Постанова

від 04.06.2024 по справі 922/5466/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/5466/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вх. № 972 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі № 922/5466/23, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Байбаком О.І., повний текст складено 07.03.2024,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет", м. Харків,

до 1) Головного управління Держпраці у Харківської області, м. Харків,

2) Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, м. Полтава,

3) Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, м. Харків,

про стягнення 48000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Май Інет" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Харківської області (перший відповідач), Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (другий відповідач) та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (третій відповідач), в якій просило стягнути з Державного бюджету України 48000,00 грн майнової шкоди, завданої внаслідок неправомірного накладення штрафу на позивача відповідно до постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 13.05.2021 №ХК28418/1185/НД/НП/СПТД/ФС.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/5466/23 позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет" 48000,00 грн грошових коштів, сплачених в якості штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 13.05.2021 №ХК28418/1185/НД/НП/СПТД/ФС, 2684,00 грн судового збору.

Перший відповідач - Головне управління Держпраці у Харківської області, звернувся 12.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх.№ 965 Х/2 від 12.04.2024), в якій просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/5466/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2024, для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 вказану апеляційну скаргу було залишено без руху. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2024, у зв`язку із відставкою судді Шевель О.В., для розгляду справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О. Ухвалою від 14.05.2024 скаргу повернуто заявникові у зв`язку з не усуненням недоліків, про які було зазначено в ухвалі від 17.04.2024. Ухвалою суду від 16.04.2024 було витребувано у господарського суду матеріали даної справи, які надійшли до Східного апеляційного господарського суду 23.04.2024.

Другий відповідач - Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, звернувся 12.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх.№ 972 Х/2 від 15.04.2024), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/5466/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет" до Головного управління Держпраці у Харківській області, Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення 48000,00 грн коштів відмовити повністю. Також, заявник зазначив про намір взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції та просить розглянути дану справу за його участю.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вх. № 972 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі № 922/5466/23 на підставі частини 3 статті 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та заявник не порушив питання про поновлення цього строку.

Після усунення заявником недоліків скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О.) поновлено Північно-Східному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/5466/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вх. № 972 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/5466/23. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі № 922/5466/23. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "04" червня 2024 р. о 14:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 20.05.2024, а також строк до 23.05.2024 для подання заяв, клопотань, тощо.

17.05.2024, тобто в межах установленого судом строку, представник позивача, адвокат Бєлокриницький А.О. через систему "Електронний суд" надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі № 922/5466/23 без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Також заявник просить надати ТОВ "Май Інет" можливість подати іншу частину доказів розміру судових витрат, які воно має сплатити у зв`язку з розглядом справи №922/5466/23 в Східному апеляційному господарському суді, та які (докази) наразі воно не має можливості подати (зокрема, звіт до договору про надання правової (правничої) допомоги та рахунок-фактуру), протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення; всі судові витрати стягнути на користь позивача з Державного бюджету України. До відзиву додано докази на підтвердження повноважень адвоката, копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №01/0103/2021 від 01.03.2021, копію Додаткової угоди № б-н від 08.05.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №01/0103/2021 від 01.03.2021, укладених між адвокатським об`єднанням "Архонт" (від імені якого договір та додаткову угоду підписано адвокатом Бєлокриницьким А.О.) та ТОВ "Май Інет". Згідно з Додатковою угодою № б-н від 08.05.2024, гонорар адвокатського об`єднання за ведення у Східному апеляційному господарському суді справи №922/5466/23 з розгляду апеляційної скарги Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі № 922/5466/23 встановлюється у фіксованому розмірі та становить 35000,00 грн.

21.05.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Марченко Ігоря Юрійовича надійшла заява (вх. № 7039) про участь у судовому засіданні в межах справи №922/5466/23 за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі № 922/5466/23 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку. Ухвалою суду від 27.05.2024 вказану заяву було задоволено.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2024, у зв`язку відпусткою судді Білоусової Я.О., для розгляду справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

03.06.2024 позивач через систему "Електронний суд" подав заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника ТОВ "Май Інет", залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду без змін.

