Вирок

від 30.04.2024 по справі 703/4910/23

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/4910/23

1-кп/703/250/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

представника цивільного

позивача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла кримінальне провадження №12023250350000546 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, ФОП, несудимого,

за ч. 2 ст. 286 КК України,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_6 08.07.2023 року, близько 23 год.30 хв., керуючи автомобілем «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись поблизу будинку АДРЕСА_2 , зі сторони с. Теклино в напрямку с. Костянтинівка, на проїзній частині в межах смуги для руху транспортного засобу, в порушення вимог п.п. 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зі змінами та доповненнями, під час руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, не був уважним за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну у вигляді появи пішохода на проїзній частині, під час руху на вказаній ділянці автодороги не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, рухаючись зі швидкістю 58 кілометрів за годину, що перевищувало дозволену в межах населеного пункту швидкість на 8 кілометрів за годину, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, в наслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який знаходився на проїзній частині в межах смуги для руху транспортного засобу та був обернений спиною до транспортного засобу. В результаті дорожньо-траспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, від яких в подальшому помер в приміщенні лікувального закладу.

Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, цивільні позови потерпілої визнав частково і суду пояснив, що 08.07.2023 року, близько 23 год.30 хв. він, керуючи автомобілем «МАЗ» рухався по вул. Балаклея Черкаського району Черкаської області, зі сторони с. Теклино в напрямку с. Костянтинівка . На проїзній частині в межах смуги для руху транспорту не помітив пішохода на якого здійснив наїзд.

Погоджується із заявленими вимогам потерпілої про стягнення витрат на утримання дітей, щодо стягнення моральної шкоди ОСОБА_6 пояснив, що такі вимоги визнає частково, вважає їх занадто завищеними, однак жодним чином не відмовляється від відшкодування спричиненої шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України суд, з`ясувавши що учасники судового провадження не оспорюють обставин пред`явленого обвинувачення, правильно розуміють їх зміст, та переконавшись в добровільності їх позиції, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження тих доказів стосовно обставин справи що підтверджують вину обвинуваченого, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу і обґрунтовують цивільний позов потерпілої.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він, як особа, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався і характеризується позитивно, пом`якшуючі покарання обставини: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування майнової шкоди в ході досудового розслідування та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а тому суд вважає за можливе обрати йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування цього покарання з випробуванням з покладанням обов`язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст. 76 КК України.

З урахуванням того, що ОСОБА_6 працює водієм і це його єдиний заробіток, зважаючі на всі вищевикладені обставини, суд вважає за можливе не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Потерпілою ОСОБА_8 під час підготовчого судового засідання подано цивільний позов про стягнення завданої кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди.

Цивільний позов пред`явлено до відповідача обвинуваченого ОСОБА_6 та страхової компанії в якій керований відповідачем автомобіль був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант».

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

При вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

В силу ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Стороні захисту вказані докази відкриті, копію позову із додатками вручено, щодо прийняття й розгляду цивільного позову учасники судового провадження не заперечували.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_8 визнав частково, зазначив, що не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дітей загиблого у визначеному позивачкою розмірі. Однак вказав, що вважає, що сума моральної шкоди, яку просить стягнути позивачка з нього є значно завищеною та просив суд задовільнити її частково.

Представник Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» надіслав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_8 страхова компанія не визнає та просить суд відмовити у задоволенні цивільного позову. Відзив мотивований тим, що шкода потерпілим від злочину може бути компенсована особі, після винесення вироку у справі та визнання винним ОСОБА_6 , а не до набрання вироком суду законної сили.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненому кримінальному правопорушення, то суд переходить до розгляду питання щодо вказаного цивільного позову.

Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Потерпіла ОСОБА_8 позов обґрунтувала тим, що в наслідок ДТП, яке сталось 08 липня 2023 року, близько 23 год.30 хв. з вини обвинуваченого ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинув батько їх спільних дітей ОСОБА_9 , який мав на утриманні двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_9 , 2016 року народження та доньку - ОСОБА_10 , 2019 року народження.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_9 , їй та їх дітям було завдано шкоду, у зв`язку з втратою годувальника та моральної шкоди, у зв`язку із смертю батька та колишнього чоловіка.

Позов в частині стягнення з відповідачів коштів за моральні страждання обґрунтовує тим, що вона відчуває невпинний біль, що її діти залишилися сиротами у малому віці, це викликає постійні моральні страждання., оскільки життя її дітей кардинально змінилося, вона постійно хвилюється за їх майбутнє та як їх виростити та виховати без підтримки і допомоги чоловіка дуже складено.

Просить суд стягнути із ТДВ СК «Альфа Гарант» на користь ОСОБА_8 , як законного представника малолітніх дітей: ОСОБА_9 , 2016 року народження та ОСОБА_10 , 2019 року народженця

- 320 000 грн. відшкодування шкоди, з яких 80 400,00грн. - моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, а решта 239600 грн. - шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь позивача витрати на утримання (у зв`язку із загибеллю батька дітей) завданої смертю батька у розмірі 1/3 розміру мінімальної заробітної плати щомісячно, що становить 2233,34 грн., починаючи з 08 липня 2023 року до досягнення дитиною 18- річного віку (до 7 березня 2034 року); на її користь, як законного представника, діючої в інтересах та на захист прав малолітнього ОСОБА_9 .

Стягнути з ОСОБА_6 на користь позивача витрати на утримання (у зв`язку із загибеллю батька дітей) завданої смертю батька у розмірі 1/3 розміру мінімальної заробітної плати щомісячно, що становить 2233,34 грн., починаючи з 08 липня 2023 року до досягнення дитиною 18- річного віку (до 3 жовтня 2037року) на її користь, як законного представника, діючої в інтересах та на захист прав малолітньої ОСОБА_10 .

Стягнути з ОСОБА_6 на користь позивача моральну шкоду завдану дітям ОСОБА_9 , 2016 року народження, ОСОБА_10 , 2019 року народження у сумі по 500 000 грн., а всього розмір моральної шкоди на двох дітей становить 1 000 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

За ч. 2 цієї ж статті передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, згідно приписів ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи,яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Щодо позивача особою відповідальною за завдану шкоду є обвинувачений ОСОБА_6 .

З метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілого внаслідок ДТП в Україні діє інститут обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який врегульовано Законом України №1961-ІV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталося за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Настання страхового випадку слугує в силу статті 979 ЦК підставою для виплати страхувальникові чи іншій, визначеній у договорі страхування особі, страховиком страхової виплати.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (ст.9 Закону).

Відповідно до ст.1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостачі страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

З матеріалів справи вбачається, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована у СК «Альфа Грант», що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 2129956683.

Потепіла звернулась до страхової компанії із заявою про виплату грошової компенсації в зв`язку з смертю батька своїх дітей ОСОБА_9 , однак виплат до моменту винесення вироку по справі не отримала.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України.

Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим.

На час настання страхового випадку на утриманні ОСОБА_7 перебували його дружина ОСОБА_8 , яка знаходилася в декретній відпустці по догляду за дитиною, малолітній син - ОСОБА_9 та малолітня донька ОСОБА_10 , яким у зв`язку з смертю потерпілого завдано моральних та матеріальних збитків.

За полісом № 212995683 ліміту відповідальності застрахованого транспортного засобу у ТДВ СК «Альфа Гарант» складав 320000 грн., з яких 80400 грн. - моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, а решта 239600 грн. - шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України. Відповідно суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивачки про стягнення з ТДВ СК «Альфа Гранд» в розмірі 320000 грн., підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_6 аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 мінімальної заробітної плати щомісячно до досягнення дітьми повноліття, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 1200 ЦК України - особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

У відповідності до ст. 1202 ЦК України - відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки наперед.

Отже, в порядку ст. 1200 ЦК України непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання мають право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Оскільки, малолітня діти померлого син ОСОБА_9 та донька ОСОБА_10 , були на утриманні батька, відповідно мають право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю останнього.

В порядку ст. 1200 ЦК України така шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних членів сім`ї, які не мають права на відшкодування.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні позов у цій частині визнав повністю, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, вказані обставини доказуванню не підлягають.

Таким чином з ОСОБА_6 підлягають стягненню на користь ОСОБА_8 , як законного представника, витрати на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у розмірі 1/3 мінімальної заробітної плати, що становить 2233 грн. 34 коп., щомісячно, починаючи з 8 липня 2023 року до досягнення дітьми 18-річного віку.

Що стосується вимог позивачки про стягнення з ОСОБА_6 на її користь, як законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА_9 і ОСОБА_10 моральної шкоди в розмірі по 500000 грн. на кожну дитину, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України N 04 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Померлий ОСОБА_7 є батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 11 жовтня 2019 року та серії НОМЕР_3 від 5 квітня 2016 року.

Суд, на підставі ст. 23,1167, 1177 ЦК України, бере до уваги правову позицію сформовану у Постанові Касаційного кримінального суду від 21 травня 2020 року (справа №202/3076/18).

Таким чином суд вважає за необхідним цивільний позов у цій частині задовольнити частково, на суму по 250000 грн. кожній дитині, а всього на 500000 грн.

Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та тривалість моральних переживань, емоційних та душевних страждань в зв`язку з втратою батька, порушенням звичного життєвого укладу, що є доведеним. Також, визначаючи таку суму, суд виходив з принципу розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають також стягненню в прибуток держави 12427грн. 20 коп. витрат на проведення судово автотехнічної, трасологічної та експертизи технічного стану автомобіля.

Окрім того позивачка просила суд стягнути з ТДВ СК «Альфа Гарант» на її користь 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно до ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат на правову допомогу.

Частиною 2 ст. 120 КПК України передбачено, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Статтею 125 КПК України передбачено, що суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні необхідного розміру витрат на правову допомогу, суд керується відповідними правовими позиціями, які зафіксовані Верховним Судом, зокрема в Постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, де зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений

стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також констатовано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так ОСОБА_8 , згідно рахунку-фактури № 67 від 26 жовтня 2023 року, сплатила адвокатському бюро «Синюк та партнери» 15 000 грн. за надання правової допомоги.

ОСОБА_6 просив суд зменшити розмір витрат на правову допомогу до суми 3000 грн., оскільки вважає, що розмір є значно завищеним та не відповідає тяжкості справи та часу понесеному на надання такої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.

Як вбачається з матеріалів справи, правова позиція сторін була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору судом, предмет спору не є складним, не потребував вивчення великого обсягу даних, обсяг виготовлених адвокатом документів не є значним, розгляд справи був не тривалим (всього у справі було проведено 2 засіданя).

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 8000 грн., тобто по 40000 грн. з кожного.

В зв`язку з цим, вимоги заяви позивача про стягнення судових витрат, зокрема - витрати на правничу допомогу, підлягають до часткового задоволення.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.369-371, 373,374 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання 5 років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3-річного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

Згідно п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, зобов`язати його:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.

Цивільні позови задовольнити частково.

Стягнути з ТДВ СК «Альфа Гарант» (б-р Л. Українки, 26, м. Київ, код ЄДРПОУ 32382598) на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (зареєстрована: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 239600грн. - шкоди, заподіяної смертю потерпілого, 80 400грн. - моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, та 4000 грн. витрат на правову допомогу, а всього 324000 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (прож. АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (зареєстрована: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ), як законного представника, діючої в інтересах та на захист прав малолітніх дітей, витрати на утримання (у зв`язку із загибеллю батька дітей) завданої смертю батька у розмірі 1/3 розміру мінімальної заробітної плати щомісячно, що становить 2233,34 грн., починаючи з 08 липня 2023 року до досягнення 18- річного віку ОСОБА_9 (до 7 березня 2034 року) та ОСОБА_10 (до 3 жовтня 2037 року).

Стягнути з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (прож. АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (зареєстрована: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ), моральну шкоду завдану дітям: ОСОБА_9 , 2016 року народження та ОСОБА_10 , 2019 року народження у сумі по 250 000 грн. кожному, а всього моральної шкоди на двох дітей 500 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , (прож. АДРЕСА_1 ) на користь держави 12427грн. 20 коп. витрат на проведення судово автотехнічної, трасологічної експертиз та експертизи технічного стану автомобіля.

Стягнути з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (прож. АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (зареєстрована: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн.

Речові докази автомобіль «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який повернуто ОСОБА_6 під відповідальне зберігання, залишити власнику за належністю, а ті, що зберігаються в каменрі речових доказів: мобільний телефон «Нокіа» - повернути ОСОБА_8 , а решту знищити.

На вирок можуть бути подані апеляції до Черкаського апеляційного суду через міськрайсуд протягом 30 днів з моменту його проголошення.

На вирок можуть бути подані апеляції до Черкаського апеляційного суду через міськрайсуд протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_1