Постанова

від 19.02.2025 по справі 542/179/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 542/179/23

провадження № 61-16095св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Говтва»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» на постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Чумак О. В., від 04 листопада 2024 року, і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СТОВ «Говтва» про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, щоїй на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка площею 3,9887 га, кадастровий номер 5323484400:00:002:0083, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пологівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

3. 19 липня 2011 року між нею та ТОВ «Агрофірма Аршиця» було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 10 років. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Новосанжарському районі за № 532340004002513 від 05 грудня 2012 року. Строк договору закінчився

05 грудня 2022 року.

4. Згодом їй стало відомо про те, що 09 липня 2020 року за № 37323963 було зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі строком на 10 років.

5. Зазначала, що додаткову угоду вона з відповідачем не підписувала, оскільки з 2010 року по 19 серпня 2022 року перебувала за межами України, про наявність додаткової угоди дізналася лише після закінчення строку дії договору, а про факт реєстрації права на підставі додаткової угоди від 19 серпня 2017 року довідалась лише у 2022 році, коли працівник товариства вручила їй оригінал додаткової угоди.

6. За цим фактом вона звернулася до поліції із заявою про порушення кримінального провадження щодо підробки документів з боку орендаря, за якою відкрито кримінальне провадження, проводиться експертиза автентичності підпису.

7. Оскільки додаткову угоду від 19 серпня 2017 року вона не підписувала, така угода є неукладеною, а реєстрація неукладеної додаткової угоди між нею та орендарем порушує її права та законні інтереси на розпорядження власністю - належною їй земельною ділянкою.

8. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) СТОВ «Говтва» щодо земельної ділянки площею 3,9887 га, з кадастровим номером 5323484400:00:002:0083, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 37323963, та усунути їй перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 3,9887 га, кадастровий номер 5323484400:00:002:0083, шляхом повернення з незаконного володіння СТОВ «Говтва».

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області

від 16 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до СТОВ «Говтва» про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача. Проте

ОСОБА_1 позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляла, а вимога про скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди) СТОВ «Говтва» щодо належної ОСОБА_1 земельної ділянки, похідною від якої є вимога про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення, не є належним способом захисту порушених прав позивача.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

11. Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою скасовано та постановлено у цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до СТОВ «Говтва» задоволено частково.

12. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 3,9887 га, кадастровий номер 5323484400:00:002:0083, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пологівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, шляхом повернення земельної ділянки СТОВ «Говтва». В іншій частині рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2024 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що свою волю до вчинення спірного правочину позивачка ОСОБА_1 не виявляла, про що свідчить відсутність її підпису у додатковій угоді до договору оренди землі від 19 серпня 2017 року та відсутність доказів одержання нею орендної плати у збільшеному розмірі, встановленому додатковою угодою. Оскільки, після закінчення строку дії договору оренди землі від 19 липня 2011 року, який було укладено на 10 років з дня набрання ним чинності, тобто до 05 грудня 2022 року, незважаючи на вимогу орендодавця ОСОБА_1 земельна ділянка не була їй повернута орендарем, права позивачки підлягають захисту шляхом усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном шляхом повернення їй спірної земельної ділянки СТОВ «Говтва».

14. В частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту прав орендодавця, встановленим законом, є визнання відсутнім права оренди.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. 03 грудня 2024 року СТОВ «Говтва»через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року в частині задоволених позовних вимог та залишити у цій частині в силі рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2024 року. Також просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року в частині зміни розподілу судових витрат, відмовивши ОСОБА_1 у розподілі судових витрат.

16. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 23 червня 2020 року

у справі № 696/1693/15-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, від 29 листопада 2023 року

у справі № 513/879/19, у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19, від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, від 28 лютого 2024 року у справі № 136/2517/18, від 01 травня 2024 року у справі № 693/364/20, від 20 серпня 2024 року у справі № 683/396/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Заявник зазначає, що з моменту укладення відповідної додаткової угоди виплата орендної плати здійснювалася у розмірі, встановленому додатковою угодою № б/н від 19 серпня 2017 року до договору оренди землі № б/н

від 19 липня 2011 року, а саме 26 038, 24 грн (без урахування податків та зборів). З укладенням додаткової угоди сума орендної плати збільшилася у 5 разів. Позивачка була обізнана про збільшення розміру орендної плати та отримувала її, тобто здійснювала дії на виконання додаткової угоди № б/н від 19 серпня

2017 року, що свідчить про погодження з умовами цієї додаткової угоди. Позивачка не заперечувала факт виплати їй орендної плати.