У судовому засіданні 04.06.2024 взяв участь представник Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Марченко І.Ю. (у режимі відеоконференції), який підтримав вимоги апеляційної скарги.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце її розгляду, не скористалися своїм процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

13.05.2021 Головним управління Держпраці у Харківській області винесено постанови про накладення на ТОВ "Май інет" штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ХК28418/1185/НД /НП/СПТД/ФС в розмірі 96000,00 грн.

09.06.2021 ТОВ "Май Інет" на виконання вказаної постанови сплатив 50% розміру накладеного штрафу у сумі 48000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №121 від 09.06.2021 (т1, а. с. 14).

В подальшому, ТОВ "Май Інет" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило: визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК28418/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі № 520/10166/21 відмовлено у задоволенні позову. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 вищевказане рішення скасовано, позов ТОВ "Май Інет" задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ХК28418/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021. Зазначена постанова набрала законної сили 24.01.2023 та не була оскаржена в касаційному порядку.

З огляду на викладені обставини, ТОВ "Май Інет" звернулось до Головного управління Держпраці у Харківської області з вимогою про повернення 48000,00 грн, сплачених в якості штрафу на виконання постанови №ХК28418/1185/НД /НП/СПТД/ФС від 13.05.2021.

Однак листом № Х/0/1/1243-22 від 01.11.2023 (т.1, а.с. 20) Головне управління Держпраці у Харківської області відмовило у поверненні зазначених коштів, посилаючись на те, що в силу ст. 2 Бюджетного кодексу України та Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджених Наказом Міністерства фінансів від 03.09.2013 № 787 воно не наділене відповідними повноваженнями і що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється або за рішенням суду, або безпосередньо за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №14 від 12.01.2022 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці", ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 1 (в якому зазначено, зокрема, Головне управління Держпраці у Харківській області) та утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, зокрема, утворено Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці. Підпунктом 3 пункту 3 вказаної постанови визначено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються, а саме: Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Полтавській області, Головного управління Держпраці у Харківській області.

ТОВ "Май Інет" вказує, що воно також зверталося до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з заявою про внесення до ГУ ДКСУ Харківській області подання про повернення коштів (відповідно до пунктів 3 та 5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787), у сумі 48000,00 грн, однак зазначені звернення були залишені без задоволення.

За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, ТОВ "Май Інет" подало до Господарського суду Харківської області позов до Головного управління Держпраці у Харківської області, Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в якому просило стягнути з Державного бюджету України 48000,00 грн. На думку позивача, зазначені кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України відповідно до статті 1173, 1174 ЦК України.

26.02.2024 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову.

У рішенні господарський суд не погодився із правовим обґрунтуванням позову, зазначивши, що позивач посилається не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, та не враховує висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених при вирішенні спору в відповідних правовідносинах. Суд першої інстанції вказав, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу, тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково або надміру, отже Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений Наказом Міністерства Фінансів № 787 від 03.09.2013 на спірні правовідносини не поширюється; надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала. На думку суду першої інстанції, після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. В обґрунтування такого висновку господарський суд в оскаржуваному рішенні послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21 серпня 2019 року у справі N 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі N 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі N 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі N 922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі N 359/3373/16-ц (пункт 109). Із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 19 червня 2018 року у справі N 910/23967/16, від 5 лютого 2020 року у справі N 910/15295/18 та від 08 серпня 2023 у справі N 910/5880/21, господарський суд зазначив про те, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи ЦК України про відшкодування шкоди (зокрема ст. 1373), на які посилається позивач в позовній заяві, натомість на ці правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України, а відтак, оскільки в даному випадку відсутні будь-які правові підстави для утримання в Державному бюджеті сплачених позивачем грошових коштів в сумі 48000 грн в якості штрафу на виконання постанови Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК28418/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021, господарський суд дійшов висновку, що зазначені грошові кошти підлягають поверненню позивачу. Також суд першої інстанції із посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 19 червня 2018 року у справі N910/23967/16) зауважив, що кошти підлягають стягненню на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з будь-кого з визначених позивачем відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань.

В апеляційній скарзі Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці не наводить заперечень щодо фактичних та правових підстав стягнення спірної суми, але водночас наполягає на тому, що права позивача ним не порушені, з огляду на наступне: Головне управління Держпраці у Харківській області хоч і ліквідується (перебуває в стані припинення), проте на сьогоднішній день запис про припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, також в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо правонаступництва; згідно пункту 2 додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України №14 від 12.01.2022 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, зокрема Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.09.2022; Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці виконує завдання і функції Управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Полтавській області, Головного управління Держпраці у Харківській області, що зазначено у абзаці 1, абзаці 6 підпункту 3 пункту 3 Постанови; постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ХК28418/1185/НД/НП/СПТД/ФС винесено Головним управлінням 13.05.2021, тобто задовго до внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію Міжрегіонального управління, отже, спірні правовідносини виникли між позивачем та Головним управлінням Держпраці у Харківській області і Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області. Також, із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №910/23967/16 від 19.06.2018, апелянт зазначає, що помилково або надмірно сплачені суми підлягають стягненню саме з Державного бюджету України; Міжрегіональне управління не набувало майно/кошти позивача та не зберігало їх, отже, Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці не має заборгованості перед позивачем та не завдавало йому шкоди. За таких обставин, на думку апелянта, позов до Міжрегіонального управління задоволено помилково, Господарським судом Харківської області при прийнятті рішення у справі №922/5466/23 від 26.02.2024 порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зокрема: частину 5 статті 104 Цивільного кодексу України; частину 4 статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»; пункт 1, додаток 1 постанови Кабінету Міністрів України № 14 від 12.01.2022 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці».

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі, тому боржником у зобов`язанні зі сплати коштів з державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України), отже, держава як учасник цивільних відносин є боржником у відповідному зобов`язанні та бере участь у господарському процесі через орган державної влади ГУ Держпраці у Харківській області, Північно-східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, яке здійснює контроль справляння надходжень бюджету. В обґрунтування вказаної правової позиції заявник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21. Також, із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №9901/348/19 позивач стверджує, що в даному випадку має місце правонаступництво органів державної влади, і наполягає на тому, що Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є належним відповідачем у даній справі, оскільки до нього перейшли функції та повноваження щодо реалізації державної політики ГУ Держпраці у Харківській області, дії якого зумовили виникнення спору.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Предметом позову у даній справі є повернення з Державного бюджету коштів, перерахованих позивачем як штраф згідно з постановою Головного управління Держпраці у Харківській області, яку в подальшому було скасовано в судовому порядку.

Позивач вважав, що відповідні кошти мають бути стягнуті на його користь в порядку 1173 ЦК України як шкода, завдана юридичній особі незаконним рішенням органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень.

Разом з тим, у відповідності до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, у відповідності до вищевказаної процесуальної норми, врахував висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21, від яких на час розгляду даної справи №922/5466/23 в суді першої та апеляційної інстанції Верховний Суд не відступав.

А саме, у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала. Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до Державного та місцевих бюджетів України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787, на спірні правовідносини не поширюється, натомість, після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави, це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див., наприклад, постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)). Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи ЦК України про відшкодування шкоди, водночас на ці правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на приписи вказаної норми та з урахуванням вищенаведеної практики суду касаційної інстанції щодо її застосування, господарський суд у даній справі дійшов висновку про те, що спірна сума підлягає стягненню на користь позивача саме в порядку ст.1212 ЦК України, оскільки в даному випадку відсутні будь-які правові підстави для утримання в Державному бюджеті коштів у сумі 48000,00 грн, сплачених позивачем в якості штрафу на виконання постанови Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК28418/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021, яку було скасовано в судовому порядку.

Також місцевий господарський суд обґрунтовано, із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19.06.2018 у справі N910/23967/16 (на яку також посилається і апелянт у скарзі) зазначив, що спірна сума підлягає стягненню на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з будь-кого з визначених позивачем відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань.

Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці в апеляційній скарзі не наводить заперечень ні щодо фактичних обставин, які стали підставою для подання позову в даній справі, ні щодо правильності застосування місцевим господарським судом ст.1212 ЦК України, ні щодо висновку суду першої інстанції про те, що спірні кошти мають бути стягнуті з Державного бюджету України.

Апелянт фактично не погоджується з тим, що Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці визначено відповідачем у даній справі, та наполягає на тому, що ним не порушено прав позивача, оскільки постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про застосування штрафу прийнято 13.05.2021, тоді як Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці створено у 2022 році.

Також заявник скарги звертає увагу на те, що Головне управління Держпраці у Харківській області хоч і ліквідується (перебуває в стані припинення), проте на сьогоднішній день запис про припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, також в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо правонаступництва.

Стосовно вищенаведених аргументів колегія суддів зазначає наступне.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.

Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника. Відповідну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.03.2024 у справі № 914/1404/22.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2022 у справі №910/8252/21, від 22.02.2021 у справі №910/6336/19, від 11.10.2019 у справі №812/1408/16, від 13.03.2019 у справі №524/4478/17, від 20.02.2019 у справі №826/16659/15.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №9901/348/19).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У пп.1 п.3 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» №14 від 12.01.2022 (далі - Постанова №14) вказано, що територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, до якого, зокрема, включено і Головне управління Держпраці у Харківській області, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно з пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Підпунктом 3 п. 3 Постанови №14 визначено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці виконує завдання і функції Управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Полтавській області, Головного управління Держпраці у Харківській області.

Таким чином, на підставі Постанови №14 як розпорядчого акту до правонаступника - новоствореної особи - Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, перейшли як функції та повноваження щодо реалізації державної політики у відповідних сферах, що виконувалися Головним управлінням Держпраці у Харківській області, так і майнові права та обов`язки цієї юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до ч.4 ст. 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", на яку посилається апелянт, територіальні органи центрального органу виконавчої влади набувають статусу юридичної особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади припиняються як юридичні особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію їх припинення.

Разом з тим, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливого порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. Відповідні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, в ухвалі від 22.05.2024 у справі № 908/5298/14 тощо.

Згідно з пунктом 51 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» (Chuykina v. Ukraine) (заява № 28924/04) ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. У цій справі Суд також зазначив, що «інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих».

З урахуванням викладеного, колегія суддів не визнає належними доводами твердження апелянта про те, що оскільки права позивача не було порушено безпосередньо Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці і оскільки Головне управління Держпраці у Харківській області на теперішній час не припинено, то Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці не є належним відповідачем у даній справі.

Окрім того, як уже зазначалося, стороною, зобов`язаною повернути позивачеві кошти, безпідставно сплачені ним у вигляді штрафу, є держава в особі відповідних уповноважених органів, і перебування останніх у процедурі ліквідації (реорганізації тощо) не повинно стати перешкодою для відновлення прав позивача, самого факту порушення яких апелянт у скарзі не заперечує.

Отже, твердження заявника скарги про те, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального права, зокрема, частину 5 статті 104 Цивільного кодексу України, частину 4 статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", пункт 1, додаток 1 постанови Кабінету Міністрів України № 14 від 12.01.2022 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" - не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що заявник скарги, стверджуючи про те, що Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці неправильно визначено одним із відповідачів у даній справі, водночас просить відмовити у позові повністю без жодного обґрунтування підстав відмови у позові стосовно інших відповідачів: Головного управління Держпраці у Харківської області та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області. При цьому заявник скарги звертає увагу на те, що спірні правовідносини виникли між позивачем та Головним управлінням Держпраці у Харківській області (яке станом на час розгляду даної справи не є припиненим як юридична особа) і що повернення коштів із бюджету здійснюється органами казначейства. Тобто вимоги апеляційної скарги не узгоджуються з тими обставинами, про які зазначає сам заявник у скарзі.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/5466/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.06.2024.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна