Рішення

від 23.04.2024 по справі 362/6840/18

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6840/18

Провадження № 2/362/1616/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2024 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Марчука О.Л.,

при секретарі Неділько А.С.,

за участю прокурора Ламшиної О.О.,

представника особи в інтересах якої подано позов ОСОБА_1 ,

представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-Київ», ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , третя особа: ОСОБА_19 про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2018 року судом отримано цивільний позов першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України, ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» до Васильківської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_22 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_24 ,ТОВ «ЕТС-Київ»,ТОВ «Юпітер9Агросервіс», ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договору оренди та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння (т.с. 1, а.с 1 33, 38 71).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2019 року вимоги позову першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України, ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київської області, ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_25 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ТОВ «ЄТС-Київ», ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_28 про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, роз`єднано усамостійне провадженняз позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України, ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київської області, ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс», ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння (т.с. 3, а.с. 71 72).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, залишено без розгляду цивільний позов першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України, ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київської області, ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс», ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , треті особи: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння (судова справа № 362/2006/19).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 січня 2020 року, відмолено в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову (т.с. 3, а.с. 239).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2020 року, залишено без руху позов прокурора у даній справі (т.с. 4, а.с. 50).

На виконання вказаної ухвали прокурором подано позову у новій редакції від 17 лютого 2020 року: позов першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України, ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київської області, ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_25 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ТОВ «ЄТС-Київ», третя особа: ОСОБА_28 про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договору оренди та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння (т.с. 4, а.с. 54 82).

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» є належним землекористувачем земельної ділянки площею 971,21 гектари для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції.

Проте, розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації № 734 від 16.03.2010 року надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 25,00 га (ділянка № 2 згідно з планом зовнішніх меж землекористування відповідно до державного акта ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.02 року) ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» та зарахування до земель запасу на території Глевахівської селищної ради Васильківського району за межами населеного пункту.

Потім, розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації № 1782 від 07.10.2011 року припинено право користування земельною ділянкою ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» загальною площею 25,00 гектрари, що знаходиться на території Глевахівської селищної ради за межами населеного пункту та переведено земельну ділянку площею 25,0 гектарів до земель запасу Глевахівської селищної ради.

Також, після припинення права постійного користування землею ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» Головне управління Держземагентства у Київській області у 2013 році здійснювало розпорядження землями на території Глевахівської селищної ради за межами населеного пункту, шляхом видання наказів про затвердження проектів землеустрою щодо відведення громадянам земельних ділянок та передання їх у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області.

На підставі вказаних наказів Головного управління Держземагентства у Київській області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено записи про право приватної власності громадян, які отримали свідоцтва про право власності на зазначені земельні ділянки.

Потім, за відповідними договорами купівлі-продажу громадяни відчужили вказані земельні ділянки на користь інших осіб.

Однак, прокурор вважає, що набуття громадянами права приватної власності на земельні ділянки відбувалося з порушенням вимог земельного законодавства.

Також, прокурор зазначив, що Президією Національної академії наук України не надавалася згода на вилучення земельної ділянки площею 25 га на території Глевахівської селищної ради, як і згода постійного землекористувача ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» стосовно вилучення ділянки площею 25 гектарів (ділянка № 2 згідно з планом зовнішніх меж землекористування відповідно до державного акта ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.02 року) ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України»), що є порушенням ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України.

У зв`язку із цим, прокурор вважає, що розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № 1782 від 07.10.2011 року є похідним від розпорядження № 734 від 16.03.2010 року, яке скасоване у судовому порядку, то і розпорядження № 1782 має бути визнано недійсним у зв`язку з порушенням процедури добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою згідно статей 116, 142 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу».

Крім того, оскільки висновком експерта № 6063/17-41 від 27.09.2017 року встановлено, що земельні ділянки із кадастровими номерами 3221455300:04:008:0001, 3221455300:04:008:0002, 3221455300:04:008:0007, 3221455300:04:008:0008, 3221455300:04:008:0009, 3221455300:04:008:0010, 3221455300:04:008:0011, 3221455300:04:008:0012, 3221455300:04:008:0021, 3221455300:04:008:0022, 3221455300:04:008:0023, 3221455300:04:008:0024, 3221455300:04:008:0025 (які були на момент проведення експертизи) накладаються на земельну ділянку № 2 площею 27,7800 гектарів згідно із державного акта ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.2002 року, прокурор вважає, що слід визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області стосовно розпорядження спірними земельними ділянками із кадастровими номерами 3221455300:04:008:0001, 3221455300:04:008:0002, 3221455300:04:008:0003, 3221455300:04:008:0004, 3221455300:04:008:0005, 3221455300:04:008:0006, 3221455300:04:008:0007, 3221455300:04:008:0008, 3221455300:04:008:0009, 3221455300:04:008:0010, 3221455300:04:008:0011, 3221455300:04:008:0012, 3221455300:04:008:0013, 3221455300:04:008:0014 (набуття права первинними власниками), що розташовані на території Глевахівської селищної ради.

До того ж, прокурор посилається на те, що оскільки зазначені рішення органів виконавчої влади суперечать вимогам закону, тому отримані в подальшому громадянами свідоцтва про право власності та укладені договори купівлі-продажу, оренди є протиправними.

У підсумку, посилаючись на статті 15-1, 20, 21, 84, 116, 122,149, 150, 152, 153, 155 Земельного кодексу України, статтю 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», статті 16, 21, 316, 317, 319, 321, 328, 373, 387, 388, 393, 396 Цивільного кодексу України, прокурор стверджує, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза волею її законного власника і землекористувача, а тому існують всі правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідачів на користь держави (т.с. 4, а.с. 54 82).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2023 року:

-закрито провадження за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України до Васильківської районної державної адміністрації про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння;

-залишено безрозгляду позовну заяву першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства«Дослідне сільськогосподарськевиробництво Інститутуфізіології рослині генетикиНаціональної академіїнаук України» до Васильківської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-Київ», третя особа: ОСОБА_29 про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння;

-замінено найменування органу прокуратури, який звернувся з даною позовною заявою до суду із «Києво-Святошинської місцевої прокуратури» на «Обухівську окружну прокуратуру»;

-закрито підготовче провадження;

-призначено до судового розгляду по суті цивільну справу за позовом Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-Київ», третя особа: ОСОБА_29 про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння (т.с. 7, а.с. 181 183).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області яку занесено до протоколу судового засідання від 19 квітня 2023 року, на підставі статті 55 ЦПК України, у зв`язку із зміною найменування, залучено до участі у даній цивільній справі в якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області як правонаступника Головного управління Держгеокадастру Київській області (т.с. 8, а.с. 57 60).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області яку занесено до протоколу судового засідання від 19 квітня 2023 року, на підставі статті 55 ЦПК України, у зв`язку із зміною ім`я і прізвища, залучено до участі у даній цивільній справі в якості співвідповідача ОСОБА_18 як правонаступника ОСОБА_20 (т.с. 8, а.с. 57 60).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області яку занесено до протоколу судового засідання від 19 квітня 2023 року, на підставі статті 55 ЦПК України, у зв`язку із зміною прізвища, залучено до участі у даній цивільній справі в якості співвідповідача ОСОБА_7 як правонаступника ОСОБА_25 (т.с. 8, а.с. 57 60).

Прокурор і представник особи в інтересах якої подано позов в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з викладених у заяві підстав (т.с. 8 а.с. 123 130, т.с. 9 а.с. 214 - 217).

Представники відповідачів ОСОБА_12 і ТОВ «ЕТС-Київ» в судовому засіданні заперечили щодо вимог позову та просили відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що Національна академія наук України має право самостійно захищати свої права якщо вважає їх порушеними, прокурором не доведено того хто є власником земельної ділянки яка вибула із земель державної власності, експертиза у кримінальному провадженні не є належним доказом накладення земельних ділянок у даній цивільній справі та прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом (т.с. 8 а.с. 123 130, т.с. 9 а.с. 214 - 217).

Інші учасники процесу в судове засідання не прибули.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області надало суду заяву про розгляд справи у відсутності їх представника (т.с. 5, а.с. 230).

Оскільки судові повістки про виклик, надіслані відповідачам за відомою суду адресою реєстрації місця їх проживання повернуто до суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою», керуючись ч. 4 ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що судові виклики вручено належним чином відповідачам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 і ОСОБА_18 , а тому, суд провів розгляд справи у їх відсутності (т.с. 9, а.с. 191, 192, 193, 194, 195, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204).

Оскільки представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Задніпряний В.В. не надав суду документів про поважність свого неприбуття, суд визнав неповажними причини його неприбуття і провів розгляд справи у його відсутності (т.с. 8, а.с. 121, 123 130).

Враховуючи, що зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідачів ОСОБА_8 і ОСОБА_14 суду невідоме, вони були повідомлені про розгляд справи в порядку передбаченому статтею 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (т.с. 8. а.с. 108, 110).

Відповідачі Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_9 і ОСОБА_13 отримали судові виклики і не повідомили суду про причини свого неприбуття (т.с. 8, а.с. 116, т.с. 9 207, 209, 211).

Оскільки судову повістку про виклик, надіслану третій особі повернуто до суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою», керуючись ч. 4 ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що судовий виклик вручено належним чином, а тому, суд провів розгляд справи у відсутності третьої особи по справі (т.с. 9, а.с. 189).

Також, представником відповідача ТОВ «Етс-Київ» адвокатом Падалкою К.В. подано відзив на позов у якому він не визнав позовні вимоги прокурора та просив відмовити у їх задоволенні оскільки прокурором не доведено відсутність згоди Національної академії наук України на вилучення спірної земельної ділянки та належність спірної землі до особливо цінних видів земель (т.с. 2 а.с. 137 145).

Також, представником відповідача ОСОБА_12 адвокатом Забугою В.В. подано відзив на позов у якому він не визнав позовні вимоги прокурора та просив відмовити у їх задоволенні оскільки прокурором не доведено відсутність згоди Національної академії наук України на вилучення спірної земельної ділянки та його довіритель у встановленому законом порядку набув право власності на спірні земельні ділянки (т.с. 3 а.с. 4 16).

Також, представником відповідача ОСОБА_5 адвокатом Задніпряним В.В. подано відзив на позов у якому він не визнав позовні вимоги прокурора та просив відмовити у їх задоволенні оскільки його довіритель у встановленому законом порядку набув право власності на спірні земельні ділянки та вимоги прокурора є безпідставними (т.с. 4 а.с. 35 42).

Крім того, представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Задніпряний В.В., представник відповідача ОСОБА_11 адвокат Сміян Т.І. та представник відповідача ОСОБА_13 адвокат Окладова Є.С. вважають, що прокурором пропущено без поважних причин строк позовної давності, а тому ними подано відповідні заяви про застосування позовної давності (т.с. 3 а.с. 187 190, т.с. 4 а.с. 169 171, т.с. 5 а.с. 86 87).

Вислухавши вступне слово учасників процесу та дослідивши письмові докази по справі в повному обсязі, суд встановив наступні обставини.

На підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.2002 року ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 971,21 гектари для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції (т.с. 1, а.с. 73 74, 75).

Суду не відомий власник вказаної земельної ділянки площею 971,21 гектари; до позовної заяви не додано та під час розгляду справи в судовому засіданні суду не надано відповідних правовстановлюючих документів стосовно власника даної земельної ділянки.

Розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації № 1782 від 07.10.2011 року, припинено право користування земельною ділянкою ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» загальною площею 25,00 гектари, що знаходиться на території Глевахівської селищної ради за межами населеного пункту та переведено земельну ділянку площею 25,0 гектарів до земель запасу Глевахівської селищної ради (т.с. 1, а.с. 85).

Саме вказане розпорядження прокурор просить визнати недійсним.

Головне управління Держземагентства у Київській області видало накази:

-№ КИ/3221455300:04:008/00005258 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_13 земельної ділянки площею 1,9045 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0004) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

-№ КИ/3221455300:04:008/00005259 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_16 земельної ділянки площею 1,9047 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0005) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

-№ КИ/3221455300:04:008/00005260 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_10 земельної ділянки площею 1,9048 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0006) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

-№ КИ/3221455300:04:008/00005261 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_15 земельної ділянки площею 1,4998 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0007) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

-№ КИ/3221455300:04:008/00005262 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_14 земельної ділянки площею 1,5 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0008) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

-№ КИ/3221455300:04:008/00005263 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 земельної ділянки площею 1,5002 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0009) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

-№ КИ/3221455300:04:008/00005264 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_25 земельної ділянки площею 1,4997 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0010) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

-№ КИ/3221455300:04:008/00005265 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_20 земельної ділянки площею 1,6735 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0011) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

-№ КИ/3221455300:04:008/00005267 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_8 земельної ділянки площею 1,6734 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0013) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

-№ КИ/3221455300:04:008/00005268 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1,6734 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0001) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області (т.с. 1, а.с. 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97).

Саме вказані накази прокурор просить визнати недійсними.

Розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації № 305 від 29.08.2018 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_11 земельної ділянки площею 4,6640 гектарів та змінено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:04:008:0028 з для ведення особистого селянського господарства на для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (т.с. 1, а.с. 87).

Саме вказане розпорядження прокурор просить визнати недійсним.

Із наданих суду письмових доказів у вигляді інформації з Державного реєстру речових прав, яка наявна в матеріалах даної цивільної справи встановлено, що:

- ОСОБА_17 є власником земельних ділянок із кадастровими номерами 3221455300:04:008:0007, 3221455300:04:008:0008, 3221455300:04:008:0009 і 3221455300:04:008:0010 (т.с. 1, а.с. 126 128, 129 132, 133 135, 136 139);

- ОСОБА_12 є власником земельних ділянок із кадастровими номерами 3221455300:04:008:0011 і 3221455300:04:008:0012 (т.с. 3, а.с. 25 26, 33 35);

- ОСОБА_5 є власником земельних ділянок із кадастровими номерами 3221455300:04:008:0021, 3221455300:04:008:0022, 3221455300:04:008:0023 і 3221455300:04:008:0024 (т.с. 1, а.с. 167 170, 171 174, 175 178, 179 182);

- ОСОБА_11 є власником земельних ділянок із кадастровими номерами 3221455300:04:008:0027 і 3221455300:04:008:0028 (т.с. 1, а.с. 190 192, 193 195).

Саме вказані земельні ділянки прокурор просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_17 на користь ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», яке не є попереднім власником зазначених земельних ділянок.

Також, у вказаних витягах відображено відомості стосовно договору від 19.10.2016 року оренди земельних ділянок із кадастровими номерами 3221455300:04:008:0027 і 3221455300:04:008:0028, за яким вказані земельні ділянки перебувають в користування ТОВ «ЕТС-Київ» (т.с. 1, а.с. 190 192, 193 195).

Саме вказаний договір оренди прокурор просить визнати недійсним і скасувати його державну реєстрацію.

Насамперед, вирішуючи дану цивільну справу, суд зважає на правові підстави для звернення прокурора із даним позовом та на юридичну особу в інтересах якої заявлено позов.

Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора заявлені в інтересах держави в особі Національної академії наук України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункти 8.10, 8.11) констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини 2 статті 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Вказаний висновок було підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 85). Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові у пунктах 82- 84 зазначила, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Національної академії наук України з посиланням на її бездіяльність стосовно захисту інтересів держави, що полягає в недопущенні вилученні з державної власності особливо-цінних земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді.

Представництво в суді законних інтересів держави, прокурор здійснює у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, до суб`єктів представництва інтересів, яких в суді здійснює прокурор, належить громадянин або держава, у разі порушення або загрози порушення її інтересів, за умови, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади; орган місцевого самоврядування; інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При цьому, згідно ст. 6 Конституції України, Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу. Державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу та судову.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України ( ст. 75 Конституції України).

У системі органів виконавчої влади, вищим органом є Кабінет Міністрів України (ст.113 Конституції України).

В областях, районах, містах Києві та Севастополі, виконавчу владу здійснюють місцеві державні адміністрації (ст. 118 Конституції України).

Правосуддя в Україні здійснюється судами.

Органами місцевого самоврядування, згідно ст. 140 Конституції України, є районні та обласні ради. Питання управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Суб`єктами владних повноважень є органи державної влади, органи місцевих самоврядування , інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень (Закон України "Про інформацію", Кодекс адміністративного судочинства України"; постанова Кабінету Міністрів України про затвердження Положення №5 від 05.01.2011; Положення про забезпечення доступу до публічної інформації у Верховному Суді України).

Необхідною умовою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах в яких виник спір.

Законом України "Про управління об`єктами державної власності", який визначає НААН України, як суб`єкта управління об`єктами державної власності, встановлено, що дія цього Закону не поширюється на управління об`єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України .

Так, ч.1 ст. 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу, права власника здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах визначених цією Конституцією.

Статтею 84 Земельного кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади, відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Отже, суб`єктами права власності на землі приватної власності є юридичні особи і громадяни; на землі комунальної власності - органи місцевого самоврядування; на землі державної власності - відповідні державні органи виконавчої влади, яким в силу вимог Конституції України є, зокрема, Кабінет Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», Національна академія наук України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України.

Отже, Національна академія наук України не є органом державної влади та не здійснює власних повноважень.

Законодавець, унормувавши підстави здійснення прокурором представництва держави, обумовив умови, за яких таке представництво здійснюється, зокрема вказав на нездійснення захисту або неналежне здійснення захисту органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, або у разі відсутності такого органу.

В силу ст. 84 Земельного кодексу України, ст. 113 Конституції України, органом владних повноважень, через який держава реалізує право власності на землю держави є, зокрема, Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади.

Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України може здійснюватись прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" не передбачена така умова для представництва інтересів держави в суді, як неналежний захист чи не здійснення захисту цих інтересів юридичною особою, яка, хоч і є державною установою, але в силу вищевикладеного, не є ні суб`єктом владних повноважень, ні органом місцевого самоврядування, ні органом державної влади.

Як наслідок, суд вважає необґрунтованим звернення прокурора із даним позовом в інтересах Національної академії наук України.

Воднораз, вирішуючи позовні вимоги прокурора по суті, суд встановив такі обставини та зробив наступні висновки.

Звертаючись з даним позовом, прокурор вказує на те, що належними користувачами не надавалась відмова від права постійного користування земельною ділянкою площею 25 га, оскаржуване розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № 1782 від 07.10.2011 року прийнято без згоди землекористувача та без рішення Президії НАН України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як визначено ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

При чому, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України (станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно ст. 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

У відповідності до ст. 3 вказаного Закону, Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №226 від 19.02.1999 року, Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики (код 03534334), віднесено до об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук.

Як визначено ч.3 ст. 5 ЗУ «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Окрім того, суд зазначає, що у відповідності до ст. 84 ЗК України (в редакції станом на момент прийняття спірного розпорядження), до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать: земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності зокрема, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності; земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти.

Також, у відповідності до ст. 150 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), до особливо цінних земель віднесено: землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Отже, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження, місцева адміністрація не мала добровільної відмови ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» від права постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Як наслідок, вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № 1782 від 07.10.2011 є обґрунтованими та підлягають задоволенню внаслідок порушення процедури добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою згідно із статей 116, 142 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу».

Також, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора стосовно накладення земельних ділянок відповідачів та земельної ділянки ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», оскільки вказаний факт підтверджено відповідним висновком експерта № 6063/17-41 від 27.09.2017 року (т.с. 1, а.с. 206 217).

Одночасно, суд не погоджується й відхиляє заперечення представника ОСОБА_3 щодо неналежності зазначеного висновку експерта, оскільки такий висновок отримано прокурором у встановленому законом порядку.

При цьому, стороною відповідачів не заявлено про призначення повторної і/або додаткової експертизи для спростування доводів прокурора.

Згідно із ст. 15-1 Земельного кодексу України (в редакції від 11.08.2013) до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції від 11.08.2013) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно із ст. 150 Земельного кодексу України (в редакції станом на 07.10.2011 на момент прийняття розпорядження № 1782 «Про припинення права користування земельною ділянкою») визначалося, що до особливо цінних земель відносяться землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Саме на підставі рішення Глевахівської селищної ради № 236 від 06.03.2001 видано державний акт серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.2002 року на право постійного користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» земельною ділянкою площею 971,21 га для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції.

Тобто, земельна ділянка площею 971,21 га, разом із виділеною із неї земельною ділянкою площею 25 га, відносяться до особливо цінних земель державної власності, які забезпечують діяльність Національної академії наук України, та не можуть передаватися у приватну власність громадян.

Отже, відведення у приватну власність земельних ділянок для цілей, не пов`язаних із забезпеченням діяльноості Національної академії наук України, без згоди Президії Національної академії наук України, суперечить вимогам ст.ст. 84, 116, 149, 150 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу».

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Оскільки, розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № 1782 від 07.10.2011 року є незаконним, на підставі наведених вимог законодавства, необхідно визнати недійсним і скасувати також і розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № 305 від 29.08.2018 року та накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області № КИ/3221455300:04:008/00005259, № КИ/3221455300:04:008/00005258, № КИ/3221455300:04:008/00005260, № КИ/3221455300:04:008/00005261, № КИ/3221455300:04:008/00005262, № КИ/3221455300:04:008/00005263, № КИ/3221455300:04:008/00005264, № КИ/3221455300:04:008/00005265, № КИ/3221455300:04:008/00005267, № КИ/3221455300:04:008/00005268 від 10.09.2013, як такі, що прийнято у зв`язку із видачею незаконного акту органу місцево влади.

Стосовно укладеного договору оренди, суд зазначає наступне.

Відповідно дочастини першоїстатті 215ЦК України,підставою недійсностіправочину єнедодержання вимог вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки, судом встановлено незаконність отримання громадянами земельних ділянок, суд приходить до висновку, що укладення між відповідачкою ОСОБА_11 і ТОВ «ЕТС-Київ» договорів від 19.10.2016 року оренди земельних ділянок із кадастровими номерами 3221455300:04:008:0027 і 3221455300:04:008:0028, прямо суперечить нормі частини першої статті 203 ЦК України.

Отже, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини суперечності вказаного правочину актам цивільного законодавства та інтересам держави, що є порушенням норми частини першої статті 203 ЦК України, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, існує підстава його недійсності.

Натомість, суд не вбачає правових підстав для витребування зазначених земельних ділянок із незаконного володіння ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_17 на користь ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», оскільки такі земельні ділянки не вибували із його (державного підприємства) власності.

Положеннями ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з приписами ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, серед іншого, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Натомість, як встановив суд, прокурор не повідомив суду хто є власником спірних земельних ділянок.

Враховуючи що спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза волею її законного власника, беззаперечно існують правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідачів на підставі ст. ст. 387, 388, 396 Цивільного кодексу України, однак на користь держави як власника в особі відповідного органу державної влади.

Проте, ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» - не є власником зазначених земель, а є землекористувачем.

Разом із цим, наведені положення цивільного законодавства передбачають можливість витребування майна лише на користь власника, а не будь-якої іншої особи в користуванні якої таке майно перебувало.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для застосування вимог статей 330, 388 ЦК України для витребування від відповідачів спірних земельних ділянок на користь не власника ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», як того просить прокурор у пункті четвертому прохальної частини позову.

Насамкінець, вирішуючи заяви представників відповідачів адвокатів Задніпряного В.В., ОСОБА_30 і ОСОБА_31 , суд прийшов до наступних висновків.

У постанові від 12 квітня 2017 року (№ 6-1852цс16) Верховний Суд України зробив висновок про те, що колив передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень, а не прокурор.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особиносія порушеного права.

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 45 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК Україниу редакції, чинній на час розгляду справи).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, щона позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Аналогічний висновок міститься і в постанові Верховного Суду Українивід 12 квітня 2017 року (№ 6-1852цс16).

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган (підприємство), а не прокурор.

Під час розгляду справи в судовому засіданні представник Національної академії наук України ствердно повідомив суду, що ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» здійснювало належне користування вказаною земельною ділянкою площею 971,21 гектарів для визначених потреб сільського господарства.

Як вбачається із письмових доказів наявних у матеріалах справи на підставі наказів Головного управління Держземагентства у Київській області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено записи про право приватної власності відповідачів на спірні земельні ділянки та останні отримали свідоцтва про право власності датовані вереснем 2013 року.

Також, в подальшому вже у листопаді 2013 року деякі із нових власників земельних ділянок відчужили їх за відповідними договорами купівлі-продажу.

У зв`язку із цим, суд приходить до логічного і послідовного висновку про те, що ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», як належний користувач земельною ділянкою площею 971,21 гектарів, здійснюючи на ній діяльність пов`язану із сільськогосподарським виробництвом, беззаперечно міг довідатись про вибуття із його користування частини земельної ділянки площею 25,00 гектарів.

Безумовно, користувач мав і повинен був довідатись про вибуття із його користування частини земельної ділянки сам в момент фактичного її вибуття.

Отже, враховуючи положення наведених норм цивільного законодавства вбачається, що позовна давність за вимогами прокурора спливла щонайменше у вересні 2016 року.

Однак, прокурор подав до суду даний позов і його було зареєстровано судом 26 листопада 2018 року, тобто після спливу визначеного законом строку позовної давності, що підтверджується відомостями відбитку штампу вхідної кореспонденції суду за вх. № 18859 від 26.11.2018 року (т.с. 1. а.с. 1).

Одночасно, судом не встановлено обставин переривання перебігу позовної давності за спірними правовідносинами.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що і ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», із фактичного користування якого вибула значна за площею земельна ділянка, і Національної академії наук України, мали реальну можливість своєчасно у межах строку позовної давності самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав до вересня 2016 року.

Норми частин 3 і 4 статті 267 ЦК України передбачають, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, будь-яких обставин поважності причин пропуску позовної давності, прокурором не наведено та відповідних доказів цього суду не надано.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити саме з підстав спливу строків позовної давності.

Воднораз, обґрунтовуючи дане судове рішення, суд керується нормою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно із яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Одночасно, на підставі пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою в позові, судові витрати у вигляді сплаченого прокурором судового збору слід покласти на прокурора (т.с. 1, а.с. 222).

На підставі викладеного, керуючись статтею 19 Конституції України, положеннями Земельного кодексу України, положенням Цивільного кодексу України, Законом України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», Законом України «Про прокуратуру», статтями 1 13, 19, 23, 27, 34, 76 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263 265, 273 279 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні цивільного позову Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-Київ», ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , третя особа: ОСОБА_19 про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Дата складення повного рішення суду 30 квітня 2024 року.