18. Заявник стверджує, що суд першої інстанції визнав явку позивачки обов`язковою, проте позивачка до суду жодного разу не з`явилася. Заявляючи позовні вимоги, позивачка діяла недобросовісно, всупереч своїй попередній поведінці, оскільки волевиявлення сторін відповідало меті договору. Орендар розумно покладався (розраховував) на виконання орендодавцем умов договору оренди та користування земельною ділянкою згідно з цими умовами, тобто очікував на стабільність і незмінність свого майнового стану. Висновок експерта вважає недостовірним, таким, що суперечить обставинам справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 542/179/23.

20. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

21. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Вказує, що жодних додаткових угод вона не укладала, жодних пропозицій для укладення додаткової угоди від відповідача їй не надходило, відповідно жодного підпису вона не вчиняла, а тому додаткова угода є неукладеною, а її права, як власника спірної земельної ділянки, підлягають захисту шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянку, який є ефективним способом захисту порушених прав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ЯЛ

№ 486231 від 21 вересня 2010 року, виданим на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 лютого 2009 року № 1-351, посвідченого державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 3,9900 га кадастровий номер 5323484400:00:002:0083 з цільовим

призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пологівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 21 вересня 2010 року за № 011057000026.

23. 19 липня 2011 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем

ТОВ «Агрофірма «Аршиця», правонаступником якого є СТОВ «Говтва», було укладено договір оренди землі, предметом якого є належна позивачці земельна ділянка сільськогосподарського призначення.

24. Договір укладено на 10 років з переважним правом орендаря на його поновлення на новий строк за умови письмового повідомлення орендодавця про намір продовжити дію договору не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку його дії.

25. Серед істотних умов договору оренди землі сторони визначили розмір орендної плати, яка вноситься орендарем не пізніше 30 грудня поточного року у розмірі 8 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що у грошовому виразі складає 5 172, 74 грн за один повний рік користування земельною ділянкою з урахуванням індексації. Орендна плата за користування об`єктом оренди сплачується орендарем на користь орендодавця шляхом видачі готівкових коштів через касу орендаря або в інших формах (натуральна, відробіткова). Орендар має право без попереднього погодження з орендодавцем сплатити орендну плату за користування земельною ділянкою у натуральній (сільськогосподарськими товарами) або відробітковій (роботами, послугами) формі (пункти 4.1, 4.2, 4.4, 4.5 договору).

26. Пунктом 14.1 договору встановлено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

27. 05 грудня 2012 року цей договір оренди землі зареєстровано у Відділі Держкомзему у Новосанжарському районі за № 532340004002513 та того ж дня між сторонами було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду згідно договору оренди землі від 19 липня 2011 року.

28. Згідно з додатковою угодою від 19 серпня 2017 року до договору оренди землі від 19 липня 2011 року, зареєстрованого 05 грудня 2012 року за

№ 532340004002513, цей договір діє до 31 грудня 2027 року, починаючи з дня проведення державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Пунктом 4.1 договору орендну плату за користування земельної ділянкою встановлено за погодженням сторін у розмірі 26 038, 24 грн за один повний рік користування земельною ділянкою, що у відсотковому співвідношенні становить 15,3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в пункті 2.4 даного договору у розмірі 170 184, 60 грн.

29. На підставі вказаної додаткової угоди до договору оренди землі

від 19 серпня 2017 року приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Семиволос О. В. 09 липня 2020 року здійснено державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки СТОВ «Говтва», про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис про інше речове право за номером 37323963.

30. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 30 листопада 2020 року було відкрито кримінальне провадження № 12022175480000194 за частиною першою статті 358 КК України за фактом підробки підпису ОСОБА_1 в додатковій угоді до договору оренди землі від 19 липня 2011 року.

31. За висновком експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/117-23/12499-ПЧ від 06 вересня 2023 року, складеним на виконання ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04 липня 2023 року про призначення судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді

№ б/н від 19 серпня 2017 року до договору оренди землі № б/н від 19 липня

2011 року, на сьомій сторінці в розділі «ПІДПИСИ СТОРІН» у графі «від Орендодавця», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

32. Згідно з інформацією, наданою Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями України ОСОБА_1 в період з 08 листопада 2017 року по 07 лютого 2023 року, позивачка неодноразово перетинала державний кордон, а саме: здійснила 15 виїздів та 16 в`їздів на територію України. Тобто даних про перетинання кордону позивачкою саме станом на дату укладення додаткової угоди до договору оренди землі - 19 серпня 2017 року, така інформація не містить.

33. Згідно з інформації, наданою СТОВ «Говтва», ОСОБА_1 отримувала орендну плату за використання землі впродовж 2019-2023 років, про що свідчать платіжні інструкції щодо перерахування коштів по виплаті орендної плати за 2019-2023 роки, копії відомостей про нарахування коштів та видачі орендної плати продукцією/послугами, а також копії списку згрупованих поштових переказів.

34. Згідно з відомостями, наданими ГУ ДПС у Полтавській області №4563/5/16-31-12-03-09 від 06 березня 2024 з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2021 року, а також з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2023 року ТОВ «Агрофірмою «Аршиця», правонаступником якого є СТОВ «Говтва», ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховані та виплачені кошти від надання земельної частки (паю) в лізинг або суборенду за період: з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2023 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

35. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

36. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

37. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

38. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

39. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

40. Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

41. Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

42. Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

43. Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

44. Отже право оренди виникає на підставі договору оренди, укладеному між орендодавцем і орендарем.

45. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

46. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша

статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

47. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

48. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

49. Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (укладення договору оренди землі від 12 липня 2016 року), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

50. Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

51. Отже підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

52. Наслідком непідписання письмового правочину його стороною, за відсутності доказів фактичного вчинення такого правочину (вираження сторонами волевиявлення на його укладення, узгодження істотних умов або його виконання сторонами), є його неукладеність.

53. У постанові від 27 листопада 2024 року в справі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23) Велика Палата Верховного Суду констатувала, що відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність. Таким чином, неукладеність договору у зв`язку з недотриманням встановленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину будь-якого волевиявлення на його укладення, тобто якщо особа фактично не є учасником договірних правовідносин, про що, зокрема, може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису). Відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв`язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним на підставі вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів (щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину) або ж їх відновлювати.

54. Суд касаційної інстанції не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

55. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Про зазначено у постанові Великої Палата Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц.

56. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

57. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

58. У цій справі апеляційний суд встановив, що позивачка не підписувала додаткової угоди до договору оренди, якою змінено його умови зокрема щодо строку оренди (збільшено на 10 років), тобто волю на вчинення спірного правочину позивачка не виявляла, що підтверджується висновком експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/117-23/12499-ПЧ від 06 вересня 2023 року.

59. Апеляційний суд належним чином дослідивши подані сторонами докази, дійшов висновку, що відповідачем не спостована презумпція неукладеності договору, не надано безспірних доказів на підтвердження того факту, що позивачка впродовж 2019-2023 років отримувала від відповідача збільшену орендну плату за землю, визначену додатковою угодою від 19 серпня 2017 року (відсутність підписів позивачки у первинних бухгалтерських документах, недоведеність отримання позивачкою поштових переказів).

60. Закінчення строку договору оренди є підставою для його припинення (частина перша статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

61. Враховуючи те, що після припинення договору оренди землі від 19 липня 2011 року, який було укладено на 10 років з дня набрання ним чинності, тобто до 05 грудня 2022 року, незважаючи на вимогу ОСОБА_1 , земельна ділянка не була їй повернута орендарем, який без належних правових підстав (за відсутності права оренди) продовжував користуватися належною позивачці земельною ділянкою, апеляційний суд дійшов достатньо мотивованого висновку, що права позивачки можуть бути захищені шляхом усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом повернення їй спірної земельної ділянки СТОВ «Говтва». Задоволення позовних вимог у вказаний спосіб спрямоване на поновлення порушених прав позиваки, як власниці земельної ділянки.

62. Таким чином, суд апеляційної інстанції дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності, надав їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

63. Слід зазначити, що судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова

Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі

№ 209/3085/20).

64. Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).

65. Тобто, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, забезпечувати відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

66. Аналізуючи зміст правовідносин у цій справі, поведінку відповідача щодо користування спірною земельною ділянкою та неспростування відповідачем презумпції неукладеності непідписаного правочину, оцінюючи добросовісність дій учасників справи та їх послідовність, загалом слід погодитися з висновками апеляційного суду про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

67. Водночас, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

68. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

69. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні апеляційного суду

(з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, апеляційним судом сторонам спору (в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції) надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

70. Колегія суддів, надаючи оцінку постанові апеляційного суду на предмет її законності у межах доводів касаційної скарги, загалом погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

71. Висновки суду апеляційного суду, з урахуванням встановлених обставин та наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

72. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі

№ 910/8115/19(910/13492/21)).

73. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович