Постанова

від 06.08.2024 по справі 910/11597/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11597/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Губенко Н. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,

за участю представників:

позивача - Коваль В. В. (адвоката),

відповідача - Подольського В. О. (адвоката),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024

(суддя - Шкурдова Л. М.)

постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024

(головуючий - Андрієнко В. В., судді - Буравльов С. І., Шапран В. В.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані"

про визнання недійсними договорів поруки.

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2023 році Приватне акціонерне товариство "Укрмонтажспецкомплект" (далі - ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект", позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" (далі - ТОВ "Скай Лайф Компані", відповідач) про визнання недійсними на підставі частини першої статті 215 і частин першої, третьої, п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договорів поруки від 18.11.2022 №№ 1 - 9, 11 - 13, укладених цими сторонами, внаслідок порушення при їх укладенні статей 3, 13, 92, 203 ЦК України і статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

2. Основним видом діяльності ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Згідно з фінансовою звітністю дохід товариства від передачі майна в оренду у 2021 році складав 6 206 400 грн, у 2020 році - 4 892 800 грн, у 2019 році - 5 488 800 грн, у 2018 році - 4 640 600 грн.

3. Згідно з пунктами 6.1, 9.1, 9.2, 9.3.4 - 9.3.6 статуту ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект", органами управління товариства є: загальні збори акціонерів, наглядова рада, правління та ревізійна комісія. Правління здійснює управління поточною діяльністю товариства і є його виконавчим органом, до його компетенції належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Голова правління та члени правління обираються наглядовою радою товариства. Голова правління організовує роботу правління, скликає засідання, забезпечує ведення протоколів засідання та має право без довіреності діяти від імені товариства, відповідно до рішень правління, у тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти від його імені правочини.

4. З 01.02.2007 посаду голови правління товариства обіймав ОСОБА_4, його повноваження припинені рішенням позачергових дистанційних зборів акціонерів товариства, оформленим протоколом від 17.03.2023, та відповідно до наказу голови правління ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" від 17.03.2023 № 17/03-2 про його звільнення.

5. З 17.03.2023 відповідно до наказу № 17/03-1 головою правління товариства став ОСОБА_1 .

6. У вересні 2022 року голова наглядової ради ОСОБА_7 повідомив голові правління товариства та акціонерам про необхідність скликання та проведення загальних зборів з метою вирішення питань щодо: затвердження результатів діяльності товариства у 2018, 2019, 2020 та 2021 роках, обрання нового складу Наглядової ради товариства, обрання Голови Правління товариства та затвердження нової редакції статуту товариства.

7. Оскільки діючий на той час склад наглядової ради товариства не мав кворуму для прийняття рішення щодо скликання та проведення загальних зборів акціонерів товариства з причини смерті двох членів наглядової ради, то акціонери ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" ОСОБА_7 та ОСОБА_2 виступили ініціаторами проведення загальних зборів акціонерів.

8. 01.11.2022 Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" (далі - Депозитарій) на виконання умов договору № 153 про надання послуг із дистанційного проведення загальних зборів від 29.10.2022, укладеного між ним та ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , направило через депозитарну систему України повідомлення акціонерам ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" про дистанційне проведення позачергових загальних зборів акціонерів цього товариства 02.12.2022, про скликання й проведення цих зборів були обізнані колишній голова правління ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" ОСОБА_4 й інші акціонери і посадові особи товариства.

9. 22.11.2022 колишній Голова правління ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" ОСОБА_4 направив Депозитарію заяву, в якій заперечив факт отримання ним 03.10.2022 вимоги акціонерів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про скликання й проведення загальних зборів акціонерів цього товариства.

10. 24.11.2022 Депозитарій прийняв рішення про призупинення надання послуг згідно з договором від 29.10.2022 № 153 через сумніви у достовірності документів, наданих акціонерами для його укладення. Збори акціонерів ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект", проведення яких було заплановано на 02.12.2022, та на яких, серед іншого, мало бути вирішено питання про припинення повноважень голови правління товариства ОСОБА_4 , не відбулися.

11. ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" є власником нерухомого майна - цілісного майнового комплексу загальною площею 11 335,7 кв. м (майновий комплекс), розташованого за адресами: м. Київ, пров. Хоткевича Гната, 8/вул. Стельмаха Михайла, 10-А на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:66:237:0007 та 8000000000:79:376:0002, на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 31.05.1994, посвідченого державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Долговою З. М. і зареєстрованого у реєстрі за № 2у-851. 28.11.2022 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова М. С. зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на цей майновий комплекс, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2663582480000; номер запису про право власності: 48549389.

12. Позивач посилається на те, що з жовтня 2022 року голова правління ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" ОСОБА_4., будучи обізнаним про майбутнє звільнення, діючи недобросовісно та нерозумно, вступив у домовленість з фінансовим директором/акціонером товариства ОСОБА_5 , та акціонером товариства ОСОБА_6 , організувавши схему збагачення за рахунок завдання фінансових збитків товариству та доведення його до банкрутства шляхом переведення прибутків товариства на підконтрольну юридичну особу одного з акціонерів товариства, зокрема, шляхом передачі в оренду належного товариству майнового комплексу за неринковими цінами афілійованій юридичній особі та здачі в суборенду такого майна за цінами, що перевищують розмір платежів, які отримує товариство за користування його майном.

13. ОСОБА_6 на момент укладення оспорюваних договорів був акціонером ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект", якому належало 20 % акцій, а посаду фінансового директора цього товариства з 20.01.2021 по 01.12.2022 відповідно до наказів від 19.01.2021 № 3-к та від 01.12.2022 № 36-к обіймала ОСОБА_5 , яка також є одним із акціонерів товариства.

14. 18.11.2022 ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект", як первісний кредитор і ТОВ "Скай Лайф Компані", як новий кредитор, уклали дванадцять договорів відступлення права вимоги № 1/18-11/22, № 2/18-11/22, № 3/18-11/22, № 4/18-11/22, № 5/18-11/22, № 6/18-11/22, № 7/18-11/22, № 8/18-11/22, № 9/18-11/22, № 11/18-11/22, № 12/18-11/22 та № 13/18-11/22 (далі - договори відступлення права вимоги), за якими ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" відступило на користь ТОВ "Скай Лайф Компані" право грошової вимоги заборгованості за укладеними між ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" як орендодавцем та третіми особами, як орендарями, договорами оренди, а саме:

- за договором № 1/18-11/22 позивач як первісний кредитор передав належне йому право грошової вимоги до боржника - Приватного акціонерного товариства "Фірма "Апекс" (далі - ПрАТ "Фірма "Апекс"), що виникло за договором оренди нежитлового приміщення від 18.12.2018 № 1 у загальному розмірі 603 302,08 грн;

- за договором № 2/18-11/22 позивач як первісний кредитор передав належне йому право грошової вимоги до боржника - ПрАТ "Фірма "Апекс", що виникло за договором оренди нежитлового приміщення від 01.12.2021 № 1 у загальному розмірі 232 272,40 грн;

- за договором № 3/18-11/22 позивач як первісний кредитор передав належне йому право грошової вимоги до боржника - Приватного акціонерного товариства "Азов Трейд" (далі - ПрАТ "Азов Трейд"), що виникло за договором оренди нежитлового приміщення від 15.12.2021 № 15 у загальному розмірі 16 699,54 грн;

- за договором № 4/18-11/22 позивач як первісний кредитор передав належне йому право грошової вимоги до боржника - Приватного акціонерного товариства "Аіс-Інжиніринг" (далі - ПрАТ "Аіс-Інжиніринг"), що виникло за договором оренди нежитлового приміщення від 24.01.2022 № 16 у загальному розмірі 41 500,80 грн;

- за договором № 5/18-11/22 позивач як первісний кредитор передав належне йому право грошової вимоги до боржника - Приватного акціонерного товариства "Екокомпонент" (далі - ПрАТ "Екокомпонент"), що виникло за договором оренди нежитлового приміщення від 30.04.2021 № 25 у загальному розмірі 6 127,91 грн;

- за договором № 6/18-11/22 позивач як первісний кредитор передав належне йому право грошової вимоги до боржника - Приватного акціонерного товариства "В-Транс" (далі - ПрАТ "В-Транс"), що виникло за договором оренди нежитлового приміщення від 29.12.2018 № 10 у загальному розмірі 8 641,44 грн;

- за договором № 7/18-11/22 позивач як первісний кредитор передав належне йому право грошової вимоги до боржника - фізичної особи - підприємця Іщука Бориса Сергійовича (далі - ФОП Іщук Б. С.), що виникло за договорами оренди нежитлового приміщення від 10.12.2018 № 6, від 27.12.2019 № 6, від 07.12.2020 № 7 та від 01.12.2021 № 7 у загальному розмірі 299 701,28 грн;

- за договором № 8/18-11/22 позивач як первісний кредитор передав належне йому право грошової вимоги до боржника - Приватного акціонерного товариства "Крон-Інвест" (далі - ПрАТ "Крон-Інвест"), що виникло за договорами оренди нежитлового приміщення від 29.12.2018 № 14 та від 27.12.2019 № 11 у загальному розмірі 119 392,80 грн;

- за договором № 9/18-11/22 позивач як первісний кредитор передав належне йому право грошової вимоги до боржника - фізичної особи - підприємця Погребної Олени Василівни (далі - ФОП Погребна О. В.), що виникло за договорами оренди нежитлового приміщення від 10.12.2018 № 3, від 27.12.2019 № 3, від 07.12.2020 № 4 та від 01.12.2021 № 6 у загальному розмірі 452 756,40 грн;

- за договором № 11/18-11/22 позивач як первісний кредитор передав належне йому право грошової вимоги до боржника - фізичної особи - підприємця Ярошенка Андрія Петровича (далі - ФОП Ярошенко А. П.), що виникло за договорами оренди нежитлового приміщення від 27.12.2019 № 5, від 07.12.2020 № 6 та від 01.12.2021 № 5 у загальному розмірі 505 067,60 грн;

- за договором № 12/18-11/22 позивач як первісний кредитор передав належне йому право грошової вимоги до боржника - фізичної особи - підприємця Тарасюк Лідії Іванівни (далі - ФОП Тарасюк Л. І.), що виникло за договорами оренди нежитлового приміщення від 27.12.2019 № 4, від 07.12.2020 № 5 та від 01.12.2021 № 8 у загальному розмірі 248 816,70 грн;

- за договором № 13/18-11/22 позивач як первісний кредитор передав належне йому право грошової вимоги до боржника - Інституту післядипломної освіти "Укрстено" у формі Товариства з обмеженою відповідальності, що виникло за договором оренди нежитлового приміщення від 01.02.2018 № 11 у загальному розмірі 88 289,60 грн;

15. Отже, 18.11.2022 ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" в особі колишнього голови правління ОСОБА_4. відступило ТОВ "Скай Лайф Компані" за названими вище договорами оренди права вимоги своєї дебіторської заборгованості на загальну суму 2 622 568,55 грн. За цими договорами сторони домовилися про сплату новим кредитором протягом трьох років після підписання сторонами цього договору цю грошову суму. Відповідач виконав своє зобов`язання і протягом періоду з 15 по 29.12.2022 розрахувався з позивачем за всіма зобов`язаннями щодо прав передачі грошової вимоги за договорами відступлення права вимоги від 18.11.2022.

16. ТОВ "Скай Лайф Компані", як новий кредитор за зобов`язаннями договорів оренди, звернулося до орендарів-боржників з вимогами від 18.11.2022 про сплату заборгованості.

17. 18.11.2022 (у день укладення договорів відступлення права вимоги) ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект", як поручитель та ТОВ "Скай Лайф Компані", як кредитор уклали дванадцять договорів поруки, відповідно до яких поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання повністю боржниками зобов`язань, що виникли на підставі договорів оренди нежитлових приміщень, укладених між поручителем і боржниками (далі - основні договори).

18. Так, за договором поруки від 18.11.2022 № 1 забезпечено виконання зобов`язань боржника - ПрАТ "Фірма "Апекс", що виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 10.12.2018 № 1, укладеного між поручителем і боржником, право вимоги за яким належить кредитору - ТОВ "Скай Лайф Компані" згідно з договором про відступлення права вимоги від 18.11.2022 № 1/18-11/22 у розмірі 603 302,08 грн;

- за договором поруки від 18.11.2022 № 2 забезпечено виконання зобов`язань боржника - ПрАТ "Фірма "Апекс", що виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.12.2021, укладеного між поручителем та боржником, право вимоги за яким належить кредитору - ТОВ "Скай Лайф Компані" згідно з договором про відступлення права вимоги від 18.11.2022 № 2/18-11/22 у розмірі 232 272,40 грн;

- за договором поруки від 18.11.2022 № 3 забезпечено виконання зобов`язань боржника - ПрАТ "Азов Трейд", що виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 15.12.2021 № 15, укладеного між поручителем і боржником, право вимоги за яким належить кредитору - ТОВ "Скай Лайф Компані" згідно з договором про відступлення права вимоги від 18.11.2022 № 3/18-11/22 у розмірі 16 699,54 грн;

- за договором поруки від 18.11.2022 № 4 забезпечено виконання зобов`язань боржника - ПрАТ "Аіс-Інжиніринг", що виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 24.01.2022 № 16, укладеного між поручителем та боржником, право вимоги за яким належить кредитору - ТОВ "Скай Лайф Компані" згідно з договором про відступлення права вимоги від 18.11.2022 № 4/18-11/22 у розмірі 41 500,80 грн;

- за договором поруки від 18.11.2022 № 5 забезпечено виконання зобов`язань боржника - ПрАТ "Екокомпонент", що виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 30.04.2021 № 25, укладеного між поручителем та боржником, право вимоги за яким належить кредитору - ТОВ "Скай Лайф Компані" згідно з договором про відступлення права вимоги від 18.11.2022 № 5/18-11/22 у розмірі 6 127,91 грн;

- за договором поруки від 18.11.2022 № 6 забезпечено виконання зобов`язань боржника - ПрАТ "В-Транс", що виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2018 № 10, укладеного між поручителем та боржником, право вимоги за яким належить кредитору - ТОВ "Скай Лайф Компані" згідно з договором про відступлення права вимоги від 18.11.2022 № 6/18-11/22 у розмірі 8 641,44 грн;

- за договором поруки від 18.11.2022 № 7 забезпечено виконання зобов`язань боржника - ФОП Іщука Б. С., що виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 10.12.2018 № 6, укладеного між поручителем та боржником, право вимоги за яким належить кредитору - ТОВ "Скай Лайф Компані" згідно з договором про відступлення права вимоги від 18.11.2022 № 7/18-11/22 у розмірі 299 701,28 грн;

- за договором поруки від 18.11.2022 № 8 забезпечено виконання зобов`язань боржника - ПрАТ "Крон-Інвест", що виникли на підставі договорів оренди нежитлового приміщення від 29.12.2018 № 14 та від 27.12.2019 № 11, укладених між поручителем та боржником, право вимоги за якими належить кредитору - ТОВ "Скай Лайф Компані" згідно з договором про відступлення права вимоги від 18.11.2022 № 8/18-11/22 у розмірі 119 392,80 грн;

- за договором поруки від 18.11.2022 № 9 забезпечено виконання зобов`язань боржника - ФОП Погребної О. В., що виникли на підставі договорів оренди нежитлового приміщення від 10.12.2018 № 3, від 27.12.2019 № 3, від 07.12.2020 № 4 та від 01.12.2021 № 6, укладених між поручителем та боржником, право вимоги за якими належить кредитору - ТОВ "Скай Лайф Компані" згідно з договором про відступлення права вимоги від 18.11.2022 № 9/18-11/22 у розмірі 452 756,40 грн;

- за договором поруки від 18.11.2022 № 11 забезпечено виконання зобов`язань боржника - ФОП Ярошенка А. П., що виникли на підставі договорів оренди нежитлового приміщення від 27.12.2019 № 5, від 07.12.2020 № 6 та від 01.12.2021 № 5, укладених між поручителем та боржником, право вимоги за якими належить кредитору - ТОВ "Скай Лайф Компані" згідно з договором про відступлення права вимоги від 18.11.2022 № 11/18-11/22 у розмірі 505 067,60 грн;

- за договором поруки від 18.11.2022 № 12 забезпечено виконання зобов`язань боржника - ФОП Тарасюк Л. І., що виникли на підставі договорів оренди нежитлового приміщення від 27.12.2019 № 4, від 07.12.2020 № 5 та від 01.12.2021 № 8, укладених між поручителем та боржником, право вимоги за якими належить кредитору - ТОВ "Скай Лайф Компані" згідно з договором про відступлення права вимоги від 18.11.2022 № 12/18-11/22 у розмірі 248 816,70 грн;

- за договором поруки від 18.11.2022 № 13 забезпечено виконання зобов`язань боржника - Інституту післядипломної освіти "Укрстено" у формі Товариства з обмеженою відповідальності, що виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2018 № 11, укладеного між поручителем та боржником, право вимоги за яким належить кредитору - ТОВ "Скай Лайф Компані" згідно з договором про відступлення права вимоги від 18.11.2022 № 13/18-11/22 у розмірі 88 289,60 грн.

19. Ці договори поруки є безоплатними, зі сторони ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" підписані колишнім головою правління ОСОБА_4., а зі сторони ТОВ "Скай Лайф Компані" - директором ОСОБА_6 , який також є засновником цього товариства та на час укладення цих договорів був акціонером ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект".

20. Отже, за умовами договорів поруки, укладених 18.11.2022, тобто у той же день, що й договори відступлення права вимоги, ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" виступило як солідарний боржник за зобов`язаннями орендарів - боржників за названими вище договорами оренди нежитлових приміщень по сплаті 2 622 568,55 грн ТОВ "Скай Лайф Компані". За договорами оренди, за якими позивач є солідарним боржником відповідно до оспорюваних договорів поруки, заборгованість у своїй більшості є проблемною через такі фактори, як: сплив позовної давності, припинення господарської діяльності суб`єктів господарювання, з якими укладено договір оренди тощо, що не відповідає логічним мотивам господарської діяльності ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект".

21. 08.12.2022 ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" в особі колишнього Голови правління ОСОБА_4., як орендодавець, уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео Лайф Компані" (далі - ТОВ "Нео Лайф Компані") в особі представника ОСОБА_5 (директора та учасника ТОВ "Скай Лайф Компані"), діючого на підставі довіреності від 17.11.2022, договір оренди нерухомого майна, предметом якого є частина майнового комплексу, а саме: частина нежитлової будівлі площею 3 934,7 кв. м, і частина нежитлової будівлі площею 7 337,3 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, пров. Гната Хоткевича, 8. Орендна плата за користування 11 272 кв. м майнового комплексу - 5 833,33 грн з ПДВ. Строк дії договору до 08.12.2032 без права односторонньої відмови від нього і розірвання, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Тобто за цим договором колишній голова правління ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" передав весь майновий комплекс, за виключенням 63,7 кв. м, належний товариству, за ціною 5 833,33 грн/місяць, позбавивши це товариство права користування майном на десять років, а відтак і повністю прибутків від основного виду його господарської діяльності (надання в оренду власного нерухомого майна).

22. Залишаючи без змін рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі №910/8244/23 за позовом ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" до ТОВ "Нео Лайф Компані" та ПрАТ "Спенсерс" про визнання недійсним договору № 534 оренди від 08.12.2022 та застосування наслідків його недійсності, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 12.12.2023 зробив висновок, що наслідком укладення спірного договору на вкрай невигідних для позивача умовах стала неспроможність ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" сплати обов`язкових податків та зборів, заробітної плати працівникам.

23. Рішенням з питання № 27 порядку денного позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" від 13.03.2023, оформлених протоколом від 17.03.2023, відмовлено у схваленні договорів поруки.

24. На обґрунтування позовних вимог ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" послалося на те, що оспорювані договори поруки суперечать вимогам пункту 6 статті 3, частини третьої статті 92 ЦК України у частині добросовісності та розумності дій колишнього голови правління та контрагента позивача - ТОВ "Скай Лайф Компані", статті 13 ЦК України у частині зловживання своїм правом представником товариства та його контрагентом ТОВ "Скай Лайф Компані", статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства" у частині недотримання головою правління інтересів товариства, а також вчинення ним дій, спрямованих на завдання шкоди ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект", оскільки за результатом їх укладення та виконання позивач не лише не отримав би прибутку, а навпаки трансформував актив - дебіторську заборгованість на суму 2 622 568,55 грн у пасив - кредиторську заборгованість на цю суму, а відтак у позивача була відсутня економічна вигода щодо укладення цих договорів. Крім того, ці договори укладені з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на їх вчинення, оскільки сукупна їх вартість склала 2 622 568,55 грн, що значно більше межі, допустимої статтею 70 Закону України "Про акціонерні товариства" і статутом ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

25. 16.01.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024, про задоволення позову повністю.

26. Суди послалися на те, що сукупна вартість цих договорів перевищує 25 % вартості активів ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект", а тому відповідно до частини другої статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" їх укладанню мало передувати рішення загальних зборів акціонерів про надання згоди на вчинення таких правочинів, яке не ухвалювалося. Звернули також увагу на наявність умислу і домовленості представників сторін під час їх укладення щодо переслідування власних інтересів, усупереч інтересам позивача і настання несприятливих негативних наслідків для нього. До того ж зазначили, що оспорювані правочини не призводять до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов`язків ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект", установили відсутність доказів вчинення дій щодо стягнення з орендарів дебіторської заборгованості колишнім Головою правління ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект".

27. Після ухвалення місцевим господарським судом рішення у цій справі ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" зверталося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ТОВ "Скай Лайф Компані" витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги у сумі 39 000 грн.

28. 24.04.2024 апеляційний господарський суд прийняв додаткову постанову, якою присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши заявлений позивачем розмір цих витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

29. ТОВ "Скай Лайф Компані" оскаржило ці судові рішення і в касаційній скарзі просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 16.01.2024 і постанову суду апеляційної інстанції від 03.04.2024 у цій справі і направити її на новий розгляд до суду першої інстанції. До того ж скаржник просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" про ухвалення додаткового рішення та про стягнення на його користь з ТОВ "Скай Лайф Компані" витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю. Підставами касаційного оскарження визначило пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

30. На переконання скаржника, суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а саме:

- частини третьої статті 92 та 232 ЦК України, оскільки вважає помилковим висновок судів про наявність факту зловмисної домовленості відповідача з колишнім головою правління ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" ОСОБА_4. і перевищення ним повноважень при укладенні договорів поруки, наполягає на ухваленні судами рішень без урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.09.2020 у справі № 912/2771/19, від 18.07.2018 у справі № 357/6663/16 та від 19.01.2022 у справі № 911/841/20, про те, що при укладенні договорів поруки неможливе одночасне існування поряд одне з одним зловмисної домовленості та перевищення повноважень, позаяк ці два явища є взаємовиключними;

- статей 73, 77 та 79 ГПК України, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, зокрема, як на доказ наявності неприйнятних негативних наслідків вони посилалися лише на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 910/8244/23, у якій зроблено висновок про настання негативних наслідків у вигляді неспроможності сплати обов`язкових податків і зборів, заробітної плати працівникам, що призвело фактично до банкрутства позивача. Утім ця постанова є недопустимим доказом у контексті справи, яка переглядається, оскільки предметом спору у справі № 910/8244/23 був договір оренди. Стверджує, що суди помилково застосували частину четверту статті 75 ГПК України, оскільки рішення у справі № 910/8244/23 не може мати преюдиційний характер у справі, яка переглядається (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України). Вважає, що суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 щодо необхідності застосування категорії стандартів доказування та принципу змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи;

- статей 70 та 72 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки вважає, що суди помилково називають дванадцять різних договорів поруки одним значним правочином, так як сума жодного правочину не перевищувала 10 % вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності і ці правочини не є значними у розумінні цих норм права. Тому стверджує, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 910/13639/21, від 04.12.2019 у справі № 295/12197/13 та Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 910/29382/14;

- статей 203 та 215 ЦК України, частини першої статті 2 та частин першої, другої статті 5 ГПК України, оскільки вважає, що суди мали відмовити у позові унаслідок обрання позивачем неефективного способу захисту, так як він разом з позовною вимогою про визнання недійсними договорів поруки не заявив вимоги про застосування наслідків недійсності таких правочинів і суди не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, про те, що звернення особи з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного правочину без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину є самостійною підставою для відмови в позові у зв`язку з неефективним способом захисту своїх прав;

- пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, оскільки вважає, що суди помилково не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 18.11.2021 у справі № 907/12/19 та від 15.12.2021 у справі № 918/303/21, про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення; доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці); в основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності; поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

31. Узагальнено доводи відповідача зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, оскільки він вважає, що оспорювані договори були спрямовані на фінансову підтримку ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект", з яким не розрахувались орендарі, вважає, що вони укладені з дотриманням принципу належного виконання зобов`язання, реального виконання, справедливості, добросовісності та розумності, а також принципу свободи договору.

32. Оскаржуючи додаткову постанову, скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції частин четвертої та п`ятої статті 126 ГПК України, оскільки він, не зменшивши до обґрунтованого розміру витрат на правову допомогу, не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, щодо пропорційності та співмірності.

33. У поясненнях, надісланих до суду 23.07.2024, скаржник підтримав доводи касаційної скарги.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

34. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові - рішення без змін, аргументуючи таким.

35. Не погодився із скаржником про ухвалення оскаржуваних рішень без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.09.2020 у справі № 912/2771/19, від 18.07.2018 у справі № 357/6663/16, від 19.01.2022 у справі № 911/841/20 щодо застосування частини третьої статей 92 та 232 ЦК України, звертаючи увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду, висновки якої є пріоритетними над висновками об`єднаної палати та колегії суддів, у постанові від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 виснувала про можливість одночасного застосування цих норм. До того ж звернув увагу, що суди взагалі не застосовували положень частини першої статті 232 ЦК України, про неправильне застосування якої наполягає скаржник.

36. Оскільки встановлення обставин щодо неможливості виконання зобов`язань ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" за оспорюваними договорами входить у предмет доказування у справі про визнання таких договорів недійсними, то позивач вважає, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 910/8244/23, яка набрала законної сили, є належним доказом у справі. Наголошує на тому, що скаржник свідомо прагне "втягнути" суд касаційної інстанції у переоцінку доказів.

37. Стверджує, що станом на 31.12.2021 вартість активів ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" склала 7 086 400 грн, а 25 % від цієї суми складає 1 771 600 грн, що потребувало згоди загальних зборів на укладення правочинів вище цієї суми, і такі ж самі положення містяться у пунктах 7.2 та 8.4.16 статуту позивача. Натомість сукупна вартість оспорюваних договорів перевищує допустиму статутом і статтею 70 Закону України "Про акціонерні товариства" межу на укладення правочинів без згоди загальних зборів. Як додаткове підтвердження навмисного поділу дебіторської заборгованості на дванадцять окремих зобов`язань і визнання цього факту відповідачем посилається на одночасне пред`явлення права вимоги ТОВ "Скай Лайф Компані" за всіма договорами поруки до ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" на загальну суму 2 622 568,55 грн.

38. Заперечив проти доводів скаржника, який посилався на обрання позивачем неефективного способу захисту і в цьому контексті стверджував про не врахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21. Позивач звернув увагу на те, що Верховний Суд у цій постанові зробив висновки у спорі про недійсність договорів повністю або частково виконаних, тоді як у цій справі оспорювані договори поруки не виконані ані повністю, ані частково, і застосування наслідків їх недійсності не мають жодного сенсу. До того ж у справі № 905/77/21 було визнання недійсними рішень тендерного комітету і договору на виконання робіт, де, на відміну від справи, що розглядається, можливо застосувати реституцію і стягнути кошти на користь держави.

39. Наголосив на тому, що колишній голова правління позивача поручився за виконання зобов`язань боржників-орендарів, які характеризувалися як недобросовісні контрагенти і не платили ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" плату за оренду, тобто позивач не став гарантом виконання майбутніх вимог до боржників, а автоматично став боржником за договорами оренди, що свідчить про відсутність економічного інтересу у позивача в укладанні оспорюваних договорів.

40. Крім того, повністю погодився з аргументами апеляційного господарського суду при прийнятті додаткової постанови.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

41. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій прийнято постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

42. Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

43. Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

44. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

45. Вважаючи помилковим висновок судів про наявність факту зловмисної домовленості відповідача з колишнім головою правління ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" ОСОБА_4. і перевищення ним повноважень при укладенні договорів поруки, скаржник посилається на неправильне застосування судами частини третьої статті 92 та 232 ЦК України та наполягає на ухваленні судових рішень без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.09.2020 у справі № 912/2771/19, від 18.07.2018 у справі № 357/6663/16 та від 19.01.2022 у справі № 911/841/20, про те, що при укладенні договорів поруки неможливе одночасне існування поряд одне з одним зловмисної домовленості та перевищення повноважень, позаяк ці два явища є взаємовиключними.

46. У цьому контексті слід погодитися із викладеними позивачем у відзиві на касаційну скаргу запереченнями стосовно неподібності правовідносин у наведеній скаржником справах як обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зі справою, що розглядається, з огляду на таке .

47. Так, у справі № 912/2771/19 вирішувався спір про визнання недійсним на підставі частини першої статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини першої статті 215, статті 232 ЦК України з моменту укладення договору проведення сільськогосподарських робіт, направлених на виконання дій з вирощування сільськогосподарської продукції, як такого, що суперечив вимогам статей 316, 317, 319 ЦК України, статей 125, 126 Земельного кодексу України та статей 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив, у тому числі з того, що представником не може вважатись орган юридичної особи, у тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи - представництво у такому разі визначається за правилами глави 17 ЦК України. Тому директор товариства, який підписав оспорюваний договір, не є представником у розумінні законодавства. Разом з тим Верховний Суд змінив мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції з тих мотивів, що такі висновки суду апеляційної інстанції суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, і директор державного підприємства мав повноваження щодо представництва юридичної особи. Оскільки апеляційний господарський суд відмовив у позові також з підстав не доведення позивачем обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, так як він не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності зловмисної домовленості сторін під час укладення спірного договору, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що відхилені у судових рішеннях місцевого й апеляційного господарських судів, а також додатково перевіряти докази, то Верховний Суд змінив оскаржувану постанову лише в мотивувальній її частині.

48. Разом з тим, в оскаржуваних судових рішеннях не наведено висновків, які би суперечили висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у постанові від 15.09.2020 у справі № 912/2771/19. Адже неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

49. У справі № 357/6663/16 вирішувався спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, який був відчужений дружиною мамі без волі його власника - чоловіка. Позивач наполягав на тому, що відповідач продала автомобіль, переслідуючи власні інтереси, приховала реальну його вартість, діяла не в його інтересах. Суди першої й апеляційної інстанцій, з висновками яких погодився Верховний Суд, відмовили у задоволенні позову, оскільки установили, що позивач добровільно видав довіреність, якою уповноважив свою на той час дружину експлуатувати та розпоряджатися спірним автомобілем, у тому числі продавати його. Він мав усвідомлювати, що наділив дружину правом продажу автомобіля будь-якій особі і на умовах, визначених повіреним на власний розсуд, до того ж ця довіреність позивачем не оспорювалася. Відповідач вчинила оспорюваний правочин, діючи у межах повноважень, наданих їй довіреністю, тоді як неповернення позивачу виручених коштів від продажу автомобіля не є підставою для визнання правочину недійсним.

50. Разом з тим, ця справа і справа, яка розглядається, враховуючи критерій подібності, не є подібними ні за предметом розгляду, ні за підставою та за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли з різних підстав, ні за предметом доказування, ані за фактичними обставинами та доказами, які досліджувалися судами. Оскаржувані судові рішення не суперечить висновкам, викладеним у постанові від 18.07.2018 у справі № 357/6663/16, на яку посилається скаржник.

51. У справі № 911/841/20 оскаржувався договір, укладений з порушенням статей 13, 92, 203, 232, 237, 238 ЦК України та статей 6, 44 ГК України, оскільки директор без необхідного обсягу дієздатності, зловживаючи службовим становищем, у порушення положень статуту, без попереднього погодження із засновником, уклав договір, збільшивши загальну вартість робіт на суму, що становить більше межі, встановленої статутом підприємства. Суди попередніх інстанцій задовольнили цю позовну вимогу, оскільки сума договору перевищує ліміт, установлений статутом підприємства для можливості його укладення директором без погодження із засновником; укладаючи додаткові угоди до договору, директор фактично діяв в інтересах товариства, у якому володів часткою, і всупереч інтересам підприємства, яке мало можливість самостійно виконати такі роботи. Верховний Суд визнав помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що додаткові угоди до договору були укладені з перевищенням повноважень директора підприємства і потребували згоди його засновника. При цьому звернув увагу на те, що обмеження, встановлені статутом підприємства, стосувалися лише двох видів договорів - договору на надання послуг та договору на придбання та реалізацію матеріальних цінностей, тоді як оспорюваний договір є договором підряду. Натомість позиція судів попередніх інстанцій зводилася до того, що у статуті обмежено право директора на укладання будь-яких договорів на суму більше 500 000 грн (купівлі-продажу, виконання робіт, надання послуг). Тому суд касаційної інстанції указав на те, що якщо засновник підприємства мав намір обмежити компетенцію директора на укладення будь-яких договорів на суму більше 500 000 грн, то він мав можливість це прямо та недвозначно вказати у статуті замість виокремлення двох видів договорів (надання послуг, купівлі-продажу матеріальних цінностей).

52. З приводу того, що зміст правочину (у частині додаткових угод) не відповідав справжньому волевиявленню підприємства, а був спрямований на задоволення інтересів директора, який фактично діяв в інтересах іншого товариства, Верховний Суд звернув увагу, що правочини із заінтересованістю (укладені за наявності конфлікту інтересів) не заборонені чинним законодавством. Суди не встановили, чи відомо було засновнику підприємства про наявність конфлікту інтересів щодо спірного договору та додаткових угод. Якщо про такий конфлікт інтересів було невідомо засновнику підприємства, то товариство не позбавлено права доводити, що правочин вчинено на стандартних ринкових умовах і ним не було завдано шкоди підприємству. Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що один лише факт існування конфлікту інтересів, якщо він був розкритий належним чином (був відомий засновнику підприємства), не свідчить про наявність зловмисної домовленості директора з товариством. З посиланням на статтю 232 ЦК України суди дійшли висновку про існування зловмисної домовленості директора з товариством, але не встановили, у чому полягала зловмисна домовленість, не встановили, чи взагалі виконувалися роботи, передбачені договором. Верховний Суд звернув увагу судів на те, що незначні недоліки у документації не є підставою вважати, що роботи не були виконані. У підсумку висновки судів попередніх інстанцій щодо існування зловмисної домовленості директора з товариством, недійсності додаткових угод та стягнення з останнього коштів, сплачених на виконання цих угод, Верховний Суд визнав необґрунтованими та передчасними. Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції передав на вирішення судів попередніх інстанцій питання: чи були виконані роботи, передбачені договором та додатковими угодами до нього; ким були виконанні такі роботи - підприємством, товариством чи третіми особами; чи знав засновник підприємства про участь директора у товаристві (обізнаність про наявність конфлікту інтересів при вчиненні договору та додаткових угод); у чому саме полягала зловмисна домовленість директора з товариством; які збитки були завдані підприємству укладеним договором.

53. Тому відсутні підстави вважати, що висновки Верховного Суду у цих справах зроблені з урахуванням однакових фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається. Адже у силу пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України оскарження судових рішень унаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права можливо лише у випадку їх застосування без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові саме у подібних правовідносинах. До того ж, як правильно звернув увагу позивач, суди взагалі не застосовували статтю 232 ЦК України, про яку стверджує скаржник у касаційній скарзі.

54. Скаржник також наполягає на ухваленні судових рішень без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 910/13639/21, від 04.12.2019 у справі № 295/12197/13 та Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 910/29382/14, щодо застосування статей 70 та 72 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки вважає, що суди помилково називають дванадцять різних договорів поруки одним значним правочином, так як сума жодного правочину не перевищувала 10 % вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності і ці правочини не є значними у розумінні цих норм права.

55. У справі № 910/13639/21 оскаржувалася викладена у листах одностороння відмова генерального директора від продовження договору оренди, оскільки позивач і третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, вважали, що ці односторонні правочини вчинені без погодження з учасниками товариства, зокрема товариства, яке володіє 50 % статутного капіталу позивача та яке наділено правами на вирішення питання щодо нежитлового приміщення. Суди першої й апеляційної інстанцій, з висновками яких погодився Верховний Суд, відмовили у позові на тій підставі, що генеральний директор товариства відповідно до визначеного у статуті обсягу повноважень мав такі повноваження для підписання цих односторонніх правочинів у вигляді листів. До того ж суди установили обставини схвалення цих правочинів, учинених від імені товариства генеральним директором.

56. У справі № 295/12197/13 товариство оскаржувало укладений ним з фізичною особою договір поруки на тій підставі, що директор цього товариства не мав права укладати оспорюваний договір та діяв з перевищенням своїх повноважень. Цим договором поруки забезпечувалося виконання укладеного між двома фізичними особами договору позики. Оспорюваний договір перевищував розмір статутного фонду товариства і рішень про надання згоди на його укладення збори товариства не приймали. Суди першої й апеляційної інстанцій, з висновками яких погодився Верховний Суд, відмовили у позові на тій підставі, що оспорюваний договір поруки підписаний з боку товариства директором, якому на підставі рішення одноосібного засновника цього товариства надано повноваження бути поручителем фізичної особи і підписати цей договір поруки.

57. У справі № 910/29382/14 предметом спору також був договір поруки, який оскаржувався товариством з підстав укладання його керівником з перевищенням повноважень і без необхідного обсягу дієздатності. За наслідком перегляду судових рішень судів попередніх інстанцій Верховний Суд України прийняв постанову, якою відмовив скаржнику у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України, якою залишено у силі рішення місцевого господарського суду про відмову у позові. Підставою для відмови було те, що спірний договір поруки не є значним правочином у розумінні Закону України "Про акціонерні товариства" і не передбачає відчуження майна, робіт, послуг поручителя, а відтак на його укладення не потрібне рішення загальних зборів акціонерів. Суди першої та касаційної інстанції установили наявність повноважень у керівника на вчинення від імені позивача оспорюваного правочину. До того ж мали місце обставини схвалення загальними зборами акціонерів позивача цього правочину.

58. На противагу обставинам цих справ, у справі, що розглядається, відсутнє схвалення оспорюваних правочинів позивачем (рішенням позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" від 13.03.2023, оформлених відповідним протоколом від 17.03.2023, відмовлено у схваленні договорів поруки); має місце обставина перевищення колишнім головою правління ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" своїх повноважень, оскільки сукупна вартість оспорюваних договорів перевищувала встановлену статтею 70 Закону України "Про акціонерні товариства" і статутом ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" допустиму межу (договори поруки ідентичні за змістом та укладені між тими самими сторонами, різняться лише сумою заборгованості боржників, за яку поручилося товариство, тобто ці договори поділені з метою уникнення від передбаченого Законом України "Про акціонерні товариства" порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину); установлений судами попередніх інстанцій умисел у діях колишнього голови правління ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" ОСОБА_4., що призвело до завдання шкоди позивачеві.

59. Утім, скаржник фактично намагається довести, що суди неправильно встановили обставини у справі, яка розглядається, на підставі здійсненої ними оцінки доказів у їх сукупності та спонукає Верховний Суд до їх переоцінки, тоді як установлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів віднесені до компетенції судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

60. Справи, визначені скаржником, і ця справа, враховуючи критерій подібності, не є подібними у тому числі за фактичними обставинами та доказами, які досліджувалися судами. Оскаржувані судові рішення не суперечить висновкам, викладеним у постановах, на які посилається скаржник.

61. До того ж підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

62. У справі № 905/77/21 предметом позову були вимоги про визнання недійсними рішень тендерного комітету і договору про закупівлю. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у позові, змінивши лише мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень. Суд касаційної інстанції виснував, що: "саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, та визнання недійсним укладеного за наслідками торгів договору про закупівлю без одночасного стягнення коштів на користь держави в особі Держаудитслужби України чи Служби автодоріг у Донецькій області, не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраних Прокурором способів захисту та наявність підстав для відмови в позові з мотивів, викладених в цій постанові". Тобто уточнив висновок в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним.

63. Аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами статей 203, 215 ЦК України та порушення частини першої статті 2 та частин першої-другої статті 5 ГПК України, оскільки він вважає, що суди мали відмовити у позові унаслідок обрання позивачем неефективного способу захисту, позаяк позивач разом з позовною вимогою про визнання недійсними договорів поруки не заявив вимоги про застосування наслідків недійсності таких правочинів, і його посилання на не врахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, не знайшли підтвердження, оскільки у справі, що розглядається, оскаржувані договори не виконувалися і відповідно заявлення позивачем двосторонньої реституції не відбулося.

64. У касаційній скарзі скаржник також посилається на порушення судами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України щодо визначення добросовісності та наводить низку висновків Верховного Суду стосовно неврахування цієї норми, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 18.11.2021 у справі № 907/12/19 та від 15.12.2021 у справі № 918/303/21.

65. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

66. Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

67. Висновки стосовно застосування пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України мають загальний характер і підлягають дотриманню господарськими судами у всіх без винятку справах незалежно від предмета і підстав позову. Натомість неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

68. Тому відсутні підстави вважати, що висновки, зроблені Верховним Судом у наведених скаржником справах, зроблені з урахуванням однакових фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

69. Крім того, доводи скаржника стосовно недобросовісності позивача, який, не оскаржуючи договори відступлення прав вимоги, оскаржив договори поруки, не беруться до уваги, оскільки принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів.

70. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України

71. На пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник також просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд, звертаючи увагу на те, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

72. Посилається на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 910/8244/23, у якій зроблено висновок про настання негативних наслідків у вигляді неспроможності сплати обов`язкових податків та зборів, заробітної плати працівникам, що призвело фактично до банкрутства позивача, яку вважає недопустимим доказом, оскільки предметом спору у справі № 910/8244/23 був договір оренди від 12.12.2022 № 534, укладений між позивачем та іншою особою, а не договори поруки.

73. На переконання скаржника, суди не мали правових підстав робити висновки про настання несприятливих негативних наслідків унаслідок укладення договорів поруки, посилаючись на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 910/8244/23.

74. У цьому контексті наполягає на тому, що суди порушили приписи статей 73, 75, 77, 79 ГПК України, оскільки встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, вважає названу постанову такою, що не має преюдиційного характеру, наполягає на неврахуванні судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, щодо необхідності застосування категорії стандартів доказування та принципу змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи.

75. Разом з тим, із цими доводами ТОВ "Скай Лайф Компані" погодитися не можна з таких підстав.

76. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (постанови Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17).

77. Положення статей 73, 75, 77, 79 ГПК України містять визначення доказів, підстави звільнення від доказування, допустимості та вірогідності доказів.

78. Зокрема, стаття 77 цього ж Кодексу передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

79. У спірних правовідносинах ТОВ "Скай Лайф Компані" неправильно ототожнює постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 910/8244/23 як недопустимий доказ, оскільки його твердження щодо зробленого у цій постанові висновку про настання негативних наслідків у вигляді неспроможності сплати обов`язкових податків та зборів, заробітної плати працівникам, що призвело фактично до банкрутства позивача, не є підставою вважати такий доказ недопустимим з огляду на пункт 86 цієї постанови.

80. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

81. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

82. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

83. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, а також враховуючи надання ними оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі з мотивуванням відхилення або врахування кожного доказу, колегія суддів не вбачає підстав порушення зазначених скаржником норм процесуального права. При цьому у наведених скаржником у касаційній скарзі постановах суду касаційної інстанції (від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17) ці ним норми права застосовувалися з урахуванням встановлених обставин справи в кожному конкретному випадку. До того ж, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суд може дійти різних висновків за результатами вирішення спору в залежності від встановлених ним обставин справи, поданих сторонами та оцінених судом доказів, залежно від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.

84. Оскільки під час розгляду цієї справи господарські суди попередніх інстанцій оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшли висновку про доведення позивачем вимог щодо визнання спірних договорів недійсними, то Верховний Суд у силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що відхилені у судових рішеннях місцевого й апеляційного господарських судів, а також додатково перевіряти докази.

Щодо оскарження додаткової постанови

85. Як зазначалося раніше, 24.04.2024 Північний апеляційний господарський суд прийняв додаткову постанову, частково задовольнивши заяву ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" про стягнення з ТОВ "Скай Лайф Компані" витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги останнього у сумі 30 000 грн. Суд апеляційної інстанції врахував, що відповідач заперечував проти задоволення заяви позивача про стягнення на його користь 39 000 грн витрат на професійну правничу допомогу і просив відмовити повністю, тоді як суд з урахуванням цих заперечень частково задовольнив заяву і зменшив їх розмір до 30 000 грн.

86. Як установив апеляційний господарський суд, правнича допомога, надана позивачеві у суді апеляційної інстанції, полягала виключно у підготовці відзиву на апеляційну скаргу разом з додатками, формуванні поштового відправлення із описом вкладення до цінного листа і направлення його засобами поштового зв`язку відповідачу і суду. Вартість цих послуг заявник оцінив у 35 000 грн, а за участь представника у судовому засіданні - 4 000 грн. Зменшивши заявлений позивачем розмір цих витрат, суд погодився із наведеними відповідачем аргументами стосовно неповного доведення позивачем надання правових послуг на зазначену в акті суму, їх співмірності, фактичності та неминучості їх надання. Крім того, звернув увагу на те, що послуга по підготовці додатків до відзиву на апеляційну скаргу, формування поштових відправлень, заповнення описів вкладення у цінний лист і направлення його засобами поштового зв`язку учасникам справи та до суду поглинається підготовкою відзиву на апеляційну скаргу. До того ж така послуга як направлення документів не потребує спеціальних знань у галузі права та не може бути віднесена до жодного з видів правничої допомоги, передбаченої статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

87. Оскаржуючи додаткову постанову, скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції частин четвертої та п`ятої статті 126 ГПК України, оскільки він, не зменшивши до обґрунтованого розміру витрат на правову допомогу, не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, щодо пропорційності та співмірності.

88. Він звернув увагу на те, що відзив позивача на апеляційну скаргу фактично дублював тези та обґрунтування позову, а тому час, витрачений на надання правової допомоги для підготовки відзиву на апеляційну скаргу, не був значним. Наполягає на тому, що заявлений розмір вартості про надання правової допомоги завищений, оскільки справа не є складною, не вимагає дослідження великої кількості складних документів, складних обчислень, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складеного процесуального документу (відзив на апеляційну скаргу) не є значним, тобто реальні та необхідні витрати адвоката на професійну допомогу у цій справі в суді апеляційної інстанції не потребують ні значного часу, ні значних зусиль, такі витрати не відповідають середньоринковій сумі оплати за такі ж самі послуги іншими адвокатами регіону. Відвідування представником позивача судового засідання в суді апеляційної інстанції не мало значної тривалості і складності, адже позиції сторін вже були сформовані і викладені у поданих процесуальних документах, а тому заявлену представником позивача вартість за участь у судових засіданнях також вважає завищеною.

89. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

90. Принцип пропорційності є загальним, універсальним принципом права, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей.

91. Обґрунтованість і співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати з урахуванням частини третьої статті 13 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

92. Отже, процесуальними нормами передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33 - 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

93. Як убачається зі змісту оскаржуваної додаткової постанови, суд апеляційної інстанції встановив, що ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" надало суду документальне підтвердження надання правової допомоги. З урахуванням встановленого та зважаючи на предмет і підстави позовних вимог, у тому числі заперечення ТОВ "Скай Лайф Компані", а також, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, враховуючи наданий адвокатом обсяг послуг, суд зробив висновок про те, що з урахуванням обставин саме цієї справи критерію розумності розміру підлягають витрати ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" з оплати правової допомоги у сумі 30 000 грн.

94. Проаналізувавши вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зміст оскаржуваного судового рішення, а також доводи скаржника, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу повністю надав оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, зокрема і клопотанню ТОВ "Скай Лайф Компані" про необґрунтованість таких витрат. Суд апеляційної інстанції не порушив процесуального законодавства, зокрема положень статей 2, 13, 74, 86, частин третьої, четвертої-п`ятої статті 126, частин п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України, якими визначено порядок оцінки доказів, якими підтверджується розмір витрат на правничу допомогу адвоката.

95. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

96. Разом з тим, доводи касаційної скарги ТОВ "Скай Лайф Компані" містять лише декларативні посилання на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування положень частин четвертої та п`ятої статті 126 ГПК України у наведених ним постановах, однак не містять обґрунтування, у чому саме полягає невідповідність висновків суду апеляційної інстанції висновкам Верховного Суду у зазначених скаржником справах.

97. Отже, посилання скаржника на неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких визначений у пунктах 42, 101 цієї постанови, не знайшли підтвердження під час касаційного перегляду справи. Тому наведена скаржником підстава касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції також не підтвердилася під час касаційного провадження.

98. З огляду на викладене вище колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для скасування оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції з мотивів, наведених ТОВ "Скай Лайф Компані" у касаційній скарзі.

99. Ураховуючи характер правовідносин сторін у цій справі і доводи касаційної скарги, які могли вплинути на їх правову кваліфікацію у світлі застосування судами норм права, така міра обґрунтування цієї постанови є достатньою, щоб продемонструвати сторонам, що вони почуті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

100. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

101. Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 308 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

102. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

103. Зважаючи на викладене, касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Скай Лайф Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у цій справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, слід закрити, а в іншій частині касаційну скаргу цього товариства слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

104. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі № 910/11597/23 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець