Постанова

від 04.04.2024 по справі 522/9388/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3915/24

Справа № 522/9388/22

Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 522/9388/22

Провадження номер: 22-ц/813/3915/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Ступник А.О.,

учасники справи:

-позивач ОСОБА_1 ,

-відповідачі приватний нотаріус Таранська Аліна Миколаївна, 2) Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне підприємство «Егіна»,

розглянуву відкритомусудовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Таранської Аліни Миколаївни, Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне підприємство «Егіна», про визнання вчинення нотаріальної дії з порушенням законодавства, визнання посвідчення договору іпотеки недійсним, скасування заборони, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Абухіна Р.Д. 27 листопада 2023 року, повний текст рішення складений 06 грудня 2023 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати вчинення приватним нотаріусом Таранською А.М. нотаріальної дії за недійсним паспортом порушенням чинного законодавства України; 2) визнати недійсним посвідчення приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. договору іпотеки P№8104 від 08.05.2008 року; 3) скасувати заборону №67 від 08.05.2008 року, накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., на квартиру АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що він звернувся до приватного нотаріуса Таранської А. М. про надання йому завіреної копії договору іпотеки від 08.05.2008 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Таранською А.М.. ОСОБА_2 надала 12.04.21 року 121/01-16 фотокопії документів на 7-ми аркушах. А саме - договір іпотеки; - довідку з ЖЕК; - індифікаційний код ОСОБА_1 ; - копію витягу з реєстру прав власності; - копію з реєстру нотаріальних дій. Копію паспорту ОСОБА_1 приватний нотаріус Таранська А.М. не надала. Позивач вказує на те, що це відбулося тому, що під час вчинення нотаріальної дії нотаріус не бачила особисто ані ОСОБА_1 , ані його паспорту.

Відповідно до змісту договору, Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», у подальшому - «Іпотекодержатель або Комісіонер», в особі Заступника начальника директора - начальника Кредитного центру Южного ГРУ Приватбанку ОСОБА_3 , та громадянин ОСОБА_1 , далі - «Іпотекодавець», який є майновим поручителем за Приватне підприємство «Егіна», з іншої сторони, уклали договір іпотеки про наступне: - за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань ПП «Егіна», що випливають з Договору комісії про відкриття банківської гарантії № 2404/15 GUR від 07 травня 2008 року. Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе зобов`язання від свого імені та рахунок Комітента, надати на користь SIXTY ACTIVE S Р.А. (Via Piaggio, 35-66013 Chieti Scalo (CH) - Italy) гарантію на суму 100 000 (сто тисяч) Євро, яка буде гарантувати виконання Комітентом перед Бенефіціаром обов`язків з оплати Комітентом товару, що випливає з контракту № 30/03/- SА|Е від 30 березня 2008 року.

В забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за Договором комісії та Іпотекодавцем зобов`язань за договором, Іпокодавець надав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру під номером «два», що знаходиться в м. Одесі по вулиці Базарній в будинку № «п`ятдесят сім», та складається в цілому з п`яти кімнат, загальною площею - 126,0 кв. м., житловою - 93,4 кв. м., та належить на підставі купівлі-продажу ОСОБА_1 ..

ОСОБА_1 посилається на те, що він не підписував вказаний договір іпотеки, бо у даного нотаріуса 08.05.2008 року він не був. На даному договорі іпотеки стоїть не підпис ОСОБА_1 .. Документи - паспорт, РНОКПП він не надавав даному нотаріусу.

ОСОБА_1 вказує, що відносно квартири, яка належить йому на праві приватної власності, згідно з витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який надала приватний нотаріус Таранська А.М., накладено заборону № 67 на нерухоме майно згідно договору іпотеки № 8104 від 08.05.2008 року.

ОСОБА_1 в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він не підписував 08.05.2008 року договір іпотеки. Особисто не приходив до нотаріальної контори, що розташована у м. Одесі, свій паспорт та РНОКПП приватному нотаріусу не надавав.

Позивач зазначає, що паспорт громадянина України НОМЕР_1 від 08.04.2000 р. на ім`я ОСОБА_1 є недійсним з моменту його видачі та підлягає обов`язковому обміну, у зв`язку з його непридатністю до використання.

Позивач зазначає, що однією з підстав недійсності правочину є - недодержання вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства в момент його вчинення. Однієї такої підстави достатньо для визнання правочину недійсним, незалежно від наявності чи відсутності інших підстав.

Тобто недійсність правочину може обґрунтовуватись саме неправомірними діями нотаріуса.

У свою чергу нотаріус у порушення законодавства про нотаріат провела встановлення особи саме на підставі недійсного паспорта, який приватний нотаріус Таранська А.М. взагалі не бачила, особу ОСОБА_1 по паспорту не встановлювала (Т. 1, а. с. 1 7).

Позиція відповідача в суді першої інстанції

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська А.М. у відзиві на позовну заяву просить у його задоволенні відмовити. Вказує на те, що посвідчення договору іпотеки відбувалось з дотриманням усіх діючих на той момент норм чинного законодавства України. Крім того, вказує що вона не є належним відповідачем у справі за вказаним позовом (Т. 1, а. с. 53).

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у письмових поясненнях щодо позову просить у його задоволенні відмовити.

Банк вказує на те, що позивачем не було надано доказів того, що він не підписував договір іпотеки P№8104 від 08.05.2008 року. Позивач не вказує про те, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2010 року (справа №2-1143/10) було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його зустрічного позову про визнання договору комісії та договору іпотеки недійсними. У вказаному позові ОСОБА_1 зазначав, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, однак під час його укладення останній помилився щодо його природи, прав та обов`язків сторін, які виникли внаслідок його укладення, вказував що його ввели в оману.

Тому вищевказане, спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що він не був у нотаріуса та не підписував договір іпотеки.

Відповідно до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та закону України «Про нотаріат», з боку нотаріуса відсутні дії, які б не відповідали вимогам вказаного Закону та Порядку.

Недійсність паспорту не є безумовною підставою для визнання дій нотаріуса щодо посвідчення договору іпотеки недійсним.

Посилання позивача, як на підставу для задоволення позовних вимог про визнання недійсним дій нотаріуса, на використання ним при укладені договору недійсного паспорту не відповідає принципу добросовісності (Т. 2, а. с. 54 56).

Крім того, приватний нотаріус просить застосувати строки позовної давності (Т. 2, а. с. 77).

Приватне підприємство «Егіна» у поясненнях на позовну заяву підтримує позовні вимоги. Вказує, що ОСОБА_1 не був стороною підписаного Договору комісії від 07.05.2008 у місті Івано-Франківськ. Таким чином, у нотаріуса Таранської А.М. в м. Одесі 08.05.2008 року не було підстав вносити в преамбулу посвідченого нею Договору іпотеки даних про ОСОБА_1 , як майнового поручителя ПП «Егіна», оскільки розділ "Забезпечення гарантії" Договору комісії, укладеного 07.05.2008 у м. Івано-Франківську, залишався незаповненим станом на дату посвідчення ОСОБА_2 в м. Одесі 08.05.2008, оскільки підписантам 07.05.2008 жодним чином не могло бути відомо про посвідчення ОСОБА_2 в м. Одесі 08.05.2008 Договору іпотеки за реєстровим №8104 від 07.05.2008. З вказаного слідує, що у ОСОБА_2 08.05.2008 не було Договору комісії від 07.05.2008 року.

ПП «Егіна» кошти не отримала, не має жодного меморіального ордеру на виконання договору комісії. ОСОБА_1 в банку ані в м. Одесі, ані у м. Івано-Франківську в один день взагалі не міг бути. Останній не приходив, свій особистий паспорт та РНОКПП не надавав (Т. 2, а. с. 64 74).

Адвокат Андрушкевич Т.Д., діюча від імені приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранської А.М., в письмових поясненнях зазначає, що установлення осіб здійснювалось за паспортами. Паспорт ОСОБА_1 на день його надання відповідав вимогам законодавства, так як мав дві вклеєні фотографії, мав печатку на другій сторінці органу, яким був виданий. Посилання позивача на висновок правової експертизи від 27.01.2020 року не можна вважати належним доказом. Крім того даний висновок не має ніякого відношення до вказаної справи, так як він проводився в рамках іншої справи (Т. 2, а. с. 79 83).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.11.2023 року відмовлено у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_1 ..

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що посилання позивача на порушення нотаріусом законодавства під час посвідчення оспорюваного договору іпотеки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Сторони оскаржуваного договору іпотеки та нотаріус при вчиненні нотаріальних дій не мали сумніву у ідентичності кожної сторони договору, про наявність дефекту паспорту позивача сторони та нотаріус не знали та не могли знати, договір іпотеки уклали за взаємною згодою. Виходячи з вищевикладеного, суд вбачав, що недійсність паспорту позивача не може бути підставою для задоволення його позовних вимог стосовно визнання недійсним договору іпотеки № 8104 від 08.05.2008 року.

Суд прийняв до уваги, що позивач надає суперечливі пояснення відносно укладання договору іпотеки № 8104 від 08.05.2008 року. Так позивач у вказаній справі зазначає, що ніколи не укладав договору іпотеки № 8104 від 08.05.2008 року, в той же час у зустрічній заяві при розгляді іншої цивільної справи № 2-1143/10 позивач вказує, що уклав даний правочин під впливом омани.

Виходячи з вищевикладеного суд вважав, що посилання позивача на недійсність його паспорту, як на підставу для задоволення позовних вимог, не відповідає принципу добросовісності (Т. 2, а. с. 152 158).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційні скарзі ОСОБА_1 просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що: 1) ОСОБА_1 не був у нотаріуса. Договір іпотеки не підписував, паспорт та РНОКПП не надавав, в цей час перебував на лікуванні; 2) приватний нотаріус в порушення діючого законодавства не провела встановлення особи саме на підставі паспорту, тому що не бачила ОСОБА_1 .. Якщо б нотаріус бачила його паспорт, то встановила б його недійсність. В реєстрі нотаріальних дій вписані дані про паспорт, який є недійсним; 3) суд першої інстанції не надав оцінки, взагалі не досліджував факти, викладені у відзиві третьої особи на позов; 4) ОСОБА_1 не був стороною договору комісії від 07.07.2008 року, укладеного у м. Івано-Франківськ (Т. 2, а. с. 165 176).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеськогоапеляційного судувід 16.01.2024року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2023 року (Т. 2, а. с. 200 200 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.01.2024 року призначено апеляційну скаргу до розгляду у приміщенніОдеського апеляційногосуду (Т.2,а.с.207).

03.04.2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, викладення правової позиції учасників справи у заявах по суті справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

08 травня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тарановською А.М., зареєстровано в реєстрі за №8104, за умовами якого, останній передав в іпотеку належну йому квартиру в забезпечення виконання зобов`язання Приватного підприємства "Егіна", яке виникло у підприємства внаслідок укладення договору комісії№2404/15GUR (Т. 1, а. с. 20 25).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Відповідно доположень ч.3ст.12,ч.1ст.81ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не було спростовано, що ОСОБА_1 не був у нотаріуса під час підписання договору іпотеки № 8104 від 08.05.2008 року, та на вказаному договорі стоїть не його підпис. Належних та допустимих доказів на спростування вказаного позивачем не було надано,

Крім того, як встановлено матеріалами справи по іншій справі № 2-1143/10 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Егіна», про звернення стягнення на предмет іпотеки, зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Приватного підприємства "Егіна", ОСОБА_4 , про визнання договорів комісії та іпотеки недійсними, ОСОБА_1 у зустрічному позову було зазначено, що 08 травня 2008 рокуміж ним ОСОБА_1 та ЗАТ «Приватбанк» було укладено договір іпотеки,згідно якого він відповідав своїм майном, а саме - квартирою АДРЕСА_2 .

Відповідно до рішення Приморського районного суду від 20.10.2010 року у вищевказаній цивільній справі №2-1143/10, вбачається: «Під час попереднього судового засідання відповідач ОСОБА_1 звернувся із зустрічною позовною заявою до ЗАТ КБ "ПриватБанк", ПП "Егіна" та ОСОБА_4 про визнання недійсним Договору комісії №2404/15GUR та Договору іпотеки № 8104 від 08.05.2008 року. Свої вимоги по зустрічному позову ОСОБА_1 обґрунтовує, тим, що він вчинив оскарженні правочинипід впливом омани та під впливом помилки, тому данні договори підлягають визнанню недійсними на підставі ст. ст. 229, 230 ЦК України».

Виходячи з вищевказаного, посилання апелянта на те, що останній не був присутній та не підписував договір іпотеки, суперечить його попередній позиції, викладеній у цивільній справі №2-1143/10.

Крім того, посилання апелянта на те, що він у період укладення договору іпотеки перебував на лікуванні, не підтверджено жодними доказами.

Щодо посилання позивача про те, що нотаріусом було порушено вимоги законодавства щодо посвідчення договору іпотеки, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 6 глави 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, з відповідними змінами та доповненнями на час посвідчення оспорюваних правочинів (далі Інструкція), встановлено, що нотаріуси відповідно до статті 7 Закону України «Про нотаріат» у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України.

Пунктом 13 Інструкції передбачено, що при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи).

Згідно договору іпотеки, особу ОСОБА_1 встановлено на підставі паспорту НОМЕР_1 , виданого Іллічівським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 08.04.2000 року.

Відповідно до п. 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами ( в редакції станом на 01.01.2008р.) зазначено, що документи, що посвідчують особу фізичних осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій. їх представників або представників юридичних осіб, повертаються особам, що їх подачі, у реєстрі записуються найменування документа, його номер, дата видачі й найменування установи, яка видача документ.

З огляду на вказане, посилання позивача на порушення нотаріусом законодавства під час посвідчення оспорюваного договору іпотеки не знайшли свого підтвердження.

Частиною першою статті 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так колегія суддів не заперечує того факту, що паспорт НОМЕР_1 від 08.04.2000 року визнано недійсним.

Однак, колегія суддів погоджується з посиланнями суду першої інстанції на суперечливу поведінку позивача.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина «Venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «Non concedit venire contra factum proprium» («ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці»). В основі доктрини «Venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

В основі доктрини «Venire contra factum proprium» знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

В той же час суд звертає увагу сторін, що справедливість та добросовісність є одними із основних засад цивільного законодавства та цивільних правовідносин (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, яка не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони за умови, що інша сторона розумно покладається на них та зазнає негативних наслідків.

Слушними є висновки суду першої інстанції, що позивач надає суперечливі пояснення відносно укладання договору іпотеки № 8104 від 08.05.2008 року. Так позивач у вказаній справі зазначає, що ніколи не укладав договору іпотеки № 8104 від 08.05.2008 року, в той же час у зустрічній заяві при розгляді іншої справи № 2-1143/10 позивач вказує, що уклав даний правочин під впливом омани.

Матеріалами справи, зокрема поясненням сторін встановлено, що сторони оскаржуваного договору іпотеки та нотаріус при вчиненні нотаріальних дій не мали сумніву в ідентичності сторін правочину. Про наявність дефекту паспорту позивача сторони та нотаріус не знали та не могли знати, договір іпотеки уклали за взаємною згодою. Виходячи з вищевикладеного, суд вбачає, що недійсність паспорту позивача не може бути підставою для задоволення його позовних вимог стосовно визнання недійсним договору іпотеки № 8104 від 08.05.2008 року.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що посилання позивача на недійсність паспорту, як на підставу задоволення позовних вимог, не відповідає принципу добросовісності.

Доводи ОСОБА_1 на те, що він не є стороною договору комісії від 07.05.2008 року, не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини не спростовують факт дійсності договору іпотеки, який є видом забезпечення основного зобов`язання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Висновки зарезультатами розглядуапеляційної скарги,з посиланнямна нормипроцесуального права,якими керувавсясуд апеляційноїінстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 29 квітня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе