Ухвала

від 01.04.2024 по справі 947/2453/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/525/24

Справа № 947/2453/24 1-кс/947/2774/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 кизи,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваної ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.03.2024 року, відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Одеса, із середньою освітою, розлученої, має на утриманні двох дітей, офіційно не працює, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 2023161000000012 від 25.07.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.203-2 КК України, -

установив

Зміст оскарженого судового рішення

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.03.2024 року було частково задоволено клопотання старшого детектива ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_9 та відносно ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), що свідчать про обґрунтованість пред`явленої підозри та які є достатніми для переконання що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник підозрюваної ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та просить її скасувати.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що:

-клопотання слідчого необґрунтоване;

-ризики, на які посилається слідчий у клопотанні недоведені, слідчий суддя взагалі не приділив уваги наявності у підозрюваної міцних соціальних зв`язків;

-розмір застави, визначений слідчим суддею занадто великий, та занадто непомірний для підозрюваної та її родини.

Заслухавши суддю-доповідача; підозрювану та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновків про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді застави визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 182 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді застави для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При цьому розмір застави визначається слідчим суддею, судом відповідно до приписів ст.182 КПК, а також з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону щодо обрання підозрюваній запобіжного заходу у виді застави.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.2 ст.203-2 КК України, врахував суспільно-небезпечний характер, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній в разі визнання її винуватою, а також наявність зазначених слідчим ризиків, які дають підстави вважати, що підозрювана може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити скоєння кримінального правопорушення, в якому підозрюється.

З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді застави, врахував обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в зв`язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.

Захисником обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_8 підозри в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому апеляційним судом ухвала слідчого судді в цій частині не перевіряється.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які зазначені слідчим в клопотанні та з якими погодився в оскарженій ухвалі слідчий суддя, з огляду на таке.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування ОСОБА_8 , колегія суддів визнає неспроможними, оскільки ОСОБА_8 на даний час підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином.

Таким чином, обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 , розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке їй загрожує у разі доведеності її вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

Доводи захисника про те, що підозрювана приймає участь у слідчих діях, та самостійно з`явилась до слідчого судді для розгляду клопотання слідчого про обрання відносно неї запобіжного заходу, колегія суддів визнає непереконливими, оскільки вказані обставини не спростовують наявності ризику можливого переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду.

Більш того, апеляційний суд враховує, що окрім наявності у підозрюваної неповнолітніх дітей, вона не має близьких родичів, розлучена, а тому ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України існує.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.

Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваної ОСОБА_8 на свідків, оскільки покази свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Колегія суддів враховує доводи захисника про те, що підозрювана є раніше не судимою, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, яких сама виховує, однак вказані обставини не можливо визнати такими, що можуть гарантувати запобіганню встановлених ризиків у разі застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу ніж застава. Більш того, зазначені обставини не були стримуючим фактором для підозрюваної під час інкримінованих йому незаконних дій.

Доводи захисника щодо непомірності для підозрюваної призначеного розміру застави, колегія суддів визнає не обґрунтованими.

Застосувавши до підозрюваної запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення та на законних підставах визначив розмір застави 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який відповідає приписам п.3 ч.5 ст.182 КПК України.

На думку колегії суддів, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та висунутої підозри у скоєнні особливо тяжкого злочину, а також особи підозрюваної, яка працює неофіційно, визначений слідчим суддею розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Апеляційний суд також звертає увагу сторони захисту на те, що з урахуванням обставин кримінального правопорушення, його тяжкості, встановлених в ході досудового розслідування ризиків, особи підозрюваної, орган досудового розслідування не просив застосувати до ОСОБА_8 найсуворіший, із передбачених ст.176 КПК, видів запобіжних заходів, а вважає можливим застосувати до останнього більш м`який запобіжний захід у виді застави, в розмірі, що не перевищує та визначений п.3 ч.5 ст.182 КПК.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді застави відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу у виді застави.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про неспроможність доводів захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.03.2024 року, відносно ОСОБА_8 , підозрюваної у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 2023161000000012 від 25.07.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.203-2 КК України, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4