Постанова

від 24.04.2024 по справі 910/11597/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. Справа№ 910/11597/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Прокопенко О.В.

учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Волошина Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект"

про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 (дата складання тексту рішення 02.02.2024)

у справі №910/11597/23 (суддя Людмила ШКУРДОВА)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані"

про визнання недійсними договорів поруки

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі №910/11597/23 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір поруки №1 від 18.11.2022, укладений між Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" (код 20037548) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" (код 39402023). Визнано недійсним договір поруки №2 від 18.11.2022, укладений між Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" (код 20037548) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" (код 39402023). Визнано недійсним договір поруки №3 від 18.11.2022, укладений між Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" (код 20037548) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" (код 39402023). Визнано недійсним договір поруки №4 від 18.11.2022, укладений між Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" (код 20037548) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" (код 39402023). Визнано недійсним договір поруки №5 від 18.11.2022, укладений між Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" (код 20037548) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" (код 39402023). Визнано недійсним договір поруки №6 від 18.11.2022, укладений між Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" (код 20037548) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" (код 39402023). Визнано недійсним договір поруки №7 від 18.11.2022, укладений між Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" (код 20037548) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" (код 39402023). Визнано недійсним договір поруки №8 від 18.11.2022, укладений між Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" (код 20037548) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" (код 39402023). Визнано недійсним договір поруки №9 від 18.11.2022, укладений між Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" (код 20037548) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" (код 39402023). Визнано недійсним договір поруки №11 від 18.11.2022, укладений між Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" (код 20037548) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" (код 39402023). Визнано недійсним договір поруки №12 від 18.11.2022, укладений між Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" (код 20037548) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" (код 39402023). Визнано недійсним договір поруки №13 від 18.11.2022, укладений між Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" (код 20037548) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" (код 39402023). Стягнуто з Товариства з обмеженою "Скай Лайф Компані" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, буд. 10, А, код 39402023) на користь Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" (02094, м. Київ, провулок Гната Хоткевича, буд. 8, код 20037548) 32208 (тридцять дві тисячі двісті вісім) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" подало апеляційну скаргу, у якій просив поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" (ідентифікаційний код: 39402023) строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16 січня 2024 року у справі № 910/11597/23; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16 січня 2024 року у справі № 910/11597/23 і ухвалити нове рішення, яким відмовити Приватному акціонерному товариству "Укрмонтажспецкомплект" (ідентифікаційний код: 20037548) в задоволенні позовних вимог в повному обсязі; стягнути з Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" (ідентифікаційний код: 20037548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" (ідентифікаційний код: 39402023) понесені судові витрати.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі №910/11597/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі №910/11597/23 залишено без змін.

08.04.2024 на адресу суду від позивача - Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У даній заяві позивач просив прийняти та призначити до розгляду заяву ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ "Скай Лайф Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі №910/11597/23; задовольнити заяву ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" та ухвалити додаткове рішення про стягнення ТОВ "Скай Лайф Компані" судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом Північним апеляційним господарським судом справи №910/11597/23 за апеляційною скаргою ТОВ "Скай Лайф Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі №910/11597/23; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 39402023, місцезнаходження: 03040, місто Київ, вулиця Стельмаха, будинок 10 інше А) на користь Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 20037548, місцезнаходження: 02094, місто Київ, провулок Гната Хоткевича, будинок 8) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 39 000,00 (тридцять дев`ять тисяч) гривень, 00 копійок; розгляд заяви ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених останнім судових витрат у зв`язку з розглядом Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ "Скай Лайф Компані" по справі №910/11597/23, провести без участі представника ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект".

В додатках до заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні документи:

- оригінал детального опису послуг, наданих АО "Василевич, Пекар і партнери" ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект", у зв`язку з розглядом в суді апеляційної інстанції справи №910/11597/23;

- належним чином засвідчена копія договору про надання правничої допомоги від 19.02.2023 (оригінал договору наявний у позивача, а також у АО "Василевич, Пекар і партнери");

- належним чином засвідчена копія завдання №20/02 від 20.02.2024 до договору про надання правничої допомоги від 19.02.2024 (оригінал завдання наявний у позивача, а також у АО "Василевич, Пекар і партнери");

- належним чином засвідчена копія акту приймання-передачі наданих послуг від 05.04.2024 до завдання №20/02 та договору від 19.02.2024 (оригінал акту наявний у позивача, а також у АО "Василевич, Пекар і партнери");

- належним чином засвідчена копія рахунку-фактури №1 від 05.04.2024 до договору про надання правничої допомоги від 19.02.2024 (оригінал рахунку-фактури наявний у позивача);

- оригінал доказів направлення заяви з додатками іншим учасникам справи.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 08.04.2024 заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" у справі №910/11597/23 передано на розгляд колегії у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 заяву Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/11597/23 призначено до розгляду на 24.04.2024. Надано можливість відповідачу, у строк до 23.04.2024 надати суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у даній справі.

18.04.2024 на адресу суду через електронний суд від відповідача надійшли заперечння на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення. У даних запереченнях відповідач просив суд у задоволенні заяви ПрАТ «Укрмонтажспецкомплект» про стягнення на його користь з ТОВ «Скай Лайф Компані» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 000,00 грн - відмовити у повному обсязі. В обґрунтуванні даної заяви відповідач зазначав, що надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У судове засідання, яке відбулося 24.04.2024 зявився представник відповідача, який підтримав свої заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення і просив суд відмовити у задоволенні заяви позивача.

