Рішення

від 30.04.2024 по справі 385/112/24

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гайворонський районний суд Кіровоградської області

м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300

Справа № 385/112/24

2/385/134/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2024 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Панасюка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Стародуба В.В.,

представника позивача адвоката Медвідя В.А.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Боруша А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Гайвороні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Науменко Федір Семенович про визнання недійсним договору емфітевзису,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Науменко Ф.С. про визнання недійсним договору емфітевзису.

Позовні вимоги мотивував тим, що в травні 2015 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів у іноземній валюті в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч доларів США).

Оскільки ОСОБА_3 добровільно не виконав зобов`язання щодо погашення суми боргу, в травні 2018 року позивач звернувся до Гайворонського районного суду із позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 391500 грн. що за курсом на день подання позову було еквівалентно 15000 доларів США.

Рішенням Гайворонського районного суду від 29.08.2018 року в справі №385/706/18 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнено з ОСОБА_3 на користь позивача 391500 грн. боргу за договором позики та суму сплаченого судового збору в розмірі 3915 грн.

З метою відстрочення строку набуття рішенням суду законної сили, ОСОБА_3 була подана апеляційна скарга на рішення Гайворонського районного суду від 29.08.2018 року.

22.02.2019 року постановою Кропивницького апеляційного суду та ухвалою цього ж суду від 14.03.2019 року про виправлення арифметичної помилки позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача 391500 грн. боргу за договором позики та компенсацію судового збору в розмірі 3915 грн.

03.04.2019 року, Гайворонським районним судом було видано виконавчий лист №385/706/18 про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача 391500 грн., на підставі якого постановою від 15.08.2019 року, державним виконавцем Гайворонського районного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Єфременко Т.І. відкрито виконавче провадження №59816547.

Постановою державного виконавця від 18.11.2019 року в рамках вказаного виконавчого провадження накладено арешт на все майно боржника.

12.12.2022 року постановою держаного виконавця описано та накладено арешт на земельну ділянку, що належить боржнику для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3521188300:02:000:2061, що розташована за адресою: с. Червоне Голованівського (Гайворонського) району Кіровоградської області, площею 2,6628 га.

18.12.2023 року в рамках даного виконавчого провадження, державним виконавцем було винесено постанову та складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а саме: земельну ділянку площею: 2,6628 га, реєстраційний/кадастровий номер 3521188300:02:000:2061, с/рада Червоненська на загальну суму: 120971,20 грн. що належить боржнику: ОСОБА_3 передано ОСОБА_2 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 385/706/18 від 03.04.2019, що видав Гайворонський районний суд Кіровоградської області.

29.12.2023 року, приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Хлопчанюком Р.В. було видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів згідно якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею: 2,6628 га, кадастровий номер 3521188300:02:000:2061.

Після реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, позивач отримав копію договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 03.10.2018 року та отримав реальну можливість ознайомитись із його змістом.

Вочевидь, усі необхідні «заходи» для того, щоб уникнути фактичного стягнення з нього грошових коштів, ОСОБА_3 зробив одразу після того, як Гайворонським районним судом було постановлено рішення від 29.08.2018 року про стягнення заборгованості.

Так, як вбачається зі змісту оспорюваного договору емфітевзису та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 03.10.2018 року, тобто через місяць після постановлення судом рішення про стягнення боргу з ОСОБА_3 приватним нотаріусом Вільшанського районного нотаріального округу Кіровоградської області Науменко Ф.С. зареєстровано право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), номер запису про інше речове право: 28205905. Підставою для виникнення речового права вказано договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) серія та номер: 846, виданий 03.10.2018 року, видавник ОСОБА_4 приватний нотаріус Вільшанського РНО. Право користування зареєстровано на 100 років, до 03.10.2118 року. Правокористувачем, емфітевтом вказаний ОСОБА_1 , землевласником вказаний ОСОБА_3 .

При цьому, пунктом 2.1. договору емфітевзису від 03.10.2018 року визначено, що передача емфітевтичного права здійснюється сторонами на безоплатній основі. Тобто, Договір емфітевзису від 03.10.2018 року є безоплатним.

З огляду на викладене, безоплатний договір емфітевзису строком на сто років між відповідачами, які ймовірно є близькими родичами, укладений виключно з метою уникнення виконання грошового зобов`язання перед позивачем шляхом звернення стягнення на майно, що належить ОСОБА_3 .

Передбачаючи негативні наслідки у випадку звернення стягнення на майно, через місяць після постановлення Гайворонським районним судом рішення про стягнення боргу від 29.08.2018 року, до моменту набуття рішенням суду законної сили, протягом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, 03.10.2018 року ОСОБА_3 фактично відчужив належне йому нерухоме майно шляхом укладення (ймовірно) зі своїм близьким родичом безоплатного договору емфітевзису строком на сто років.

З огляду на викладене, договір емфітевзису від 03.10.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , строком на 100 років має бути визнаний судом недійсним.

Про наявність оскаржуваного договору емфітевзису, позивачу стало відомо після отримання ним листа від начальника Гайворонського відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Косіловського М. від 10.02.2021 року №23/8, в якому, окрім іншого, повідомлялось, що у власності боржника ОСОБА_3 наявна земельна ділянка площею 2.6628 га. сільськогосподарського призначення щодо якої 03.10.2018 року укладено договір емфітевзису строк дії до 03.10.2118 року.

Наведені обставини свідчать про поважність причин пропущення позивачем строку позовної давності на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору емфітевзису від 03.10.2018 року.

Просить суд, визнати поважними причини пропущення строку позовної давності на звернення до суду із позовними вимогами до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Науменко Федір Семенович про визнання недійсним договору емфітевзису від 03.10.2018 року та поновити строк позовної давності на звернення до суду, визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 03.10.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за №846 щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 та розташована на території Червоненської сільської ради (Гайворонська міська територіальна громада), Голованівського району, Кіровоградської області, кадастровий номер 3521188300:02:000:2061, загальною площею 2,6628 га, строк дії договору 100 років, а речове право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), номер запису про інше речове право: 28205905; дата час державної реєстрації: 03.10.2018 10:13:47; державний реєстратор: приватний нотаріус Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Науменко Федір Семенович, припинити, судові витрати по справі стягнути з відповідачів.

Позивач в судове засідання не з`явився. В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав, які в ньому вказані, просив суд його задовольнити. Щодо понесених судових витрат зазначає, що впродовж п`яти днів будуть надані відповідні докази.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав наданий відзив, просив відмовити в задоволенні позову. Щодо понесених судових витрат зазначає, що впродовж п`яти днів будуть надані відповідні докази.

Відповідач ОСОБА_3 та третя особа: приватний нотаріус Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Науменко Ф.С. в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Приватний нотаріус Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Науменко Ф.С. надіслав до суду письмові пояснення в яких заперечив, щодо задоволення позовних вимог.

Вислухавши думку представників сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

В травні 2015 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів у іноземній валюті в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч доларів США), що не заперечується сторонами.

Рішенням Гайворонського районного суду від 29.08.2018 року в справі №385/706/18 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнено з ОСОБА_3 на користь позивача 391500 грн. боргу за договором позики та суму сплаченого судового збору в розмірі 3915 грн. (а.с. 24-25).

22.02.2019 року постановою Кропивницького апеляційного суду та ухвалою цього ж суду від 14.03.2019 року про виправлення арифметичної помилки позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача 391500 грн. боргу за договором позики та компенсацію судового збору в розмірі 3915 грн. (а.с. 28-32).

03.04.2019 року, Гайворонським районним судом було видано виконавчий лист №385/706/18 про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача 391500 грн., на підставі якого постановою від 15.08.2019 року, державним виконавцем Гайворонського районного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Єфременко Т.І. відкрито виконавче провадження №59816547 (а.с. 8).

Постановою державного виконавця від 18.11.2019 року в рамках вказаного виконавчого провадження накладено арешт на все майно боржника (а.с. 7).

12.12.2022 року постановою держаного виконавця описано та накладено арешт на земельну ділянку, що належить боржнику для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3521188300:02:000:2061, що розташована за адресою: с. Червоне Голованівського (Гайворонського) району Кіровоградської області, площею 2,6628 га. (а.с. 11).

18.12.2023 року в рамках даного виконавчого провадження, державним виконавцем було винесено постанову та складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а саме: земельну ділянку площею: 2,6628 га, реєстраційний/кадастровий номер 3521188300:02:000:2061, с/рада Червоненська на загальну суму: 120971,20 грн. що належить боржнику: ОСОБА_3 передано ОСОБА_2 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 385/706/18 від 03.04.2019, що видав Гайворонський районний суд Кіровоградської області (а.с. 9-10, 12-13).

29.12.2023 року, приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Хлопчанюком Р.В. було видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів згідно якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею: 2,6628 га, кадастровий номер 3521188300:02:000:2061 (а.с. 14, 33).

03.10.2018 року приватним нотаріусом Вільшанського районного нотаріального округу Кіровоградської області Науменком Ф.С. зареєстровано право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), номер запису про інше речове право: 28205905. Підставою для виникнення речового права вказано договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) серія та номер: 846, виданий 03.10.2018 року, видавник ОСОБА_4 приватний нотаріус Вільшанського РНО. Право користування зареєстровано на 100 років, до 03.10.2118 року. Правокористувачем, емфітевтом вказаний ОСОБА_1 , землевласником вказаний ОСОБА_3 . Пунктом 2.1. договору емфітевзису від 03.10.2018 року визначено, що передача емфітевтичного права здійснюється сторонами на безоплатній основі (а.с. 18-21).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним слід встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Відповідно до статті 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію.

Відповідно достатті 407ЦК Україниправокористування чужоюземельною ділянкоювстановлюється договоромміж власникомземельної ділянкиі фізичноюособою,юридичною особою(далі-землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбаченихчастиною п`ятоюстатті 102-1Земельного кодексу України.

Під час розгляду справи суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) про те, щопозивач вправі звернутися до суду із позовом провизнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір емфітевзису) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для завдання шкоди іншій особі.

Боржник, який передає право користування своїм майно на підставі договору емфітевзису на користь своєї родини після винесення рішення про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладає договір емфітевзису, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на створення негативних наслідків для останнього та фактичного позбавлення права на його використання за призначенням. Тому суд не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на створення перешкод в користуванні майном на яке звернуто стягнення, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, суд врахував, що: 1) відповідач уклав оспорювану угоду щодо майна після винесення рішення суду про стягнення боргу; 2) права на використання майна надані на підставі безвідплатного договору; 3) права на використання майна надані на користь близького родича; 4) після надання спірних прав на використання майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором; 5) речове право на користування земельною ділянкою передано безкоштовно на надзвичайно великий термін 100 років.

На переконання суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач ОСОБА_3 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому права користування відбулося з метою створення негативних наслідків для позивача після звернення стягнення на майно боржника.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в законодавстві України регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).

Водночас, за висновками Верховного Суду, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, чи розпорядився правами на нього реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника чи створення перешкод у його використанні та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Судом враховано, що на момент укладення договору емфітевзису ОСОБА_3 зобов`язання за договором позики, укладеним останнім із позивачем, вважалося простроченим, його належне виконання не відбулося, про що свідчить судове рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_3 уклав договір емфітевзису безоплатно зі своїм родичем (а.с. 49-55, 109-110), що також свідчить про недобросовісну поведінку ОСОБА_3 та намагання створити негативні наслідки кредитору після звернення стягнення на майно боржника.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Судом також враховано, що зазначення позивачем певної правової норми, наведеної у обґрунтуванні позову, не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися під час вирішення спору.

Встановивши, що оспорюваний договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 03.10.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, а вчинений з наміром завдати шкоди іншій особі та можливістю в подальшому протягом тривалого часу користуватися земельною ділянкою, що є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним, відповідно до ст. 234 ЦК України.

Також суд враховує, що матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_3 іншого майна, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором. Також відсутні дані, що ОСОБА_3 виконав судове рішення та повернув ОСОБА_2 391500 грн. боргу за договором позики та компенсацію судового збору в розмірі 3915 грн.

Про наявність оскаржуваного договору емфітевзису, позивачу стало відомо після отримання ним листа від начальника Гайворонського відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Косіловського М. від 10.02.2021 року №23/8 (а.с. 22-23), а тому строк на подачу позову про визнання недійсним договору емфітевзису від 03.10.2018 року підлягає поновленню.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудові витрати покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263 - 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Поновити ОСОБА_2 строк на звернення до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Науменко Федір Семенович про визнання недійсним договору емфітевзису від 03.10.2018 року.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Науменко Федір Семенович про визнання недійсним договору емфітевзису - задовольнити.

Визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 03.10.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за №846 щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 та розташована на території Червоненської сільської ради (Гайворонська міська територіальна громада), Голованівського району, Кіровоградської області, кадастровий номер 3521188300:02:000:2061, загальною площею 2,6628 га, строк дії договору 100 років, а речове право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), номер запису про інше речове право: 28205905; дата час державної реєстрації: 03.10.2018 10:13:47; державний реєстратор: приватний нотаріус Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Науменко Федір Семенович, припинити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 484,48 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ігор ПАНАСЮК

Дата документа 30.04.2024