Ухвала

від 24.04.2024 по справі 372/2347/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «ТРЕЙДОМ» на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 27 березня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 27.03.2024 задоволено частково клопотання прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 та накладено арешт із забороною користування, пов`язаним із видобутком піску, зняття шару ґрунту, піску та інших корисних копалин, земельною ділянкою з кадастровим номером 3223155400:03:033:0110, що перебуває у користуванні ТОВ «ТРЕЙДОМ» (код ЄРПОУ 241201390).

В задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «ТРЕЙДОМ» подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначала, що оскаржувана ухвала винесена без належного об`єктивного з`ясування обставин кримінального провадження, оскільки органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що земельна ділянка має важливе доказове значення для кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України.

При цьому, апелянт вказувала на відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, на які

---

Справа 372/2347/23 Слідчий суддя - ОСОБА_7

Апеляційне провадження № 11-сс/824/3097/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

посилається орган досудового розслідування та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, оскільки слідчим не надано жодних доказів на підтвердження вказаних у клопотанні обставин, а за наявних матеріалів таке твердження є передчасним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях.

Земельна ділянка, на яку накладено арешт є комунальною власністю та перебуває в оренді у ТОВ «ТРЕЙДОМ», яке не має статусу потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12012111230001268, в якому нікому не оголошено підозру.

Жодних доказів того, що вказана земельна ділянка є предметом та доказом розслідуваних кримінальних правопорушень, в матеріалах судового провадження не міститься.

ТОВ «ТРЕЙДОМ» фактично є лише зберігачем піску на підставі договору зберігання, а тому накладення арешту та заборона здійснення господарської діяльності на орендованій земельній ділянці є безпідставним та необґрунтованим заходом.

Наведені прокурором обставини, що вимагають застосування арешту, а саме призначення судово-грунтознавчої експертизи, яка перебуває на виконанні у експертів КНІСЕ, та куди вже передані зразки піску вилученого під час огляду місця події від 24.02.2024, не мають правового підґрунтя, а тому є безпідставними.

Із клопотання вбачається наявність ознак кримінального правопорушення в діях невідомих осіб, проте жодних посилань на протиправність дій посадових осіб ТОВ «ТРЕЙДОМ» прокурором не наведено.

Долучена до клопотання постанова про визнання зазначеного майна речовим доказом є необґрунтованою, оскільки за своїм змістом не містить даних на підтвердження того, що земельна ділянка відповідає критеріям ч.1 ст. 98 КПК України.

Прокурор та представник ТОВ «ТРЕЙДОМ» у судове засідання повторно не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

24.04.2024 від представника ТОВ «ТРЕЙДОМ» ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із зайнятістю адвоката ОСОБА_5 в іншому судовому процесі в приміщенні Обухівського районного суду Київської області 24.04.2024 о 13 год. 20 хв.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, беручи до уваги необхідність дотримання розумних строків при розгляді апеляційної скарги, а також ту обставину, що представник ТОВ «ТРЕЙДОМ» ОСОБА_8 не була позбавлена можливості звернутись із клопотанням про участь у даному судовому засіданні, призначеному 24.04.2024 на 15 год. 30 хв., в режимі відеоконференцзв`язку з іншого приміщення суду із використанням власних технічних засобів, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора та представника власника майна, які повторно не прибули у судове засідання.

Дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ТОВ «ТРЕЙДОМ» ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Обухівського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 2023111230001268, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 3 ст. 254, ч. 1 ст. 358 КК України

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що невідомі особи, за попередньою змовою групою осіб, здійснили безгосподарське використання земель, шляхом створення штучної водойми на земельних ділянках з кадастровим номером 3223155400:03:033:0130, 3223155400:03:033:0056, 3223155400:03:033:0131, 3223155400:03:033:0132, розташованих на 9-му кілометрі дамби в АДРЕСА_1 , чим спричинили втрату родючості земель, змивання гумусного шару, порушення структури грунту на вказаних земельних ділянках.

В ході досудового розслідування отримано ухвали Обухівського районного суду про надання дозволу на проведення огляду земельних ділянок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 3223155400:03:033:0110, 3223155400:03:033:0114, 3223155400:03:033:0003, 3223155400:03:033:0004, 3223155400:03:033:0005, 3223155400:03:033:0006, 3223155400:03:033:0007, 3223155400:03:033:0008, 3223155400:03:033:0128, 3223155400:03:033:0132, 3223155400:03:033:0056, 3223155400:03:033:0057.

23.02.2024 в період з 10 години 54 хвилини по 13 годину 17 хвилин проведено огляд земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0110 та 3223155400:03:033:0114.

В ході проведення огляду із земельної ділянки 3223155400:03:033:0110 вилучено зразки піску. Також в ході огляду на земельній ділянці з кадастровим номером 3223155400:03:033:0110 виявлено побудовані будівлі та гаражні приміщення, що свідчить про нецільове використання вказаної земельної ділянки. Також в північній межі ділянки виявлено насипи піску, а також заглиблення відносно рівня поверхні, що може свідчити про незаконний видобуток та вивезення піску на транспортних засобах для подальшої реалізації (продажу) піску з вищевказаних земельних ділянок.

Відповідно до протоколу огляду від 26.02.2024 здійснено інтерактивний перегляд зображень поверхні планети Земля, зроблених за допомогою супутникових знімків, в тому числі переглянуто історію зображень в минулому часі.

Під час здійснення перегляду зображень даної земельної ділянки встановлено, що останній доступний знімок цієї місцевості датований 15.04.2022. При цьому, на зображенні наявна внутрішня закрита водойма без доступу до річки Дніпро, що має наступні географічні координати по периметру 50°12'38.73"N, 30°42'42.78"Е, 50°12'40.46"N, 30°42'46.14"Е, 50°12'39.69"N, 30°42'48.89"Е, 50°12'37.12"N, 30°42'45.09"Е.

Таким чином, в ході огляду встановлено, що на досліджуваній земельній ділянці внутрішня водойма з`явилась у 2019 році, а станом на 20.03.2020 вказана водойма вже мала значні розміри, які зафіксовані супутниковим знімком станом на 15.04.2022.

Як зазначено в клопотанні, вказані відомості свідчать про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:033:0110 межує з водоймою, котра була штучно створена в період з 15.03.2019 по 20.03.2020 шляхом намивання піску на ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0110, з котрої в подальшому вказаний пісок було реалізовано.

Зазначена земельна ділянка перебуває у комунальній власності, а саме в Козинської селищної (сільської) ради, проте на підставі договору оренди перебуває в оренді в ТОВ «ТРЕЙДОМ», код ЄДРПОУ 24101390.

Постановою старшого слідчого Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_9 від 26.02.2024 земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0110 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 120231112300001268 від 24.05.2023.

01.03.2024 прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді Обухівського районного суду Київської області із клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0110, що перебуває у комунальній власності, а саме у власності Козинської селищної (сільської) ради, проте на підставі договору оренди перебуває користуванні ТОВ «ТРЕЙДОМ» (код ЄРПОУ 241201390), із забороною відчуження та користування вказаною земельною ділянкою та із забороною здійснення будь-якої господарської діяльності на вказаній земельній ділянці.

Крім того, прокурор просила заборонити державним та приватним реєстраторам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів (посадовим особам Мінюсту, державним та приватним нотаріусам) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо набуття або припинення права власності та користування, зміни власників та користувачів, зміни форми власності та порядку користування на вказане майно.

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 27.03.2024 задоволено частково клопотання прокурора та накладено арешт із забороною користування, пов`язаним із видобутком піску, зняття шару ґрунту, піску та інших корисних копалин, земельною ділянкою з кадастровим номером 3223155400:03:033:0110, що перебуває у користуванні ТОВ «ТРЕЙДОМ» (код ЄРПОУ 241201390).

В задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: 3223155400:03:033:0110, шляхом заборони користування, пов`язаним із видобутком піску, зняття шару ґрунту, піску та інших корисних копалин, з тих підстав, що вказана земельна ділянка у встановленому законом порядку визнана речовим доказом у межах кримінального провадження № 120231112300001268, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначену земельну ділянку, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на земельну ділянку, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність відповідності арештованої земельної ділянки ознакам речових доказів в розумінні ст. 98 КПК України, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказана земельна ділянка може бути об`єктом кримінально протиправних дій, зберегти на собі його сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже дане майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Крім того, слідчим суддею при накладенні арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: 3223155400:03:033:0110 не задоволено клопотання прокурора у частині заборони користування та відчуження земельної ділянки, та у відповідності до положень ч. 4 ст. 173 КПК України, застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту, шляхом заборони лише користування, пов`язаного із видобутком піску, зняття шару ґрунту, піску та інших корисних копалин.

Посилання захисника на те, що земельна ділянка, на яку накладено арешт, є комунальною власністю та перебуває в оренді у ТОВ «ТРЕЙДОМ», яке не має статусу потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12012111230001268, в якому нікому не оголошено підозру, за викладених у клопотанні обставин не є підставою для відмови в його задоволенні, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційні скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «ТРЕЙДОМ» залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 27 березня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3