Рішення

від 29.04.2024 по справі 911/80/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/80/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Керівника Генічеської окружної прокуратури Херсонської області (75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Миру, буд. 48; місце дислокації: 54000, м. Миколаїв, вул. Інженерна, буд. 6) в інтересах держави в особі:

Південного офісу Держаудитслужби (65012, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83, код: 40477150)

Генічеської міської ради (75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Міська, буд. 8, код: 35248359)

Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області (75500, Херсонська область, Херсонський район, с. Музиківка, вул. 40 років Перемоги, буд. 33, код: 44880100)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-Штукатур» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Черкаська, будинок 26, код: 42005671)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Комунальне підприємство «Азовкомунсервіс» (75500, Херсонська обл., Генічеський р-н, місто Генічеськ, вулиця Гоголя, будинок 196В, код: 32368086)

про стягнення 116828,20 гривень,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області 04.01.2024 надійшла позовна заява Керівника Генічеської окружної прокуратури Херсонської області (надалі прокуратура) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (надалі позивач-1/Держаудитслужба) та Генічеської міської ради Херсонської області в особі Начальника Генічеської міської військової адміністрації про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-Штукатур» (попереднє найменування ТОВ «Фест Моушен Груп») (надалі відповідач/Товариство) надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 116828,20 гривень.

Звертаючись до суду із розглядуваним позовом прокурор вказує, що 11.02.2019 між Комунальним підприємством «Азовкомунсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП-Штукатур» укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 5, до якого в подальшому додатковими угодами від 18.02.2019 №№ 1, 2 та від 02.05.2019 № 3 внесено зміни до ціни договору, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару. Прокурор вказує, що укладені в межах договору додаткові угоди від 18.02.2019 №№ 1, 2 та від 02.05.2019 № 3 в силу положень ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» є нікчемними, оскільки укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на час укладення додаткових угод). Відтак, за доводами прокурора, на підставі додаткових угод №№ 1-3 безпідставно та надлишково сплачено бюджетних коштів на загальну суму 116828,20 гривень, які прокурор просить суд стягнути з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області 12.01.2024 у справі № 911/80/24 позовну заяву Керівника Генічеської окружної прокуратури Херсонської області залишено без руху та запропоновано прокурору усунути виявлені недоліки позовної заяви протягом 10-ти днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання до суду: доказів реєстрації Генічеської окружної прокуратури Херсонської області електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі); інформації щодо вірного ідентифікаційного коду належного Генічеській міській раді Херсонської області; письмових пояснень щодо визначеного прокурором складом сторін у справі.

На адресу суду 23.01.2024 від прокуратури, у встановлений судом строк, надійшла заява про усунення виявлених судом недоліків позовної заяви. До заяви про усунення недоліків позовної заяви, прокурор долучив уточнену редакцію позовної заяви, згідно якої прокурором визначено органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме 1) Південного офісу Держаудитслужби; 2) Генічеської міської ради (надалі позивач-2/Рада); 3) Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області (надалі позивач-3/Адміністрація).

Ухвалою суду від 24.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Комунальне підприємство «Азовкомунсервіс» (надалі третя особа/Підприємство).

На адресу суду 03.04.2024 надійшла заява прокурора про зміну правових підстав позовної заяви, згідно якої прокурор просив задовольнити позовні вимоги з підстав визначених ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач, що належним чином повідомлявся про розгляд справи (поштове повідомлення повернулося із відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання») відзиву на позову заяву не надав, з огляду на що суд розглядав справу за наявними у ній матеріалами наданими прокурором.

Факти та обставини, встановлені судом.

Відповідно до протоколу розгляду тендерних пропозицій від 28.01.2019 відповідача визначено переможцем відкритих торгів на закупівлю № UA-2019-01-11-000414-а, ініційованого Підприємством предметом якої був неетильований бензин та дизельне паливо.

Між Підприємством (Замовник) та відповідачем (Виконавець) 11.02.2019 укладено договір № 5 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі договір), предметом якого є нафтопродукти: неетилований бензин (А-92) та дизельне паливо (далі - товар), що зазначено у п. 1.1 договору.

Відповідно до п. 3.1. ціна договору становить 599750,00 гривень, обсяг постачання неетильованого бензину А-92 становить 9500 літрів - 23,99 гривень/літр з ПДВ на загальну суму 227905,00 гривень з ПДВ та ДП 15500 літрів - 23,99 гривень/літр з ПДВ на загальну суму 371845,00 гривень з ПДВ.

Пунктом 3.5.1. договору передбачено, що зміна ціни за одиницю товару можлива не більш як на 10% у разі коливання ціни даного товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі та за наявності довідки, яка буде підтверджувати дане коливання.

Згідно з п. 5.2. договору товар вважається поставленим Виконавцем і прийнятим Замовником згідно накладної.

Відповідно до п. 10.1. договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2019.

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, якими внесено зміни до договору, які є невід?ємною частиною договору.

Зокрема, згідно із додатковою угодою № l від 18.02.2019 пункт 3.1. договору викладено в новій редакції, за яким ціна договору становить 599999,94 гривень. Також додано пункт 1.3. за яким товар передається у кількості та за ціною зазначеною у специфікації: ціна за бензин А-92 - 26,34 гривень/літр з ПДВ, ціна за дизельне паливо - 26,34 гривень/літр з ПДВ.

Згідно із додатковою угодою № 2 від 18.02.2019 пункт 1.3. договору викладено в новій редакції, за якою товар передається у кількості та за ціною зазначеною у специфікації: ціна за бензин А-92 - 28,56 гривень/літр з ПДВ, ціна за дизельне паливо - 28,56 гривень/літр з ПДВ.

Згідно із додатковою угодою № 3 від 02.05.2019 пункт 1.3. договору викладено в новій редакції, за якою товар передається у кількості та за ціною зазначеною у специфікації: ціна за бензин А-92 - 30,48 гривень/літр з ПДВ, ціна за дизельне паливо - 30,72 гривень/літр з ПДВ.

Тобто, додатковими угодами до договору № 1 від 18.02.2019, № 2 від 18.02.2019, № 3 від 02.05.2019, внесені зміни щодо збільшення вартості ціни бензину А-92 та дизельного палива за одиницю товару, а саме: додатковою угодою № 1 з 23,99 гривень до 26,34 гривень за 1 літр (на 9,79%); додатковою угодою № 2 до 28,56 гривень за 1 літр (ще на 8,43%); додатковою угодою № 3 до 30,48 гривень (бензин А-92) та 30,72 гривень (ДП) за 1 літр (на 6,72% щодо бензину А-92 та 7,56 % щодо ДП).

Загалом по відношенню до первісної ціни за договором ціну за 1 літр підвищено на 27,01 % щодо бензину та на 28,05 % щодо дизельного палива.

Підставою для укладання додаткової угоди № 1 від 18.02.2019 стало звернення відповідача до КП «Азовкомунсервіс» із листом № 08/02 від 12.02.2019 про ініціювання питання про збільшення ціни до 26,34 гривень за 1 літр бензину А-92 та дизельного палива.

Обґрунтуванням зростання цін для сторін став висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-4453 від 01.02.2019 про середньоринкову вартість бензину А-92 та дизельного палива в мережах заправок «ОККО», «ABIAC» та «AMIC» станом на 01.02.2019.

Підставою для укладення додаткової угоди № 2 від 18.02.2019 був висновок Запорізької торгово-промислової палати № OИ-4454 від 26.02.2019 про середньоринкову вартість бензину А-92 та дизельного палива в мережах заправок «WOG», «ОККО» та «ABIAC» станом на 26.02.2019. Прокурор звернуся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача безпідставно отримані та надлишково сплачені бюджетні кошти на загальну суму 116828,20 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що станом на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови, предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Прокурор вважає, що додаткові угоди від 18.02.2019 №№ 1, 2 та від 02.05.2019 № 3 укладені без належного документального обґрунтування зростання ціни визначених у договорі товарів, документи, які б підтверджували коливання ціни товару на ринку відсутні. А ті відомості, що було використано сторонами з метою обґрунтування доцільності внесення змін до договору наявного коливання не підтверджують, достатньою підставою для зміни умов договору бути не могли, а тому в силу положень ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» додаткові угоди є недійсними внаслідок їх нікчемності, оскільки укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону «Про публічні закупівлі» (тут та надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відтак, бюджетні грошові кошти, що були сплачені внаслідок укладання додаткових угод №№ 1-3 були сплачені безпідставно та надлишково та підлягають стягненню з відповідача за правилами ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, отже суд приймає рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Держаудитслужби, Ради та Адміністрації.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Отже відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновків про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись з розглядуваним позовом до суду прокурор зазначив, що Південним офісом Держаудитслужби, як органом уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів до усунення виявлених порушень в межах своїх повноважень, в т.ч. шляхом звернення до суду.

Окрім іншого, прокурор вказує, що засновником КП «Азовкомунсервіс» та власником його майна є Генічеська територіальна громада Генічеського району Херсонської області в особі Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації, які фінансують і контролюють діяльність цього комунального підприємства, а також зобов`язані контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання коштів бюджету, а тому Генічеська міська рада та Генічеська міська військова адміністрація є особами, уповноваженими на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належними позивачами у справі.

З матеріалів справи вбачається, що зверненню прокурора з розглядуваним позовом передувало відповідне листування з Держаудитслужбою та Радою, з якого вбачається, що компетентні органи були обізнані з фактом наявності необхідності захисту порушених інтересів держави, проте не здійснили самостійний захист цих інтересів в суді, що свідчить про їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Враховуючи, що відповідне обґрунтування підставності здійснення представництва інтересів держави прокурором визначено в позові, яке судом визнано достатнім, та яке цілком узгоджується із вимогами, що ставляться до питань представництва прокурором інтересів держави, суд виходить із того, що звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Держаудитслужби, Ради та Адміністрації відповідає приписам ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо суті спірних правовідносин.

Щодо нікчемності додаткових угод.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.

Відповідно до частини 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

За змістом частин першої-третьої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до протоколу розгляду тендерних пропозицій від 28.01.2019 відповідача визначено переможцем відкритих торгів на закупівлю № UA-2019-01-11-000414-а, ініційованого Підприємством, предметом якої був неетильований бензин та дизельне паливо.

Між Підприємством (Замовник) та відповідачем (Виконавець) 11.02.2019 укладено договір № 5 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі договір), предметом якого є нафтопродукти: неетилований бензин (А-92) та дизельне паливо (далі - товар), що зазначено у п. 1.1 договору.

Відповідно до п. 3.1. ціна договору становить 599750,00 гривень, обсяг постачання неетильованого бензину А-92 становить 9500 л. - 23,99 гривень/л. з ПДВ на загальну суму 227905,00 гривень з ПДВ та ДП 15500 л. - 23,99 гривень/л. з ПДВ на загальну суму 371845,00 гривень з ПДВ.

Пунктом 3.5.1. договору передбачено, що зміна ціни за одиницю товару можлива не більш як на 10% у разі коливання ціни даного товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі та за наявності довідки, яка буде підтверджувати дане коливання.

При цьому, судом встановлено, що станом на момент підписання договору про закупівлю сторонами погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг).

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» від 07.04.2015 № 3302-05/11398-07 внесення змін до договору про закупівлю в залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. У залежності від коливання ціни товару на ринку, сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких не може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.

Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Незважаючи на те, що Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідної зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Також у роз`ясненні Міністерства економічного розвитку торгівлі України № 3302-06/34307-06 від 27.10.2016 зазначено аналогічну правову позицію, а саме те, що внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Також, Мінекономіки вказує, що внесення змін до договору про закупівлю у випадках, які передбачені Законом та умовами такого договору, має бути обґрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений у договорі про закупівлю. Оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, яка відповідно до пп. 19 п. 4 «Положення про Державну службу статистики України», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.09.2014 № 481 проводить моніторинг та задовольняє потреби користувачів у статистичній інформації; Торгово-промислову палату України, яка відповідно до ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації; товарні біржі, відповідно до Закону України «Про товарні біржі».

Враховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Аналогічна позиція щодо необхідності документального підтвердження коливання ціни товару на ринку, при внесенні змін до договору закупівлі в частині збільшення ціни за одиницю товару, викладена в постановах Верховного Суду України від 12.09.2019 справа № 915/1868/18, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Верховний Суд у постанові від 02.12.2020 у справі № 913/368/19 вказав, що незважаючи на те, що Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Разом з тим, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18.

Згідно з додатковою угодою № l від 18.02.2019 пункт 3.1. договору викладено в новій редакції, за яким ціна договору становить 599999,94 гривень. Також додано пункт 1.3. за яким товар передається у кількості та за ціною зазначеною у специфікації: ціна за бензин А-92 - 26,34 гривень/літр з ПДВ, ціна за дизельне паливо - 26,34 гривень/літр з ПДВ.

Згідно з додатковою угодою № 2 від 18.02.2019 пункт 1.3. договору викладено в новій редакції, за якою товар передається у кількості та за ціною зазначеною у специфікації: ціна за бензин А-92 - 28,56 гривень/літр з ПДВ, ціна за дизельне паливо - 28,56 гривень/літр з ПДВ.

Згідно з додатковою угодою № 3 від 02.05.2019 пункт 1.3. договору викладено в новій редакції, за якою товар передається у кількості та за ціною зазначеною у специфікації: ціна за бензин А-92 - 30,48 гривень/літр з ПДВ, ціна за дизельне паливо - 30,72 гривень/літр з ПДВ.

Тобто, додатковими угодами до договору № 1 від 18.02.2019, № 2 від 18.02.2019, № 3 від 02.05.2019, внесені зміни щодо збільшення вартості ціни бензину А-92 та дизельного палива за одиницю товару, а саме: додатковою угодою № 1 з 23,99 гривень до 26,34 гривень за 1 літр (на 9,79%); додатковою угодою № 2 до 28,56 гривень за 1 літр (ще на 8,43%); додатковою угодою № 3 до 30,48 гривень (бензин А-92) та 30,72 гривень (ДП) за 1 літр (на 6,72% щодо бензину А-92 та 7,56 % щодо ДП).

Загалом по відношенню до первісної ціни за договором ціну за 1 літр підвищено на 27,01% щодо бензину та на 28,05% щодо дизельного палива.

Підставою для укладання додаткової угоди № 1 від 18.02.2019 стало звернення відповідача до КП «Азовкомунсервіс» із листом № 08/02 від 12.02.2019 про ініціювання питання про збільшення ціни до 26,34 гривень за 1 літр бензину А-92 та дизельного палива.

Обґрунтуванням зростання цін для сторін став висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-4453 від 01.02.2019 про середньоринкову вартість бензину А-92 та дизельного палива в мережах заправок «ОККО», «ABIAC» та «AMIC» станом на 01.02.2019.

Водночас вказаний документ не може свідчити про коливання середньоринкових цін з 11.02.2019 до 18.02.2019 (часу укладення договору до укладення додаткової угоди), оскільки у ньому зазначено про середні ціни станом на 01.02.2019, тобто ще до укладення договору, висновок не містить інформацію про коливання ціни, а лише про середню ціну товару та у висновку зазначено ціни лише у трьох мережах заправок, а не середньоринкові. При цьому будь-якого обґрунтування чому ціни саме у цих мережах заправок впливають на необхідність збільшення ціни за договором у листі відповідача не наведено.

Підставою для укладення додаткової угоди № 2 від 18.02.2019 був висновок Запорізької торгово-промислової палати № OИ-4454 від 26.02.2019 про середньоринкову вартість бензину А-92 та дизельного палива в мережах заправок «WOG», «ОККО» та «ABIAC» станом на 26.02.2019.

Вказаний висновок не міг бути підставою для збільшення ціни товару та не може свідчити про коливання середньоринкових цін з 11.02.2019 до 18.02.2019 (часу укладення договору до укладення додаткової угоди), оскільки: (1) на час укладення угоди ще не був виданий та у ньому зазначено рівень цін через 8 днів після укладення угоди; у висновку міститься інформація лише про середньоринкову ціну товару, а не про коливання такої ціни; (2) висновок надано лише щодо ціни у трьох мережах заправок, а не середньоринкової. Будь-якого обґрунтування чому ціни саме у цих мережах заправок впливають на необхідність збільшення ціни за договором постачальником не надано.

Підставою для укладення додаткової угоди № 3 від 02.05.2019 став висновок Запорізької торгово-промислової палати № O-4831 від 02.05.2019 про середньоринкову вартість бензину А-92 та дизельного палива в мережах заправок «WOG», «ОККО», «СОКАР» та «АВІАС» станом на 02.05.2019.

Водночас вказаний документ не може свідчити про коливання середньоринкових цін з 18.02.2019 до 02.05.2019 (з часу укладення додаткової угоди № 2 до укладення додаткової угоди № 3), оскільки: (1) висновок містить інформацію лише про середньоринкову ціну товару, а не про коливання такої ціни; (2) висновок надано лише щодо ціни у чотирьох мережах заправок, а не середньоринкової.

При цьому будь-якого обґрунтування чому ціни саме у цих мережах заправок впливають на необхідність збільшення ціни за договором відповідачем не наведено.

До того ж, експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати має підтверджувати інформацію щодо коливання ціни на товар в межах періоду дії договору, а у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар у її порівнянні з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 02.12.2020 у справі №є913/368/19, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № є 910/17520/21.

Водночас при ініціюванні зміни ціни договору відповідачем надано документи, які не доводять наявності коливання ціни на ринку, не містять жодного обґрунтування причин, через які виконання укладеного договору стало для постачальника невигідним та того, що підвищення ціни було непрогнозованим.

Згідно з вищевказаними експертними висновками Запорізької торгово-промислової палати № OИ-4453, № ОИ-4454 та № ОИ-4831 їх було надано на підставі даних інтернет-сайту: https://index.minfin.com.ua (п. 8 висновків).

Разом з тим, згідно з даними щодо середньої ціни на товари (послуги) у 2019 році, розміщеними на сайті https://index.minfin.com.ua, динаміка вартості бензину А-92 з 11.02.2019 по 18.02.2019 мала тенденцію до зменшення вартості, а з 11.02.2019 до 02.05.2019 збільшилась лише на 1,89 гривень або 6,9%, а саме: 27,39 гривень станом 11.02.2019, 27,38 гривень станом на 18.02.2019, 29,28 гривень станом на 02.05.2019.

Аналогічно динаміка зміни вартості дизельного палива з 11.02.2019 по 18.02.2019 мала тенденцію до зменшення, а з 11.02.2019 до 02.05.2019 збільшилась лише на 1,49 гривень або 5,2%, а саме: 28,39 гривень станом 11.02.2019, 28,35 гривень станом на 18.02.2019, 29,88 гривень станом на 02.05.2019. Вказане також підтверджується інформацією Головного управління статистики у Херсонській області та ДП «Держзовнішінформ».

Тобто підстави для збільшення ціни за одиницю товару передбачені п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме збільшення ціни на ринку на товар, що є предметом закупівлі в межах 10%, при укладенні зазначених додаткових угод № 1, № 2 та № 3 відсутні.

Усі вищевказані документи (листи відповідача, експертні висновки Запорізької торгово-промислової палати) не містять відомостей щодо коливання ціни бензину та дизельного палива, а зазначають абсолютне значення середніх споживчих цін у певних мережах заправок.

При цьому частина з них надано до укладення основного договору.

Відповідно ці документи не можуть бути підставою для врахування сторонами з метою подальшого внесення змін в основний договір щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Фактично внаслідок укладення додаткових угод № 1, 2, 3 ціна за 1 літр бензину А-92 у період з 11.02.2019 по 02.05.2019 збільшена з 23,99 гривень до 30,48 гривень, або на 27,01%, а на дизельне паливо з 23,99 гривень до 30,72 гривень або 28,05%.

З вищезазначеного вбачається, що сторонами було порушено вимоги п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме ціна за 1 літр палива була збільшена більше ніж на 10% порівняно із ціною, що вказана в договорі, а саме: бензин А-92 на 22,8%, бензин А-95 на 27,01%, на дизельне паливо на 28,05%.

У свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 статті 36 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18)). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18). У якості правової підстави позову прокурором у цій справі зазначено порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону «Про публічні закупівлі». У свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю є нікчемним у разі: його укладення з порушенням вимог ч. 4 статті 36 цього Закону.

З огляду на викладене, суд вважає доведеними та обґрунтованими твердження прокурора про недійсність додаткових угод № 1, 2 від 18.02.2019 та № 3 від 02.05.2019 внаслідок їх нікчемності.

Щодо позовних вимог про стягнення безпідставно сплачених та безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів.

Так, прокурор вимагає стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 116828,20 гривень, що є надміру сплаченими на користь відповідача, обґрунтовуючи зазначені позовні вимоги посиланням на недійсність додаткових угод №№ 1, 2, 3, вказуючи правовими підставами позову (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначав, що ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 927/189/22.

Згідно з даними Генічеської міської ради та Єдиного веб-порталу використання публічних коштів (https://spending.gov.ua) на виконання умов договору та додаткових угод до нього № 1 від 18.02.2019, № 2 від 18.02.2019, № 3 від 02.05.2019, Підприємство у період з 11.02.2019 по 31.12.2019, здійснено ряд оплат на рахунок відповідача, загалом на суму 599507,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 14 від 14.02.2019 (2399,00 гривень, номер трансакції 127254981 від 18.02.2019), № 15 від 14.02.2019 (21072,00 гривень, номер трансакції 127254378 від 18.02.2019), № 38 від 26.02.2019 (45696,00 гривень, номер трансакції 128582907 від 28.02.2019), № 59 від 13.03.2019 (86251,20 гривень, номер трансакції 129547424 від 14.03.2019), № 86 від 01.04.2019 (42840,00 гривень, номер трансакції 131743764 від 03.04.2019), № 137 від 16.05.2019 (55104,00 гривень, номер трансакції 136196606 від 17.05.2019), № 171 від 03.06.2019 (67344,00 гривень, номер трансакції 138016425 від 04.06.2019), № 227 від 04.07.2019 (67344,00 гривень, номер трансакції 141096985 від 05.07.2019), № 273 від 06.08.2019 (67392,00 гривень, номер трансакції 143924121 від 07.08.2019), № 299 від 10.09.2019 (64368,00 гривень, номер трансакції 147274900 від 12.09.2019), № 325 від 09.10.2019 (64368,00 гривень, номер трансакції 150008379 від 10.10.2019), №є 34 від 22.11.2019 (15328,80 гривень, номер трансакції 154540997 від 25.11.2019).

В період дії договору відповідачем на виконання вимог вказаних правочинів поставлено замовнику 7530 літрів бензину А-92 на загальну суму 223627,90 гривень та 12590 літрів дизельного пального на суму 376419,10 гривень, що підтверджується видатковими накладними № 69 від 11.02.2019, № 130 від 22.02.2019, № 70 від 12.02.2019, № 257 від 12.03.2019, № 258 від 12.03.2019, № 435 від 01.04.2019, № 746 від 10.05.2019, № 1057 від 03.06.2019, № 1442 від 03.07.2019, № 1778 від 05.08.2019, № 2112 від 02.09.2019, № 2439 від 02.10.2019, № 2944 від 18.11.2019.

Починаючи з 18.02.2019 до 31.12.2019 за новими необґрунтовано підвищеними цінами з місцевого бюджету Генічеської міської ради сплачено на користь відповідача 599507,00 гривень за поставлені на виконання зобов`язань викладених у договорі: 7530 літрів бензину А-92 (на суму 223627,90 гривень) та 12590 літрів дизельного пального (на суму 376419,10 гривень).

Таким чином, щодо бензину за додатковою угодою № l: 300 літрів (обсяг фактично постановленого бензину за ціною 26,34 гривень за літр) * 2,35 гривень (різниця ціни за 1 літр бензину, на яку підвищено ціну додатковою угодою № 1 у порівнянні із початковим договором) = 705,00 гривень.

За додатковою угодою № 2: 2250 літрів (обсяг фактично постановленого бензину за ціною 28,56 гривень за літр) * 4,57 гривень (різниця ціни за 1 літр бензину, на яку підвищено ціну додатковою угодою № 2 у порівнянні із початковим договором) = 10282,50 гривень.

За додатковою угодою № 3: 4930 літрів (обсяг фактично постановленого бензину за ціною 30,48 гривень за літр) * 6,49 гривень (різниця ціни за 1 літр бензину, на яку підвищено ціну додатковою угодою № 3 у порівнянні із початковим договором) = 31995,70 гривень.

Щодо дизельного пального за додатковою угодою № 1: 500 літрів (обсяг фактично постановленого дизельного палива за ціною 26,34 гривень за літр) * 2,35 гривень (різниця ціни за 1 літр дизельного пального, на яку підвищено ціну додатковою угодою № 1 у порівнянні із початковим договором) = 1175,00 гривень.

За додатковою угодою № 2: 3870 літрів (обсяг фактично постановленого дизельного палива за ціною 28,56 гривень за літр.) * 4,57 гривень (різниця ціни за 1 літр дизельного пального, на яку підвищено ціну додатковою угодою № 2 у порівнянні із початковим договором) = 17685,90 гривень.

За додатковою угодою № 3: 8170 літрів (обсяг фактично постановленого дизельного палива за ціною 30,72 гривень за літр.) * 6,73 гривень (різниця ціни за 1 літр ДІ, на яку підвищено ціну додатковою угодою № 3 у порівнянні із початковим договором) = 54984,10 гривень.

Таким чином, сума надлишково сплачених з місцевого бюджету коштів за бензин та дизельне паливо склала: 705,00 гривень + 10282,50 гривень + 31995,70 гривень + 1175,00 гривень + 17685,90 гривень + 54984,10 гривень = 116828,20 гривень

Отже, з місцевого бюджету Генічеської міської ради на користь відповідача за період з 11.02.2019 по 31.12.2019 було надлишково сплачено 116828,20 гривень та з огляду на висновки суду про недійсність додаткових угод № 1, № 2 та № 3 (щодо визначення ціни за одиницю товару) внаслідок їх нікчемності зазначена сума надлишково сплачених коштів підлягає стягненню на користь місцевого бюджету Генічеської міської ради Херсонської області.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

А саме суд приймає рішення про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у розмірі 116828,20 гривень.

Витрати прокуратури по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Генічеської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Генічеської міської ради Херсонської області та Генічеської міської військової адміністрації Геніченського району Херсонської області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-Штукатур» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Черкаська, будинок 26, код: 42005671) на користь місцевого бюджету Генічеської міської ради надмірно сплачені бюджетні кошти у розмірі 116828,20 гривень.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-Штукатур» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Черкаська, будинок 26, код: 42005671) на користь Херсонської обласної прокуратури (75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Миру, буд. 48; місце дислокації: 54000, м. Миколаїв, вул. Інженерна, буд. 6) 2684,00 гривень судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2024.

Суддя Р.М. Колесник