Постанова

від 30.04.2024 по справі 560/22266/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/22266/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

30 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Товариства з обмеженою відповідальністю "Марковецький кар`єр" про визнання протиправними дій та скасування рішень, наказів, спеціальних дозволів,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, товариства з обмеженою відповідальністю "Марковецький кар`єр", про визнання протиправними дій та скасування рішень колегії ДКЗ, оформлені протоколами від 22.08.2018 № 4482, від 10.07.2019 № 4824 та від 18.06.2020 № 5114, накази Держгеонадр від 22.12.2018 № 504 та від 28.12.2020 № 607, спеціальні дозволи на користування надрами від 29.12.2018 № 6311 та від 21.04.2021 № 6498.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.02.2024 вказану позовну заяву повернуто особі, яка її подала, відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України з огляду на те, що наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.02.2024 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованого повернення позовної заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що документи отримані у відповідь на адвокатський запит з Летичівської селищної ради адвокатом Заболотним А.М. містять інформацію лише про отримання ТОВ "Марковецький кар`єр" спецдозволів на користування надрами від 29.12.2018 №6311 та від 21.04.2021 №6498 та не містять жодних документів, на підставі яких вони видані, більше того, стосуються питання призупинення дії спецдозволу у зв`язку із відсутністю висновку з оцінки впливу на довкілля, а також здійснення ТОВ "Марковецький кар`єр" діяльності з видобутку гранітів на земельних ділянках, розташованих на березі Щедрівського водосховища, яке є орнітологічним заказником місцевого значення. Лише після ознайомлення працівником Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора 13.10.2023 в сукупності з усіма матеріалами та документами, які стали підставою для видачі ТОВ "Марковецький кар`єр" спецдозволів на користування надрами (лист Державної служби геології та надр України від 07.11.2023 №6627/03-4/2-23), прокурором встановлено протиправність видачі вказаних спецдозволів, оскільки вивченням Технічного завдання ТОВ "Марковецький кар`єр", Експертного висновку №11/18, Договору купівлі-продажу права на користування геологічною інформацією №55/11, акту прийому-передачі геологічної інформації встановлено, що на момент державної реєстрації РДГВН у 2018 році за № У-18-234/1 у вказаного Товариства був відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами.

До суду надійшли від Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин подав відзиви на апеляційну скаргу, в яких вказано на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Вказано, що спірні правовідносини виникли ще у 2018-2021 роках (оформлення протоколу ДКЗ, оприлюднення його, рішень, видання наказів про надання спеціальних дозволів на користування надрами), проте позовну заяву позивачем до суду надано лише у грудні 2023 року, тобто з порушенням строку звернення до суду. Дата отримання документів не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави, і ця подія не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марковецький кар`єр" не подало відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно із частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно із пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 2 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Згідно із частиною 1 статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Необізнаність чи байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Навіть об`єктивні та непереборні обставини, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не можуть розцінюватись як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процесуальних правил варто уникати як надмірного формалізму, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності. У справі Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії'' визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. У рішенні "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд зазначив про те, що строки спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Статтею 15 цього ж закону передбачено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Відповідно до пункту 4 наказу Генерального прокурора України від 21.09.2018 № 186 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень" (чинний до 22.08.2020) зобов`язано органи прокуратури отримувати відомості про наявність підстав для застосування представницьких повноважень, зокрема, публікації у засобах масової інформації, мережі Інтернет, а наказом Офісу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді" розширено положенням "публічної інформації у Формі відкритих даних".

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Встановлено, що 27.12.2023 Керівник Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, товариства з обмеженою відповідальністю "Марковецький кар`єр", про визнання протиправними дій та скасування рішень колегії ДКЗ, оформлені протоколами від 22.08.2018 № 4482, від 10.07.2019 № 4824 та від 18.06.2020 № 5114, накази Держгеонадр від 22.12.2018 № 504 та від 28.12.2020 № 607, спеціальні дозволи на користування надрами від 29.12.2018 № 6311 та від 21.04.2021 № 6498.

ТОВ "Марковецький кар`єр" здійснює користування надрами (граніт) на підставі спецдозволу на користування надрами №6498 від 21.04.2021 на Південно Західній та Західній частині Марківецького родовища площею 31,71 га на відстані 0,5 км на захід від с. Марківці. Спеціальний дозвіл видано на підставі наказу Держгеонадра України №607 від 28.12.2020 у зв`язку з розширенням меж спеціального дозволу на користування надрами від 29.12.2018 №6311 (підпункт 2 пункту 1 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою КМ України №615 від 30.05.2011.

Підставою для надання дозволу №6311 від 29.12.2018 була заява на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону згідно пп.1 п.8 постанови КМ України №615 від 30.05.2011.

Спеціальний дозвіл на користування надрами №6311 надано ТОВ "Марковецький кар`єр" 29.12.2018, доступ до реєстру спеціальних дозволів на користування надрами був відкритий до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.

11.02.2022 Летичівська селищна рада повідомила керівника Летичівської окружної прокуратури про наявність на розгляді колективного звернення громадян щодо законності спеціального дозволу на користування надрами №6498 від 21.04.2021 виданого ТОВ "Марковецький кар`єр", в додатках до цього листа є колективні та індивідуальні звернення громадян у яких описано факти отримання ТОВ "Марковецький кар`єр" спеціальних дозволів на користування надрами від 29.12.2018 №6311 та №6498 від 21.04.2021 і інших рішень щодо стосуються обставин видачі дозволів.

21.02.2022 Летичівська окружна прокуратура, листом за вих. №43р переадресувала вказане вище колективне звернення щодо "незаконності" отримання ТОВ "Марковецький кар`єр" спеціального дозволу на користування надрами, для розгляду іншим установам.

28.12.2022 Хмельницька обласна прокуратура листом №12-377вих-22, зверталась до Летичівської селищної ради з метою вирішення питання про наявності підстав прокурорського реагування, а саме: щодо отримання ТОВ Марковецький кар`єр спеціального дозволу на користування надрами №6498 від 21.04.2021. У відповідь на таке звернення обласної прокуратури, Летичівська селищна рада листом №267 від 30.01.2023 розгорнуто повідомила прокуратуру про обставини отримання ТОВ Марковецький кар`єр спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, органи прокуратури, в тому числі, Летичівська окружна прокуратура , були обізнані про наявність виданих ТОВ Марковецький кар`єр спеціальних дозволів на користування надрами від 29.12.2018 №6311 та №6498 від 21.04.2021 та прийняття іншими компетентними органами документів пов`язаних із виданням таких дозволів. Більше того, органи прокуратури повинні були дізнатись про наявність та існування інших оскаржуваних у позові рішень ще з лютого 2022 року.

Керівник Летичівської окружної прокуратури у позовній заяві посилається на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування. Це Рішення введено в дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021.

Згідно з частиною 4 статті 10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

Незважаючи на формулювання у зазначеному рішенні Ради національної безпеки і оборони України вимоги вжиття додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування з використанням слова "рекомендувати", зважаючи на норми ч.4 ст.10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" органи прокуратури зобов`язані були своєчасно зреагувати на таке рішення та вжити відповідні заходи.

Однак, докази невідкладної реакції органів прокуратури після введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, відсутні.

Таким чином, керівник Летичівської окружної прокуратури мав доступ до інформації щодо надання спеціального дозволу на користування надрами і підстав такого надання у 2018 році, оскільки така інформація була відкрита та доступна, міг подавати запити до Держгеонадра, у тому числі і щодо протоколу ДКЗ.

Проте, лише наприкінці 2023 року органи прокуратури почали вживати заходи щодо виявлення можливих порушень інтересів держави.

У постанові від 13 лютого 2024 року у справі № 340/3868/23 Верховний Суд зазначив, що регулярні звернення прокурора, з метою витребування ним документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

Дата отримання документів на запити прокурора не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави, і ця подія не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.

Наведене також узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 23.08.2023 у справі № 380/7024/22 та від 21.09.2023 у справі №380/7550/22.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилені посилання позивача на висновки, викладені Верховним Судом у справі №640/25034/19 в частині поновлення процесуальних строків, оскільки: питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд в залежності від доводів учасників справи щодо поважності причин пропуску строку та наданих на їх підтвердження доказів в кожному конкретному випадку, тому позиція застосована у справі № 640/25034/19 не є релевантною до цієї справи. Більше того стороною у вказаній справі була фізична особа громадянин України, а не суб`єкт владних повноважень, а відповідачем уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Також, судом у справі №640/25034/19 було встановлено, що позивач зазначав, що дізнався про порушення свого права в грудні 2015 року, а позов подав тільки в 2019 отримавши відповідь на запит в листопаді 2019 року, такі причини пропуску строку на звернення до суду не були визнані поважними та заявлений позов залишено без розгляду.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що триваюча пасивна поведінка позивача після прийняття оскаржуваних протоколів і наказів та звернення за їх отриманням лише у 2023 році не свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду та вказує на неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на наведене апеляційний суд надав правову оцінку визначальним доводам апеляційної скарги. Суд зауважує, що не надання оцінки іншим доводам сторін жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу, з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.