Ухвала

від 29.04.2024 по справі 910/7643/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 910/7643/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр"

до Приватного підприємства "Чудсервіс"

про стягнення 806 111,58 грн,

ВСТАНОВИВ:

12.04.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 (повний текст складено 20.03.2024), ухвалену за результатами перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/7643/23. Вказана касаційна скарга була надіслана 09.04.2024 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку.

16.04.2024 від Приватного підприємства "Чудсервіс" до Верховного Суду надійшли заперечення щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 910/7643/23, в яких заявник просить відмовити скаржнику у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр", а також заперечення Приватного підприємства "Чудсервіс" щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплені і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 15 цього Кодексу суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову в цій справі, з урахуванням заявленої у відповіді на відзив Приватного підприємства "Чудсервіс" заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" про зменшення позовних вимог, є стягнення 806 111,58 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2023 - 1 342 000,00 грн).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" зазначає, що ця справа має для нього виняткове значення, оскільки, як зазначено в касаційній скарзі, позивач може опинитися на межі банкрутства через неповернення суми гарантійного платежу. При цьому, за твердженням скаржника, він належним чином та добросовісно виконав свої договірні зобов`язання.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" щодо необхідності відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не є належним чином обґрунтованими, тому відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження у цій справі, зважаючи на таке.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з особливого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд зазначає, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу скаржника, що посилання скаржника на те, що справа № 910/7643/23 має для нього виняткове значення належним чином не обґрунтоване, оскільки є лише власними припущеннями скаржника, не підтвердженими жодними доказами.

Стосовно "виняткового значення" справи для її учасника, то в цьому випадку оцінка Судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Наведені у касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" доводи не дають підстав для висновку про те, що справа № 910/7643/23 має виняткове значення для скаржника. Зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням скаржником власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні апеляційним господарським судом під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Незгода скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для учасника справи, оскільки такою може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Таким чином, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" не містить належного обґрунтування наявності умов, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. З огляду на зазначене підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 910/7643/23, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 22.11.2023 №10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції) та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (щодо ціни позову для визначення малозначних справ у цивільному процесі). Пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, які визнані неконституційними, втрачають чинність через 6 місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Отже зазначене рішення Конституційного Суду України не стосується застосування положень Господарського процесуального кодексу України, а саме частини 5 статті 12 та пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не визнає неконституційним процесуальні фільтри в касаційній інстанції.

Крім того, 17.04.2024 до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" надійшло клопотання про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 910/7643/23. У поданому клопотанні скаржник, зокрема, зазначає, про те, що його касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з огляду на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Тобто скаржник у поданому клопотанні, з посиланням на підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовує необхідність відкриття касаційного провадження у справі, предметом позову у якій є сума менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що сприймається Судом як доповнення до касаційної скарги, яка була надіслана 09.04.2024 засобами поштового зв`язку.

Згідно із частиною 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, який відповідно до положень частини 1 статті 288 цього Кодексу становить 20 днів з дня проголошення оскарженого рішення або з дня складення повного судового рішення, який на момент подачі змін до касаційної скарги сплинув.

За змістом частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Скаржником подано касаційну скаргу 09.04.2024 - на 20 день з дня складення повного тексту оскаржуваної постанови, тобто в останній день строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 910/7643/23, а доповнення до касаційної скарги - 17.04.2024, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.

Відповідно до положень статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Подібний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 463/5896/14-ц.

З урахуванням наведеного Суд залишає без розгляду доповнення до касаційної скарги, подані 17.04.02024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр".

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 910/7643/23 залишаються Судом без розгляду.

Керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 910/7643/23.

2. Матеріали касаційної скарги, у тому числі платіжну інструкцію від 09.04.2024 № 41 на суму 8 000,00 грн про оплату за консультаційну та юридичну допомогу, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак