніточко Л.Й.

Ухвалою судді від 22.11.2019 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, та призначено підготовче судове засідання на 11 годину 00 хвилин 21.10.2020 року.

Наказом від 10.07.2020 року суддю ОСОБА_10 відраховано зі штату Старосамбірського районного суду Львівської області у зв`язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З огляду на вказані обставини, на підставі розпорядження керівника апарату суду ОСОБА_11 № 133/07/2020 від 15.07.2020 року по даній справі був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2020 року справу передано для розгляду судді Пошиваку Ю.П.

Ухвалою судді від 02.11.2020 року дану справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 14 годину 30 хвилин 18.12.2020 року, яке було відкладено на 14 годину 00 хвилин 14.05.2021 року.

Ухвалою суду від 14.05.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 годину 00 хвилин 27.10.2021 року, яке було відкладено на 14 годину 00 хвилин 08.04.2022 року.

Ухвалою суду від 08.04.2022 року судове засідання відкладено на 14 годину 00 хвилин 05.10.2022 року, на 14 годину 00 хвилин 09.02.2023 року, на 15 годину 00 хвилин 04.04.2023 року, на 14 годину 00 хвилин 09.05.2023 року, на 14 годину 00 хвилин 27.06.2023 року, на 10 годину 00 хвилин 14.09.2023 року.

Ухвалою суду від 14.09.2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дахновського В.Т. задоволено. Застосовано привід на 14 годину 00 хвилин 17.10.2023 року відносно свідка ОСОБА_12

17.10.2023 року судове засідання відкладено на 15 годину 00 хвилин 30.11.2023 року, на 11 годину 00 хвилин 12.01.2024 року, на 11 годину 00 хвилин 29.02.2024 року, на 11 годину 00 хвилин 16.04.2024 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Його представник - адвокат Дахновський В.Т. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що ОСОБА_1 01.11.2007 року купив 1/2 ідеальну частину будинку по АДРЕСА_4 у продавця ОСОБА_4 , уклавши договір купівлі-продажу. Позивач своєчасно зареєстрував даний договір купівлі-продажу та отримав витяг про реєстрацію права власності на 1/2 частину даного будинку від 27.11.2007 року за № 16814309 і з цього часу постійно проживає та зареєстрований у даному будинку. Додав, що багато років ніхто не жив і не користувався квартирою АДРЕСА_5 , яка була в аварійному стані, про що було надано довідку до МБТІ. Крім того невідомо, яким чином ОСОБА_7 стала власницею квартири АДРЕСА_5 , яка була у непридатному для проживання стані та не підлягала приватизації.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Романишин Я.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на обставини, викладі у відзиві та додаткових поясненнях. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Представник відповідача Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 12.04.2024 року на електронну адресу суду надійшло клопотання за підписом ОСОБА_13 , в якому він просив розгляд справи провести без участі представника Стрілківської сільської ради (а.с.13, том 3).

Представник відповідача Комунального підприємства Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» Мірошниченко Ю.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав. Додатково пояснив, що була передбачена приватизація майна, але квартиру не можна було в той же час приватизовувати, тому писали будинок. Ідеальна частка могла не відповідати реальній площі. На прохання власника, а в даному випадку Стрілківської сільської ради МБТІ не включило в обміри квартиру АДРЕСА_5 . Однак згодом власник Стрілківська сільська рада розпорядився квартирою АДРЕСА_5 по іншому і дозволив її приватизувати.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Її представник адвокат Стецяк В.М. в судовому засіданні не заперечила щодо позовних вимог ОСОБА_14 , оскільки будинок не є багатоквартирним, окрім того свідоцтво про право власності, видане ТОВ «Житловик» є незаконним.

Представник третьої особи Державний нотаріус Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 15.12.2023 року до суду надійшов лист від завідувача Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області Т.Сюми, в якому вона просить розгляд справи провести без їхньої участі (а.с.226, том 2).

Представник третьої особи - Другої Львівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 26.01.2024 року до суду надійшов лист від завідуючої Другої Львівської державної нотаріальної контори Палажій Г.В., в якому вона просить судове засідання проводити у відсутності їхнього представника (а.с.246, том 2).

