Постанова

від 12.08.2024 по справі 455/1326/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 455/1326/19 Головуючий у 1 інстанції: Пошивак Ю.П.

Провадження № 22-ц/811/1560/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Цяцяк Р.П., судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю: секретаря Ковальчука Ю.П.;

адвоката Дахновського В.Т.

- представника позивача ОСОБА_1 ;

відповідачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Березки Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , на рішення Старосамбірського районногосуду Львівської області від 16 квітня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні2019року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області та Комунального підприємства Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області та Друга Львівська державна нотаріальна контора, про визнання незаконним та скасування рішення органу приватизації, рішення виконавчого комітету Стрілківської сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності на спадкове майно, визнання недійсним договору дарування житлової квартири та скасування державної реєстрації права власності на квартиру.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 29.12.1989 року між ОСОБА_5 (як покупцем) та виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області (як продавцем) було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , яка становить 1/2 ідеальної частини житлового будинку (в подальшому «квартира АДРЕСА_2 »). В даний час ця квартира належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Старосамбірського районного нотатіального округу.

Ще у1965роців квартирі АДРЕСА_3 вищезгаданого будинку поселилася третя особа ОСОБА_4 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 та двома доньками, де і проживає та є зареєстрованою і на даний час.

26.12.1991 року між виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області (як продавцем) та ОСОБА_6 (як покупцем) було укладено договір купівлі-продажу вищезгаданої квартири АДРЕСА_3 , що становить 1/2 ідеальної частини будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер і ОСОБА_4 , як дружина померлого, квартиру АДРЕСА_3 успадкувала.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_4 від 06.06.1992 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 належали по 1/2 ідеальній долі у даному будинку.

Однак, 21.12.1993 року ТзОВ «Житловик», як орган приватизації, на підставі свого рішення (розпорядження, наказу) № 444 від 27.10.1993 року, видає ОСОБА_7 «Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5 » (в подальшому «квартира АДРЕСА_6 »).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла.

25.02.2008 року Стрілківською сільською радою Старосамбірського району видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_5 , в якому її власником зазначено ОСОБА_7 і 25.02.2008 року Самбірським МБТІ здійснено реєстрацію права власності на дану квартиру.

12.06.2008 року на підставі дублікату Свідоцтва про право власності на квартиру, Другою Львівською державною нотаріальною конторою за реєстровими №4-623 і №4-620 видано Свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно яких право власності на квартиру АДРЕСА_6 перейшло до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , сина та доньки ОСОБА_7 .

19.06.2009 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дарують вищезгадану квартиру АДРЕСА_6 ОСОБА_2 : Договір дарування посвідчено Державним нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області Кузан О.В.

Позивач вважає, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не є особами, які мали право на спадкування квартири АДРЕСА_6 , оскільки дана квартира на час прийняття ними спадщини вже належала позивачу та ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 01.11.2007 року та 26.12.1991 року, а тому вважає, що Свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.06.2008 року за реєстровими №4-623 №4-620 видані нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори неправомірно і такі повинні бути визнані недійсними.

Також позивач вважає, що у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_2 ордеру на квартиру АДРЕСА_6 та оригіналу Свідоцтва про право власності на цю квартиру від 21.12.1993 року, договір дарування цієї квартири ОСОБА_2 від 19.06.2009 року повинен бути визнаним недійсним.

Зазначалося, що позивач і ОСОБА_4 протягом останніх років неодноразово зверталися, як до правоохоронних органів, так і до сільської ради з проханням розібратись у ситуації щодо неправомірного проживання ОСОБА_2 у їхньому будинку.

З урахуванням наведеного, позивач просив:

-визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації - ТзОВ «Житловик» за № 444 від 27.10.1993року;

-визнати недійсним свідоцтво про право власності на житлову квартиру АДРЕСА_5 , виданого ТзОВ «Житловик» 21.12.1993 року;

-визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Стрілківської сільської ради від 28.01.2008 року № 5 «Про надання дозволу на виготовлення дублікату свідоцтва на право власності на житлову квартиру АДРЕСА_5 »;

-визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (дублікат) від 25.02.2008 року на житлову квартиру АДРЕСА_5 та скасувати державну реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_7 ;

-визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_5 , виданіх Другою Львівською державною нотаріальною конторою 12.06.2008 року за реєстровими №4-623 і №4-620 та зареєстровані у Комунальному підприємстві Старосамбірське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 12.01.2009 року за реєстровим №262 і записані в книзі за № 2;

-скасувати державну реєстрацію права власності на спадкове майно - житлову квартиру АДРЕСА_5 ;

-визнати недійсним договір дарування від 19.06.2009 року, посвідчений Державним нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області Кузан О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 142;

-скасувати державну реєстрацію права власності на житлову квартиру АДРЕСА_5 (том 1, а.с. 2-4).

Оскаржуваним рішенняму задоволенніпозовних вимогвідмовлено (том 3, а.с. 31-38).

Дане рішення оскаржив представник позивача.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Вважає, що судом не взято до уваги та не дано належної оцінки тому, що у відповідності до договорів купівлі-продажу квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 згаданий будинок на праві власності належить позивачу та третій особі ОСОБА_4 : по 1/2 його частині кожному з них (том 3, а.с. 47-49).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони відповідачки ОСОБА_2 та її представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4);

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається (не заперечується) всіма її учасниками, в тому числі і позивачем/апелянтом (а, відтак, доказуванню не підлягає) те, що:

-члени сім`ї відповідачки ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_6 є зареєстрованими та проживають з 1987 року, а сама згадана відповідачка (в якості невістки) з 27.12.1993року (том 1, а.с. 13-14), тобто більше 30 років;

-29.12.1989року ОСОБА_5 купив у виконавчого комітету Стрілківської сільської ради комунальну квартиру АДРЕСА_3 (том 1, а.с. 31-35, 45);

-26.12.1991року ОСОБА_6 купив у виконавчого комітету Стрілківської сільської ради комунальну квартиру АДРЕСА_2 (том 1, а.с. 26, 44);

-у 1993 році квартиру АДРЕСА_6 (загальною площею 40,3 кв.м) на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» було приватизовано ОСОБА_7 (як головою сім`ї, яка проживала у цій квартирі; том 1, а.с. 13-14), про що свідчить видане на її ім`я Свідоцтво про право власності на квартиру від 21.12.1993 року (том 2, а.с. 199).

Тобто, як вбачається з вищенаведеного, станом на період1987-1993років будинок АДРЕСА_4 належав до комунальної власності Стрілківської сільської ради і складався з трьохокремих квартир ( АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 ) і самеці квартири(ане частинизгаданого будинку)в цейже період згаданим органом місцевого самоврядування були переданими у власність (шляхом укладення договорів їх купівлі-продажу або приватизації у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду») ОСОБА_5 (№ 1), ОСОБА_6 (№ 2) та ОСОБА_7 (№ 3).

При цьому слід зауважити, що у вищезгаданий період (аж до 01.11.2007 року) позивач ОСОБА_1 жодного відношеннядо вищезгаданогобудинку АДРЕСА_4 не мав: докази про інше у матеріалах справи відсутні.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.11.2007 року він по Договору купівлі-продажу 1/2 частки будинку купив у ОСОБА_1 1/2 ідеальну частку будинку АДРЕСА_4 , що стверджується копією згаданого Договору, долученою до позовної заяви.

Як вбачається з вищезгаданого Договору, він містить цілий ряд суперечностей.

Так, сам Договір має назву «Договір купівлі-продажу 1/2 частки будинку», в той же час згідно пункту 1.2 цього Договору «квартира АДРЕСА_2 , що відчужується, становить 1/2-у ідеальну частку житлового будинку».

А у пункті 1.3 цього Договору міститься посилання на те, що «відчужувана 1/2-а ідеальна частка житлового будинку (квартира АДРЕСА_2 ) належить Продавцю ( ОСОБА_5 ) на підставідоговору купівлі-продажу,посвідченого 29.12.1989року зареєстровим №2874 ОСОБА_10 ,державним нотаріусом…» (том 1, а.с. 8).

В тойже час,як стверджуєтьсяматеріалами справи(поданимидо судусамим позивачем),12грудня 1989року виконавчийкомітет Стрілківськоїсільської радисвоїм рішенням№ 131вирішив продати ОСОБА_5 комунальнуквартиру АДРЕСА_3 (том 1, а.с. 45), а не № 2 (оскільки № 2 було продано ОСОБА_6 ; том 1, а.с. 44), і тим більше не «1/2 частки будинку», яку і було продано ОСОБА_5 29.12.1989 року (том 1, а.с. 31-32).

З урахуванням вищенаведеного, ОСОБА_5 01.11.2007 року міг продати позивачу ОСОБА_1 саме квартиру, однак не «1/2 частки будинку».

Очевидним є те, що на момент укладення 01.11.2007 року Договору купівлі-продажу 1/2 частки будинку позивачу ОСОБА_1 було відомо про наявність у будинку трьох (ане двох) квартир, оскільки у квартирі АДРЕСА_6 станом на 01.11.2007 року були зареєстрованими і проживали мешканці, в тому числі і відповідачка ОСОБА_2 (з 27.12.1993року; том 1, 13-14).

Вся вищенаведена інформація була доступною ОСОБА_1 , про що свідчить те, що саме він долучив вищезгадані документи до позовної заяви в обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Однак, ні наявність розпорядження ТзОВ «Житловик» за № 444 від 27.10.1993 року про приватизацію квартири АДРЕСА_6 , ні наявність свідоцтва про право власності на цю квартиру, виданого 21.12.1993 року на ім`я ОСОБА_7 , ні сам факт проживання у цій квартирі зареєстрованих у ній осіб не слугували для позивача ОСОБА_1 перешкодою чи засторогою для укладення ним 01.11.2007року договору про купівлю квартири в цьому ж будинку.

В той же час, наслідком задоволення позовних вимог є позбавлення відповідачки ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_6 , у якій вона проживає та є зареєстрованою з 1987 року (37 років) і власником якої вона є з 19.06.2009 року (більше 15-ти років), що (на переконання колегії суддів) є неприпустимим.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішенняСтаросамбірського районногосудуЛьвівської областівід 16квітня 2024року- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 14 серпня 2024 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.