Рішення

від 16.04.2024 по справі 542/179/23

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/179/23

Провадження № 2/542/77/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Чиж Л.О.,

представника позивача адвоката Євтухової Т.Д.,

представників відповідача адвокатів Яковенка О.В., Глебської Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

07.02.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій, уточнивши вимоги, просить скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Говтва» щодо земельної ділянки площею 3,9887 га, з кадастровим номером 5323484400:00:002:0083, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 37323963.

Усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 3,9887 га, кадастровий номер 5323484400:00:002:0083, шляхом повернення її з незаконного володіння ТОВ «Говтва».

Вимоги обґрунтовані тим, що їй на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка площею 3,9887 га, кадастровий номер 5323484400:00:002:0083, яка розташована на території Пологівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

19.07.2011 року між нею та ТОВ «Агрофірма Аршиця» було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки терміном на 10 років. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Новосанжарському районі за №532340004002513 від 05.12.2012 року. Строк договору закінчився 05.12.2022 року.

Згодом їй стало відомо про те, що 09.07.2020 року за №37323963 було зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі строком на 10 років.

Зазначає, що додаткову угоду вона з відповідачем не підписувала, так як з 2010 року по 19 серпня 2022 року проживала в росії, про наявність додаткової угоди дізналася лише після закінчення терміну дії договору. Також про факт реєстрації додаткової угоди від 19.08.2017 року вона дізналася лише у 2022 році, коли працівник товариства вручила їй оригінал додаткової угоди.

Так як додаткову угоду вона не підписувала, вона звернулася до поліції із заявою про порушення кримінального провадження щодо підробки документів з боку орендаря.

Вказує, що оскільки додаткову угоду від 19.08.2017 року вона не підписувала, вона є неукладеною, а реєстрація неукладеної додаткової угоди між нею та орендарем порушує її права та законні інтереси на розпорядження власністю -земельною ділянкою, площею 3,9887 га, яка розташована на території Пологівської сільської ради, Новосанжарського району, Полтавської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вважає, що обраний нею спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним та задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення її порушеного права.

Ухвалою суду від 13 лютого 2023 року вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних недоліків (том 1 а.с.32-33).

Ухвалою суду від 27 лютого 2023 року вказана позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначене підготовче судове засідання на 27.03.2023 року (том 1 а.с.43-44).

Ухвалою суду від 24 квітня 2023 року відмовлено у задоволені клопотання представника позивача, адвоката Євтухової Т.Д. про витребування доказів, задоволено клопотання представника відповідача, адвоката Яковенка О.В. про витребування доказів (том 1 а.с.69-71).

Ухвалою суду від 04 липня 2023 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Євтухової Т.Д. про призначення почеркознавчої експертизи та витребування оригіналів документів (том 1 а.с.97-99).

Ухвалою суду від 17 липня 2023 року надано експертам матеріали для проведення експертизи. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено (том 1 а.с.106).

Ухвалою суду від 17 жовтня 2023 року провадження у справі поновлено (том 1 а.с.140).

Ухвалою суду від 17 жовтня 2023 року зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №513/879/19 (том 1 а.с.141-142).

Ухвалою суду від 29 лютого 2024 року провадження у справі поновлено (том 1 а.с.211).

Ухвалою суду від 29 лютого 2024 року задоволено клопотання представника відповідача, адвоката Яковенка О.В. про поновлення процесуального строку для подання доказів у справі (том 1 а.с.212, 217-218).

Ухвалою суду від 29 лютого 2024 року задоволено клопотання представника відповідача, адвоката Яковенка О.В. про витребування доказів (том 1 а.с.213, 219).

Ухвалою суду від 12 березня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача, адвоката Яковенка О.В. про поновлення процесуального строку для подання доказів у справі. Підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті (том 2 а.с.36-38).

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засіданні (том 2 а.с.48).

Представник позивачки адвокат Євтухова Т.Д. в судовому засіданні підтримувала заявлені вимоги, пояснивши, що позивачка ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки. Між нею та ТОВ «Агрофірма Аршиця» 19.07.2011 року був укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, терміном на 10 років. Згодом їй стало відомо про те, що 09.07.2020 року за №37323963 було зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі строком на 10 років. Однак, зазначає, що додаткову угоду позивачка не підписувала, так як з 2010 року вона проживала в росії, й зокрема, станом на дату підписання додаткової угоди вона знаходилась на території російської федерації, а про наявність додаткової угоди вона дізналася лише після закінчення терміну дії основного договору. Щодо отримання ОСОБА_1 орендної плати, її розміру, строків виплати та чи отримувала її позивачка, пояснити не може, оскільи ОСОБА_1 проживала на території російської федерації. Вважає, що оскільки додаткову угоду вона не підписувала, така угода не є укладеною, а реєстрація права оренди на вищевказану земельну ділянку за відповідачем у неукладеній нею додатковій угоді, порушує її права власника. Позов просила задовольнити.

Представник відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» Глебська Ю.В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, пояснивши, що ОСОБА_1 зазначає про те, що додаткову угоду №б/н від 19.08.2017 року до договору оренди землі №б/н від 19.07.2011 року вона не підписувала, оскільки з 2010 року по 19 серпня 2022 року проживала на території російської федерації. Проте, вважає, що таке твердження суперечить матеріалам справи, зокрема, згідно з відомостями, наданими Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями України ОСОБА_1 в період з 08.11.2017 по 07.02.2023 року, позивач неодноразово перетинала державний кордон. Тобто посилання позивачки на те, що станом на час підписання додатковї угоди вона перебувала за межами України, не доведено.

Крім того, зазаначила, що позивачка не могла не знати про укладену додаткову угоду, оскільки нею виконувались її умови, зокрема позивачка отримувала оренду плату в розмірі, визначеному саме додатковою угодою.

Так зазначила, що за договором оренди землі №б/н від 19.07.2011 року сума орендної плати в грошовому еквіваленті становила 5172,74 грн за один повний рік користування земельною ділянкою. Додатковою угодою №б/н від 19.08.2017 року до договору оренди землі №б/н від 19.07.2011 року орендна плата становить 26038,24 грн за повний рік користування земельною ділянкою.

З моменту укладення відповідної додаткової угоди виплата орендної плати здійснювалась у розмірі, встановленому додатковою угодою №б/н від 19.08.2017 року до договору оренди землі №б/н від 19.07.2011 року, а саме 26038,24 грн.

Отже, з укладенням додаткової угоди сума орендної плати збільшилася у 5 разів. ОСОБА_1 була обізнана про збільшення розміру орендної плати та отримувала її, тобто здійснювала дії на виконання додаткової угоди №б/н від 19.08.2017 року до договору оренди землі №б/н від 19.07.2011 року, що свідчить про погодження з умовами цієї додаткової угоди.

Таким чином вважає, що позивач, заявляючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди СТОВ «Говтва» та про повернення земельної ділянки, діє недобросовісно, всупереч своїй попередній поведінці, оскільки волевиявлення сторін відповідало меті такого договору.

Також вважає, що позивачкою був обраний неналежний спосіб захисту, оскільки позивачка мала звертатися до суду з позовом про визнання відсутнім права оренди, про що зазначив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22.

В задоволенні позову просила відмовити.

Представник відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» Яковенко О.В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав додаткові пояснення, зазначивши, що звертаючись з даним позовом позивачка обрала неналежний спосіб захисту своїх прав орендодавця, оскільки в даному випадку мав бути заявлений позов про визнання відсутнім права оренди. Крім того не можна вважати неукладеним договір після його часткового чи повного викоання сторонами. Так, заперечуючи той факт, що позивачка підписувала додаткову угоду, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи, позивачка продовжила отримувати орендну плату, в розмірі який був визначений саме умовами Додаткової угоди, що свідчить про те, що позивачка була обізнана про укладену угоду та виконувала її умови. Сам по собі висновок експерта не має для суду заздалегідь встановленої сили та оцінюється в сукупності з іншими доказами. А той факт, що саме на час підписання Додаткової угоди позивачка перебувала на території російської федерації не підтверджено ані показаннями свідків, ані інформацією з Державної прикордонної служби України. Також вважає, що повернення позивачкою сплаченої ними орендної плати за користування спірною земельною ділянкою в 2023 році, свідчить про штучні умови для задоволення позовних вимог.

В задоволенні позову просив відмовити.

Також до суду було надано відзив на позовну заяву (том 1 а.с.52-53), в якому зазначено про те, що з вищенаведеним позовом не погоджуються, заперечують в повному обсязі та вважають, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Вважають, що твердження позивача, що викладені у позовній заяві є такими, що не відповідають дійсності, є безпідставними, не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, а отже не можуть бути взятими до уваги.

Між ТОВ «Агрофірма «Аршиця» (правонаступником якого є СТОВ «Говтва») та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди землі №б/н від 19.07.2011 року строком на 10 років, який було зареєстровано у відділі Держкомзему у Новосанжарському районі 05.12.2012 року за №532340004002513 (кадастровий номер земельної ділянки 5323484400:00:002:0083, площа 3,9887 га). Додаткову угоду до даного Договору було укладено 19.08.2017, якою продовжено строк дії договору оренди землі №б/н від 19.07.2011 року до 31.12.2027 року. Право оренди зареєстровано 09.07.2020 за №37323963.

У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що відповідну додаткову угоду не підписувала, тому правочин не є укладений.

Однак вважають, що в даному випадку, укладеність додаткової угоди між ТОВ «Агрофірма «Аршиця» (правонаступником якого є СТОВ «Говтва») і ОСОБА_1 підтверджується власноручним підписом ОСОБА_1 , власноручним підписом уповноваженого представника ТОВ «Агрофірма «Аршиця» та печаткою останнього.

Укладена у встановленому законодавством порядку та за вільним волевиявленням сторін додаткова угода №б/н від 19.08.2017 року до договору оренди землі №б/н від 19.07.2011 року між ТОВ «Агрофірма «Аршиця» та ОСОБА_1 є належним та допустимим доказам того, що ОСОБА_1 підписувала даний правочин власноручно та за вільним волевиявленням.

Таким чином, ОСОБА_1 під час укладення додаткової угоди №б/н від 19.08.2017 року до договору оренди землі №б/н від 19.07.2011 року підтвердила власноручним підписом прийняття пропозиції щодо укладення додаткової угоди, таким чином, можна констатувати наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при вчиненні зазначеного правочину і, відповідно, укладеність правочину. За таких умов вважають, що додаткова угода №б/н від 19.08.2017 року до договору оренди землі №б/н від 19.07.2011 року є дійсною та укладеною. ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Аршиця» (правонаступником якого є СТОВ Говтва») врегулювали у змісті додаткової угоди №б/н від 19.08.2017 року до договору оренди землі №б/н від 19.07.2011 року свої відносини на власний розсуд, за вільним волевиявленням обох сторін, як це передбачено ст. 6 ЦК України.

Отже, обставини, що свідчать про неукладеність додаткової угоди відсутні.

Просили відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення у вступному слові представника позивачки, представників відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, допитавши свідків, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище якої ОСОБА_2 ) є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,9900 га, що знаходиться на території Пологівської сільської ради (за межами населеного пункту) Новосанжарського району Полтавської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №486231 (том 1 а.с.16, 17).

Згідно з копії договору оренди землі від 19 липня 2011 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ Агрофірма «Аршиця», правонаступником якого є відповідач СТОВ «Говтва», орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,99 га, що знаходиться на території Пологівської сільської ради, строком на 10 років (том 1 а.с.12-14).

До вказаного договору оренди землі від 19 липня 2011 року, 19.08.2017 року була укладена додаткова угода, умовами якої було змінено строк дії оренди та розмір опендної плати (том 1 а.с.18-21).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (том 1 а.с.22) 09.07.2020 року зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки, орендар: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Говтва». Підстава для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 19.07.2011, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця», Додаткова угода до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 19.08.2017, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця». Номер запису про інше речове право: 37323963.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка посилається на те, що додаткову угоду до договору оренди землі вона не підписувала, так як з 2010 року по 19 серпня 2022 року проживала на територї російської федерації, про наявність додаткової угоди вона дізналася лише після закінчення терміну дії договору.

Також позивачка зазначила, що через підробку додаткової угоди вона звернулась з заявою про кримінальне правопрушення до органів поліції.

На підтвердження чого позивачкою було надано копію Витягу з ЄРДР від 30.11.2022 року, відповідно до змісту якого Відділення поліції №3 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке внесено до ЄРДР за №12022175480000194 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України за фактом того, що 19.08.2017 року невстановлена особа підробила підпис ОСОБА_1 в додатковій угоді до договору оренди землі від 19.07.2011 року (том 1 а.с.23).

Також у справі, за клопотанням представника позивачки, було проведено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно з висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/117-23/12499-ПЧ від 06.09.2023, підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді №б/н від 19.08.2017 року до договору оренди землі №б/н від 19.07.2011 року, на сьомій сторінці в розділі «підписи сторін» в графі «від Орендодавця», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (том 1 а.с.110-119).

Також на підтвердження тієї обставини, що позивачка ОСОБА_1 на час укладення додаткової угоди №б/н від 19.08.2017 року до договору оренди землі №б/н від 19.07.2011 року перебувала за межами території України, представник позивачки посилався на показання свідків та інформацію з Державної прикордонної служби України.

Разом з тим вказані докази, які були досліджені судом в судовому засіданні, беззаперечно не доводять таку обставину.

Так, згідно з інформацією, наданою Головним центромобробки спеціальноїінформації Державноїприкордонної службиУкраїни проперетинання державногокордону України,лінії розмежуванняз тимчасовоокупованими територіямиУкраїни ОСОБА_1 в періодз 08.11.2017по 07.02.2023року,позивач неодноразовоперетинала державнийкордон, а саме: здійснила 15 виїздів та 16 в`їздів на територію України. І такі дані, враховуючи строк зберігання їх в Базі даних, надані, починаючи з 08.11.2017 року. Тобто даних про перетинання кордону позивачкою саме станом на дату укладення додаткової угоди до договору оренди землі 19.08.2017 року, така інформація не містить.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 показали, що ОСОБА_1 дійсно більшість часу перебувала на території російської федерації, де фактично проживала та працювала, однак періодично приїжджала в Україну.

Так, свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_1 в серпні 2017 року перебувала на території російської федерації. В той час захворіла її мати ОСОБА_5 , вона знаходилась в лікарні й їй допомогали її подруги та сусідки, а її дочка ОСОБА_1 знаходилась за межами України.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що в серпні 2017 року мати позивачки захворіла та знаходилась на лікуванні в лікарні, а сама ОСОБА_1 в цей час перебувала в російській федерації. На час коли укладалась угода ОСОБА_1 не було на території України. Про сам договір оренди їй нічого невідомо, знає, що в той час укладалось багато подібних договорів.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача СТОВ «Говтва» посилався на те, що позивачка у період дії договору оренди та додаткової угоди до договору оренди отримувала орендну плату за користування відповідачем земельною ділянкою.

При цьому, за договором оренди землі №б/н від 19.07.2011 року сума орендної плати в грошовому еквіваленті становила 5172,74 грн за один повний рік користування земельною ділянкою.

В той час як додатковою угодою №б/н від 19.08.2017 року до договору оренди землі №б/н від 19.07.2011 року розмір орендної плата становить 26038,24 грн за повний рік користування земельною ділянкою.

Так, з моменту укладення відповідної додаткової угоди виплата орендної плати здійснювалась у розмірі, встановленому додатковою угодою №б/н від 19.08.2017 року до договору оренди землі №б/н від 19.07.2011 року, а саме 26038,24 грн.

Отже, розмір орендної плати збільшився, й саме збільшений розмір орендної плати з 2017 року отримувала позивачка, що, на думку відповідача, свідчить про те, що позивачка знала про укладення додаткової угоди та виконували її умови.

Згідно з інформації, наданої СТОВ «Говтва», ОСОБА_1 отримувала орендну плату за використання землі впродовж 2019-2023 років (том 1 а.с. 194, 195), про що свідчать також платіжні інструкції щодо перерахування коштів по виплаті орендної плати за 2019-2023 роки (т.196-204), копії відомостей про нарахування коштів та видачі орендної плати продукцією/послугами (том 1 а.с. 205-207, том 2 а.с. 15, 27), а також копії списку згрупованих поштових переказів (том 2 а.с. 16-17, 18-19, 20-21, 22, 23-24, 25-26; 28-30).

Також згідно з відомостями, наданими ГУ ДПС у Полтавській області №4563/5/16-31-12-03-09 від 06.03.2024 з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2021 року, а також з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2023 року ТОВ «Агрофірмою «Аршиця», правонаступником якого є СТОВ «Говтва», ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховані та виплачені кошти від надання земельної частки (паю) в лізинг або суборенду за період: з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2023 року (том 2 а.с.3-5).

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У даній справі, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СТОВ «Говтва», в якому просила скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Говтва» щодо земельної ділянки площею 3,9887 га, з кадастровим номером 5323484400:00:002:0083, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 37323963 та усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 3,9887 га, кадастровий номер 5323484400:00:002:0083, шляхом повернення її з незаконного володіння ТОВ «Говтва», мотивуючи це тим, що хоча між ними існували орендні відносини на підставі договору оренди від 19.07.2011 року, проте про існування додаткової угоди до цього договору оренди вона дізналася лише в 2022 році, та додаткову угоду вона не підписувала, що встановлено висновком судово-почеркознавчої експертизи від 06.09.2023 за № СЕ-19/117-23/12499-ПЧ, оскільки станом на час укладання додаткової угоди перебувала за межами території України.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другоїстатті 16 ЦК Українисвідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційногоцивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання прававідсутнім.

Тлумаченнястатті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1 частини другоїстатті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (абзац 1 частини першоїстатті 638 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц вказано, що: «укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписахглави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та йогоправонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається,такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше)».

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Договір оренди землі є укладеним після досягнення сторонами усіх істотних умов (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) вказала, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію.Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частинипершоїстатті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

У свою чергу Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 за вимогою орендодавця до орендаря, зокрема, про повернення земельної ділянки, зробив висновок про те, щоналежним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 136/2517/18 за вимогою орендодавця до орендаря про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом витребування земельної ділянки від орендаря.

Звертаючись із даним позовом, ОСОБА_1 просила: скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Говтва» щодо земельної ділянки площею 3,9887 га, з кадастровим номером 5323484400:00:002:0083, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 37323963 та усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 3,9887 га, кадастровий номер 5323484400:00:002:0083, шляхом повернення її з незаконного володіння ТОВ «Говтва».

Однак, належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

ОСОБА_1 же позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляла.

При цьому, позовна вимога про скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди) ТОВ «Говтва» щодо земельної ділянки площею 3,9887 га, з кадастровим номером 5323484400:00:002:0083, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 37323963, не є належним способом захисту порушеного права, а вимога про усунення перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення є похідною.

Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до СТОВ «Говтва» про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 3,9887 га, з кадастровим номером 5323484400:00:002:0083, необхідно відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту.

При цьому суд зазначає, що обставини добросовісності орендодавця ОСОБА_1 , зокрема, дії позивача, яка отримувала орендну плату від відповідача за умовами договору в редакції додаткової угоди, належить оцінювати в межах розгляду справи за позовом орендодавця про визнання відсутнім права оренди, однак таких позовних вимог у цій справі позивач не заявляла.

Згідно норм статті 264 ЦПК України, до кола питань, які суд вирішує під час ухвалення рішення, віднесено, зокрема, розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати покладаються на позивача.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст.141 ЦПК України, покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Євтухова Тамара Дмитрівна, адреса місця роботи: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Говтва», місцезнаходження: вул.Полтавська, 96, м.Решетилівка, Полтавської області, код ЄДРПОУ 13952156;

представник відповідача: адвокат Яковенко Олександр Васильович, адреса робочого місця адвоката: вул.Зіньківська, 6Б, м. Полтава;

представник відповідача: адвокат Глебська Юлія Василівна, адреса робочого місця адвоката: вул.Зіньківська, 6Б, м. Полтава.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О.Афанасьєва