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що 30 років тому він був головою сільської ради, до 1992 року. Зазначив, що чердачні приміщення сільська рада не мала права приватизовувати. В будинку №4 жили три сім`ї, дві на першому поверсі, а третя на горищі. На першому поверсі проживали сім`ї ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . На горищі проживав пан ОСОБА_18 з дружиною. Відповідачка ОСОБА_19 є їхньою онукою.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що він був головою сільської ради з 2002 року по 2015 рік. В будинку жили три сім`ї, які мали три окремі входи. В першій квартирі жив Гаврилик, в другій ОСОБА_20 , які згодом продали позивачу ОСОБА_1 , а в третій квартирі проживали старша жінка і чоловік, потім там жила їх дочка, а потім чоловік (внук) з дружиною. Це будинок по АДРЕСА_4 , який був побудований після війни. В даному будинку жили вчителі, лікарі і т.д. Додав, що за його каденції ніхто не звертався щодо вказаного майна, спорів не було і жодних звернень також. В 2018 році позивач ОСОБА_1 почав там жити.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, оглянувши матеріали інвентаризаційних справ та дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 29.12.1989 року Виконавчим комітетом Стрілківської сільської Ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області в особі керуючої Старосамбірським будинковолодінням ОСОБА_21 та ОСОБА_4 було укладено договір, згідно якого, останній купив займану ним і членам його сім`ї квартиру, яка складається з чотирьох кімнат і кухні загальною площею 92,0 кв. м, в тому числі житловою 61,3 кв. м в с.Стрілки Старосамбірського району Львівської області.

Згідно із договором від 26.12.1991 року, укладеного між Виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, як продавцем, та ОСОБА_5 , покупцем, останній купив займану ним та членами його сім`ї квартиру, яка складається з трьох кімнат та кухні, загальною площею 63.7 кв. м. в тому числі житловою площею 49.0 кв. м за адресою: АДРЕСА_7 , що становить 1/2 ідеальну частину будинку за 1531 крб. 31 копійку (а.с.26, том 1).

Згідно із листом голови виконкому Стрілківської сільської ради за № 304 від 06.12.1990 року ОСОБА_15 , адресованому на прізвище начальника Самбірського МБТІ ОСОБА_6 , відомо, що виконком Стрілківської сільської ради просить при опреділенні ідеальних частин будинку квартиронаймачам ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . надбудову будинку-квартиру АДРЕСА_5 не включати у ідеальні долі у зв"язку з тим, що будинок знаходиться в аварійному стані і ця надбудова підлягає розборці (а.с. 24, том 1).

У відповідності до свідоцтва про право власності на квартиру від 21.12.1993 року відомо, що власником квартири АДРЕСА_6 є ОСОБА_7 (а.с.199, том 1).

З свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 16.06.2000 року відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 88 років померла ОСОБА_7 .

Згідно договору купівлі продажу частки будинку від 01.11.2007 року ОСОБА_4 продав позивачу ОСОБА_1 ідеальну частку житлового будинку (квартиру АДРЕСА_8 (а.с.8, том 1).

Згідно з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16814309 від 27.11.2007 року ОСОБА_1 є власником частки будинку (квартири АДРЕСА_8 (а.с.7, том 1).

Як було встановлено в судовому засіданні, рішенням Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області «Про надання дозволу на виготовлення дублікату свідоцтва на право власності на житлову квартиру АДРЕСА_6 від 28.01.2008 року вирішено Самбірському МБТІ видати ОСОБА_22 свідоцтво на право на квартиру АДРЕСА_6 на ім`я ОСОБА_7 (а.с.17, том 1).

19.06.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_9 було укладено договір дарування житлової квартири, за умовами якого, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , як власники квартири АДРЕСА_6 , що належала їм на праві власності на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 12.06.2008 року, подарували відповідачці ОСОБА_2 вказану квартиру. Зазначений договір дарування нерухомого майна укладений в письмовій формі та нотаріально посвідчений державним нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області Кузан О.В. та зареєстрований в реєстрі за №1142. Перехід права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна до обдарованої зареєстровано «Старосамбірським районним БТІ та ЕО» в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 31.07.2009 року за № 22257762 (а.с.21, том 1).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, №23455008, від 31.07.2009 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_6 (а.с.23 т.1).

Як було встановлено в судовому засіданні, спадкоємицею майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина третя особа по справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визначаючись щодо встановлених обставин та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно зі статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації - ТзОВ «Житловик» за №444 від 27.10.1993 року та визнання недійсним свідоцтво про право власності на житлову квартиру АДРЕСА_6 , виданого ТзОВ «Житловик» 21.12.1993 року, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ч.3 ст.9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції, чинній на момент видачі оскаржуваних розпорядження та свідоцтва, приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (стаття 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з частиною першою статті 8 даного Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною виконавчою владою, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовка та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладена на спеціально створювальні агентства, бюро та інші організації, які виконують покладені на них обов`язки на договірних умовах з органом приватизації.

Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення (п.п. 13-16 Положення).

Так, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2022 року у справі № 350/1862/19 (провадження № 61-5000св21) зроблено висновок про те, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову».

Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 200/8461/15-ц (провадження № 61-7479св18).

В той же час позивач ОСОБА_1 позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик» не пред`явив, клопотання про залучення його до участі у справі як співвідповідача не заявив.

Відтак у зв`язку із вищенаведеним вкзані позовні вимоги задоволенню не підлягають, через незалучення належного співвідповідача за вищезазначеними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик».

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Стрілківської сільської ради за №5 від 28.01.2008 року «Про надання дозволу на виготовлення дублікату свідоцтва на право власності на житлову квартиру АДРЕСА_6 , то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод обо інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Крім того, процесуальний закон вимагає належності особи, яка звернулася до суду з позовом, до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії.

Суд звертає увагу, що прийняття виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради рішення «Про надання дозволу на виготовлення дублікату свідоцтва на право власності на житлову квартиру АДРЕСА_6 " стосувалося лише одного питання видачі дубліката свідоцтва та вичерпало свою дію видачею такого дубліката.

В даному випадку, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради прав, свобод або інтересів ОСОБА_23 на момент його звернення до суду.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не є учасником (су`єктом) правовідносин з видачі дублікату свідоцтва на право власності на житлову квартиру АДРЕСА_6 , передбаченому в рішенні Стрілківської сільської ради, індивідуальногого характеру, то таке рішення не порушує права позивача ОСОБА_1 , тобто відсутня підстава для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Стрілківської сільської ради за №5 від 28.01.2008 року «Про надання дозволу на виготовлення дублікату свідоцтва на право власності на житлову квартиру АДРЕСА_6 .

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_6 , виданих Другою Львівською державною нотаріальною конторою 12.06.2008 року за реєстровими №4-623 і №4-620, та зареєстровані у Комунальному підприємстві Старосамбірське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 12.01.2009 року за реєстровим №262 та записано в книзі за №2 та скасування державної реєстрації права власності на спадкове майно - житлову квартиру АДРЕСА_6 , то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (дублікат) від 25.02.2008 року на житлову квартиру АДРЕСА_6 та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_7 на житлову квартиру АДРЕСА_6 , позивач ОСОБА_1 посилається на незаконність отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 , зокрема, що на підставі дублікату Свідоцтва про право власності на квартиру, Другою Львівською державною нотаріальною конторою 12.06.2008 року за реєстровими №4-623 і №4-620, видано Свідоцтва про право на спадщину за законом. Згідно цих свідоцтв, право власності на квартиру АДРЕСА_6 перейшло до ОСОБА_8 , сина ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , доньки ОСОБА_7 .

Суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_24 не є спадкоємцем ОСОБА_7 .

Окрім того, в матеріалах справи знаходиться Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018140320000575 від 25.10.2018 року з якого відомо, що 24.10.2018 року в Старосамбірське відділення поліції за належністю скеровано письмову заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , жителів с.Стрілки Старосамбірського району Львівської області, про те, що невідомі особи під час приватизації самовільно добудованої квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_9 підробили ряд офійних документів (а.с.49, том 1).

Разом з тим, суд підкреслює, що згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною позивача не доведено того, що будь-кого було притягнуто до кримінальної відповідальності, що було комусь повідомлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення та інших доказів притягнення до відповідальності осіб, які нібито підробили документи.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно за ОСОБА_7 на житлову квартиру АДРЕСА_6 здійснювалася на підставах, які відображені в матеріалах відповідної реєстраційної справи, що була оглянута судом.

Позивач ОСОБА_1 не вказував на жодні порушення реєстратора посадової особи Самбірського МБТІ, тому неправомірність видачі свідоцтва не підтверджується жодними доказами.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 01.11.2007 року купив у ОСОБА_4 квартиру в с.Стрілки Самбірського (колишнього Старосамбірського) району Львівської області. Під час розгляду справи сторонами не заперечувалося та свідками було підтверджено, що в квартирі АДРЕСА_5 проживала ОСОБА_7 .

В судовому засіданні представник МБТІ підтвердив, що власник майна сільська рада, вправі була розпоряджатися ним на власний розсуд і прохання не враховувати при визначенні ідеальних частин надбудову квартиру АДРЕСА_5 , не суперечить тому, що в подальшому було надано дозвіл на приватизацію цієї ж квартири.

Доказів порушень при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та в подальшому при держвній реєстрації квартири АДРЕСА_5 судом не здобуто, жодних доказів на підтвердження вищевказаного стороню позивача, на яку покладено процесуальний обов`язок довести підставність своїх вимог, суду не надано. Твердження сторони позивача та третьої особи ОСОБА_3 зводяться до інтерпретації тих чи інших фактів на власний розсуд.

Суд звертає увагу, що за відсутності законних підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус зобов`язаний був винести постанову про відмову у вчиненні такої нотаріальної дії, а державний реєстратор (на той час відповідна посадова особа МБТІ) відмовив би в проведенні державної реєстрації нерухомого майна.

За таких обставин, вказані позовні вимоги не можуть бути задоволені судом у зв`язку із недоведеністю.

Що стосуєтьсяпозовної вимогипро визнаннянедійсним договорударування від19.06.2009року посвідченогоДержавним нотаріусомСтаросамбірської державноїнотаріальної конториЛьвівської області-Кузан О.В.та зареєстрованогов реєстріза №142та скасуватидержавну реєстраціюправа власностіна житловуквартиру АДРЕСА_10 , то суд вважає за необхідне зазначити, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою та третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 29.04.2014 року у справі № 3-11гс14 та у постанові Верховного Суду від 11 січня 2020 року у справі № 761/22687/17 (провадження № 61-6502св19), від 04.06.2019р. у справі № 3911/1171/18.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку, неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Указане суд визначає на підставі встановлених під час судового розгляду обставин конкретної справи.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 363/4381/19 (провадження № 61-20719св21).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року №638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) вказано, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2018 року № 759/17065/14-ц (провадження № 61-2779св18), зроблено висновок щодо застосування статті 229 ЦК України та вказано, що під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення.

Під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу).

Наявність чи відсутність помилки неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору.

Подібні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України: від 18.06.2014 року у справі № 6-69цс14; від 21.10.2015 року у справі № 6-202цс15; від 02.12.2015 року у справі № 6-2087цс15; від 16.03.2016 року у справі № 6-93цс16, та постановах Верховного Суду: від 16.01.2019 року у справі № 461/4980/17 (провадження № 61-44057св18), від 20.02.2019 року у справі № 462/1992/15-ц (провадження № 61-21435св18), від 20.03.2019 року у справі № 758/463/15-ц, (провадження № 61-48695св18), від 20.11.2019 року у справі № 308/3593/17 (провадження № 61-9531св19), від 24.06.2020 року у справі № 405/2719/17 (провадження № 61-45189св18), від 18.12.2020 року у справі № 541/2898/16 (провадження № 61-12478св20) та інших.

Жодних доказів, які б свідчили, що оскаржуваним договором когось введено в оману, він вчинений під впливом помилки чи його вчиненням порушено права, свободи чи інтереси інших осіб, суду не надано.

Тому не заслуговують на увагу покликання сторони позивача ОСОБА_1 , що оскільки згідно його документів він є власником будинку, то приміщення над квартирою в будинку, яку він купив - є також його. Вказане спростовується матеріалами справи, оглянутими інвентаризаційними справами та поясненнями представника МБТІ.

Суд звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 власником квартири АДРЕСА_5 не був, у вказаній квартирі ні він, ні ОСОБА_4 , в якого ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_8 не проживав, жодних прав на неї не заявляв.

Окрім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач ОСОБА_1 звертався з заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_6 чи мансардного приміщення, яке знаходиться над його квартирою.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, судом при розгляді даної справи встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування договору дарування за відсутності порушеного права позивача ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на вище викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 15, 16, 215, 216, 229, 230, 316-321, 391 ЦК України, ст.ст.1, 2, 4, 13, 76-79, 81, 89, 258, 259, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області, Друга Львівська державна нотаріальна контора, про визнання незаконним та скасування рішення органу приватизації, рішення виконавчого комітету Стрілківської сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності на спадкове майно, визнання недійсним договору дарування житлової квартири та скасування державної реєстрації права власності на квартиру -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складання повного судового рішення 26.04.2024 року.

Суддя Пошивак Ю.П.