Ухвала

від 23.04.2024 по справі 748/2988/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 748/2988/23

провадження № 61-4946ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лисова Дениса Олексійовича, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у справі за позовом Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 24 листопада 2023 року, позов задоволено.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району земельну ділянку, площею 1,4521 га, кадастровий номер 7425581000:06:000:0119 для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Здійснено розподіл судових витрат.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 27 грудня 2023 року звернулася з апеляційною скаргою.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 15 січня 2024 року визнано наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на оскарження судового рішення неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху для подання заяви про поновлення строку на оскарження рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2023 року та наведення інших причин пропуску цього строку.

Апеляційний суд констатував, що апеляційна скарга подана із пропуском строку, водночас матеріали справи містять докази отримання адвокатом заявниці копії судового рішення 21 листопада 2023 року, що не спростовано матеріалами апеляційного провадження.

Заявнику роз`яснено наслідки невиконання вимог суду, а саме, що у разі не підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відкритті апеляційного провадження у справі буде відмовлено.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2023 року.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що копію ухвали суду від 15 січня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху отримано адвокатом 15 січня 2024 року, шляхом доставлення на його електронну пошту, вказану в апеляційній скарзі, проте, жодних документів (заяв, клопотань) до суду не надходило, дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 358 ЦПК України.

У квітні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лисова Д. О., на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року.

У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити до Чернігівського апеляційного суду для подовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судова довідка Чернігівського районного суду Чернігівської області про доставку електронного листа, на яку посилається апеляційний суд, не є об`єктивним встановленням фактичних обставин справи.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

За правилом частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області ухвалено 20 листопада 2023 року, повний текст якого складено цього ж дня, матеріали справи містять докази доставлення копії вказаного судового рішення на електронну адресу адвоката - ІНФОРМАЦІЯ_121 листопада 2023 року, тридцяти денний строк на його оскарження закінчився 20 грудня 2023 року, а отже апеляційна скарга подана 27 грудня 2023 року з пропуском процесуального строку на її оскарження, при цьому, докази отримання адвокатом судового рішення 12 грудня 2023 року не спростовують доказів отримання цього рішення раніше, а саме 21 листопада 2023 року.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа «Рябих проти Росії» від 03 грудня 2003 року).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції врахував, що копію ухвали від 15 січня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху отримано адвокатом цього ж дня, проте, жодних документів на усунення недоліків апеляційної скарги до суду не надходило.

З огляду на вказані обставини, враховуючи, що апеляційну скаргу подано після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання заявницею копії рішення суду першої інстанції, поважність причини пропуску строку заявницею не підтверджено доказами, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Отже, оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, постановлена із додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

При цьому Верховний Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 як в суді апеляційної інстанції, так і в касаційній інстанції, заперечуючи проти встановлених апеляційним судом обставин на підставі письмових доказів, жодним чином не спростувала дату отримання її адвокатом копії рішення суду першої інстанції 21 листопада 2023 року, і таких доводів із посиланням на докази касаційна скарга також не містить.

Також, суд касаційної інстанції враховує процесуальну поведінку заявниці, адвокат якої, отримавши копію ухвали апеляційного суду від 15 січня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, не вчинив жодних процесуальних дій щодо усунення недоліків апеляційної скарги, як то, додаткові пояснення, доводи, міркування, заперечення, тощо.

Саме така пасивна поведінка ОСОБА_1 зумовила настання наслідків у вигляді відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, адже апеляційний суд не мав підстав для переоцінки раніше поданих доказів, а нових, для їх аналізу та оцінки, заявницею подано не було, що відповідає вимогам частини четвертої статті 357 ЦПК України.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року є необґрунтованою.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лисова Дениса Олексійовича, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у справі за позовом Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян