Постанова

від 18.04.2024 по справі 920/1177/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р. Справа№ 920/1177/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 18.04.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ "МАКСИ-БУД"

на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024

у справі №920/1177/23 (суддя - Заєць С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ "МАКСИ-БУД"

до Комунального підприємства "Сумитеплоенергоцентраль" Сумської міської ради

про стягнення 818 819 грн 52 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 заяву представника відповідача Комунального підприємства "Сумитеплоенергоцентраль" Сумської міської ради про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №920/1177/23 - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ "МАКСИ-БУД" на користь Комунального підприємства "Сумитеплоенергоцентраль" Сумської міської ради витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 7 000 грн.

Ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на специфіку справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 920/1177/23 є завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення відповідачем судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 10 000 грн, тому обґрунтованими визнаються судом витрати в розмірі 7 000 грн, які і покладаються на позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю БМУ "МАКСИ-БУД" 13.03.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до свого провадження. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/1177/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви представника відповідача Комунального підприємства "Сумитеплоенергоцентраль" Сумської міської ради про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заява представника відповідача не містить міркувань та обґрунтувань стосовно необґрунтованих дій апелянта, а додаткове рішення не містить обґрунтування, зокрема, що спір у цій справі виник внаслідок необґрунтованих або неправильних дій позивача.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення та клопотання учасників апеляційного провадження

27.03.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

01.04.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов, у встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 строк, відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, який був прийнятий судом у порядку ст. 263 ГПК України, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що саме неправильні і необґрунтовані дії позивача потягли за собою виникнення спору у цій справі, а невиконання позивачем вимог суду по наданню доказів без поважних причин, потягло за собою не тільки тривалий розгляд справи на стадії підготовчого провадження, а й витрати відповідача, пов`язані з участю його представника адвоката у даній справі.

02.04.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

05.04.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якої останній зазначає, що всі документи позивачем подавалися через електронну систему Електронний суд із зазначенням і процесуальним призначенням кожного документа, проте, якщо представник відповідача не міг розібратися з таким об`ємом поданих доказів позивачем, то вини позивача в цьому немає.

18.04.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката по веденню справи №920/1177/23 на стадії апеляційного провадження, відповідно до якої відповідач просить стягнути з ТОВ БМУ "МАКСИ-БУД" на користь відповідача 5000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та клопотання учасників апеляційного провадження

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.3.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ "МАКСИ-БУД" на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/1177/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О. суддів: Гаврилюк О.М., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ "МАКСИ-БУД" на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/1177/23. Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ "МАКСИ-БУД" на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/1177/23. Судове засідання відбудеться 18.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 клопотання Комунального підприємства "Сумитеплоенергоцентраль" Сумської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ "МАКСИ-БУД" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення Північного апеляційного господарського суду в приміщенні Господарського суду Сумської області за адресою: місто Суми, пр-т Шевченка, 18/1.- задоволено.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 18.04.2024 з`явилися учасники апеляційного провадження, які надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю БМУ "МАКСИ-БУД" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Комунального підприємства "Сумитеплоенергоцентраль" Сумської міської ради, відповідно до вимог якого просить суд стягнути з відповідача на свою користь 818 819 грн 52 коп., з яких: 220 169 грн 58 коп. сума основного боргу, 391287 грн 14 коп. пені, 39343 грн 79 коп. 3% річних, 168018 грн 96 коп інфляційне збільшення за неналежне виконання зобов`язань за Договором підряду від 30.01.2017 № 2017-1П; а також стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 16.10.2023 відкрито провадження у справі № 920/11774/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 25.01.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ «Макси-Буд» до Комунального підприємства «Сумитеплоенергоцентраль» Сумської міської ради про стягнення 818 819 грн 52 коп. - залишено без руху, встановлено строк для усунення її недоліків - п`ять днів з дати оголошення ухвали, до 30.01.2024 включно. Зазначено позивачеві спосіб усунення встановлених судом недоліків позовної заяви: шляхом надання суду обґрунтованого розрахунку суми основної заборгованості, що стягується, а саме 220 169 грн 58 коп. із зазначенням періоду, за який стягується зазначена основна заборгованість, актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт (із зазначеннням дати їх підписання та періоду, за який виконані роботи), а також вказати у розрахунку, за якими із зазначених актів чи періоди відповідачем здійснювалось погашення заборгованості, у якому розмірі, із зазначенням дати проплат, що узгоджується із заявленим до стягнення у позові розміром основної заборгованості (220 169 грн 58 коп); також обґрунтований розрахунок заявлених до сплати розмірів пені (у тому числі з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 ГК) України та інфляційних втрат за кожним окремим актом приймання-передачі виконаних робіт та/або конкретним періодом, з огляду на інформацію, що повинна міститись у вищезазначеному обґрунтованому розрахунку основної заборгованості, та є необхідним для встановлення судом дійсних обставин справи, здійснення перевірки правильності та підстав нарахування основного боргу та штрафних санкцій, з огляду на положення п. 4.1 укладеного між сторонами Договору підряду № 2017-1П від 04.01.2017.

31.01.2024 через систему Електронний суд позивач надав до суду заяву про усунення недоліків, відповідно до змісту якої зазначає, що на виконання ухвали Господарського суду Сумської області від 25.01.2024 по справі № 920/1177/23 надав Заяву про зменшення позовних вимог з розрахунком основних позовних вимог та штрафних санкцій, а також усіх актів виконаних робіт форми КБ-2в та направлено відповідачу та представнику відповідача відповідно до ст. 6 Господарського процесуального кодексу України через систему Електронний суд. Докази направлення додав.

31.01.2024 позивач надав суду:

- Заяву про зменшення позовних вимог від 30.01.2024 (вх. № 542 від 31.01.2024) зі 190 додатками в електронному вигляді, відповідно до зміст у якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 700 309 грн 82 коп., з яких: 186 139 грн 32 коп. сума основного боргу, 343 391 грн 24 коп. пені, 34060 грн 32 коп. 3% річних, 136718 грн 94 коп інфляційне збільшення за неналежне виконання зобов`язань за Договором підряду від 30.01.2017 № 2017-1П; а також стягнути судові витрати.

- Заяву про зменшення позовних вимог від 30.01.2024 (вх. № 543 від 31.01.2024) зі 365 додатками в електронному вигляді, відповідно до змісту якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 700 309 грн 82 коп., з яких: 186 139 грн 32 коп. сума основного боргу, 343 391 грн 24 коп. пені, 34060 грн 32 коп. 3% річних, 136718 грн 94 коп інфляційне збільшення за неналежне виконання зобов`язань за Договором підряду від 30.01.2017 № 2017-1П; а також стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 01.02.2024 суд продовжив розгляд справи. Призначив підготовче засідання на 13.02.2024. Зобов`язано позивача надати суду у строк до 12.02.2024 обґрунтований розрахунку суми основної заборгованості, що заявляється до стягнення, із обов`язковим зазначенням: періоду, за який стягується зазначена основна заборгованість по кожному з актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт (із зазначеннням дати їх підписання та періоду, за який виконані роботи) окремо, вказати у розрахунку, за якими із зазначених актів чи періоди відповідачем здійснювалось погашення заборгованості, у якому розмірі, із зазначенням дати проплат, що узгоджується із заявленим до стягнення розміром основної заборгованості; також надати обґрунтований розрахунок заявлених до сплати розмірів пені (у тому числі з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 ГК) України та інфляційних втрат за кожним окремим актом приймання-передачі виконаних робіт та/або конкретним періодом, з огляду на інформацію, що повинна міститись у вищезазначеному обґрунтованому розрахунку основної заборгованості, та є необхідним для встановлення судом дійсних обставин справи, здійснення перевірки правильності та підстав нарахування основного боргу та штрафних санкцій, з огляду на положення п. 4.1 укладеного між сторонами Договору підряду № 2017-1П від 04.01.2017.

09.02.2024 позивачем через систему «Електронний суд» надано клопотання (вх. № 393 від 09.02.2024) про долучення до матеріалів справи додатків (до заяви про зменшення позовних вимог справа № 920/1177/23 провадження № 545).

12.02.2024 позивачем через систему «Електронний суд» надано клопотання (вх. № 798 від 12.02.2024) про залишення заяви про зменшення позовних вимог без розгляду.

В судовому засіданні 13.02.2023 представник позивача підтримав подане ним клопотання (вх. № 798 від 12.02.2024) про залишення заяви про зменшення позовних вимог (вх. № 542 від 31.01.2024) без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 13.02.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ «Макси-Буд» до Комунального підприємства «Сумитеплоенергоцентраль» Сумської міської ради про стягнення 818 819 грн 52 коп. - залишено без розгляду.

16.02.2024 до Господарського суду Сумської області надійшла заява представника відповідача Комунального підприємства Сумитеплоенергоцентраль" Сумської міської ради від 16.02.2024 (вх. №913 від 19.02.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі № 920/1177/23 та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

26.02.2024 позивачем через систему «Електронний суд» надано до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до змісту якого просить відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 920/1177/23.

26.02.2024 позивачем через систему «Електронний суд» надано до суду клопотання, відповідно до змісту якого, останній просить суд, у випадку задоволення або часткового задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення і стягнення витрат на правничу допомогу, зменшити їх розмір до мінімуму або відмовити в їх задоволення.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з п. 3 ч. 1. ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови, судові накази (ч. 1 ст. 232 ГПК України).

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Разом з цим, у ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 5, 6 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Перш за все, відхиляючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що заява представника відповідача не містить міркувань та обґрунтувань стосовно необґрунтованих дій апелянта, а додаткове рішення не містить обґрунтування, зокрема, що спір у цій справі виник внаслідок необґрунтованих або неправильних дій позивача, колегія суддів звертає увагу скаржника, що Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 зі справи №905/121/19, від 13.05.2021 зі справи №910/16777/20, від 15.09.2021 зі справи №902/136/21, від 18.01.2022 зі справи №922/2017/17).

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129-130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку про те, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

За приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивач просить розподілити здійснені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Мазнєвою Світланою Григорівною та відповідачем (за договором має статус Клієнт) у цій справі укладено договір про надання правової допомоги від 01.12.2023, за яким адвокат надає професійну правничу допомогу відповідачеві з представництва його інтересів у місцевих, апеляційних господарських судах та Верховному Суді по веденню різних категорій справ, т.ч. справи № 920/1177/23 на всіх стадіях судового процесу з усіма процесуальними правами сторони у справі без обмежень.

Положення ч.1 зазначеного договору свідчать про те, що цей договір є договором комплексного правового обслуговування, оскільки адвокат представляє інтереси Клієнта (відповідача у даній справі) у різних справах, що перебувають на розгляді у різних судових інстанціях з різною підсудністю справ.

Згідно з ч.7 зазначеного договору передбачено, що оплата послуг адвоката здійснюється Клієнтом за певний обсяг виконаних робіт, які сторони погоджують при підписанні акту приймання- передачі виконаних робіт. Оскільки цей договір є договором комплексного обслуговування, то Сторони під час обговорення певного об`єму робіт узгоджують вартість цих робіт та обумовлюють фіксують цю вартість і порядок її оплати у відповідному акті приймання - передачі виконаних робіт та/або додатковій угоді. Сторони можуть домовитись, як про фіксовану вартість певного обсягу виконаних робіт, так і про погодинну оплату, що фіксується у зазначеному акті.

18.12.2023 між адвокатом і відповідачем у цій справі було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт згідно до якого адвокат передала, а відповідач прийняв узгоджений ними обсяг робіт та послуг з надання професійної правничої допомоги на виконання договору про надання правової допомоги від 01.12.2023 по веденню судової справи № 920/1177/23 у Господарському суді Сумської області та погодили, що загальна вартість послуг адвоката по веденню цієї справи у місцевому суді становить 10 000,00 гривень, ця сума є фіксованою і не залежить від кількості часу, витраченого Адвокатом на її ведення, а саме:

- ознайомлення з матеріалами справи № 920/1177/23, які надані Клієнтом та з матеріалами цієї справи, що знаходяться на розгляді у суді, вивчення їх на предмет формування правової позиції сторони відповідача у справі;

- ознайомлення з матеріалами справи № 920/846/21, на яку посилається позивач в обґрунтування своєї правової позиції;

- консультації з Клієнтом зі спірного питання у справі, узгодження правої позиції відповідача, збір доказів на захист правової позиції Клієнта у справі;

- підготовка, направлення до суду та позивачеві заперечень на відповідь на відзив у справі;

- професійна правнича допомога Клієнту та безпосередня участь адвоката у судових засіданнях Господарського суду Сумської області при розгляді справи № 920/1177/23, подання необхідних документів у дану справу з процесуальних питань та по суті справи;

- отримання через Електронний кабінет адвоката в системі Електронний суд документів з руху даної справи, вивчення їх та вчасне реагування на них, інформування Клієнта про рух справи у суді (призначення судових засідань, необхідність вчинення певних процесуальних дій тощо).

Також сторони в акті узгодили, що протягом 3-х днів з дати підписання акту Клієнт перераховує Адвокату аванс у сумі 5000,00 гривень, а остаточний розрахунок в сумі 5000,00 гривень Клієнт здійснює протягом 5-ти днів з дати ухвалення Господарським судом Сумської області відповідного судового рішення/ухвали у справі № 910/1177/23, яким закінчується розгляд цієї справи у вказаному суді.

18.12.2023 згідно до платіжної інструкції № 3114 відповідач перерахував адвокатові вказану суму авансу в розмірі 5000,00 гривень.

Залишок суми в розмірі 5000,00 гривень станом на дату подання цієї заяви до суду першої інстанції ще адвокатові не перераховано.

Представництво інтересів відповідача у справі здійснювалося Мазнєвою Світланою Григорівною на підставі Ордеру серія ВМ № 1043766 від 01.12.2023. Повноваження підтверджено свідоцтвом № 000431 від 24.09.2015.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також колегія суддів звертає увагу, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю БМУ «Макси-Буд» подало клопотання про зменшення розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу до мінімуму.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Також колегія суддів звертає увагу, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Щодо доводів скаржника про те, що адвокат не знайомилась з матеріалами даної справи № 920/846/21, не направляла документів позивачеві, не приймала участі у справі, то ці доводи спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи, зокрема: заявою і карткою руху документу в Електронному суді про надання адвокату доступу до справи № 920/846/21 та безпосередні обґрунтування з використанням інформації з цієї справи, які наведені у запереченнях на відповідь на відзив, карткою руху документу і надання доступу адвокату до матеріалів даної справи, ухвалами суду та протоколами судових засідань, які фіксують участь представника у справі у судових засіданнях від 16.01.2024, 25.01.2024, 13.02.2024.

У свою чергу, доводи скаржника відносно того, що стягнуті з нього витрати на професійну правничу допомогу не є пропорційні до витраченого адвокатом часу на ведення цієї страви не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, як зазначалось колегією суддів вище, між відповідачем і адвокатом укладено акт приймання - передачі виконаних робіт, де сторони узгодили фіксовану оплату по веденню цієї справи, яка не залежить від кількості часу, витраченого адвокатом, що узгоджується з положеннями 4.7 укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги.

Стосовно посилань скаржника на неврахування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду колегія суддів зазначає таке.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов?язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов?язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що скаржник у своїй апеляційній скарзі не вказує на те, що саме з вказаного правового висновку не було враховано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення, адже в матеріалах справи містяться всі вище перелічені докази, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку на предмет їх належності щодо документального підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, а також керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 920/1177/23 є завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення позивачем судових витрат у заявленому відповідачем до відшкодування розмірі на суму 10 000 грн, тому обґрунтованими визнаються судом витрати в розмірі 7 000 грн, які і покладаються на позивача.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Щодо заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката по веденню справи №920/1177/23 на стадії апеляційного провадження, відповідно до якої відповідач просить стягнути з ТОВ БМУ "МАКСИ-БУД" на користь відповідача 5000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Аналіз положень статті 244 ГПК України свідчить про те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першою статті 221 ГПК України.

Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов`язані з необхідністю розподілу судових витрат.

Частина перша статті 244 ГПК України містить диспозитивну норму щодо права суду з власної ініціативи, або за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення. Винятком є розподіл судових витрат, який має ініціювати сторона з дотриманням правил статей 123-130, 221 ГПК України (статей 133 - 142, 246 ЦПК України).

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244 ГПК України). Водночас, ГПК України під поняттям "порядок ухвалення судового рішення" розуміє: ухвалення рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду; прийняття рішень та постанов, складення та їх підписання в нарадчій кімнаті тим складом суду, який розглянув справу; можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті; оформлення окремим документом ухвал, які постановляються в нарадчій кімнаті, а інших ухвал, що постановляються без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання; особливості оформлення судових рішень (ухвал) що містять вступну та резолютивну частину, а також складення повного рішення (постанови, ухвали) у певні строки; можливість внесення виправлень в рішеннях чи ухвалах із застереженням перед підписом судді; викладення усіх судових рішень письмово у паперовій та електронній формі та вимоги їх викладення у Єдиній судово-інформаційно-телекомунікаційній системі (стаття 233 ГПК України).

Отже, ГПК України не включає до поняття "порядок ухвалення судового рішення" "процедуру розгляду справи по суті в загальному чи письмовому провадженні", яка виділена в окремі глави процесуальних кодексів (глава 6 ЦПК України, глава 6 ГПК України).

Колегія суддів звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21, відповідно до якого термін "ухвалення" додаткового судового рішення, а не термін "розгляд" законодавцем застосовано з метою, щоб підкреслити необхідність буквального тлумачення такого поняття відповідно до статті 233 ГПК України). Таке тлумачення є релевантним для з`ясування змісту положення другого речення частини третьої статті 244 ГПК України, коли йдеться про усунення неповноти судового рішення, тобто відсутності у резолютивній частині рішення висновків щодо результатів розгляду справи. Водночас презюмується, що позовні вимоги та заперечення, докази, подані на їх обґрунтування, судом розглянуті згідно з вимогами статей 201 - 221 ГПК України, а розгляд справи належним чином відображений в описовій та мотивувальній частинах рішення. У протилежному випадку неповнота судового рішення може бути усунута шляхом його перегляду в апеляційному (касаційному) порядку, а не через ухвалення додаткового рішення.

Отже, оскарження додаткового судового рішення не є окремими судовим розглядом спору по суті, а прямо залежить від розгляду основної справи, тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення ("розподіл витрат на правничу допомогу за участь у розгляді питання про розподіл витрат на правничу допомогу"), яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим та не відповідає змісту процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 925/790/17 (925/580/20).

Відтак, дослідивши заяву Комунального підприємства "Сумитеплоенергоцентраль" Сумської міської ради про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №920/1177/23 на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню та суперечить змісту ГПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному додатковому рішенні, оскаржуване додаткове рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням усіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного додаткового рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/1177/23, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ "МАКСИ-БУД" на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/1177/23 - залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/1177/23 - залишити без змін.

3. У задоволенні заяви Комунального підприємства "Сумитеплоенергоцентраль" Сумської міської ради про розподіл судових витрат - відмовити.

4. Матеріали справи №920/1177/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 29.04.2024.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун