Постанова

від 23.04.2024 по справі 608/2682/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 608/2682/23Головуючий у 1-й інстанції Тхорик І.І. Провадження № 22-ц/817/401/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Храпак Н.М.

Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря - Сович Н.А.

Сторін: позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Манорик Г.Г., представника Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області - Криницької О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 608/2682/23 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Манорик Галини Григорівни на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2024 року, ухваленого суддею Тхорик І.І., повний текст якого складений 19 лютого 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Білобожницька сільська рада Чортківського району Тернопільської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

у жовтні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Манорик Г.Г., звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Білобожницька сільська рада Чортківського району Тернопільської області, в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову посилається на те, що після розірвання з відповідачкою шлюбу їхній малолітній син ОСОБА_3 залишився проживати з ОСОБА_1 . Натомість, вихованням сина мати не займається з січня 2022 року, фактично покинула дитину, що і слугувало причиною розірвання шлюбу. Відповідачка самоусунулася від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не надавала і не надає матеріальної допомоги на його утримання, не спілкується з ним, не бере участі у фізичному і духовному розвитку дитини, не цікавиться його життям.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Білобожницька сільська рада Чортківського району Тернопільської області, про позбавлення батьківських прав - відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і покладено на Орган опіки та піклування Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області контроль за виконанням нею батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Манорик Г.Г. просить скасувати рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2024 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначила, що у суді першої інстанції ОСОБА_2 , будучи присутньою в судовому засіданні, заявлені позивачем вимоги визнала повністю, однак у рішенні суду про це чомусь не вказано взагалі.

Суд не надав належної правової оцінки обставинам, які вказують на неналежне виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків стосовно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Не досліджувався сам Висновок органу опіки та піклування, обставини на які посилався орган опіки та піклування, не досліджувалося рішення засідання комісії з питань захисту прав дитини, яка вважає що позбавлення матері батьківських прав щодо її малолітнього сина буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Такий Висновок не є формальним, а відповідає якнайкращим інтересам дитини. Дитина буде позбавлена негативному впливу зі сторони своєї матері, яка є поганим прикладом для свого сина, негативно характеризується за місцем її проживання на території громади, зокрема є конфліктною особою, часто поступали скарги на її поведінку від її чоловіка, свою дитиною не цікавиться взагалі.

19.04.2024 року від ОСОБА_2 на адресу Тернопільського апеляційного суду поступила заява про розгляд справи у її відсутності. Також відповідачка зазначила, що апеляційну скаргу визнає та просить її задовольнити. В справі міститься її нотаріальна заява, якою вона надала згоду на позбавлення її батьківських прав щодо її сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку вона підтримує.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Манорик Г.Г. апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених в ній.

Представник Білобожницької сільської ради - начальник служби у справах дітей Білобожницької сільської ради - Криницька О.М. Висновок органу опіки та піклування підтримала повністю і пояснила, що декілька раз намагалися викликати на засідання комісії з питань захисту прав дитини відповідачку, однак вона жодного разу не з`явилася, а в телефонній ромові відповіла: "робіть, що хочете". Під час обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 були опитані сусіди, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які ствердили, що ОСОБА_1 сам виховує сина, ОСОБА_2 , бувша дружина, з ними не проживає тривалий час, участі у вихованні дитини не бере, дитиною не цікавиться. Враховуючи наведені обставини, Криницька О.М. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності відповідача, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Звиняцькою сільською радою Чортківського району Тернопільської області 10 липня 2020 року (а.с. 9)

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 31 березня 2023 року, у справі № 608/731/23, шлюб, зареєстрований Звиняцькою сільською радою Чортківського району Тернопільської області 03 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , розірвано. Малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вирішено залишити проживати з батьком ОСОБА_1 (а.с. 11)

За даними Витягів з реєстру Білобожницької територіальної громади № 2023/008498065 та № 2023/008500499, сформованих 19 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 з 22.05.2019 та 10.07.2020, відповідно (а.с. 7, 10).

Як вбачається з довідок № 138 від 09.06.2023 та № 235 від 20.10.2023, виданих Звиняцьким старостинським округом Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області, ОСОБА_1 , 1994 р.н., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . До складу його сім`ї входить син ОСОБА_3 , 2020 р.н. (а.с. 13-14).

Відповідно до характеристики, виданої Звиняцьким старостинським округом Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області 20 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 , 1994 р.н., зареєстрований і проживає на території Звиняцького старостинського округу. 06 березня 2022 року мобілізований в ЗСУ. За час проживання зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Випадків порушення громадського порядку не відмічалось, скарг і заяв від односельчан на нього не поступало. Розлучений, виховує сина один (а.с. 16).

Згідно довідки КНП «Центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги» Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області № 18 від 20 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 , 1994 р.н., на обліку в психіатра не знаходиться, є здоровим (а.с. 20).

За даними довідок № 17, № 19, виданих КНП «Центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги» Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області 20 жовтня 2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є здоровим, фізичний і психічний розвиток дитини відповідає віку. На огляди і профілактичні щеплення заявляється лише зі своїм батьком ОСОБА_1 , 1994 р.н. Мати ОСОБА_2 , 2000 р.н., здоров`ям своєї дитини ОСОБА_3 не цікавиться (а.с. 17, 19).

З довідки № 3, виданої закладом дошкільної освіти (дитячий садок) с. Звиняч 20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , батькові вихованця ЗДО с. Звиняч ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , видно, що мати дитини, ОСОБА_2 , контакту із закладом не підтримує, з вихователями не спілкується, фізичним та психічним станом дитини не цікавиться. Дитину приводить і забирає з дитсадка тато (а.с. 15).

Як убачається з характеристики, виданої Звиняцьким старостинським округом Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області 20 жовтня 2023 року, за час проживання на території Звиняцького старостинського округу ОСОБА_2 , 2000 р.н., характеризується з негативної сторони. Дана громадянка безвідповідально відноситься до виховання своєї дитини, не приймає ніякої участі у його фізичному та моральному вихованні. Не працює з дошкільно - навчальним закладом та сімейним лікарем свого сина. Конфліктна, дитини не відвідує, життям і здоров`ям не цікавиться. Дитячого одягу, взуття та речей гігієни дитині не купує. Часто поступали усні скарги від чоловіка ОСОБА_1 та його сім`ї (а.с. 18).

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Рішенням № 20 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білобожницької сільської ради від 13 грудня 2023 року народження, вирішено вважати за доцільне позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 , щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за свідоме ухиляння від виконання батьківських обов`язків (а.с. 47).

З висновку органу опіки та піклування Білобожницької сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області № 143 від 15 грудня 2023 року, вбачається, що орган опіки і піклування Білобожницької сільської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за свідоме ухиляння від виконання батьківських обов`язків. Висновок вмотивований тим, що мати ОСОБА_2 вихованням сина не займається, покинула дитину, що і стало причиною розірвання шлюбу. Самоусунулась від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, не надавала і не надає матеріальної допомоги на його утримання, не спілкується з ним, не бере участі у фізичному і духовному розвитку дитини, не цікавиться його життям, контакту з дошкільним закладом не підтримує, з вихователями не спілкується. Батько, ОСОБА_1 , займався вихованням та утриманням дитини самостійно, створив всі належні умови для розвитку та виховання сина. 06 березня 2022 року мобілізований до ЗСУ. В поясненнях від сусідів також вказано на те, що батько сам виховував дитину, а мати з ними не проживає і до них не навідувалась. Начальником служби у справах дітей Білобожницької сільської ради 11 грудня 2023 року проведено обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за місцем проживання батька з дитиною. Встановлено, що у помешканні, де проживає сім`я є три кімнати, коридор. На подвір`ї є літня кухня, де є ванна кімната, туалет. Збережено належний санітарно-гігієнічний стан житла. Під час обстеження встановлено, що батьком створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини (а.с. 48-49).

Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що вона зазначила у нотаріально засвідченій заяві серії НСО №504849 від 11 грудня 2023 року (а.с. 57).

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини (надалі Конвенції), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частиною першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ста. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141, 150, 153 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави для позбавлення батьківських прав передбачені ст. 164 СК України.

Зокрема, п. 2 ч.1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення п. 2 ч.1 ст. 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, й застосовується судом лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Як роз`яснено у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. При цьому суд першої інстанції вважав, що відповідачка ОСОБА_2 у певній мірі дійсно не виконує свої батьківські обов`язки щодо сина ОСОБА_8 , проте беззаперечних доказів винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками у матеріалах справи відсутні.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте вважає, що зазначена судом першої інстанції загальна позиція щодо неприпустимості безпідставного позбавлення батьківських прав особи повинна застосовуватися з урахуванням всіх обставин справи, включаючи, у першу чергу, якнайкращі інтереси дитини, думку сторін, їх ставлення до дитини, її розвитку та виховання.

Перевіривши матеріали справи, наявні у ній докази, доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, оскільки воно не відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Одним з доводів позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 є відсутність у відповідача бажання приймати участь у вихованні дитини, дбати про її розвиток. Зазначені доводи були перевірені апеляційним судом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з січня 2022 року залишила малолітнього сина проживати з батьком, самоусунувшись від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, не надаючи матеріальної допомоги на його утримання, не спілкується з ним, не бере участі у фізичному і духовному розвитку дитини, не цікавиться його життям, станом здоров`я, на медичні огляди та профілактичні щеплення дитина приходить лише з батьком, контактів з дошкільним закладом сина не підтримує, з вихователями не спілкується, за час проживання на території Звиняцького старостинського округу характеризується з негативної сторони.

Дані факти підтверджується таким доказами:

- довідками № 17, № 19, виданих КНП «Центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги» Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області 20 жовтня 2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є здоровим, фізичний і психічний розвиток дитини відповідає віку. На огляди і профілактичні щеплення заявляється лише зі своїм батьком ОСОБА_1 , 1994 р.н. Мати ОСОБА_2 , 2000 р.н., здоров`ям своєї дитини ОСОБА_3 не цікавиться (а.с. 17, 19).

- довідкою № 3, виданої закладом дошкільної освіти (дитячий садок) с. Звиняч 20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , батькові вихованця ЗДО с. Звиняч ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , видно, що мати дитини, ОСОБА_2 , контакту із закладом не підтримує, з вихователями не спілкується, фізичним та психічним станом дитини не цікавиться. Дитину приводить і забирає з дитсадка тато (а.с. 15).

Як убачається з характеристики, виданої Звиняцьким старостинським округом Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області 20 жовтня 2023 року, за час проживання на території Звиняцького старостинського округу ОСОБА_2 , 2000 р.н., характеризується з негативної сторони. Дана громадянка безвідповідально відноситься до виховання своєї дитини, не приймає ніякої участі у його фізичному та моральному вихованні. Не працює з дошкільно - навчальним закладом та сімейним лікарем свого сина. Конфліктна, дитини не відвідує, життям і здоров`ям не цікавиться. Дитячого одягу, взуття та речей гігієни дитині не купує. Часто поступали усні скарги від чоловіка ОСОБА_1 та його сім`ї (а.с. 18).

Допитана в судовому засіданні апеляційної інстанції в якості свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , бабуся малолітнього, пояснила, що відповідач, після чергового конфлікту, з січня 2022 року залишила дитину і виїхала з місця проживання. З цього часу жодного разу не навідувалася до внука, не цікавиться його життям ні вдома, ні в дитячому садочку і де вона перебуває їй невідомо, можливо в Бучацькому районі, а може й за кордоном.

З висновку органу опіки та піклування Білобожницької сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області № 143 від 15 грудня 2023 року, вбачається, що орган опіки і піклування Білобожницької сільської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за свідоме ухиляння від виконання батьківських обов`язків.

Представник Білобожницької сільської ради - начальник служби у справах дітей Білобожницької сільської ради - Криницька О.М. у судовому засіданні апеляційної інстанції висновок органу опіки та піклування підтримала повністю і пояснила, що декілька раз намагалися викликати на засідання комісії з питань захисту прав дитини відповідачку, однак вона жодного разу не з`явилася, а в телефонній ромові відповіла: "робіть, що хочете", при цьому направивши на адресу комісії, нотаріально завірену заяву, що дає згоду на позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Під час обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 були опитані сусіди, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які ствердили, що ОСОБА_1 сам виховує сина, ОСОБА_2 , бувша дружина, з ними не проживає тривалий час, участі у вихованні дитини не бере, дитиною не цікавиться.

З письмової заяви, адресованої Бучацькому районному суду, нотаріально посвідченої, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , усвідомлюючи значення своїх дій та можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення, без застосування до неї будь-якого примусу з боку інших осіб, за своєю справжньою волею цією заявою дала згоду на позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 57).

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем надано беззаперечні докази, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та її винної поведінки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем доведено необхідність застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, оскільки умисне невиконання свої батьківських обов`язків підтверджує доцільність вжиття такого заходу.

При цьому сама відповідачка послідовно підтверджує свою позицію про те, що вона визнає підставу і вимоги позову, погоджується з позбавленням її батьківських прав і не виявляє наміру зберегти зв`язок з дитиною, змінити поведінку в кращий бік з тим, щоб не бути позбавленою батьківських прав.

Така байдужість з боку матері з одного боку, і невизначеність в зв`язку з цим долі дитини з іншого боку, порушують права останньої на проживання в стабільному сімейному середовищі, належне її виховання і розвиток.

Разом з цим, відповідно до положень ст. 169 СК України ОСОБА_2 не позбавлена права у подальшому на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни її поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення її батьківських прав відносно дитини у цій справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 по відношенню до малолітньої дитини - сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Манорик Галини Григорівни задовольнити.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2024 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 по відношенню до малолітньої дитини - сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 квітня 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома