Постанова

від 30.04.2024 по справі 220/1126/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2469/24 Справа № 220/1126/23 Суддя у 1-й інстанції - Якішина О. М. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді Тимченко О.О.,

Суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

за участю секретаря судового засідання Бортника В.А.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа Орган опіки та піклування в особі Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 220/1126/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей разом з батьком,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ,

на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 грудня 2023 року (суддя Якішина О.М.), ухваленого в приміщенні Великоновосілківського районного суду Донецької області,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що з 06 листопада 2012 року сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачем та знаходяться на його утриманні. Спільне життя між сторонами не склалось, шлюбні відносини між ними припинені з січня 2003 року. З відповідачем вони проживають за різними адресами. Неповнолітні сини проживають з ним та знаходяться на його утриманні. Вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе та їх з відповідачем шлюб підлягає розірванню. Крім того, вони з дружиною мають спір, щодо визначення місця проживання дітей. Відповідач не приховує той факт, що має намір виїхати за кордон, тому сини залишились на його одноособовому вихованні. Відповідач проживає в Дніпропетровській області. Після того як вони з дружиною почали мешкати окремо один від одного, вони не спілкуються. Оскільки місце проживання дітей не визначено, в свою чергу він має законний обов`язок щодо утримання синів до їх повноліття, несе повну відповідальність за них та їх виховання. Сини підтримують його пропозицію та бажають проживати разом з ним, більш того, вони не мають інших варіантів щодо вибору місця проживання. Визначення місця проживання дітей разом з ним необхідно для вирішення питань, які виникають з приводу виховання дітей, для влаштування дітей до навчального закладу, для можливого виїзду в іншу область в зв`язку із небезпечною ситуацією в Донецькій області, бойовими діями внаслідок збройної агресії з боку російської федерації, підписання декларації із лікарем за новим місцем проживання, оформлення відповідної допомоги, як такому, що самостійно виховує неповнолітніх дітей. Оскільки сини проживають разом з ним та знаходяться на його утриманні, а відповідач проживає в іншому місці та не приймає участі у житті синів, вважає за доцільне визначити місце проживання синів разом з ним.

Просив суд шлюб, зареєстрований 06 листопада 2012 року виконкомом Костянтинопільської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, актовий запис № 11, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвати. Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з позивачем.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 грудня 2023 року позов задоволено частково: розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 06 листопада 2012 року виконком Костянтинопільської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, актовий запис № 11, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області, про визначення місця проживання дітей разом з батьком відмовлено.

Судове рішення в частині задоволення позовних вимог позивача про розірвання шлюбу мотивоване тим, що шлюбні відносини між сторонами припинені з січня 2023 року, спільне господарство не ведеться, тому подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе.

Судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про визначення місця проживання дітей разом з батьком мотивоване тим, що на підставі встановлених судом фактичних обставин справи, враховуючи те, що діти сторін досягли 14 років і можуть самі обирати місце проживання з кимось із батьків, а позивач перебуває на військовій службі в лавах Збройних Сил України, визначення місця проживання дітей разом з позивачем є неможливим.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, відповідач ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про визначення місця проживання дітей разом з батьком скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги позивача.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи наявна заява відповідача про визнання позовних вимог в повному обсязі, яка була повністю проігнорована судом, в оскаржуваному рішенні був зазначений лише факт наявності такої заяви без надання останній правової оцінки, та як наслідок, суд не постановив ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову відповідачем. Зазначено, що судом незаконно витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 інформацію про перебування на військовій службі у Збройних силах України ОСОБА_1 , яка взагалі не стосується предмету спору, тому надана інформація є недопустимим доказом. Діти сторін по справі бажають проживати разом з батьком, служба у справах дітей вважає за доцільне визначити місце проживання дітей з батьком, оскільки останній створив належні умови для проживання дітей, а відповідач, яка має намір виїхати за кордон, не заперечує проти визначення місця проживання дітей з батьком, оскільки це не позбавляє батьківських прав матері відносно дітей, не означає відібрання дітей від матері, а лише закріплює факт проживання дітей з батьком. Ухвалене судом першої інстанції рішення порушує засади рівності позивача перед законом і судом, оскільки суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності, натомість оскаржуваним рішенням продемонстровано зворотне.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування в особі Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Сторони перебувають в шлюбі з 06 листопада 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим виконкомом Костянтинопільської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, актовий запис № 11.

Від спільного проживання мають неповнолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно витягу з реєстру Великоновосілківської територіальної громади від 30 серпня 2023 року, позивач ОСОБА_1 з 16 січня 2009 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з реєстру Великоновосілківської територіальної громади від 19 липня 2023 року, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19 жовтня 2021 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з реєстру Великоновосілківської територіальної громади від 28 липня 2023 року, неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 28 липня 2023 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з реєстру Великоновосілківської територіальної громади від 04 вересня 2023 року, відповідач ОСОБА_2 з 04 вересня 2023 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки, виданої Костянтинопільським старостинським округом Великоновосілківської селищної ради Донецької області №405 від 10 вересня 2023 року, ОСОБА_1 зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до записів в погосподарських книгах 2016-2023 р. та має склад сім`ї: дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки-характеристики, виданої Костянтинопільським старостинським округом Великоновосілківської селищної ради Донецької області №406 від 10 вересня 2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою проживає разом з дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався. Заяв та скарг від жителів села Улакли на нього не надходило. За місцем проживання характеризується як позитивна та добропорядна людина. З сусідами підтримує дружні відносини. Спиртні напої не вживає. В конфліктні ситуації не вступає.

Згідно Витягу з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на території України, станом на 04 вересня 2023 року, не знятої чи непогашеної судимості не має.

Актом обстеження умов проживання № 408 від 10 вересня 2023 року, складеним на підставі письмового звернення ОСОБА_1 з метою перевірки умов проживання, при проведенні обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що умови проживання на момент відвідування задовільні, у будинку прибрано, постільна білизна в наявності, їжа приготовлена, достатній запас продуктів харчування, приготовлена сировина для опалення будинку, взимку. Для виховання і розвитку дітей створені такі умови: у дітей є окремі місця для відпочинку, облаштовані місця для навчання, в наявності всі необхідні речі для занять та розвитку дітей, одяг відповідає сезону. За цією адресою проживають і мають постійне місце проживання: батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (без реєстрації), син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент відвідування в сім`ї спостерігались дружні, доброзичливі стосунки.

З наданих характеристик, виданих директором Костянтинопільського закладу загальної середньої освіти 1-3 ступенів Великоновосілківської селищної ради від 04 серпня 2023 року на неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , слідує, що сторонами у справі приділяється належна увага вихованню та навчанню дітей, батьки цікавляться навчанням та поведінкою дітей, відвідують батьківські збори, підтримують зв`язок з класним керівником.

Згідно висновку Служби у справах дітей Великоновосілківської селищної ради про визначення місця проживання неповнолітніх дітей разом з батьком від 06 жовтня 2023 року № 114/01-22 вбачається, що неповнолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживають з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Працівниками служби у справах дітей Великоновосілківської селищної ради проведено бесіду з батьками та відвідані діти за місцем проживання, про що складено акти обстеження умов проживання. Мати дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не заперечує проти встановлення місця проживання її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 (заява про визнання позову від 04 вересня 2023 року). Батьком дітей ОСОБА_1 створено належні умови для проживання дітей. Є спальні місця, постільна білизна, одяг. В наявності продукти харчування. КУ «Центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Великоновосілківської селищної ради «ТУРБОТА» проведено оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дітей та догляду за ними. Згідно висновку оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 в повному обсязі задовольняє потреби дітей. За результатами оцінювання потреб сім`ї ОСОБА_2 з`ясовано, що умови проживання не відповідають потребам для навчання та виховання дітей. Враховуючи бажання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживати в родині батька ОСОБА_1 (заяви від 29 вересня 2023 року), керуючись статтями 141, 151, 153, 157, 158 Сімейного кодексу України, статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства», пунктом 72 Порядку провадження діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини Великоновосілківської селищної ради від 06 жовтня 2023 року № 9, служба у справах дітей селищної ради вважає доцільним визначити місце проживання неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з батьком ОСОБА_1 .

Згідно копії Розпорядження начальника селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визначення місця проживання неповнолітніх від 09 жовтня 2023 року №283-р, визначено місце проживання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Координацію роботи щодо виконання цього рішення покладено на службу у справах дітей селищної ради.

Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_3 №08/01/1445 від 09 листопада 2023 року на запит суду вбачається, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був призваний ІНФОРМАЦІЯ_6 21 лютого 2023 року на військову службу під час загальної мобілізації до військової частини НОМЕР_1 , наказ №10. Щодо проходження служби громадянкою ОСОБА_2 повідомлено, що на військову службу під час мобілізації районний ІНФОРМАЦІЯ_7 не призивалася. Будь-які відомості щодо призиву чи проходження військової служби відсутні.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

В апеляційній скарзі відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дітей з батьком. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про розірвання шлюбу не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не перевіряється.

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача про визначення місця проживання дітей разом з батьком суд першої інстанції виходив з того,що на підставі встановлених судом фактичних обставин справи, враховуючи те, що діти сторін досягли 14 років і можуть самі обирати місце проживання з кимось із батьків, а позивач перебуває на військовій службі в лавах Збройних Сил України, визначення місця проживання дітей разом з позивачем є неможливим.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Як вбачається з позову вимоги позивача стосуються прав та законних інтересів дітей, зокрема визначення їх місця проживання з батьком.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 8 Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до вимог статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.

Відповідно до частини 4, частини 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Частиною 1 статті 161 СК України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За обставинами справи відповідач визнала позов, погодилась на визначення місця проживання дітей разом з батьком.

Проте судом першої інстанції, при здійсненні перевірки дотримання прав дітей сторін по справі, а не формальним прийняттям визнання позову, встановлено, що проживання дітей з батьком не відповідатиме інтересам дітей.

Так, згідно з частиною 4 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається з матеріалів справи орган опіки та піклування, який був залучений до участі в розгляді справи судом, надав висновок про доцільність проживання дітей по справі разом з батьком, разом з тим у Акті обстеження умов проживання № 408 від 10 вересня 2023 року, який складений на підставі письмового звернення ОСОБА_1 з метою перевірки умов проживання, при проведенні обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що за цією адресою проживають і мають постійне місце проживання: батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (без реєстрації), син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент відвідування в сім`ї спостерігались дружні, доброзичливі стосунки.

На переконання колегії суддів висновок Служби у справах дітей Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області носить формальний характер, оскільки за адресою АДРЕСА_1 проживають як батько, так і мати дітей.

Так само, відповідно до вимог частини 1 статті 161 СК України, судом першої інстанції, з урахуванням визнання відповідачем позову, прийнято до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, які обидва займаються вихованням дітей, про що свідчать характеристики, видані директором Костянтинопільського закладу загальної середньої освіти 1-3 ступенів Великоновосілківської селищної ради від 04 серпня 2023 року на неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,та той факт, що позивач по справі перебуває на військовій службі в лавах Збройних Сил України, що, унеможливлює визначення місця проживання дітей разом з ним.

При цьому згода обох дітей на проживання разом з батьком не може буди належною правовою підставою для задоволення позовних вимог позивача про визначення місця проживання дітей разом з батьком, оскільки суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Згідно з вимогами статті 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Згідно із пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно із частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що як зазначалося вище, сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.

Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів ; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників сімейних правовідносин, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц).

Так, під час дослідження матеріалів справи та доказів під час апеляційного перегляду колегія суддів прийшла до висновку про те, що подання позову про визначення місця проживання неповнолітніх дітей разом з батьком включало встановлення юридичного факту самостійного виховання дитини батьком без участі матері, так як правовий статус ОСОБА_1 - військовозобов`язаний, який на момент розгляду справи проходить військову службу.

В даному випадку використаний приватно-правовий інструментарій для здійснення спроби звільнення від конституційного обов`язку, передбаченого статтею 65 Конституції України, як то беззаперечне визнання відповідачем позовних вимог, що не є притаманним для цієї категорії спорів, формулювання позовних вимог таким чином, аби вони співпадали з підставою звільнення з військової служби, формальне залучення органу опіки і піклування до розгляду справи, яке не передбачало участі їх реальної участі в судовому засіданні.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції повністю узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 495/2284/23, провадження № 61-17583св23

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку у цій справі про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей разом з батьком.

Посилання у скарзі на незаконність відмови суду першої інстанції ухвалити рішення про задоволення позову у зв`язку із наданою суду заявою відповідача про визнання позову також не можуть слугувати підставою для скасування оскарженого рішення. Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. І суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову. Крім того, визнання позову в даному випадку суперечить вимогам закону, зокрема, приписам статті 29 ЦК України, статей 160, 161 СК України, згідно з якими питання визначення місця приживання з одним з батьків може вирішуватись щодо дитини, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітньої дитини), та інтересам неповнолітніх синів сторін по справі, які самі мають визначати своє місце проживання.

По суті аргументи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо вирішення спору, однак колегія суддів звертає увагу, що вони спростовуються матеріалами справи, наведеними нормами права та встановленими судом першої інстанції обставинами справи.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: Я.М.Бондар

В.П.Зубакова