Ухвала

від 09.04.2024 по справі 947/39975/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/585/24

Справа № 947/39975/23 1-кс/947/3757/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваної ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.03.2024 року, відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, з вищою освітою, незаміжньої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючої бухгалтером у ПП «Мальта», ФОП, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42023164220000062 від 16.11.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, -

установив

Зміст оскарженого судового рішення

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.03.2024 року було частково задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , та відносно ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 600 (шістсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 816 800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) гривень.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), що свідчать про обґрунтованість пред`явленої підозри та які є достатніми для переконання що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник підозрюваної ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та просить її скасувати, постановити нову, якою застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що:

-пред`явлена ОСОБА_8 підозра є необґрунтованою та такою, що не підтверджується матеріалами справи;

-ризики, на які посилається слідчий у клопотанні недоведені, слідчий суддя взагалі не приділив уваги наявності у підозрюваної міцних соціальних зв`язків;

-розмір застави, визначений слідчим суддею занадто великий, та занадто непомірний для підозрюваної та її родини.

Позиції учасників апеляційного провадження

В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 та підозрювана ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначає, що розмір застави є обґрунтованим та помірним.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Згідно частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК України вказує, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді застави визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 182 КПК.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що у СУ ГУНП в Одеській області, перебуває кримінальне провадження № 42023164220000062 від 16.11.2023, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

13.03.2024 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за кваліфікуючими ознаками: розтрата чужого майна, шляхом зловживання службовою особою свого службового становища, вчинена у великих розмірах, в умовах воєнного стану, організованою групою.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, дослідженими слідчим суддею, а саме: висновком судової товарознавчої експертизи № 701 від 19.02.2024 року; висновком судової економічної експертизи № 704 від 23.02.2024 року; висновком судової почеркознавчої експертизи № 24-941 від 26.02.2024 року; протоколом обшуку в нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , вході проведення якого виявлені та вилучені документи, які визнані речовими доказами та мають значення для досудового розслідування; протоколом обшуку в Одеському квартирно-експлуатаційному управлінні за адресою: місто Одеса, вулиця Армійська, 18 , вході проведення якого виявлені та вилучені документи, які визнані речовими доказами та мають значення для досудового розслідування; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом допиті свідка ОСОБА_13 ; матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій; та іншими матеріалами клопотання в сукупності.

З огляду на вказане апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_8 .

Відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності, допустимості та їх достатності відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Крім того, вирішуючи питання про обґрунтованість підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Враховуючи той факт, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані у слідчого судді були підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого злочину.

Крім того, слід зазначити, що стаття 279 КПК України передбачає, що в разі виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 КПК України.

На підставі зазначеного, апеляційний суд не погоджується із доводами сторони захисту та вважає, що надані органом досудового розслідування докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, повністю доводять на даній стадії досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, про що вірно зазначено в ухвалі, тому апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки слідчого судді в цій частині.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність заявлених прокурором у клопотанні ризиків, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Враховуючи міру покарання, у випадку подальшого можливого доведення провини ОСОБА_8 у встановленому законом порядку перед судом, ступінь тяжкості інкримінованого останній кримінального правопорушення, а також факт усвідомлення вказаних обставин підозрюваною, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, колегія суддів вважає доведеним стороною обвинувачення ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрювана ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин злочину, з огляду на те, що наразі триває досудове розслідування кримінального провадження та заплановано проведення великого обсягу слідчих (розшукових) та процесуальних дій в ході виконання яких виникає необхідність у отриманні додаткових документів, які перебувають у володінні Одеського КЕУ, фізичних-осіб підприємців, а також інших афільованих із останніми особами, які підозрювана може знищити з метою приховання імовірних кримінально-протиправних дій.

Також апеляційний суд погоджується з доводами клопотання слідчого та висновками слідчого судді стосовно існування ризику що підозрювана ОСОБА_8 може здійснити спроби впливати на свідків даного кримінального провадження, які вже допитані на стадії досудового розслідування, однак можуть під незаконним впливом підозрюваного змінити свої покази під час судового розгляду.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд, при розгляді справи по суті, може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Завершення досудового розслідування в кримінальному та відкриття сторонам матеріалів такого кримінального провадження не звільняє суд на стадії розгляду справи по суті допитати всіх свідків, оскільки, як уже зазначено, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв`язки, неодружена, виховує двох неповнолітніх дітей, має батьків пенсіонерів яким допомагає, має постійне місце проживання, однак зазначає, що вказані захисником соціальні фактори не спростовують викладені в оскаржуваній ухвалі висновки та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.

Щодо доводів захисника підозрюваної ОСОБА_8 про те, що розмір застави, визначений слідчим суддею є непомірним, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом із тим, абз. 2 зазначеної ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава у розмірі від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину) забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.

В даному випадку слідчий суддя вказаних вище вимог закону дотримався та при визначенні застави, яка перевищує передбачену п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України межу, врахував те, що ОСОБА_8 обґрунтовувано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, обставини його вчинення, корисливий мотив, розмір заподіяних збитків та прийшла до висновку про те, що саме такий розмір застави здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Окрім того, позиція ЄСПЛ стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».

За встановлених обставин, апеляційний суд, враховуючи приписи абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, з огляду на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 злочину, розмір заподіяної шкоди, особу підозрюваної, а також зважаючи на існування зазначених вище ризиків, погоджується із висновком слідчого судді про виключність випадку та необхідність визначення підозрюваній ОСОБА_8 в якості альтернативного запобіжного заходу застави, розмір якої перевищує встановлений законом для зазначеної категорії злочинів, а саме у розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який на переконання апеляційного суду буде обґрунтованим та справедливим.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.03.2024 року, відносно ОСОБА_8 , підозрюваної у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42023164220000062 від 16.11.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4