Розглянувши заяву позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів установила наступне.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У силу положень пункту 12 частини третьої статті 12 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із положеннями статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 ГПК України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

Зокрема, відповідно до положень частини четвертої статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.

Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

Разом з тим, положеннями статті 221 ГПК України визначено: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Наведені вище положення статей 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями статті 221 ГПК дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.

При цьому за аналізом процесуального законодавства визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Водночас на підтвердження докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.

Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства Суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

З огляду на, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду погоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

З матеріалів справи слідує, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в апеляційній інстанції, сума витрат 39 000,00 грн. Також, позивач зазначав, що докази на підтвердження розміру судових витрат понесених позивачем будуть надані суду у відповідності ч. 8 ст. 129 ГПК України.

У подальшому, 08.04.2024 позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/11597/23 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача. Дана заява підписана адвокатом Василевич Діаною.

Отже, з додатків доданих до даної заяви убачається, що 19.02.2024 між ПАТ "Укрмонтажспецкомплект" (клієнт) та ОА «Василевич, Пекар І Партнери» (виконавець) було укладено договір про надання правничої допомоги. Відповідно до умов даного договору, виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Відповідно до умов даного договору, останній укладений на строк до 31.12.2024.

Колегія суддів також зазначає, що у матеріалах справи наявний ордер на надання правничої допомоги позивачу від 21.03.2024 №1422248.

З матеріалів справи убачається, що згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 05.04.2024 АО було надано позивачу наступні послуги:

- надання правової допомоги шляхом здійснення аналізу апеляційної скарги ТОВ «Скай Лайф Компані» на рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2024 у справі №910/11597/23 та складання відзиву на неї. Підготовка додатків до відзиву на апеляційну скаргу, формування поштового відправлення, заповнення опису вкладення до цінного листа і направлення його засобами поштового зв`язку відповідачу з подальшим поданням до канцелярії Північного апеляційного господарського суду - 35 000,00 грн;

- надання правової допомоги шляхом участі у судовому засіданні у справі №910/11597/23 призначеному на 03.04.2024 у приміщенні Північного апеляційного господарського суду - 4000,00 грн. Отже, загальна вартість наданих послуг згідно даного акту становить 39 000,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 1 п. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Звертаючись із заявою про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, позивач посилається на те, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції, які, на його думку, підлягають відшкодуванню.

Водночас на підтвердження доказів на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.

Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

З матеріалів справи убачається, що дата винесення постанови 03.04.2024, а позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткової постанови 08.04.2024 (як було вище установлено судом).

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було дотримано вимоги ГПК України стосовно порядку та строку подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019.

Отже нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку сторони надавати докази оплати позивачем коштів адвокату для розподілу таких витрат.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначалось вище, частиною 5 ст. 126 ГПК України установлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

Зі змісту заяви відповідача убачається, що останній просив відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з підстав не співмірності заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Північний апеляційний господарський суд досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення позивачем витрати на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, частково погоджується з доводами наведеними відповідачем стосовно неповного доведення позивачем надання правових послуг на зазначену в акті суму, їх співмірності, фактичності та неминучості їх надання.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, послуга щодо підготовки додатків до відзиву на апеляційну скаргу, формування поштових відправлень, заповнення описів вкладення у цінний лист і направлення його засобами поштового зв`язку учасникам справи та до суду, поглинається підготовкою відзиву на апеляційну скаргу. До того ж, слід зазначити, що такі види послуг як направлення документів не потребують спеціальних знань у галузі права та не можуть бути віднесенні до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому витрати на здійснення вказаних робіт не можуть бути відшкодовані, як витрати на професійну правничу допомогу. Більше того умовами договору про надання правничої допомоги від 19.02.2024 передбачено, що гонорар виконавця не включає в себе додаткові витрати, які можуть бути понесені виконавцем у зв`язку з виконанням договору. Клієнт зобов`язується компенсувати виконавцю всі додаткові витрати (п. 4.4 договору).

Разом з тим суд вважає, що участь адвоката Василевич Д.С. у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 03.04.2024 у даній справі є дійсною та необхідною послугою у цій справі.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що при зменшенні витрат на правову допомогу слід ураховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої та апеляційної інстанцій, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

Матеріали справи та зміст судового рішення суду першої інстанції свідчать про те, що правова позиція позивача була сталою, і адвокат Василевич Д.С. надавала правову допомогу позивачу в цій справі в суді першої інстанції, а тому, відповідно, була обізнаною з усіма обставинами цієї справи.

З урахуванням викладеного суд, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст.129 ГПК України, вважає, що розмір заявлених Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 37000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспівмірними зі складністю справи, тому їх розмір є необґрунтованим.

Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що у подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

З огляду на зазначене, ураховуючи, що у разі установленого договором фіксованого розміру гонорару співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат та урахувавши заперечення відповідача щодо заявленого їх розміру, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" розміру витрат на професійну правничу допомогу з 39 000,00 грн до 30 000,00 грн.

Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена судом без задоволення, а отже судове рішення ухвалено на користь позивача, витрати Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 30000,00 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані".

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою "Скай Лайф Компані" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, буд. 10, А, код 39402023) на користь Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" (02094, м. Київ, провулок Гната Хоткевича, буд. 8, код 20037548) 30 000,00 грн (тридцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2024.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран