Постанова

від 24.04.2024 по справі 917/1941/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року Справа № 917/1941/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 24.01.2024 у справі № 917/1941/23 (суддя Вороняк А.С., повний текст рішення складено 02.02.2024)

за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 1 734 841, 36 грн

за участю представників сторін:

прокурор - Рункевич І.В.;

позивачів - не з`явилися;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Полтавської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації (далі - позивач - 1) та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - позивач - 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів" (далі - відповідач) про стягнення 1520 954, 12 грн штрафних санкцій, 184 833, 71 грн інфляційних втрат та 29 053, 53 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання продовольчих товарів від 12.03.2022, укладеного шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання, які відповідають формі договору, оприлюдненому на веб - сайті АТ "Укрзалізниця" в редакції, затвердженій рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 12.03.2022 в частині недотримання строків поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.10.2023 матеріали справи №917/1941/23 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Волинської області.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.01.2024 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" до Державного бюджету України 1 520 954, 12 грн пені. В задоволенні позову про стягнення 184 833, 71 грн інфляційних втрат та 29 053, 53 грн 3 % річних, відмовлено.

Суд першої інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у заявленій сумі на підставі п. 6.1 договору від 12.03.2022. Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач як постачальник за договором, не несе відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки грошових зобов`язань за договором не мав. У відповідача у спірних правовідносинах також не виникло зобов`язання з повернення суми авансу, тобто грошового зобов`язання, оскільки обсяг товару, обумовлений договором, відповідачем був поставлений, про що сторони підписали видаткові накладні та акти приймання-передачі, за відсутності зауважень з боку замовника щодо якості, кількості чи некомплектності товару. Таким чином, підстави для нарахування та стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3 % річних у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, відсутні.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 24.01.2024 у справі № 917/1941/23, в якій прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення 184 833, 71 грн інфляційних втрат та 29 053, 53 грн 3 % річних, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення із відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України; прокурор, посилаючись на умови п. 2.2.1., 5.4-5.5, 6.8. договору, зазначає, що платником здійснено попередню оплату за договором у розмірі 30 % вартості товару, однак відповідачем зобов`язання з поставки товару у визначені строки не виконано;

- правовідносини в яких у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно до нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України;

- прокурор посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України у випадку прострочення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 29.02.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.

Листом від 01.03.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Волинської області.

08.03.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.03.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 24.01.2024 у справі № 917/1941/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.04.2024 о 14:30 год.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України подало до суду заяву, в якій просить задоволити вимоги апеляційної скарги; справу розглядати за відсутності його повноважного представника.

Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу (письмові пояснення) не подали.

В судовому засіданні 24.04.2024 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення 184 833, 71 грн інфляційних втрат та 29 053, 53 грн 3 % річних, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Інші учасники справи не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином та у встановленому порядку.

Враховуючи те, що судом вчинено необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні прокурора, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, на офіційному сайті АТ "Укрзалізниця" за посиланням https://uz.gov.ua/about/procurement/ оприлюднено договір на постачання продовольчих товарів, затверджений рішенням правління від 12.03.2022, витяг з протоколу № Ц-54/29 Ком.т.

Пунктом 11.2 договору передбачено, що відповідно до умов ст. 634 ЦК України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору.

З урахуванням положень ст. 634 ЦК України, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" між Полтавською обласною військовою адміністрацією (замовник), AT "Укрзалізниця" (платник) та ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" (постачальник) був укладений договір на постачання продовольчих товарів, шляхом приєднання до його умов (далі - договір).

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари (далі-товар (-и)), перелік, кількість, ціни та умови поставки згідно з Інкотермс (у редакції 2010 року) яких зазначаються замовником у заявках (далі - заявка), а замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору. Укладанням цього договору постачальник підтверджує, що товар належить постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено сторонами.

Обсяги поставки товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреб замовника (п. 1.2. договору).

Загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів (п. 2.1. договору).

Пунктом п. 2.2 договору визначено, що попередня оплата у розмірі 30 % вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника

Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі товару та/або накладної (товаро-транспортної або залізничної), підписаних постачальником та замовником.

Товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково (п. 5.4. договору).

Згідно п. 5.5 договору датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається замовником платнику у визначеному цим договором порядку.

У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки (п. 6.1. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1. договору).

Сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (п. 11.1. договору).

Пунктом 11.2 договору передбачено, що відповідно до умов статті 634 ЦК України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього договору.

З моменту набрання чинності цей договір має таку ж юридичну силу, як звичайний договір на паперових носіях і не потребує підписання сторонами (п. 11.5 договору).

На виконання умов договору, Полтавською ОВА (замовником) складено заявку від 15.04.2022 на закупівлю продовольчих товарів - консерви із свинини 80 % ж/б по 250 гр у кількості 16 896 кг. Заявка складена та підписана уповноваженою особою Полтавської ОВА Фроловим С.О. та визначено адресу доставки товару: вул. Буровиків, 4 в м. Полтава (а. с. 51).

ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" (постачальник) виставило Полтавській ОВА (замовнику) рахунок на оплату № 12 від 15.04.2022, в якому постачальник зобов`язався поставити замовнику товар - консерви із свинини 80 % ж/б по 250 гр у кількості 67 584 шт., ціною за штуку без ПДВ 46,75 грн на загальну суму 3 791 462, 40 грн (з ПДВ). У цьому ж рахунку визначена сума авансу в розмірі 30 %, що складає 1 137 438, 72 грн (а. с. 52).

Згідно платіжного доручення № 1515 (#968396474601) від 09.05.2022 АТ "Укрзалізниця" перерахувало ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" кошти в розмірі 1 137 438, 72 грн з призначенням платежу "передоплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган з-но рахунку № 12 від 15.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)" (а. с. 53).

Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснено 27.07.2022 відповідно до платіжного доручення № 21522 (#1026132555401), згідно якого АТ "Укрзалізниця" перерахувало ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" кошти в розмірі 2 654 023, 68 грн (а. с. 54).

Факт поставки товару підтверджується товарно - транспортною накладною № 032 від 15.06.2022 та видатковою накладною № 32 від 16.06.2022, які підписані повноважними представниками та скріплені їх печатками без будь - яких зауважень (а. с. 55-57).

Із урахуванням здійсненої платником 09.05.2022 попередньої оплати за рахунком № 12 від 15.04.2022, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 11.05.2022 включно, однак відповідачем зобов`язання з поставки товару у визначені строки не виконано, затримка у постачанні товару склала 35 днів.

На виконання умов договору, Полтавською ОВА (замовником) складено заявку від 18.04.2022 на закупівлю продовольчих товарів - крупа в асортименті фасована (25 кг) у кількості 100000 кг. Заявка на постачання крупи в асортименті фасованої складена та підписана уповноваженою особою Полтавської ОВА Фроловим С.О. та визначено адресу доставки товару: вул. Буровиків, 4 в м. Полтава (а. с. 58).

Відповідач виставив Полтавській ОВА рахунок на оплату № 16 від 18.04.2022, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар - крупу в асортименті у кількості 100 т, ціною за тонну без ПДВ 19 165 грн на загальну суму 2 299 800 грн (з ПДВ). У цьому ж рахунку визначена сума авансу в розмірі 30 %, що складає 689 940 грн (а. с. 59).

Відповідно до платіжного доручення від 18.05.2022 № 1530 (#973888436201) АТ "Укрзалізниця" перерахувало ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" кошти в розмірі 689940,00 грн з призначенням платежу "передоплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган з-но рахунку № 16 від 18.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)" (а. с. 60).

Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснено 17.11.2022 відповідно до платіжного доручення № 291975 (#1114958855101), згідно якого АТ "Укрзалізниця" перерахувало ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" кошти в розмірі 1 609 860 грн (а. с. 61).

Факт поставки товару на суму 2 299 800 грн підтверджується видатковими накладними: № 92 від 20.09.2022 на суму 183 984 грн, № 95 від 21.09.2022 на суму 505 956 грн, № 98 від 23.09.2022 на суму 504 438, 13 грн, № 100 від 27.09.2022 на суму 507 473, 87 грн, № 103 від 27.09.2022 на суму 505 956 грн, № 108 від 29.09.2022 на суму 91 992 грн, які підписані повноважними представниками та скріплені їх печатками без будь - яких зауважень (а. с. 62-67).

Із урахуванням здійсненої платником 18.05.2022 попередньої оплати за рахунком № 16 від 18.04.2022, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 20.05.2022 включно, однак відповідачем зобов`язання з поставки товару у визначені строки не виконано, затримка у постачанні товару склала 122 днів.

На виконання умов договору, Полтавською ОВА (замовником) складено заявку від 18.04.2022 на закупівлю продовольчих товарів - крупа в асортименті фасована (25 кг) у кількості 100000,00 кг. Заявка на постачання крупи в асортименті фасованої складена та підписана уповноваженою особою Полтавської ОВА Фроловим С.О. та визначено адресу доставки товару: вул. Буровиків, 4 в м. Полтава (а. с. 68).

Відповідач виставив Полтавській ОВА рахунок на оплату № 17 від 18.04.2022, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар - крупу в асортименті у кількості 100,00 т, ціною за тонну без ПДВ 19 165 грн на загальну суму 2 299 800 грн (з ПДВ). У цьому ж рахунку визначена сума авансу в розмірі 30 %, що складає 689 940 грн (а. с. 69).

Відповідно до платіжного доручення № 70000 (#1044631016901) від 22.08.2022 АТ "Укрзалізниця" перерахувало ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" кошти в розмірі 689940 грн з призначенням платежу "передоплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган з-но рахунку №17 від 18.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)" (а. с. 70).

15.12.2022 між Полтавською ОВА та ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" був складений акт приймання-передачі товару (крупи пшеничної) № 17 в кількості 30 т на загальну суму 689 940 грн, який підписаний представниками сторін, скріплений печатками. В п. 2 вказаного акту зазначено, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт поставки товару відповідно до умов договору та рахунку на оплату № 17 від 18.04.2022 в кількості вказаній в пункті 1 акту, та засвідчують, що претензії щодо обсягу поставки товару відповідно до умов договору та рахунку на оплату № 17 від 18.04.2022 в кількості вказаній в пункті 1 акту в кожної із сторін відсутні (п. 3 акту) (а. с.71).

Із урахуванням здійсненої платником 22.08.2022 попередньої оплати за рахунком № 17 від 18.04.2022, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 24.08.2022 включно, однак відповідачем зобов`язання з поставки товару у визначені строки не виконано, затримка у постачанні товару склала 112 днів.

На виконання умов договору, Полтавською ОВА (замовником) складено заявку від 18.04.2022 на закупівлю продовольчих товарів - крупа в асортименті фасована (25 кг) у кількості 100000 кг. Заявка на постачання крупи в асортименті фасованої складена та підписана уповноваженою особою Полтавської ОВА Фроловим С.О. та визначено адресу доставки товару: вул. Буровиків, 4 в м. Полтава (а. с. 72).

Відповідач виставив Полтавській ОВА рахунок на оплату № 17/1 від 18.04.2022, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар - крупу в асортименті у кількості 100 т, ціною за тонну без ПДВ 19 165 грн на загальну суму 2 299 800 грн (з ПДВ). У цьому ж рахунку визначена сума авансу в розмірі 30 %, що складає 689 940 грн (а. с. 73).

Відповідно до платіжного доручення № 70001 (#1044631017001) від 22.08.2022 АТ "Укрзалізниця" перерахувало ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" кошти в розмірі 689 940 грн з призначенням платежу "передоплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган з-но рахунку №17/1 від 18.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)" (а. с. 74).

15.12.2022 між Полтавською ОВА та ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" був складений акт приймання-передачі товару (крупи пшеничної) № 17/1 в кількості 30 т на загальну суму 689 940 грн, який підписаний представниками сторін, скріплений печатками. В п. 2 вказаного акту зазначено, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт поставки товару відповідно до умов договору та рахунку на оплату № 17/1 від 18.04.2022, в кількості вказаній в пункті 1 акту, та засвідчують, що претензії щодо обсягу поставки товару відповідно до умов договору та рахунку на оплату № 17 від 18.04.2022 в кількості вказаній в пункті 1 акту в кожної із сторін відсутні (п. 3 акту) (а. с. 75).

Із урахуванням здійсненої платником 22.08.2022 попередньої оплати за рахунком № 17/1 від 18.04.2022, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 24.08.2022 включно, однак відповідачем зобов`язання з поставки товару у визначені строки не виконано, затримка у постачанні товару склала 112 днів.

На виконання умов договору, Полтавською ОВА (замовником) складено заявку від 18.04.2022 на закупівлю продовольчих товарів - крупа в асортименті фасована (25 кг) у кількості 97000,00 кг. Заявка на постачання крупи в асортименті фасованої складена та підписана уповноваженою особою Полтавської ОВА Фроловим С.О. та визначено адресу доставки товару: вул. Буровиків, 4 в м. Полтава (а. с. 76).

Відповідач виставив Полтавській ОВА рахунок на оплату № 18 від 18.04.2022, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар - крупу в асортименті у кількості 97 т, ціною за тонну без ПДВ 19 165 грн на загальну суму 2 230 806 грн (з ПДВ). У цьому ж рахунку визначена сума авансу в розмірі 30 %, що складає 669 241, 80 грн (а. с. 77).

Відповідно до платіжного доручення № 70046 (#1044631024701) від 22.08.2022 АТ "Укрзалізниця" перерахувало ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" кошти в розмірі 669241,80 грн з призначенням платежу "передоплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган з-но рахунку №18 від 18.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)" (а. с. 78).

Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснено відповідно до платіжної інструкції №355749 (#1151291988001) від 29.12.2022, згідно якого АТ "Укрзалізниця" перерахувало ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" кошти в розмірі 434 662, 20 грн (а. с. 79).

15.12.2022 між Полтавською ОВА та ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" був складений акт приймання-передачі товару (крупи пшеничної) № 18 в кількості 48 т на загальну суму 1 103 904 грн, який підписаний представниками сторін, скріплений печатками. В п. 2 вказаного акту зазначено, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт поставки товару відповідно до умов договору та рахунку на оплату № 18 від 18.04.2022, в кількості вказаній в пункті 1 акту, та засвідчують, що претензії щодо обсягу поставки товару відповідно до умов договору та рахунку на оплату № 17 від 18.04.2022 в кількості вказаній в пункті 1 акту в кожної із сторін відсутні (п. 3 акту від 15.12.2022) (а. с. 80).

Із урахуванням здійсненої платником 22.08.2022 попередньої оплати за рахунком № 18 від 18.04.2022, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 24.08.2022 включно, однак всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України відповідачем зобов`язання з поставки товару у визначені строки не виконано, затримка у постачанні товару склала 112 днів.

Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора про стягнення 1 520 954, 12 грн штрафних санкцій, 184 833, 71 грн інфляційних втрат та 29 053, 53 грн 3 % річних у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання продовольчих товарів від 12.03.2022 в частині здійснення своєчасної поставки товару.

Суд першої інстанції своїм рішенням від 24.01.2024 позов задоволив частково та стягнув із ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" до Державного бюджету України 1 520 954, 12 грн пені. В задоволенні позову про стягнення 184 833, 71 грн інфляційних втрат та 29 053, 53 грн 3 % річних, відмовив.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 184 833, 71 грн інфляційних втрат та 29 053, 53 грн 3 % річних.

Прокурор доводить в суді апеляційної інстанції те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення із відповідача сум інфляційних втрат та 3 % річних в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України. Вказує, що правовідносини, в яких у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно до нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних. Прокурор посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України у випадку прострочення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару.

Надаючи оцінку обставинам справи в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу приписів ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегія суддів зазначає, що в обґрунтування підстав для стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних, прокурор посилається на порушення відповідачем грошових зобов`язань, оскільки останній, в порушення ч. 2 ст. 693 ЦК України та п. 6.8 договору, користувався чужими грошовими коштами. При цьому посилається на правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Проаналізувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду по справі №686/21962/15-ц щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, на які посилається прокурор, суд апеляційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом ст. ст. 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь - яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення саме грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Так, справа № 686/21962/15-ц, на висновки у якій посилається прокурор при правовому обґрунтуванні позову, розглядалася за позовом про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за несвоєчасне виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.09.2009 в частині стягнення з відповідача на її користь 770 000 грн матеріальних збитків та 10000 грн відшкодування моральної шкоди.

У даній же справі № 917/1941/23, як вбачається із укладеного між сторонами договору, відповідач як постачальник зобов`язувався поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання, перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках, замовник зобов`язався прийняти вказаний товар, а платник своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах договору. Відтак, відповідач як постачальник за договором, не несе відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки грошових зобов`язань за договором не мав.

Крім того, у відповідача у спірних правовідносинах також не виникло зобов`язання з повернення суми авансу, тобто грошового зобов`язання, оскільки обсяг товару, обумовлений договором, відповідачем був поставлений, про що сторони підписали видаткові накладні та акти приймання - передачі, за відсутності зауважень з боку замовника щодо якості, кількості чи некомплектності товару.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення із відповідача сум інфляційних втрат та 3 % річних в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 924/215/23.

Колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, висновок суду першої інстанції не суперечить правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, на яку прокурор посилається в апеляційній скарзі, оскільки встановлені судом фактичні обставини у справі № 918/631/19 та у справі, яка розглядається, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм.

В порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України прокурор висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, не спростував. Посилання прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 24.01.2024 у справі № 917/1941/23 в оскаржуваній частині необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на прокуратуру.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 24.01.2024 у справі № 917/1941/23 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складено 29 квітня 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.