Постанова

від 24.04.2024 по справі 522/18066/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2597/24

Справа № 522/18066/20

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Дришлюка А.І.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОСББ «Катерининська 62» - адвоката Ткач О.С.,

представника ОСОБА_1 адвоката Губської Х.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Катерининська 62» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Чернявської Л.М., у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Катерининська 62» до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння,

встановив:

15.10.2020 року ОСББ «Катерининська 62» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування із чужого незаконного володіння приміщення горища, загальною площею 150 кв.м., що знаходиться за адресою: буд. АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 30.06.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу (далі- ПН ОМНО) Куценко О.І., зареєстрованого в реєстрі за №1046.

Позовні вимоги були обґрунтовані незаконністю набуття ОСОБА_1 у власність спірного приміщення горища, яке на думку позивача, є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування належності позивачу на праві власності спірного майна та порушення його прав, ОСББ «Катерининська 62» посилалось на ст. 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», за приписами якої спільне майно власників квартир складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до цього закону співвласники допоміжних приміщень мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених зазначеним Законом та цивільним законодавством.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач вважав, що горище вибуло з володіння власників квартир будинку АДРЕСА_1 не з їхньої воля шляхом незаконних дій ОСОБА_2 , про що було зазначено у відповідних судових рішеннях, а відтак є підстави для звернення до суду з позовом про витребування спірного горища у відповідача та зобов`язання повернути зазначене горище у спільну власність квартир будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСББ «Катерининська 62» було відмовлено (т.2, а.с.21-24).

В апеляційній скарзі ОСББ «Катерининська 62» ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2023 року, ухвалення нового судового рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.31-44).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Губська Х.Ю. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на необгрунтованість апеляційної скарги (т.2. а.с.76-78).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 01.12.2016 року, яке було залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2017 року, було скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.09.2007 року справі №2-7814/07, яким було визнано за ОСОБА_3 право власності на приміщення горища площею 150 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.21, 22-24, 26-28).

Крім того, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29.03.2017 у справі №2-7086/2008 скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2008, яким було визнано право власності за ОСОБА_2 вже на реконструйовану дворівневу квартиру під АДРЕСА_2 , загальною площею 292,2 кв.м., житловою площею 250,7 кв.м., підсобною площею 40,2 кв.м., корисною площею 290,9 кв.м., яка в цілому складається з восьми жилих кімнат площею 11,60 кв.м., 25,60 кв.м., 17,90 кв.м., 65,50 кв.м., 84,80 кв.м., 11,90 кв.м., 23,10 кв.м. і 10,30 кв.м.; двох санвузлів площею 3,8 кв.м. і 6,8 кв.м.; котельної площею 2,6 кв.м.; коридору площею 20,2 кв.м.; балкону площею 1,З кв.м.; підсобного приміщення площею 6,8 кв.м. (т.1, а.с.29, 30-31).

Однак, незважаючи на це, 30 червня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений ПН ОМНО ОСОБА_4 , зареєстрований в реєстрі за №1046, відповідно до умов якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив квартиру, яка в цілому складається з восьми житлових кімнат, житловою площею 251,1 кв.м., загальною площею 295.5 кв.м. (т.1, а.с.35-36).

В подальшому, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.11.2021 року у справі №522/18041/20 позовні вимоги ТОВ «ДіджіФінанс», як правонаступника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «ДіджіФінанс» за кредитним договором №СМ-8МЕ502/100/2008 від 07.05.2008 року у розмірі 41795,63 дол. США, що в еквіваленті в гривні станом на 09.10.2020 року за курсом НБУ становить 1182130,88 грн., вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №РМ- 8МЕ502/100/2008 від 07.05.2008 року, а саме приміщення горища, загальною площею 150 кв.м.. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу, укладеного 30 червня 2017 року, посвідченого ПН ОМНО Куценко О.І., зареєстрованого в реєстрі за №1046, шляхом продажу цього майна на публічних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна на рівні не нижче за звичайних ринкових цін.

Зазначене рішення не набрало законної сили і судове засідання в Одеському апеляційному суді по перегляду вказаного судового рішенні призначено на 04 червня 2024 року, на 09.45 год.

Разом з тим, ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.04.2024 року було відмовлено представнику ОСББ «Катерининська 62»-адвокату ТкачО.С.в зупиненніпровадження поданій справідо набраннявищевказаним судовимрішенням законноїсили,та яку данійсправі не вирішуються питання, які б стосувались підстав заявлених позовних вимог у вищевказаній цивільній справі, яка має номер 522/18041/20.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції належним чином не врахував наявність вищевказаних судових рішень, а саме рішення Апеляційного суду Одеської області від 01.12.2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 29.03.2017року, не надав їм належної правової оцінки внаслідок чого дійшов хибного висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність доказів того, що горище, площею 150 кв.м, входить до складу квартири АДРЕСА_2 .

При цьому колегія суддів зазначає, що згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, зазначений висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, оскільки у вищевказаному рішенні Апеляційного суду Одеської області від 29.03.2017 у справі №2-7086/2008 було встановлено, що горище, площею 150 кв.м, входить до складу квартири АДРЕСА_2 .

Що стосується рішення суду першої інстанції та посилання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Губської Х.С. на відсутність доказів того, що спірне приміщення є допоміжним, то зазначені обставини спростовуються тим, що в рішенні Апеляційного суду Одеської області від 01.12.2016 року у справі №2-7814/07, яке набрало законної сили, було встановлено, що горище єдопоміжним приміщенням, а тому є спільною власністю співвласників будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.24).

Що стосується висновку суду першої інстанції про неможливість витребувати майно, яке не є індивідуально визначеним, то колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 відступила від висновків Верховного Суду України та Касаційного цивільного суду у складі ВС, висловлених у низці постанов, про можливість витребування лише індивідуально визначеного майна або майна, яке виділено в натурі.

З цих підстав, колегія суддів вважає, що позовні вимог ОСББ «Катерининська 62» підлягають задоволенню.

Що стосується пропуску строку позовної давності, який просила застосувати до спірних правовідносин представник відповідача ОСОБА_1 адвокатГубська Х.С.,то колегіясуддів зазначає,що характерпозовних вимогпро витребування майна із чужого незаконного володіння свідчить про тривалий характер порушень прав позивача ОСББ «Катерининська 62», який є власником спірного майна, а тому їх вимоги є вимогами негаторного позову, на які строки позовної давності не розповсюджуються.

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд в своїх постановах № 469/1044/17 від 02.11.2-22 року і № 918/244/22 від 18.09.2023 року, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду № 922/3166,20 від 02.11.2022 року.

Крім того, при вирішенні даного спору, суд першої інстанції не застосував норми Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку не доведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Оскільки ст. 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, то особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки (в даному випадку відповідач ОСОБА_1 ) набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, що свідчить про те, що іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд України у постановах від 24 грудня 2014 року (провадження № 6-201 цс 14), від 05 лютого 2014 року (провадження № 6-13Іцсі3), Вищий господарський суд України у своїй постанові від 09 лютого 2015 року (провадження № 54/315, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц (провадження № 14- 32цс20).

Крім того,Конституційний СудУкраїни всвоєму рішеннівід 14липня 2020року №8-р/2020зазначив,що положенняч.1ст.23Закону України«Про іпотеку»,які визначають наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, безпосередньо не стосуються питання позбавлення іпотекодавця (набувача іпотечного майна) права власності на предмет іпотеки або ж його примусового відчуження у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки

Таким чином, у разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції неправильно застосував положення п.8 ч.1 ст.346 ЦК України та дійшов хибного висновку про те, що власником спірного горища є ТОВ «ДіджіФінанс», а не відповідач ОСОБА_1 .

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з того, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу на аукціоні не надає можливість кредитору задовольнити свою вимогу шляхом заміни собою попереднього власника у відносинах власності.

У відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, в порушення вищевказаної норми, судом першої інстанції не було взято до уваги наступні висновки Верховного Суду:

«Відомості державного реєстру прав на нерухомість резюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи» (п. 6.13 постанови ВП ВС від 19.01.2021р. у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20).

«Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності)» (п. 62 постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21).

«У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю)» (пункт 114 постанови ВП ВС від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

«Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, то право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав» (постанова ВП ВС від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19, провадження № 14- 212цс21).

Тобто, позов про витребування майна з незаконного володіння може бути пред`явлений лише до зареєстрованого власника цього майна.

Судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою» (пункти 10.28-10.31 постанови ВП ВС від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, провадження № 12- 158гс19).

Таким чином, вищенаведені висновки Верховного Суду свідчать про те, що позов про витребування майна з незаконного володіння може бути пред`явлений лише до зареєстрованого власника цього майна.

Зазначені обставини, а також те, що згідно інформації, наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 26.10.2021 року, свідчать про те, що в даному випадку матеріали справи не містять належних доказів щодо зміни відомостей про право власності на квартиру ОСОБА_1 , у тому числі і на спірне горище.

Тобто, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_1 не є власником спірного майна, а тому не є належним відповідачем по справі є передчасним та таким, що не відповідає діючому законодавству, судовій практиці та наявним доказам, які маються в матеріалах справи.

Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано не повернувся до підготовчого провадження, так як відповідно до ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є:

остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

При цьому, колегія суддів враховує практику Верховного Суду, яка виражена в постанові його колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), про те, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму...». Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

За практикою Верховного Суду (постанова у справі №902/271/18 від 03.10.2019 року, постанова у справі №916/2421/18 від 02.10.2019 року, ухвала у справі №923/525/20, постанова від 16.12.2021 року у справі №910/7103/21) суд може повернутися до стадії підготовчого провадження і після його закриття, оскільки «стадія підготовчого провадження не є формальною, а є реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті».

Тобто, на думку Верховного Суду, для запобігання подальшому скасуванню рішення, можливо повернутися до стадії підготовчого провадження зокрема для уточнення позовних вимог, якщо суд бачить, що їх необхідно уточнити для ефективності способу захисту. Так само, щодо заміни неналежного відповідача або співвідповідача; в частині доказування, експертиз.

Так, як вбачається із позовних вимог, позивач просив витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 горище, яке незаконно увійшло до складу квартири АДРЕСА_2 у спільну власність власників квартир буд. АДРЕСА_1 , шляхом вилучення даного горища в натурі із загальної площі квартири АДРЕСА_2 .

На підставі цих позовних вимог, 09 серпня 2021 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у вказаній справі була призначена будівельно-технічна експертиза з метою визначення чи включено горище площею 150 кв.м, яке є містом загального користування в склад квартири АДРЕСА_2 , його фактичного місця розташування у складі квартири, чи було збільшення площі квартири АДРЕСА_2 за рахунок місць загального користування, якщо так, то за рахунок яких місць загального користування, які конструктивні елементи (дах, кроквяна система, вентиляційні канали, інженерні мережі та інше) будинку по АДРЕСА_1 розташовані в спірному горищі, яка їх площа, та які конструктивні елементи зруйновані (т.1, а.с. 86).

Однак, судова будівельно-технічна експертиза з вирішення наведених вище питань не була проведена, а матеріали справи повернулись без надання висновку з підстав ненадання сторонами по справі витребуваних експертом додаткових матеріалів.

При цьому слід зазначити, що самостійно провести експертизу позивач і заявник апеляційної скарги був позбавлений можливості, оскільки в нього відсутній доступ до спірного приміщення. Докази того, що експерт не може провести експертизу через відсутність доступу до спірного приміщення надавались суду першої інстанції, але не були взяті судом до уваги.

Разом з тим враховуючи, що у даній справі мається достатньо доказів для ухвалення обгрунтованого судового рішення, ухвалою колегії суддів від 24.04.2024 року у задоволенні клопотання представника ОСББ «Катерининська 62» адвоката Ткач О.С. про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи було відмовлено (т.2, а.с.107-109, 123-124).

Судом апеляційної інстанції було також відмовлено представнику ОСББ «Катерининська 62» адвокату Ткач О.С. у задоволеннізаяви провиклик вякості свідкаголови ОСББ«Катериненська 62»Вербецьку А.М.,оскільки всудому засіданніприймає участьпредставникОСББ «Катерининська 62» адвокат Ткач О.С., яка взмозі дати пояснення стосовно позовних вимог і апеляційної скарги вказаного ОСББ (т.2, а.с.102-103, 121-122).

Що стосується судових витрат на надання правової допомоги, які суд стягнув з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 , то колегія суддів зазначає наступне.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Однак, подане клопотання про стягнення цих судових витрат не містить а ні опису робіт, а ні розрахунку їх вартості, що не давало суду права стягувати зазначені судові витрати з позивача ОСББ «Катерининська 62»на користь відповідача ОСОБА_1 ..

Також Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatiaс», Beles and Others v. the Crech Republic, № 47273/99, п.п.50-51 та 69 та, Walchli v. France, № 35787/03, п.29).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його спростовують, оскільки рішення у справі ухвалено не у відповідності до вимог матеріального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване судове рішення слід скасувати і задовольнити позовні вимоги ОСББ «Катерининська 62» до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, та витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 горище, яке увійшло до складу квартири АДРЕСА_2 і зобов`язати ОСОБА_1 повернути горище у спільну власність власників квартир у будинку АДРЕСА_1 шляхом вилучення горища в натурі із загальної площі квартири АДРЕСА_2 .

Крім того, відповідно до вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне компенсувати ОСББ «Катериненська 62» судовий збір у загальному розмірі 6760,90 грн. за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки відповідач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи безстроково (т.1, а.с.185) .

Керуючись ст.ст.141,367,368, п.2 ч.1 ст.374, п. 4 ч.1 ст.376, ст. ст.381 - 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Катерининська 62» задовольнити.

Прийняти постанову, якою позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Катерининська 62» до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, задовольнити.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , горище, яке увійшло до складу квартири АДРЕСА_2 .

Зобов`язати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , повернути горище у спільну власність власників квартир у будинку АДРЕСА_1 шляхом вилучення горища в натурі із загальної площі квартири АДРЕСА_2 .

Компенсувати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Катериненська 62», код ЄДРПОУ 40589104, судовий збір у загальному розмірі 6760,90 (шість тисяч сімсот шістдесят гривень 90 копійок) за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.04.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк