Постанова

від 29.04.2024 по справі 479/449/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29.04.24

22-ц/812/56/24

Єдиний унікальний номер судової справи:479/449/23 Головуючий суду першої інстанції Репушевська О.В.

Провадження №22-ц/812/56/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

29 квітня 2024 року м. Миколаїв справа № 479/449/23

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

за участі: представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2023 року, ухвалене об 11 год 39 хв під головуванням судді Репушевської О.В. в приміщенні суду в смт. Криве Озеро, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ІЛЬНИЦЬКИХ» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором безвідсоткової позики,

встановив:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ІЛЬНИЦЬКИХ» (далі ТОВ «АГРОФІРМА «ІЛЬНИЦЬКИХ» або Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором безвідсоткової позики.

Позовна заява мотивована тим, що 12 вересня 2007 року між Товариством та відповідачем ОСОБА_2 був укладений в простій письмовій формі договір безпроцентної позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошову позику в сумі 55000 грн, що в еквіваленті на долари США дорівнює 10890 доларів США, зі строком повернення протягом 30 днів з моменту пред`явлення вимоги кредитором.

23 листопада 2022 року позивачем направлено відповідачу вимогу від 21 листопада 2022 року про повернення позики в сумі 400860 грн 90 коп., еквівалентній 10890 доларам США за офіційним курсом 36, 81 грн.

Отримана 07 грудня 2022 року вимога позивача відповідачкою залишена без задоволення.

Ураховуючи наведене, ТОВ «АГРОФІРМА «ІЛЬНИЦЬКИХ» просило суд стягнути з відповідача на свою користь основну заборгованість за договором безпроцентної позики від 12 вересня 2007 року в сумі 398232 грн 05 коп. за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на день подання позову 11 квітня 2023 року та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, заперечуючи отримання нею позики.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2023 року позов ТОВ «АГРОФІРМА «ІЛЬНИЦЬКИХ» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АГРОФІРМА «ІЛЬНИЦЬКИХ» основну заборгованості за договором безпроцентної позики від 12 вересня 2007 року в сумі 398232 грн 05 коп. та судовий збір в розмірі 4778 грн 78 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів належними та допустимими доказами, що відповідачка отримала від нього у борг грошові кошти, які у обумовлений строк не повернула.

Судом відхилено посилання відповідачки на те, що вона кошти від позивача не отримувала, оскільки зміст договору та видаткового касового ордеру №321 свідчить про те, що кошти отримувалися ОСОБА_2 .

Відповідач та її представник не зверталися з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи підпису відповідача на спірному договорі.

Визначаючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції виходив із того, що поверненню підлягає сума позики в еквіваленті 10890 доларів США, згідно частини другої статті 533 ЦК України в гривнях у розмірі 398232 грн 05 коп.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та прийняти постанову, якою в позові відмовити.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначала, що вона та її представник не отримали судову повістку на 23 жовтня 2023 року, а суд розглянув справу у їх відсутність, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості заявити клопотання про призначення експертизи.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що докази дійсного отримання відповідачем суми позики відсутні, тобто відсутня розписка про отримання коштів.

Крім того, заявник зазначала, що із наданого договору позики не вбачається, що відповідач отримала позику саме в іноземній валюті.

Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_2 подала клопотання про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи, оскільки вона заперечувала свої підписи на договорі позики від 12 вересня 2007 року та видатковому касовому ордері.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Зотіков С.Є., посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржене судове рішення таким вимогам не в повній мірі відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору безвідсоткової позики від 12 вересня 2007 року кредитор ТОВ «АГРОФІРМА «ІЛЬНИЦЬКИХ» в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язався надати позичальнику ОСОБА_2 безвідсоткову позику в сумі 55000 грн, що в еквіваленті на долари США дорівнює 10890 доларів США (розділ 2 договору).

За змістом цього договору, позика надається у готівковій формі. Передача коштів позичальнику відбувається шляхом оформлення письмової розписки (п.3.2. договору). Строк надання позики визначено моментом пред`явлення вимоги кредитором (п.4.1. договору). Згідно п. 5.1 цього договору позичальник зобов`язався протягом тридцяти днів повернути суму позики, з моменту пред`явлення вимоги кредитором, вказаної в п. 4.1 цього договору.

Письмової розписки про передачу позичальнику коштів матеріали справи не містять.

На підтвердження одержання ОСОБА_2 позики у розмірі 55 000 грн позивач надав видатковий касовий ордер № 321 від 12 вересня 2007 року.

23 листопада 2022 року позивачем направлено відповідачу вимогу від 21 листопада 2022 року про повернення позики в сумі 400 860 грн 90 коп., еквівалентній 10 890 доларам США за офіційним курсом 36, 81 грн, яка отримана відповідачем 07 грудня 2022 року та залишена без задоволення.

Між тим, апеляційним судом встановлено, що відповідачка не підписувала договір безвідсоткової позики від 12 вересня 2007 року та не погоджувала його умов, тобто її волевиявлення на укладення такого договору відсутнє.

Зазначене підтверджується висновком судово - почеркознавчої експертизи № 24-581, проведеної експертом Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Островською О.М. 02 квітня 2024 року, згідно з яким підпис від імені « ОСОБА_2 » в графі «позичальник» у договорі безвідсоткової позики від 12 вересня 2007 року, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Підпис в графі «підпис» одержувача в видатковому касовому ордері №321 від 12 вересня 2007 року, виконаний ОСОБА_2 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що відповідачка підписала оспорювану угоду та погодилася з її умовами.

При цьому колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції не було роз`яснено право відповідачки на звернення до суду з клопотанням про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, наслідки вчинення або невчинення процесуальної дії, що передбачено приписами статті 12 ЦПК України. Тому сприяючи учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законом клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи було задоволено апеляційним судом.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивачем доведено одержання відповідачкою позики за видатковим касовим ордером № 321 від 12 вересня 2007 року, який підписаний ОСОБА_2 та підтверджує одержання нею грошових коштів у позику у сумі 55000 грн.

Згідно зі статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У пункті 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637) (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 Положення № 637 приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Згідно з пунктами 3.5, 3.6 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18), від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19 (провадження № 61-9459св20) зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.

Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачка не довела неодержання нею позики за видатковим касовим ордером, який нею підписаний та підтверджує одержання грошових коштів у позику в сумі 55000 грн.

Підтвердженням повернення грошей є розписка складена позикодавцем. У випадку відсутність такої позика вважається неповернутою.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю видатковий касовий ордер про видачу в борг грошових коштів є документом, який підтверджує укладення договору позики, засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові документи чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальним, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що досліджені докази, а саме видатковий касовий ордер № 321 від 12 вересня 2007 року свідчить про наявність між сторонами боргових зобов`язань, які випливають із договору позики, та відсутність доказів іншої правової природи договору.

За такого у позивача виникло право вимоги до відповідача на стягнення суми позики у гривні, розміром 55000 грн.

Встановивши, що ОСОБА_2 отримала від Товариства грошові кошти в борг у сумі 55000 грн, проте не виконала обов`язку з їх повернення, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в гривні у сумі 55000 грн.

При цьому суд апеляційної інстанцій враховує, що валютою боргу у спірних правовідносинах є гривня, оскільки як встановлено договір безвідсоткової позики від 12 вересня 2007 року, відповідач не підписувала та його умови, зокрема визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, не погоджувала.

Суд першої інстанції, вирішуючи цей спір не дослідив та не надав оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, та дійшов передчасного висновку про стягнення з відповідачки на користь Товариства позики у визначеному позивачем розмірі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не отримала судової повістки на судове засідання призначене на 23 жовтня 2023 року, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки про розгляд справи відповідачка та її представник були повідомленні в судовому засіданні, що відбулося 14 вересня 2023 року, що підтверджується протоколом судового засідання від 14 вересня 2023 року.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної нового рішення про часткове задоволення позову Товариства та стягнення з відповідачки на користь позивача грошових коштів у сумі 55 000 грн.

Відповідно до частини першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позов Товариства задоволений частково (13,81%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 659 грн 95 коп. (4778,78 грн. х 13,81%) судового збору за подання позову.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково (86,19 %), то з Товариства на користь відповідача підлягає стягненню 6178 грн 25 коп. (7168,17 грн х 86,19%) судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги та 17231 грн 26 коп. (19992 грн 19 коп. х 86,19%) витрат за проведення експертизи, а всього 23409 грн 51 коп.

Керуючись статтями 367, 376, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ІЛЬНИЦЬКИХ» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ІЛЬНИЦЬКИХ» (код ЄДРПОУ 32093798) заборгованість за договором позики від 12 вересня 2007 року у розмірі 55000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн та судовий збір у сумі 659 (шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 95 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ІЛЬНИЦЬКИХ» (код ЄДРПОУ 32093798) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судові витрати понесені в суді апеляційної інстанції в загальному розмірі 23 409 (двадцяти три тисячі чотириста дев`ять) грн 51 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 29 квітня 2024 року.