Рішення

від 18.04.2024 по справі 914/3423/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024 Справа № 914/3423/23

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Естар Україна, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Готелі Трускавця, м.Трускавець, Львівська область

про: зобов`язання повернути належним чином оформлені документи та стягнення за договором №2610/2 від 26.10.2022

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: Костін К.М. представник (присутня в режимі ВКЗ);

Від відповідача: Петрінець Б.Р. представник (присутні в режимі ВКЗ).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2023, справу №914/3423/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 22.11.2023 позов залишено без руху.

04.12.2023 від позивача надійшла заява, з якою долучено докази усунення недоліків.

Ухвалою від 11.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення. Витребувано в у Товариства з обмеженою відповідальністю «Готелі Трускавця» оригінали наступних документів: Договір №2610/2 від 26.10.2022 укладений між позивачем та відповідачем; Додаткову угоду №1 від 17.11.2022 до договору №2602/2 від 26.10.2022; Додаток №1 «Специфікація» від 26.10.2022 до договору №2610/2 від 26.10.2022; видаткову накладну №82/3 від 30.11.2022; довіреність №1 від 30.11.2022.

10.01.2024 від відповідача до суду надійшов відзив, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову. Так, відповідач вважає, що позов необґрунтованим, зважаючи на повну сплату за отриманий товар.

05.02.2024 від позивача до суду надійшли заперечення на відзив.

Ухвалою від 08.02.2024 визначено розгляд справи №914/3423/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.02.2024.

Ухвалою від 29.02.2024 підготовче засідання відкладено на 19.03.2024.

У судовому засіданні від 19.03.2024 оголошено перерву до 28.03.2024.

Ухвалою від 28.03.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2024.

У судовому засіданні від 11.04.2024 оголошено перерву до 18.04.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2024 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Представник відповідача в судовому засіданні від 18.04.2024 проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

За твердженням позивача 26.10.2022 між ТОВ Естар Україна (далі - позивач, постачальник) та ТОВ «Готелі Трускавця» (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір № 2610/2 на поставку електротехнічного обладнання, а саме: дизель-генератора ESTAR F 225 SA (180 кВт), вартістю 900 000,00 грн. у т.ч. 150 000,00 грн ПДВ. Згідно з п. 1.1. Договору, позивач в строки та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язався поставити, і передати у власність відповідачу електротехнічне обладнання у відповідності з Специфікацією (Додатком № 1 до Договору), яка є невід`ємною частиною цього Договору, а відповідач у свою чергу зобов`язався прийняти і оплатити обладнання на умовах передбачених даним Договором.

Ціна електротехнічного обладнання становить 750000,00грн без ПДВ

26.10.2022 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату за обладнання на загальну суму 900 000,00 грн в т.ч. ПДВ (20%) 150000,00 грн. Зазначений рахунок, містить посилання на правову підставу здійснення операції з перерахування коштів, а саме «Договір: № 2610/2 від 26.10.2022».

Як зазначив позивач раніше постановою Кабінету Міністрів України №224 від 20 березня 2020 року визначено перелік товарів, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість - товари, ввезенням на митну територію, та в подальшому реалізує на території України. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 1260 від 09.11.2023 та постановою Кабінету Міністрів України № 1288 від 16.11.2022 вносились зміни до переліку товарів, зокрема включено товар електрогенераторні установки.

У зв`язку із вказаними змінами до законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість позивач повідомив, що 17 листопада 2022 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 2610/2 від 26 жовтня 2022 року. На підставі вказаної додаткової угоди визначено, що загальна вартість обладнання розрахована на підставі Специфікації (Додаток №1) та складає: 850000,00 грн в т.ч. ПДВ 100000,00 грн. Вартість було визначено наступним чином: в тій частині вартості Обладнання, яке станом на 16.11.2022 (включно) сплачено авансовим внеском, як попередня оплата, до набирання чинності Постанови № 1288 від 16.11.2022, вартість такого Обладнання оподатковується податком на додану вартість (ПДВ) 20%. Якщо оплата, або часткова оплата, кінцевий розрахунок - що становить, як перша подія згідно податкового кодексу, здійснені після набирання чинності Постанови, то тоді в такій частині оплати - вартість обладнання, не оподатковується податком на додану вартість (ПДВ) 20%, розрахунок ціни визначається без ПДВ.

Згідно з п.3.2. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 17.11.2022) визначено умови і порядок оплати:

-Пункт 3.2.1. Не пізніше 21 (двох) банківських днів з дати підписання Сторонами цього Договору та отримання відповідного рахунку від постачальника покупець сплачує постачальнику оплату у розмірі 200 000,00 грн в т.ч. ПДВ (20%) 33 333,33 грн, на поточний рахунок постачальника.

Пункт 3.2.2. Другий платіж у розмірі 400 000,00 грн, в т.ч. ПДВ (20%) 66 666,66 грн, покупець сплачує по факту готовності обладнання до відвантаження з заводу виробника згідно листа від постачальника.

Пункт 3.2.3. Остаточний розрахунок вартості обладнання, оплату у розмірі 250000,00грн без ПДВ, покупець сплачує по факту прибуття обладнання, на склад постачальника перед відвантаженням покупцю.

Враховуючи вимоги податкового законодавства та умови договору і додаткової угоди № 1, розрахунок здійснюється наступним чином:

оплати, що надійшли до 16.11.2022 в сумі 600 000,00 грн оподатковуються ставкою 20%ПДВ з розрахунку 600000 / 900 000,00, що становить ~ 66,66666% сплаченого товару,

оплати, що мають надійти після 16.11.2022 (-33,33334% несплаченого товару) - розраховуємо згідно ціни без ПДВ 750 000,00*33,33333% - становить 250 000,00 грн.

З огляду на наведене позивач зазначив, що ціна за обладнання без ПДВ в сумі 750000,00грн залишається не змінною, а змінюється порядок оподаткування і розмір ставки ПДВ при оплаті.

Протягом жовтня-листопада 2022 року відповідач здійснив оплати за Товар, а саме: 31.10.2022 на суму 200 000,00 грн з урахуванням ПДВ 20% - 33333,33; 14.11.2022 на суму 300000,00 грн з урахуванням ПДВ 20% - 50000,00; 16.11.2022 на суму 100000,00 грн: з урахуванням ПДВ 20% -16 666,67; 18.11.2022 на суму 100000,00 грн без ПДВ; 29.11.2022 на суму 80000,00 грн без ПДВ; 30.11.2022 на суму 3333,33 грн без ПДВ, а всього на загальну суму 783333,33 грн.

Згідно з довіреністю № 1 товар був переданий відповідачу 30.11.2023 по видатковій накладній №ЕУ000000105 від 30.11.2023 на суму 850 000,00 грн (ціна без ПДВ 750000,00грн + ПДВ 20% 100 000,00грн) по якій виникла заборгованість в сумі 66 666,67 грн.

Позивач звернув увагу, що здійснюючи розрахунки (оплату) за товар, у призначенні платежу вказував як підставу «оплата зг дог. № 2610/2 від 26.10.2022р.». На підтвердження долучено банківські виписки. Так само у видатковій накладній, на яку посилається відповідач (наявність якої не заперечується й позивачем) також зазначено відповідну правову підставу для товарно-розрахункової (фінансової) операції, а саме «Договір: № 2610/2 від 26.10.2022».

Щодо заперечень відповідача про відсутність додаткової угоди № 1 від 17.11.2022 до договору № 2610/2 від 26.10.2022 позивач зазначив, що у випадку відсутності підписаної між сторонами додаткової угоди, відповідач вочевидь мав би виконувати умови договору і сплатити позивачу за обладнання на загальну суму 900000,00грн в т.ч. ПДВ (20%) 150000,00грн, тоді як ним було сплачено лише 783333,33грн. Відтак розмір заборгованості (тобто сума яка недоплачена відповідачем по договору) становив би у такому випадку 116666,67грн (900000,00грн - 783 333,33 грн).

Також позивач звернув увагу, що зміни, внесені до законодавства, а саме до постанови КМУ №224 від 20 березня 2020р. в частині порядку оподаткування та його розрахунку стосовно певних товарів, й були основними підставами для укладення Додаткової угоди № 1 від 17.11.2022 до Договору, і були ініційовані самим відповідачем, зокрема про це йдеться і у переписці Viber, яку надав сам відповідач. Позивач на виконання вимог законодавства та враховуючи позицію відповідача пішов на зустріч останньому, зазначені умови і були прийняті (акцептовані) відповідачем, що підтверджується розміром коштів, що були частково сплачені позивачу у сумі 783333,33 грн.

Позивач повідомив, що спірний договір та додатковий договір в оригіналі були передані відповідачу у двох оригінальних примірниках вперше під час відвантаження обладнання. Протягом 2023 року (спочатку в усному порядку, а в подальшому шляхом надсилання претензій) ТОВ «Естар Україна» просило надіслати перелік документів (договір, додаткову угоду, додаток, довіреність, видаткові накладні №105 та №82/3 від 30.11.2022) і сплатити суму заборгованості. Проте, вказані вимоги відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Крім цього, як зазначив позивач ТОВ «Готелі Трускавця» не було зареєстровано відповідних податкових накладних на суму 66 666,67 грн (суму податку на додану вартість), що позбавляє права відповідача на отримання податкового кредиту у цьому розмірі. Проте по-перше, правовідносини відповідача з податковим органом, що діє в інтересах держави у даному випадку, жодним чином не впливає і не може вплинути на правовідносини щодо поставки обладнання за договором, неможливість отримання ним вказаної суми жодним чином не звільняє відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань. Більше того, саме внаслідок бездіяльності відповідача, який не повернув позивачу первинних облікових документів, що необхідні для підтвердження правомірності здійснення операції, що є об`єктом оподаткування, реєстрація накладних і була зупинена податковим органом до з`ясування обставин та надання таких документів. До того ж, права і обов`язки платників податків, які наявні у сторін перед державним бюджетом, регулюються нормами ПКУ і не входять в предмет регулювання чинним договором між сторонами, не припиняють, не звільняють і не змінюють прав і обов`язків сторін за цим договором.

Подаючи позов до суду, позивач просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Готелі Трускавця»:

1)виконати умови договору N 2610/2 від 26.10.2022 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 17.11.2022, а саме сплатити залишок заборгованості у сумі 66666 грн 67 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Естар Україна»;

2)повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Естар Україна» належним чином оформлені (підписані, скріплені печатками товариства) примірники документів, а саме:

-договір №2610/2 від 26.10.2022, укладений між ТОВ «Естар Україна» та ТОВ «Готелі Трускавця»;

-додаткову угоду № 1 від 17.11.2022 до договору № 2610/2 від 26.10.2022р.;

-додаток 1 «Специфікація» від 26.10.2022 до договору № 2610/2 від 26.10.2022;

-видаткову накладну № 105 від 30.11.2022;

-видаткову накладну № 82/3 від 30.11.2022;

-довіреність №1 від 30.11.2022.

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивач нарахував 2487,43 інфляційних втрат та 1802,74грн 3% річних.

Відповідач заперечив проти позову з огляду на таке.

У жовтні 2022 року між сторонами була досягнута домовленість, згідно якої позивач (постачальник) зобов`язувався поставити відповідачу (покупцю) електротехнічне обладнання, а саме: Дизель генератор ESTAR F225 SA (180кВт.) вартістю 900 000,00 грн в тому числі ПДВ 150 000,00 грн, а відповідач зобов`язувався оплатити позивачу вартість товару. На підтвердження досягнутих домовленостей представник позивач надіслав представнику ТОВ Готелі Трускавця в месенджері «Viber» скановані копії рахунку на оплату та Договору №2610/2 від 26.10.2022р. Відповідачем 31.10.2022 була здійснена передоплата в розмірі 200 000,00 грн.

Станом на 16 листопада 2022 року відповідачем було здійснено часткову оплату за Товар в розмірі 600 000,00 грн, а саме: 31.10.2022 - платіж на суму 200 000,00 грн; 14.11.2022 - платіж на суму 300 000,00 грн; 16.11.2022 - платіж на суму 100 000,00 грн.

На суму попередньої оплати в розмірі 200 000,00 грн, що була здійснена 31.10.2022, позивач склав податкову накладну №80 від 31.10.2022, в якій містяться відомості про ціну товару в розмірі 750 000,00 грн та визначена загальна сума податку на додану вартість за основною ставкою в розмірі в розмірі 33 333,33 грн Така податкова накладна зареєстрована в ЄРПН.

На суму попередньої оплати в розмірі 300 000,00 грн, що була здійснена 14.11.2022, позивач склав податкову накладну №107 від 14.11.2022, в якій визначена загальна сума податку на додану вартість за основною ставкою в розмірі 50 000,00 грн.

На суму попередньої оплати в розмірі 100 000,00 грн, що була здійснена 16.11.2022 позивач склав податкову накладну №108 від 16.11.2022, в якій визначена загальна сума податку на додану вартість за основною ставкою в розмірі 16 666,67грн.

Згідно з відомостями ЄРПН реєстрація податкової накладної №107 від 14.11.2022 та податкової накладної №108 від 16.11.2022 на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 66 666,67 грн - зупинена. Відповідно, відсутність реєстрації вказаних податкових накладних позбавляє ТОВ «Готелі Трускавця» права на отримання податкового кредиту в розмірі 66 666,67 грн.

Оскільки до здійснення операцій з оплати за товар, що припадають після 11 листопада 2022 року застосовується режим звільнення від оподаткування ПДВ, такі оплати не зумовлюють у позивача податкових наслідків у частині ПДВ та податкові зобов`язання позивача з ПДВ не визначаються, відповідно, у відповідача відсутні підстави для віднесення таких сум податку до складу податкового кредиту.

Відсутність зареєстрованих в ЄРПН вищевказаних податкових накладних не зумовлює у позивача податкових наслідків у частині ПДВ, а у відповідача відсутні підстави для віднесення таких сум податку до складу податкового кредиту.

В подальшому відповідач здійснив оплату за товар, а саме було здійснено наступні платежі: 18.11.2022 - платіж на суму 100 000,00 грн; 29.11.2022 - платіж на суму 80 000,00 грн; 30.11.2022 - платіж на суму 3 333,33 грн. За наслідками здійснення вказаних операцій позивачем було складено та зареєстровано податкові накладні без нарахування ПДВ: №109 від 18.11.2022, № 110 від 29.11.2022, № 111 від 30.11.2022.

За твердженням відповідача перед здійсненням поставки дійшли згоди зменшити ціну товару та встановити її в розмірі 783 333,33 грн в тому числі ПДВ 33333,33 грн. На підтвердження долучено до матеріалів справи роздруківки з месенджеру «Viber» між представниками постачальника та покупця. Зокрема, з 28.11.2022, на момент, коли відповідач вже оплатив 700 000,00 грн, представник постачальника написав, що слід доплатити 80 тис. грн, а 30.11.2022 представник постачальника написав, що з врахуванням того, що перший платіж був з ПДВ, залишилось доплатити 3 333,33 грн.

30.11.2022 ТОВ «Готелі Трускавця» отримало від TOB «Естар Україна» дизель генератор ESTAR F225 SA (180кВт). Згідно з видатковою накладною №ЕУ000000105 від 30.11.2022 вартість товару становить 750 000,00 грн без ПДВ, сума ПДВ - 33333,33 грн, всього разом з ПДВ - 783333,33 грн. В примітці видаткової накладної зазначено: ПДВ - розраховано в частині попереднього авансу в сумі 200 000,00 грн згідно Постанови №1260 від 09.11.2022.

Відповідач звернув увагу, що на дату поставки товару (30.11.2022) між сторонами не було оформлено укладення договору поставки у письмовій формі. Оскільки позивач поставив товар на умовах, вказаних у видатковій накладній №ЕУ000000105 від 30.11.2022, а відповідач прийняв цей товар у власність та оплатив. За міркуваннями відповідача сторонами вчинялися дії з взаємного виконання умов поставки, що підтверджує узгодження сторонами істотних умов правочину, викладеного у формі єдиного документу - видаткової накладної №ЕУ000000105 від 30.11.2022.

Відповідач вважає, що твердження позивача про укладення між сторонами договору №2610/2 від 26.10.2022 зі змінами, визначеними умовами Додаткової угоди №1 від 17.11.2022 в редакції, що ним надається, не підтверджується жодним доказом, оскільки умови додаткової угоди суперечать фактичним домовленостям сторін та не відповідають діям, вчиненим сторонами, а, відтак, вимога повернення належно оформлених (підписаних та скріплених печаткою відповідача) цих документів є безпідставною.

За твердженням відповідача, в період до здійснення поставки та підписання видаткової накладної №ЕУ000000105 від 30.11.2022, ТОВ «Готелі Трускавця» не надходила пропозиція укласти додаткову угоду до договору в редакції, що надається позивачем в цій справі.

Щодо долученої до позову видаткової накладної №ЕУ000000105 від 30.11.2022 із зазначенням ціни Товару в розмірі 750 000,00 грн без ПДВ, сума ПДВ - 100 000,00 грн, всього разом з ПДВ - 850 000,00 грн, відповідач звернув увагу, що в момент поставки товару сторонами складена, підписана та скріплена печатками видаткова накладна №ЕУ000000105 від 30.11.2022, в якій зазначена ціна товару в розмірі 750 000,00 грн без ПДВ, сума ПДВ - 33 333,33 грн, всього разом з ПДВ - 783 333,33 грн.

На думку відповідача таким чином позивач намагається зобов`язати відповідача змінити умови правочину щодо поставки товару в частині ціни вже після його фактичного виконання, що суперечить принципу вільного волевиявлення сторін при укладенні правочину.

Відповідач звернув увагу, що видаткову накладну №ЕУ000000105 від 30.11.2022 (із зазначенням ціни товару в розмірі 750000,00 грн без ПДВ, сума ПДВ 100000,00грн, всього разом з ПДВ 850000,00 грн) позивач надіслав відповідачу 11 липня 2023 року разом із листом-претензією, при цьому, що в момент поставки Товару (30 листопада 2022 року) сторонами складена, підписана та скріплена печатками видаткова накладна №ЕУ000000105 від 30.11.2022, в якій зазначена ціна товару в розмірі 750000,00 грн без ПДВ, сума ПДВ 33333,33 грн, всього разом з ПДВ 783 333,33 грн і примірник оригіналу цієї видаткової накладної наявний у позивача. Проте, останній приховує від суду дані обставини та намагається шляхом подання позову фактично спонукати відповідача змінити умови правочину поставки товару в частині ціни вже після його фактичного виконання, що є неприйнятним.

Відповідач вважає, що зауваження позивача на посилання у призначенні платежів та видатковій накладній на договір №2610/2 від 26.10.2022 - не заслуговують на увагу суду, оскільки такі не є доказом того, що сторонами досягнуто згоди про істотні умови такого договору в редакції, що надається TOB «Естар Україна».

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просить зобов`язати відповідача повернути належним чином оформлені документи та стягнути суму ПДВ в розмірі 66666,67грн за договором №2610/2 від 26.10.2022.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як встановлено судом та не заперечено сторонами, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №ЕУ000000105 від 30.11.2022 (оригінал оглянуто судом).

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Виходячи із обставин справи, позивач шляхом поставки товару згідно з накладною, а відповідач шляхом одержанням товару, створили певні права та обов`язки, які аналогічні цивільним правам та обов`язкам сторін за договором поставки продукції, встановленим статтями 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України та статтею 265 Господарського кодексу України. Зокрема, у позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару, а у відповідача виник обов`язок по оплаті вартості отриманого товару.

Положеннями ч. 2 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін. А згідно з приписами ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, сам факт прийняття товару породжує обов`язок його оплати покупцем.

26.10.2022 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату за обладнання на загальну суму 900 000,00 грн, з яких 750000,00грн вартість обладнання та 150000,00 грн сума ПДВ (20%). Зазначений рахунок, містить посилання на правову підставу здійснення операції з перерахування коштів, а саме «Договір: № 2610/2 від 26.10.2022».

Постановою Кабінету Міністрів України №224 від 20 березня 2020 року визначено перелік товарів, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість - товари, ввезенням на митну територію, та в подальшому реалізує на території України. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 1260 від 09.11.2023 та постановою Кабінету Міністрів України № 1288 від 16.11.2022 вносились зміни до переліку товарів, зокрема включено товар електрогенераторні установки.

У зв`язку із вказаними змінами до законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість сторонами погоджено змінити суму ПДВ.

Згідно з копією видаткової накладної №ЕУ000000105 від 30.11.2022 (долучена відповідачем до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом), позивач свої зобов`язання щодо поставки товару виконав повністю, відповідач оплату за поставлений товар здійснив на загальну суму в розмірі 783333,33 грн, яка складається з вартості товару в сумі 750000,00 грн та суми ПДВ - 33333,33 грн. Оплату за товар відповідач здійснював частинами, починаючи з 31.10.2022. Остання оплата здійснена 31.11.2022. Поставка товару відбулася в день останньої суми оплати.

Суду не надано належних та допустимих доказів оскарження факту поставки за спірною накладною на загальну суму в розмірі 783333,33 грн та визнання недійсною спірної накладної на загальну суму 783333,33 грн. Позивач не заперечив факту складення видаткової накладної №ЕУ000000105 від 30.11.2022 на загальну суму в розмірі 783333,33 грн, яка складається з вартості товару в сумі 750000,00 грн та суми ПДВ - 33333,33 грн.

В подальшому позивач оформив інший примірник видаткової накладної №ЕУ000000105 від 30.11.2022, в якій зазначено, що ціна товару складає 750000,00 грн, сума ПДВ складає 100000,00грн, а всього з ПДВ вартість товару становить 850000,00грн. Такий примірник містить підпис та печатку лише TOB «Естар Україна».

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач має доплатити ще 66666,67грн, що є сумою ПДВ, яка була погоджена сторонами спочатку в усному порядку та в подальшому зазначена в додатковій угоді №1 від 17.11.2022 до договору №2610/2 від 26.10.2022.

Проте, до матеріалів справи не долучено належним чином укладених між сторонами договору №2610/2 від 26.10.2022 та додаткової угоди №1 від 17.11.2022, в яких обумовлені сума оплати за товар та розмір ПДВ. Згідно з поясненнями позивача відповідач не підписав та не повернув вказані документи TOB «Естар Україна».

Господарський суд звертає увагу, що підставою для стягнення 66666,67грн ПДВ в судовому порядку мають бути належним чином погоджені сторонами документи про розмір заявленої суми.

Натомість матеріали справи містять єдиний погоджений сторонами первинний документ - видаткову накладну №ЕУ000000105 від 30.11.2022 (долучена відповідачем до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом) на загальну суму в розмірі 783333,33 грн, яка складається з вартості товару в сумі 750000,00 грн та суми ПДВ - 33333,33 грн.

За загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, поставка товару, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій (постанова Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №912/1883/17).

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони та, водночас, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, оскільки така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція, наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, а суд, своєю чергою, під час судового провадження оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, натомість висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Господарський суд Львівської області відзначає, що сторонами в цій справі є суб`єкти господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що в разі здійснення господарської діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Покликання позивача на рахунок від 26.10.2022 та банківські виписки, в яких наявне посилання на правову підставу здійснення операції з перерахування коштів, а саме «Договір: № 2610/2 від 26.10.2022», суд відхиляє, оскільки доказів реального укладення між сторонами такого договору - матеріали справи не містять. При цьому, зважаючи на комерційні ризики, позивач міг скористатися правом притримання речі (товару), згідно з § 7 глави 49 ЦК України, до підписання відповідачем договору та додаткової угоди й повернення вказаних документів TOB «Естар Україна».

Долучена до справи копія переписки в месенджері також не підтверджує факту укладення договору на умовах, які зазначені в позові.

Натомість, видавши відповідачу разом з товаром видаткову накладну №ЕУ000000105 від 30.11.2022 на загальну суму в розмірі 783333,33 грн, позивач погодив суму ПДВ в розмірі 33333,33грн. Доказів погодження суми ПДВ на загальну суму 100000,00грн матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Здійснюючи юридичну оцінку обставинам цієї справи, суд доходить висновку, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити факт укладення між сторонами договору на умовах зазначених в позові. Відтак, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки є відсутнім порушення суб`єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у цьому спорі та не доведено обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.

Судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 29.04.2024.

СуддяДілай У.І.