Постанова

від 25.04.2024 по справі 907/979/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2024 р. Справа №907/979/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Залізнична 4/22 б/н від 04.03.2024

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2024 суддя: Пригара Л.І., м. Ужгород, повний текст рішення складено 12.02.2024

у справі №907/979/22

за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Залізнична 4/22, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача комунального некомерційного підприємства Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка Закарпатської обласної ради, м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення 61 975,20 грн.

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

19.12.2022 об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Залізнична 4/22 (надалі ОСББ Залізнична 4/22) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до комунального некомерційного підприємства Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка (надалі КНП Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка) про стягнення 61 975,20 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач здійснює функції з управління багатоквартирним будинком в м. Ужгород по вул. Залізнична буд.4/22. Відповідач (правонаступник прав та обов?язків Закарпатської обласної клінічної стоматологічної поліклініки) займає приміщення першого поверху в будинку, яке використовує під ортопедичне відділення. Загальними зборами позивача затверджено тариф 4 грн. за 1 м.кв. площі приміщень, а відповідач не сплачує внески на утримання багатоквартирного будинку з 01.12.2019 року.

Таким чином, на підставі ч.4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» на думку позивача, відповідач зобов`язаний сплатити внески на утримання багатоквартирного будинку за період з 01.12.2019 року по 30.09.2022 року в розмірі 61 975,20 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2024 в задоволенні позову відмовлено у зв`язку з пред`явленням позовної вимоги до неналежного відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, в зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що в силу вимог ч.4 ст.12 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» відповідач несе обов`язок зі сплати щомісячних платежів до ОСББ «Залізнична 4/22».

Посилається на те, що місцевий господарський суд не дослідив питання дійсної площі, яку орендував відповідач.

Також апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд помилково послався на постанову Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №906/884/19.

Узагальнені заперечення позивача

Позивач (ОСББ Залізнична 4/22) подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що в нього відсутній обов`язок по сплаті внесків на утримання багатоквартирного будинку, оскільки діючим законодавством такі зобов`язання виникають тільки щодо власників таких приміщень, а відповідач не є власником спірних приміщень.

Посилається на те, що власником спірних приміщень є Ужгородська міська рада, що сторонами не оспорюється. Також відповідач зазначає, що правовідносини оренди щодо спірних приміщень припинились в зв`язку з закінченням строку дії договору оренди від 30.03.2011 року за №115/382.

Посилається на правову позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ Залізнична 4/22 б/н від 04.03.2024 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2024 у справі №907/979/22 та ухвалено здійснювати розгляд справи № 907/979/22 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Комунальне некомерційне підприємство «Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка» Закарпатської обласної ради є правонаступником майна, прав та обов`язків Закарпатської обласної клінічної стоматологічної поліклініки».

30.03.2011 Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (орендодавець) та Закарпатською обласною клінічною стоматологічною поліклінікою (правонаступником якої є відповідач, орендар), було укладено договір оренди нежилого приміщення №115/382 (надалі - договір), пунктом 1.1. якого визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: м. Ужгород, вул. Залізнична, 4/22, площею 455,7 кв.м. для використання під ортопедичне відділення.

Вартість об`єкту згідно з незалежною оцінкою для розрахунку орендної плати становить 374 438,00 грн. станом на 30.04.2003 (п. 1.2. договору).

Договір оренди укладається на строк з 30 березня 2011 року до 30 березня 2013 року (п. 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна міста, затвердженої рішенням №48 XVІ сесії міської ради ІV скликання від 14.05.2003 із змінами та доповненнями до нього і складає 5 (п`ять) % (орендна ставка) від вартості орендованого об`єкту, визначеної згідно незалежної оцінки без ПДВ 18 721,90 грн. в рік.

Згідно з п. 5.2., 5.5. договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, нести всі витрати по експлуатації об`єкта, що орендується, здійснювати плату за комунальні послуги, утримувати прилеглі території в належному стані.

15.05.2017 Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (правонаступником Управління майном міста Ужгородської міської ради) (орендодавцем) та Закарпатською обласною клінічною стоматологічною поліклінікою (правонаступником якої є відповідач, орендар) укладено додаток до договору оренди нежилого приміщення №115/382 від 30.03.2011, за умовами якого сторони дійшли згоди викласти п. 1.1., 1.2., 3.1., 4.1., 4.2., 4.3. договору в наступній редакції: « 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: м. Ужгород, вул. Залізнична, 4/22, площею 66,5 кв.м. для використання під ортопедичне відділення; 1.2. Вартість об`єкту згідно з незалежною оцінкою для розрахунку орендної плати станом на 20.03.2017 становить 2 208 596,00 грн. без ПДВ; 3.1. Строк договору оренди до 15.04.2020; 4.1. Орендна плата визначається на підставі тимчасової Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно м. Ужгорода та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням ХІ сесії міської ради VІ скликання від 09.12.2011 №344 із змінами та доповненнями і складає 1% (орендна ставка) від вартості орендованого об`єкту, визначеної згідно незалежної оцінки без ПДВ 22 085,96 грн. в рік. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством; 4.2. Сума оплати за базовий місяць становить 2228,47 грн. (в т.ч. ПДВ 371,41 грн.). Базовий місяць квітень 2017р.; 4.3. Орендна плата за травень 2017 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2017.

Відповідно до листа виконавчого комітету Ужгородської міської ради №109/03-23 від 18.04.2023, станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду строк дії договору оренди нежилого приміщення №115/382 від 30.03.2011 закінчився, такий договір продовжений чи переукладений сторонами не був, водночас об`єкт оренди відповідачем за актом приймання передачі не повернуто.

За змістом позовних вимог, фактичне використання КНП «Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка» Закарпатської обласної ради нежитлового приміщення зумовлює виникнення у відповідача обов`язку зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком в порядку ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Таким чином, позивач звернувся з позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку за період з 01.12.2019 року по 30.09.2022 року в розмірі 61 975,20 грн.

При винесенні постанови апеляційний господарський суд виходив з наступного.

За положеннями частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків) (ч. 1 ст. 385 Цивільного кодексу України).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» №2866-III від 29.11.2001 (із наступними змінами) (надалі - Закон №2866-III), статтею 1 якого передбачено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2866-III, основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно з ст. 10 Закону №2866-III, органами управління об`єднання є загальні збори об`єднання, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Статтею 15 Закону №2866-III встановлено, що співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Обов`язок співвласників виконувати рішення зборів співвласників визначений і у частині 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

За приписами ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Положеннями ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регулюється Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII від 14.05.2015 (із наступними змінами) (надалі - Закон №417-VIII).

Згідно з ст. 1, 9 Закону №417-VIII, співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

За частиною 2 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

За змістом ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення). Зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що рішення загальних зборів ОСББ «Залізнична 4/22», у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для власника нежитлового приміщення по вул. Залізнична 4/22 у м. Ужгород, яким є територіальна громада м. Ужгород, що в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язана виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.

При цьому, у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

За змістом правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду викладеного в постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина 6 статті 13, Закону №2866-III).

Таким чином, доводи апелянта про помилковість посилання суду на постанову Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №906/884/19 є безпідставними.

З врахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна комунальної форми власності, що має місце в даному спорі.

Виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ, або шляхом встановлення обов`язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов`язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку в умовах укладеного ним правочину (договору) із власником майна або з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку.

Таким чином, враховуючи відсутність у договорі оренди нежилого приміщення за №115/382 від 30.03.2011 (зі змінами внесеними додатком до договору від 15.05.2017) прямого обов`язку відповідача щодо сплати витрат за послуги з утримання багатоквартирного будинку на користь позивача, погодженого порядку їх сплати та розміру, недосягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо укладення окремого договору на оплату таких внесків, обов`язок зі сплати відповідних платежів має нести власник приміщень територіальна громада міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, для якого положення Статуту та рішення загальних зборів ОСББ «Залізнична 4/22» є обов`язковими в силу закону.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов в цій справі заявлено до неналежного відповідача і належним відповідачем в цьому спорі є територіальна громада міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради .

Визначення відповідачів як одного із видів суб`єктів господарського процесу є правом позивача. Проте саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17, який в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховано апеляційним господарським судом.

Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 917/2041/20, який в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховано апеляційним господарським судом.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

З аналізу наведених положень процесуального закону випливає, що законодавець надав саме позивачу право визначати відповідача у справі, і суд повинен розглянути позов щодо того відповідача, якого визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до того, хто відповідати за позовом не повинен, або визначив не всіх відповідачів, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Судами встановлено, що позивач упродовж підготовчого провадження у справі не звертався до суду із клопотанням про заміну неналежного відповідача.

Пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає як необхідність у суду надавати оцінку іншим аргументам скаржника (схожі за змістом висновки сформульовано в пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 та в пункті 59 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 5015/3683/11 відповідно).

Таким чином, апеляційний господарський суд не надає оцінку аргументам апелянта про те, що місцевим господарським судом не було досліджено питання дійсної площі, яку орендував відповідач, про те, що судом неправильно застосовано положення ч.4 ст.12 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а також про те, що відповідач несе обов`язок зі сплати щомісячних платежів до ОСББ «Залізнична 4/22».

Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що в нього відсутній обов`язок по сплаті внесків на утримання багатоквартирного будинку, оскільки діючим законодавством такі зобов`язання виникають тільки щодо власників таких приміщень, а відповідач не є власником спірних приміщень, а також про те, що власником спірних приміщень є Ужгородська міська рада, знайшли своє підтвердження та беруться судом до уваги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Закарпатської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга ОСББ Залізнична 4/22 б/н від 04.03.2024 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (відповідача) судового збору в розмірі 2 977,20 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за № 154 від 21.03.2024.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Залізнична 4/22 б/н від 04.03.2024 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2024 у справі №907/979/22 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 2 977,20 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.