Рішення

від 18.04.2024 по справі 914/2725/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024 Справа № 914/2725/23

за позовом: заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі:

позивача-1: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

позивача-2: Адміністрації Державної прикордонної служби України, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій для дітей з батьками Пролісок, м. Моршин, Львівська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача-2: Санаторій ІНФОРМАЦІЯ_1 (війська частина НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача-1: Моршинська міська рада, м. Моршин, Стрийський р-н, Львівська обл.

про: скасування державною реєстрації речового права з одночасним припиненням такого права

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Лупійчук Б. прокурор;

Від позивача-1 не з`явилася;

Від позивача-2 не зявилися;

Від відповідача: Шумелда Р.;

Від третьої особи на стороні позивача-2: Деленко П. представник; Котік О. представник;

Від третьої особи на стороні позивача-1:не зявився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі: позивача-1: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів, позивача-2: Адміністрації Державної прикордонної служби України, м. Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій для дітей з батьками Пролісок, м. Моршин, Львівська обл., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача-2: Санаторій ІНФОРМАЦІЯ_1 (війська частина НОМЕР_1 ) про скасування державної реєстрації права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій для дітей з батьками Пролісок (вул. Проліскова, 10, м. Моршин, Львівська область, 82482, ідентифікаційний код юридичної особи: 20772638) на об`єкт нерухомого майна гідроспоруду (опис: тип конструкції греблі (дамби) - трапецеїдальна, земельна та З/Б, загальна довжина греблі 136 метрів, загальна ширина греблі 4 метра, максимальна висота греблі 7 метрів, тип шлюзів - шандорний (монах) 2 шт., водоскидна споруда шандона: матеріал З/Б, висота входу 8 метрів, ширина входу 1,5 метра, пропускна здатність 1,5 м. куб./с, водоскидна споруда паводкова: матеріал З/Б, висота входу 1 метр, ширина входу 1,8 метра, пропускна здатність 3,5 м. куб./с, причал: матеріал дерево, метал площею 14,3 кв. м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195336946253, що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Проліскова, 3, на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Назара-Павла Андрійовича від 16.10.2020 № 54613702, з одночасним припиненням такого речового права та із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також прокурор просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2684,00грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.09.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 05.10.2023 на 11:00 год.

23.11.2023 року відповідачем подано клопотання про призначення судової комплексної інженерно-технічної експертизи по справі №914/2725/23.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Судове засідання 11.01.2024 року не відбулося у звязку з загальнонаціональною тривогою, відтак ухвалою суду від 15.01.2024 року розгляд справи призначено на 01.02.2024 року на 15:00год.

В судовому засідання присутні учасники справи надали пояснення щодо поданих процесуальних документів. З`ясувавши думку учасників справи, суд встановив наявність підстав для залучення до участі у справі Моршинської міської ради як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача-1. Відтак, ухвалою суду від 08.02.2024 року відкладено розгляд справи на 22.02.2024 року о 14:15 год. та залучено Моршинську міську раду (82482, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Моршин, вул. Івана Франка, будинок 15, код ЄДРПОУ 04372448), як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача-1, до участі у справі № 914/2725/23.

У судовому засіданні 07.03.2024 року присутні учасники справи надали пояснення по справі, відтак з метою повного і всестороннього з`ясування та дослідження всіх обставин спору, для надання можливості учасникам висловити свої аргументи і міркування щодо справи, суд постановив третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача-1 - Моршинській міській раді надати інформацію з відповідними доказами: 1. Яка адреса гідротехнічної споруди, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100 площею 5,1030 га.?; 2. Чи присвоювалось адреса за гідротехнічною спорудою що зареєстрована на праві приватної власності ТзОВ Санаторій для дітей з батьками Пролісок? та відкладено підготовче засідання на 21.03.2024 року о 13:15 год.

07.03.2024 року та 14.03.2024 року третьою особою - Моршинською міською радою подано через систему «Електронний суд» пояснення з вх.№6625/24, №7364/24.

Ухвалою суду від 21.03.24 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

В судове засідання 21.04.2024 року прокурор, позивач-1 та третя особа на стороні відповідача-2 явку представників забезпечили, надали пояснення по справі та не заперечили щодо закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

В судове засідання 21.04.2024 року інші учасники справи явку не забезпечили, були повідомлені про місце, дату та час судового засідання.

Правова позиція учасників справи

Аргументи прокурора

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 5,1030 га, кадастровий номер -4625384000:02:000:0100, що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, належить до державної форми власності, власником якої є держава в особі Львівської обласної державної адміністрації.

16.10.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Н.-П.А. прийнято рішення № 54613702 про державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на гідроспоруду (опис: тип конструкції греблі (дамби) - трапецеїдальна, земельна та З/Б, загальна довжина греблі 136 метрів, загальна ширина греблі 4 метра, максимальна висота греблі 7 метрів, тип шлюзів - шандорний (монах) 2 шт., водоскидна споруда шандона: матеріал З/Б, висота входу 8 метрів, ширина входу 1,5 метра, пропускна здатність 1,5 м. куб./с, водоскидна споруда паводкова: матеріал З/Б, висота входу 1 метр, ширина входу 1,8 метра, пропускна здатність 3,5 м. куб./с, причал: матеріал дерево, метал площею 14,3 кв. м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Проліскова, 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195336946253).

Просить скасувати державну реєстрацію права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на об`єкт нерухомого майна гідроспоруду, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195336946253, що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Проліскова, 3, на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Назара-Павла Андрійовича від 16.10.2020 № 54613702, з одночасним припиненням такого речового права та із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки цим порушуються права землевласника та користувача.

Аргументи позивача-1

Підтримує позов прокуратуру та просить вимогу задоволити.

Аргументи позивача-2

Позовні вимоги просить задоволити. Зазначає, що гідротехнічна споруда водного об`єкта не наділена всіма тими технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов`язковому внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що в свою чергу унеможливлює прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Отже, відповідно до законодавства державній реєстрації підлягають права лише на ті споруди, які є нерухомим майном. Згідно із ДСТУ 3517-97 «Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять» гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод. Земельна ділянка, на якій розміщено гідроспоруду, є власністю держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та передана АДПС України на праві постійного користування, а поза як, гідроспоруда пов`язана із цією землею, то у даному випадку наявна незаконна державна реєстрація прав на нерухоме майно.

Третя особа на стороні позивача-1 зазначає, що згідно відомостей з державного реєстру речових прав від 12.07.2023р. власником земельної ділянки з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100, площею 5,1030 га є Держава, орган державної влади - Львівська обласна державна адміністрація, правокористувач Адміністрація Державної прикордонної служби України. 26 вересня 2023 року представниками Санаторій «Моршин-Прикордонник» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) участі представників Моршинської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100 та складено Акт обстеження від 26.09.2023. За результатами проведення обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100, площею 5,1030 га, було встановлено, на земельній ділянці розташовані гідротехнічна споруда, підпірна стінка довжиною 80 метрів відповідно до наявних межових знаків. гідротехнічна споруда, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100 площею 5,1030 га розташована за адресою: по АДРЕСА_1 .

Третя особа на стороні позивача-2 підтримує позовні вимоги та просить їх задоволити.

Аргументи відповідача

У позові просить відмовити з підстав, зазначений у відзиві.

Зокрема, відповідач вважає, що: 1) гідротехнічні споруди є об`єктами нерухомого майна та підлягають державній реєстрації в державному реєстрі речових прав; 2) обставини, викладені в позовній заяві, не підтверджуються належними та допустимими доказами та не відповідають фактичним обставинам справи; 3) права позивачів у спірних правовідносинах не порушено; 4) позивачами обрано неналежний спосіб захисту; 5) прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони не наділений повноваженнями на представництво інтересів обласних державних адміністрацій щодо розпорядження природними ресурсами (земельними ділянками, водними об`єктами тощо).

Позивачами не представлено жодного доказу належності їм речових прав на гідротехнічну споруду (дамбу); а позивачем 2 не надано доказів набуття речових прав на водний об`єкт, - відтак відсутні законні підстави для захисту прав позивачв в межах даного спору.

Обставини встановлені судом

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 5,1030 га, кадастровий номер 4625384000:02:000:0100, що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, належить до державної форми власності, власником якої є держава в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 27.06.2018 № 639/0/5- 18 «Про надання в постійне користування земельних ділянок» затверджено АДПС України технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 5,1030 га (кадастровий номер 4625384000:02:000:0100, КВЦПЗ 06.01), що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів. Цим розпорядженням указану земельну ділянку надано АДПС України в постійне користування.

27.06.2018 на підставі зазначеного вище розпорядження місцевого органу державної виконавчої влади земельну ділянку площею 5,1030 га (кадастровий номер 4625384000:02:000:0100), що знаходиться на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано на праві постійного користування АДПС України.

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської ОДА №639/0/5-18 від 27.06.2018.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 914/2381/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, у позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" відмовлено.

Рішеннями ХУІІ-тої позачергової сесії УІІ-го демократичного скликання Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 14.12.2017 № 464 та № 498 присвоєно поштовий номер « 1а» по вулиці Проліскова на території Лисовицької сільської ради за межами населеного пункту безгосподарського нерухомого майна гідротехнічних споруд, а саме: земляній дамбі орієнтовною довжиною 230 м, та вирішено звернутись із заявою до Центру надання адміністративних послуг при Стрийській РДА про прийняття на облік безгосподарного нерухомого майна гідротехнічних споруд, які розташовані за межами с. Баня Лисовицька в межах територіального устрою Лисовицької сільської ради за адресою: вул. Проліскова, 1а, а саме: земляна дамба орієнтовною довжиною 230 м, 2 металеві водоспуски діаметром 50 см, які знаходяться в задовільному стані. Балансоутримувача, орендаря немає.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна від 06.02.2018 вбачається, що цього ж дня прийнято рішення № 39528604 про взяття на облік даної гідроспоруди), що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Проліскова, 1а.

В подальшому, ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.03.2019 у справі № 456/717/19 відкрито провадження за заявою Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність територіальної громади.

26.07.2019 за клопотанням Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області закрито провадження у даній справі у зв`язку з відмовою у позові.

16.10.2020 державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Н.-П.А. прийнято рішення № 54613702 про державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на гідроспоруду (опис: тип конструкції греблі (дамби) трапецеїдальна, земельна та З/Б, загальна довжина греблі 136 метрів, загальна ширина греблі 4 метра, максимальна висота греблі 7 метрів, тип шлюзів шандорний (монах) 2 шт., водоскидна споруда шандона: матеріал З/Б, висота входу 8 метрів, ширина входу 1,5 метра, пропускна здатність 1,5 м. куб./с, водоскидна споруда паводкова: матеріал З/Б, висота входу 1 метр, ширина входу 1,8 метра, пропускна здатність 3,5 м. куб./с, причал: матеріал дерево, метал площею 14,3 кв. м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Проліскова, 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195336946253).

Підставою для державної реєстрації на вказаний об`єкт державний реєстратор зазначив: - технічний паспорт від 12.10.2020 № 458-68/20, виданий фізичною особою- підприємцем Вітковичем М.І.; - паспорт ставка від червня 2002 року б/н; - земельний сервітут: право проїзду на транспортному засобі по наявній дамбі від 2008 року; - статут ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» від 28.04.2015.

З листа Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (далі - БУВР Західного Бугу та Сяну) від 31.05.2023 № 18/746 вбачається наступне. На виконання п. 5 Плану організації виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.04.2021 «Про заходи державної регіональної політики на підтримку децентралізації влади», введеного в дію Указом Президента України від 21.04.2021 № 180, схваленого на засіданні Кабінету Міністрів України 19.05.2021 (протокол № 66) у Львівській області проводилась інвентаризація водних об`єктів. Відповідно до матеріалів інвентаризації водних об`єктів на земельній ділянці з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100 обліковується водний об`єкт (ставок), який перебуває у державній власності. З метою ідентифікації спірної гідроспоруди Спеціалізованою прокуратурою регіону встановлювались гідротехнічні споруди, на яку Лисовицька сільська рада Стрийського району Львівської області проводила роботу щодо оформлення до комунальної форми власності та, яка зареєстрована за ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на праві приватної власності.

Щодо вказаних гідротехнічних споруд БУВР Західного Бугу та Сяну повідомило, що на виконання доручення Львівської ОДА від 25.04.2013 № 31 у Львівській області проведено інвентаризацію гідротехнічних споруд на штучних водних об`єктах (ставках, водосховищах) області, відповідно до якого установлено органам місцевого самоврядування вжити необхідних заходів щодо передачі безхазяйних гідротехнічних споруд в комунальну власність територіальних громад або юридичних (фізичних) осіб. З даного листа БУВР Західного Бугу та Сяну вбачається, що останньому відомо про вжиті Лисовицькою сільською радою заходи з метою взяття на облік гідроспоруди як безхазяйного нерухомого майна.

Інформація щодо реєстрації ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» гідроспоруди (реєстраційний номер 2195336946253) на праві приватної власності, у БУВР Західного Бугу та Сяну відсутня. Окрім того, БУВР Західного Бугу та Сяну у листі зазначено, що зазначені гідроспоруди є однією тією ж гідроспорудою (гребля грунтова) з водонапусками і водоскидними спорудами на ставку, які працюють комплексно.

Згідно пояснень Моршинської міської ради гідротехнічна споруда, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100 площею 5,1030 га розташована за адресою: по АДРЕСА_2 , за гідротехнічною спорудою, що зареєстрована на праві приватної власності ТзОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», Моршинською міською радою не присвоювався.

Судом встановлено, що спірна гідроспоруда, знаходиться на земельній ділянці, власником якої є держава, та незважаючи на різні поштові адреси, є однією спорудою.

Норми права та мотиви суду

Щодо участі прокуратури суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (частина перша); організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (частина друга).

Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення суду від 5 червня 2019 року №4-р(ІІ)/2019 справа №3-234/2018(3058/18) зазначив, що стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі України міститься застереження "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом". Про такі випадки йдеться, зокрема, у частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20 зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

У разі порушення або загрози порушення інтересів держави, є орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо усунення таких порушень. Адміністрація Державної прикордонної служби України як землекористувач вправі звернутися до суду за захистом порушеного права.

Львівська обласна державна адміністрація як розпорядник земельної ділянки листом від 09.08.2023 № 5/9-7682/0/2-23/1-16.1.2 повідомила, що про виявлену незаконну реєстрацію власності нерухомого майна останній стало відомо з листа прокуратури регіону, а також про відсутність правостановлюючих документів та інформації щодо зазначених у листі об`єктів нерухомого майна для пред`явлення позову, що у свою чергу, не забезпечить своєчасного та ефективного захисту порушених прав, а тому просить прокуратуру розглянути можливість щодо вжиття відповідних заходів реагування. АДПС України як орган управління державним майном, листом від 05.07.2023 №702/32116/23-Вих підтверджує порушення, викладені, у листі Спеціалізованої прокуратури регіону, проте заходів реагування не вживає, а лише вказує, що не заперечуватиме щодо вжиття таких прокуратурою.

06.07.2023 за № 15-254ВИХ-23 та 10.08.2023 за № 15-326ВИХ-23 на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратурою регіону на адреси Львівської обласної державної адміністрації та АДПС України направлено повідомлення про намір вжиття заходів представницького характеру в межах повноважень, наданих ст.ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно із частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (подібна позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19).

У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

У свою чергу, обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148).

Прокуратурою в інтересах позивачів заявлена вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій для дітей з батьками Пролісок на об`єкт нерухомого майна гідроспоруду, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195336946253, що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Проліскова, 3, на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Назара-Павла Андрійовича від 16.10.2020 № 54613702, з одночасним припиненням такого речового права та із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

ВП ВС у постанові від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц зазначила, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

У п.23 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) ВП ВС звертає увагу, що зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

Зміст і характер відносин між учасниками справи, що встановлений судом, обставини справи, підтверджують, що у позивача відсутній спір з особою, яка зареєстрували за собою право приватної власності на майно стосовно цього майна, оскільки, як слідує з підстав позову, позивач не претендує на спірне майно та відповідних доказів суду не надав.

Враховуючи обставини конкретної справи, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судом як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову не призведе до відновлення порушеного права позивачів, оскільки спірне майно, яке обліковується як безхазяйне, їм не належить.

Якщо позивач вважає, що знаходження на його земельній ділянці об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі і він не може використовувати її в повній мірі для власних потреб, окрім власника будівлі чи споруди, а саме державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі, то вправі на підставі правовстановлюючих документів, а в разі їх відсутності подати позов про визнання права власності на будівлю, споруду, право на яку ні за ким не зареєстроване чи ним не визнається і оспорюється. Судове рішення про визнання права власності на будівлю, споруду є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Матеріалами справи та відповідними доказами підтверджено факт реєстрації майна як безхазяйного. Як вказано вище, Рішеннями ХVІІ-тої позачергової сесії VІІ-го демократичного скликання Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 14.12.2017 № 464 та № 498 присвоєно поштовий номер « 1а» по вулиці Проліскова на території Лисовицької сільської ради за межами населеного пункту безгосподарського нерухомого майна гідротехнічних споруд, а саме: земляній дамбі орієнтовною довжиною 230 м, та вирішено звернутись із заявою до Центру надання адміністративних послуг при Стрийській РДА про прийняття на облік безгосподарного нерухомого майна гідротехнічних споруд, які розташовані за межами с. Баня Лисовицька в межах територіального устрою Лисовицької сільської ради за адресою: вул. Проліскова, 1а, а саме: земляна дамба орієнтовною довжиною 230 м, 2 металеві водоспуски діаметром 50 см, які знаходяться в задовільному стані. Балансоутримувача, орендаря немає.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про взятгя на облік безхазяйного нерухомого майна від 06.02.2018 вбачається, що цього ж дня прийнято рішення № 39528604 про взяття на облік даної гідроспоруди.

Відповідно до Розділу 4 Глави 8 ЦПК України розгляд судом справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність розглядаються за правилами окремого провадження. Суд, встановивши, що нерухома річ є безхазяйною та взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також що сплив один рік з дня взяття на облік нерухомої речі, ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади.

Оскільки майно перебуває на обліку як безхазяйне, то за рішенням суду його власником, враховуючи порядок передачі відповідно до вимог законодавства буде орган місцевого самоврядування, а не позивач.

Незважаючи на факт відмови від позову і наявність ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.07.2019 у справі № 456/717/19, що відкрита за заявою Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність територіальної громади, про закриття провадження у даній справі правовий статус спірного майна як безхазайного та його державна реєстрація в реєстрі речових прав не змінилася.

Із змісту ст.120 ЗК України слідує, що у будь-якому випадку до власника об`єкту нерухомості належить право користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт знаходиться.

Відповідно до ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до ч.3 ст.120 ЗК України у разі набуття територіальною громадою права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва державної власності, розміщений на земельній ділянці державної власності, орган місцевого самоврядування зобов`язаний протягом 30 днів звернутися до відповідного органу виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, з клопотанням про передачу земельної ділянки у комунальну власність у порядку, передбаченому статтею 117 цього Кодексу. Орган виконавчої влади зобов`язаний не пізніше 30 днів з дня отримання поданого у встановленому порядку клопотання передати її у комунальну власність. У разі якщо у власності держави перебувала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, у власність територіальної громади передається така частка. Вимоги цього абзацу не поширюються на земельні ділянки державної власності, які відповідно до закону не можуть передаватися у комунальну власність.

Відповідно до ч.11ст.120 ЗК України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Положеннями ст. 335 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 визначено монопольне право органу місцевого самоврядування як єдиного суб`єкта, який уповноважений на вчинення дій щодо звернення із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також єдиного суб`єкта, який має право в порядку передбаченому процесуальним законодавством набути у власність таке майно. Будь-які інші суб`єкти цивільних правовідносин не наділені такими правами.

Реєстрація права власності на спірне майно за відповідачем прямо порушує інтереси територіальної громади, оскільки зазначене майно зареєстроване як безхазяйне, а відтак суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування

Згідно пояснень Моршинської міської ради гідротехнічна споруда, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100 площею 5,1030 га розташована за адресою: по вулиці Пролісковій, 1а, с. Баня Лисовицька, Стрийського району, Львівської області. Адресний номер 3 по вул. Пролісковій, с. Баня Лисовицька, за гідротехнічною спорудою, що зареєстрована на праві приватної власності ТзОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», Моршинською міською радою не присвоювався.

Судом встановлено, що на земельній ділянці площею 5,1030 га, кадастровий номер 4625384000:02:000:0100 знаходиться один об`єкт гідроспоруда з адресним номером вул. Проліскова, 1а.

Отже, незважаючи на належність земельної ділянки до державної форми власності, знаходження на ній об`єкту нерухомості не приведе до автоматичного закріплення цього майна як державного в силу приписів на даний час чинного законодавства, оскільки земля слідує за об`єктом, а не об`єкт слідує за землею. Таке твердження відповідає положенню ч. 1 статті 377 ЦК, та ст. 120 ЗК України. Норм ЦК України спільно з положеннями ЗК України закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Згідно із ст. 1 Водного кодексу України, водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт).

З положень даної статті вбачається, що водний об`єкт може бути природнім, тобто таким, що створений без спрямованого втручання людини, або штучним, тобто таким, який створений людиною з використанням певних засобів. Якщо в першому випадку (природнього виникнення водного об`єкту) зосередження води в певному місці забезпечується природніми властивостями довкілля, особливостями місцевості, її ландшафту, то в другому варіанті існування водного об`єкту без створення штучного елементу, в якому зосереджуються води, є неможливим.

Таким чином, водний об`єкт це не лише безпосередньо води (озеро, ставок, канал), але й той елемент довкілля, в якому вони зосереджені. Відповідно, якщо мова йде про штучно створений водний об`єкт, його невід`ємною складовою, окрім самої води, є ті засоби, предмети, які забезпечують зосередження води в певному місці. В даному випадку мова йде про гідротехнічні споруди як невід`ємні складові штучних водних об`єктів (ставків).

Згідно положень ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про аквакультуру», гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури. Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

У Наказі Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 року № 252 «Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 року за № 466/1002, визначено гідротехнічні споруди, як споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод.

Відповідно до п. 1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених Наказом МНС України 03.04.2012 року № 661, гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

Отже, гідротехнічна споруда нерозривно пов`язана з водним об`єктом, не може бути відокремлена від нього та її переміщення може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Такий висновок відображений і у п. 42 постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 серпня 2023 року у cправі № 911/30/22.

Враховуючи наведене вище, доводи позивача в частині неналежності гідротехнічної споруди до об`єктів нерухомого майна є необгрунтовані та спростовуються законодавством та усталеною судовою практику.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши наявні у справі докази, предмет та підстави позову, суд доходить висновку, що позивачем не доведено порушення його прав чи законних інтересів на об`єкт нерухомості - гідроспоруду, а тому у позові слід відмовити.

Судовий збір

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке. Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, покладається на нього.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2024 року.

СуддяКоссак С.М.