Постанова

від 30.04.2024 по справі 219/14692/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/358/24 Справа № 219/14692/21 Суддя у 1-й інстанції - Худіна О.О. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого суді Тимченко О.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

за участю секретаря судового засідання Бортника В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 219/14692/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», Часовоярського Регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»,

на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 30 березня 2023 року та додаткове рішення Дружківського міського суду Донецької області від 13 квітня 2023 року (суддя Худіна О.О.), ухвалене в приміщенні Дружківського міського суду Донецької області,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що із 1983 року він працює на підприємстві відповідача. 08 грудня 2021 року в.о. генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу» О.Р. Шурко прийняв наказ № 318 - к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким за порушення трудової дисципліни, яке виразилось у недостатньому контролі наявності та стану майна, що призвело до відсутності щебеню на очисних спорудах позивачу оголошено догану. 09 грудня 2021 року в.о. генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу» О.Р. Шурко прийняв наказ № 320 к «За особовим складом», яким позивача, директора Часовоярського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу», звільнено 09 грудня 2021 року за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, яке виразилось в неналежній організації виробничо-господарської діяльності та фінансової діяльності управління, п.1 ст.41 КЗпП України. Вважає, що незаконність Наказу № 318 - к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 08 грудня 2021 року та Наказу № 320 - к «3 особовим складом» від 09 грудня 2021 року полягає утому, що розпорядження або прийняття рішення про передачу щебеню ТОВ «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ» з боку Часовоярського РВУ, директором якого був на той час він, не приймалось. ТОВ «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ» самостійно, без погодження з Часовоярським РВУ використало щебінь б/у для влаштування технологічних доріг при проведенні реконструкції очисних споруд згідно проекту, погодженому Департаментом екології Донецької обласної адміністрації. Він, як директор, розпоряджень у будь - якій формі на відпуск щебеню стороннім організаціям, в тому числі ТОВ «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ», не надавав. Матеріально - відповідальна особа підприємства відповідача таких розпоряджень не погоджувала та не надавала. В наказі про його звільнення з посади керівника Часовоярського територіального управління Часовоярського РВУ не зазначено чітке формулювання конкретного грубого порушення ним своїх трудових обов`язків, вчиненого одноразово, а містяться лише посилання на порушення ним загальних норм Положення № 4 «Про Часовоярське регіональне виробниче управління КП «Компанія «Вода Донбасу», яке виразилось в неналежній організації виробничо - господарської та фінансової діяльності управління, на думку відповідача. Звільняючи його, відповідач не мав доказів того, що директор здійснював саме свідоме відчуження майна відповідача з власної ініціативи та на власний розсуд без дозволу відповідача, хоча відповідач посилається на цю обставину у оскаржуваному наказі про звільнення. У спірному наказі про звільнення не зазначено номер частини статті 41 КЗпП України, за якою відбулось його звільнення, що дає підставу вважати його незаконним. Так у наказі № 320 - к від 09 грудня 2021 року зазначено, що звільнення позивача відбулось за п. 1 ст. 41 КЗпП України, тоді як ст. 41 КЗпП України має дві частини, не зрозуміло пункт 1 якої з двох частин статті 41 К3пП України мав на увазі відповідач. Також у наказі про звільнення не зазначено підстави його прийняття (перелік документів), які підтверджують позицію та розпорядження відповідача при його звільненні. Оскаржувані накази є ідентичними за своїм змістом, підставами та мотивами їх прийняття. За одне й те саме порушення (відсутність щебеню на очисних спорудах Часовоярського територіального управління Часовоярського РВУ в кількості 760, 907 тон), яке існує на думку відповідача, до нього застосовано одночасно два види стягнення: спочатку оголошено догану Наказом № 318 - к від 08 грудня2021 року, а наступного ж дня 09 грудня 2021 року за це саме порушення позивача звільнили наказом № 320, що є не припустимим в контексті положень ст. 147 К3пП України.

Просив суд визнати Наказ № 318-к від 08 грудня 2021 року в.о. генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу» О.Р. Шурко «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 , незаконним та скасувати його, визнати прийнятий в.о. генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу» О.Р. Шурко Наказ № 320 - к «За особовим складом» від 09 грудня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 незаконним та скасувати його, поновити ОСОБА_1 на роботі в Часовоярському регіональному виробничому управлінні КП «Компанія «Вода Донбасу» з 09 грудня 2021 року на посаді директора Часовоярського регіонального виробничого управління КП «Компанія «Вода Донбасу». Стягнути солідарно з КП «Компанія «Вода Донбасу» та з Часовоярського виробничого управління регіонального комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення 09 грудня 2021 року по дату прийняття рішення судом без утримання податків і платежів. Стягнути солідарно з КП «Компанія «Вода Донбасу» та з Часовоярського виробничого управління регіонального комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на користь позивача судові витрати.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 30 березня 2023 року позов задоволено: визнано незаконним та скасовано наказ № 318-к від 08 грудня2021 року начальника ОСОБА_2 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 в.о. генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу». Визнано незаконним та скасовано наказ начальника ОСОБА_2 № 320 - к «За особовим складом» від 09 грудня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 , прийнятий в.о. генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу». Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Часовоярському регіональному виробничому управлінні КП «Компанія «Вода Донбасу» з 09 грудня 2021 року на посаді директора Часовоярського регіонального виробничого управління КП «Компанія «Вода Донбасу». Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць слід допущено до негайного виконання. Стягнуто з КП «Компанія «Вода Донбасу» та з Часовоярського виробничого управління регіонального комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення 09 грудня2021 року по 30 березня 2023 року без утримання податків і платежів у сумі 614 991 грн30 коп. Стягнуто пропорційно з КП «Компанія «Вода Донбасу» та з Часовоярського виробничого управління регіонального комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 908 гривень

Додатковим рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 13 квітня 2023 року резолютивну частину рішення Дружківського міського суду Донецької області від 30 березня 2023 року у справі № 219/14692/21 доповнено наступним змістом: «Стягнути пропорційно з КП «Компанія «Вода Донбасу» та з Часовоярського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 48 000 гривен».

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем факт порушень з боку позивача є недоведеними, не підтверджені належними доказами, отже позовні вимоги обґрунтовані, тому позов підлягає задоволенню.

Додаткове рішення мотивоване наявністю правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, КП «Компанія «Вода Донбасу» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована необ`єктивністю та необґрунтованістю підходу суду до вирішення справи по суті, оскільки жоден довід відповідачів по справі не був врахований при ухваленні рішення по справі, доводам відповідачів не було надано оцінки, а позиція відповідачів лише процитована в оскаржуваному рішенні. Судом не досліджено обставин справи та не надано оцінки тому, що позивачем по справі було грубо порушено свої трудові обов`язки, що виразилось в неналежній організації виробничо-господарської та фінансової діяльності відповідачів. Так, листом № 4/07/2388 від 18 листопада 2021 року, позивач погодив передачу щебеню до ТОВ «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ», що свідчить про явний намір позивача стосовно передачі щебеню вказаній організації, в той час як узгодження від відповідачів на проведення цієї господарської операції позивач не отримував. Позивач фактично продав комунальне майно, що належить відповідачам. Як би позивач вважав, що підприємству завдано майнової шкоди та виникла необхідність стягнення збитків, він повинен був звернутись до генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу» із повідомленням про факт настання такої події, викликати представників правоохоронних органів для огляду місяця пригоди та фіксації факту крадіжки, написати заяву про крадіжку матеріальних цінностей та організувати проведення інвентаризації, жодна з перелічених дій здійснення не була. Пред`явлення ТОВ «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ» рахунку на сплату вартості щебеню на підставі даних бухгалтерського обліку не відповідає положенням чинного законодавства України. Суд дійшов помилкового висновку про те, що підставою звільнення позивача стала нестача щебеню у кількості 760,907 тон, так як підставою звільнення позивача слугувало безпідставне отримання від ТОВ «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ» коштів за використаний щебінь, тому підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та підстав звільнення позивач є відмінними. Крім того, відповідно до вимог статті 46 та частини 1 статті 47 ЦПК України, Часовоярське Регіональне виробниче управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» не може бути відповідачем у даній справі, оскільки останнє не є юридичною особою. Вважає, що додаткове рішення підлягає скасуванню, оскільки позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, він них надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності (том 1 а.с.241).

Представник КП «Компанія «Вода Донбасу» в судове засіданні не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Часовоярського Регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до акту № 6, складеного комісією за участю начальника Часовоярського ТУ Корчевського С.А., начальника Часовоярського УМГ Саввина Н.Ф., майстра дільниці ОСОБА_4 та бригадира слюсарів ОСОБА_5 , затвердженого головним інженером Часовоярського РПУ 30 вересня 2015 року, на Часовоярському УМГ у вересні місяці були отримані наступні матеріали: щебінь б/в (фракція 30-40 мм) у кількості 1410,76 тонн.

Наказом в.о. генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу» О.Р. Шурко від 08 грудня 2021 року в № 318 - к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»,за порушення трудової дисципліни, яке виразилось у недостатньому контролі наявності та стану майна, що призвело до відсутності щебеню на очисних спорудах оголосити догану директору Часовоярського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» ОСОБА_1 .

У наказі зазначено, що відповідно до протоколу засідання інвентаризаційної комісії Часовоярського РУ № 1 та звіряльній відомості результатів інвентаризації запасів від 19 листопада 2021 року, в Часовоярському територіальному управлінні виявлено розбіжність між обліковими та фактичними даними за номенклатурним номером 88505 Щебінь б/у в кількості 760, 907 тон. Актом комісії Часовоярського РВУ від 17 листопада 2021 року підтверджено наявність щебеню тільки в кількості 231 тони замість 991, 907 тон щебеню. Згідно пунктів 8.3.2 та 8.4. Положення М 4 «Про Часовоярське регіональне виробниче управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», затвердженого наказом від 27 червня 2012 року № 142 контроль наявності та стану майна Часовоярського РВУ с обов`язком директора управління Корчевського А.С., який несе відповідальність за збереження закріпленого за Часовоярським РВУ майна. Листом від 18 листопада 2021 року № 4/07/2388 Часовоярське РВУ за підписом директора ОСОБА_1 просило узгодити передачу щебню ТОВ «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ» у той час, коли щебню вже фактично немає в наявності.

Наказом в.о. генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу» О.Р. Шурко від 09 грудня 2021 року № 320 к «За особовим складом», позивача, директора Часовоярського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу», звільнено 09 грудня 2021 року за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, яке виразилось в неналежній організації виробничо-господарської діяльності та фінансової діяльності управління, п.1 ст.41 КЗпП України.

У наказі зазначено, що 06 грудня 2021 року на поточний рахунок Часовоярського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» було зараховано грошові кошти від ТОВ «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ» в сумі 33 236, 42 гривні, як відшкодування збитків згідно листа № 4/06/2507 від 03 грудня 2021 року та відповідно до рахунку №1 від 03 грудня 2021 року без ПДВ. Раніше, в Часовоярському РВУ було виявлено нестачу щебеню у кількості 760, 907 тон. Згідно п. 4 ст. 95 ЦК України керівник філій та представництва призначаються юридичною особою і діють на підставі виданою нею довіреності. Відповідно до п. 9 довіреності № 03 - 04 від 14 грудня 2020 року директор Часовоярського РВУ проводить господарські і фінансові операції, у тому числі в установах банків, в межах наданих Положенням про відокремлений підрозділ повноважень. Відповідно до п.5.3 Положення № 4 «Про Часовоярське регіональне виробниче управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», затвердженого наказом від 27 червня 2012 року № 142, відчуження майна здійснюється Управлінням у порядку, встановленому Підприємством. Згідно пункту 6.4.3. Положення Управління реалізує стороннім організаціям матеріальні цінності за узгодженням з Підприємством. Також згідно п. 8.3.2. директор Управління зобов`язаний регулярно здійснювати контроль наявності та стану майна Управління. Крім того, вартість щебеню, який директор Часовоярського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» ОСОБА_1 зазначив в листі від 03 грудня 2021 року № 4/06/2507 та рахунку №1 від 03 грудня 2021 року не відповідає його ринковій вартості та є значно заниженою.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

За частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» підлягає частковому задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем факт порушень з боку позивача є недоведеними, не підтверджені належними доказами, отже позовні вимоги обґрунтовані, тому позов підлягає задоволенню.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Проте в повній мірі погодитись з такими висновками суду першої істанції е можливо з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно достатті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першоюстатті 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана або звільнення.

Відповідно до частини першоїстатті 148 КЗпП України,дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбаченістаттями 147-149КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності, невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним (правова позиція сформована у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 та №466/157/17 від 20 січня 2020 року.

Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи, винесенню Наказу в.о. генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу» О.Р. Шурко від 08 грудня 2021 року в № 318 - к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивача по справі передувало складення протоколу засідання інвентаризаційної комісії Часовоярського РУ № 1 та звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів від 19 листопада 2021 року, якими в Часовоярському територіальному управлінні виявлено розбіжність між обліковими та фактичними даними за номенклатурним номером НОМЕР_1 Щебінь б/у в кількості 760, 907 тон.

Актом комісії Часовоярського РВУ від 17 листопада 2021 року підтверджено наявність щебеню тільки в кількості 231 тони замість 991, 907 тон щебеню.

Разом з тим, виявивши відсутність у Часовоярського РВУ нестачу щебеню у кількості 760,907 тон, КП «Компанія «Вода Донбасу», відповідно достатті 149 КЗпП України,не витребувано у ОСОБА_1 письмових пояснень щодо порушення трудової дисципліни, яке виразилось у недостатньому контролі наявності та стану майна, що призвело до відсутності щебеню на очисних спорудах.

З огляду на те, що застосуванню до позивача догани не передувала пропозиція відповідача про надання пояснення з приводу дисциплінарного проступку, оспорюване розпорядження видано з порушенням положень частини першої статті 149 КЗпП України, тому висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування Наказому в.о. генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу» О.Р. Шурко від 08 грудня 2021 року в № 318 - к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» відповідає нормам чинного законодавства.

Щодо вимог позивача про скасування Наказу в.о. генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу» О.Р. Шурко від 09 грудня 2021 року № 320 к «За особовим складом» про його звільнення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця визначеністаттями 40,41КЗпП України (п. 4 ст. 36 кодексу).

Так, пунктом1 частини першої статті 41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу (частина третя статті 41 КЗпП України).

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина третя статті 149 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 466/6109/18, вказано, що рішення про звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України може бути прийняте роботодавцем за наявності сукупності таких умов: суб`єктом дисциплінарної відповідальності може бути певна категорія працівників; для застосування вказаної норми закону необхідно встановити факт порушення працівником своїх трудових обов`язків; порушення повинно бути одноразовим та грубим; рішення про звільнення працівника може прийняти лише уповноважена на те особа.

Обов`язковою умовою визнання діянь працівника, як порушення трудових обов`язків, є протиправність цих діянь, наявність вини, незалежно від її форми та причинного зв`язку між порушенням і його наслідком. Порушення трудових обов`язків з прямим умислом може бути визнано таким, що підпадає під пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України, навіть за відсутності шкідливих наслідків. Під порушенням трудових обов`язків розуміється невиконання чи неналежне їх виконання. До трудових обов`язків віднесені обов`язки працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншими локальним нормативним актом та законодавством про працю.

У постанові Верховного Суду України від 21травня 2014 року у справі № 6-33цс14викладено правову позицію, що «вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення. […] Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника».

З врахуванням наведеного, а також підстави звільнення позивача із займаної ним посади (пункт 1 статті 41 КЗпП України), виключною правовою проблемою у спірних правовідносинах є встановленняфакту порушення працівником своїх трудових обов`язків (з врахування обов`язку працівника та можливості виконувати такі), одноразовості порушення та його грубості, як оціночного (кількісного) поняття складності такого порушення, а також прийняття оскаржуваного наказу, тобто рішення про звільнення, уповноваженою на те особою.

Важливою умовою застосування пункту 1 статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості.

Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі та вчиненою саме одноразово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків тривале, неналежне «керування роботою установи, ослаблення контролю за робою підлеглих» тощо. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 305/1001/18 (провадження № 61-3286св21), від 28 липня 2022 року у справі № 216/3852/20 (провадження № 61-2822св22).

Також, у постанові Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 466/6109/18 (провадження № 61-19125св19) зазначено, що якщо порушення має тривалий, а не разовий характер, зокрема, неналежне керівництво роботою ввіреного підрозділу, ослаблення контролю за роботою підлеглих працівників тощо, то це не дає підстав для звільнення керівника за пунктом 1 статті 41 КЗпП України.

Таким чином, системність у порушенні трудових обов`язків не має правового значення для спірних правовідносин.

Разом з тим, оспорюваний позивачем наказ про його звільнення не містять сформульованого одноразового грубого порушення трудових обов`язків, яке могло стати підставою для звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

В оскаржуваному наказі, окрім норм Цивільного кодексу України, викладу п. 9 Довіреності № 03-04 від 14 грудня 2020 року та викладу п. 5.3 Положення № 4 «Про Часовоярське регіональне виробниче управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» зазначено, що 06 грудня 2021 року на поточний рахунок Часовоярського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» було зараховано грошові кошти від ТОВ «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ» в сумі 33 236, 42 гривні, як відшкодування збитків згідно листа № 4/06/2507 від 03 грудня 2021 року та відповідно до рахунку № 1 від 03 грудня 2021 року без ПДВ.

Крім того зазначено, що раніше, в Часовоярському РВУ було виявлено нестачу щебеню у кількості 760, 907 тон.

Також зазначено, що вартість щебеню, який директор Часовоярського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» ОСОБА_1 зазначив в листі від 03 грудня 2021 року № 4/06/2507 та рахунку №1 від 03 грудня 2021 року не відповідає його ринковій вартості та є значно заниженою.

Таким чином, оспорюваний наказ містить лише посилання на те, що 06 грудня 2021 року на поточний рахунок Часовоярського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» було зараховано грошові кошти від ТОВ «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ» в сумі 33 236, 42 гривні, як відшкодування збитків згідно листа № 4/06/2507 від 03 грудня 2021 року та відповідно до рахунку № 1 від 03 грудня 2021 року без ПДВ та на те, що вартість щебеню, який директор Часовоярського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» ОСОБА_1 зазначив в листі від 03 грудня 2021 року № 4/06/2507 та рахунку №1 від 03 грудня 2021 року не відповідає його ринковій вартості та є значно заниженою, при цьому не містить чітко сформульованого одноразового грубого порушення трудових обов`язків позивачем, яке могло стати підставою для звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач фактично продав комунальне майно, що належить відповідачу КП «Компанія «Вода Донбасу» у зв`язку з чим йому було оголошено догану, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та не приймається до уваги колегією суддів, оскільки як встановлено, оспорюване розпорядження видано з порушенням положень частини першої статті 149 КЗпП України, тому колегія суддів не надає оцінку обставинам, які передували оголошенню догани.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що додаткове рішення підлягає скасуванню, оскільки позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, не є належною правовою підставою для скасування додаткового рішення.

Разом з тим, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги КП «Компанія «Вода Донбасу» про те, що Часовоярське Регіональне виробниче управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» не може бути відповідачем у даній справі, оскільки задовольняючи позовні вимоги в частині позовних вимог позивача до Часовоярського Регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» суд першої інстанції не врахував, що згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд івирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем івідповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю ідієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза їїмісцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії тапредставництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України).

За змістом частини четвертої статті 95 ЦК України керівники філій тапредставництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Філії та представництва, а також відокремлені підрозділи, які не єюридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, у яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року справа № 760/32455/19.

Відомості про наявність у Часовоярського Регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» статусу юридичної особи відсутні.

Оскільки Часовоярське Регіонально виробниче управління КП «Компанія «Вода Донбасу» є відокремленим підрозділом, якене є юридичною особою, не наділене цивільною-процесуальною дієздатністю, останнє не може виступати стороною у цивільному процесі, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі.

Наведені в апеляційній скарзі КП «Компанія «Вода Донбасу» доводи щодо неправомірності задоволення позовних вимог були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothersv. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorouv. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Компанія «Вода Донбасу» ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги в цій частині відсутні, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Часовоярське Регіонально виробниче управління КП «Компанія «Вода Донбасу» підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Компанія «Вода Донбасу» залишено без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 377, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» задовольнити частково.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 30 березня 2023 року та додаткове рішення Дружківського міського суду Донецької області від 13 квітня 2023 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Часовоярського Регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у справі і цій частині закрити.

В іншій частині рішення Дружківського міського суду Донецької області від 30 березня 2023 року та додаткове рішення Дружківського міського суду Донецької області від 13 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: Я.М.Бондар

В.П.Зубакова