Постанова

від 16.04.2024 по справі 544/1062/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/1062/23 Номер провадження 22-ц/814/726/24Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю.О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», треті особи, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Каштан» Пирятинської міської ради Полтавської області, Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення безпідставно перерахованих коштів

та зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 , треті особи, які незаявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Каштан» Пирятинської міської ради Полтавської області, Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення страхового відшкодування за завдані збитки в порядку регресу,

за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 адвоката Чух Василя Степановича

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2023 року -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Чух Василь Степанович звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в якому просив стягнути безпідставно перераховані кошти у розмірі 10000 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позов мотивовано тим, що 27 березня 2022 року в місті Пирятин сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля МАЗ-533702, днз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Volkswagen», днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Винним в даній ДТП визнав себе ОСОБА_1 . Учасниками ДТП був складений Європротокол та Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, які були представлені відповідним страховим компаніям: АТ «Страхова компанія «ІНГО», якою застраховано автомобіль «Volkswagen», належний ОСОБА_3 , який про дану подію повідомив страховика ПАТ Українська пожежно-страхова компанія».

Автомобіль МАЗ-533702, днз НОМЕР_1 належить Комунальному підприємству «Каштан» Пирятинської міської ради. На вказаному підприємстві ОСОБА_1 , на час ДТП працював на посаді водія, тому в силустатті 1187 Цивільного кодексу України, відповідальність за шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки, несе його власник.

На початку лютого 2023 року на ім`я позивача ОСОБА_1 від представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі ПрАТ «УПСК») ОСОБА_4 надійшов лист з вимогою про відшкодування збитків в порядку регресу. Відповідно до змісту даної Вимоги ПрАТ «УПСК» по страховому випадку, що настав 27 березня 2022 року з вини позивача ОСОБА_1 , здійснено виплату страхового відшкодування потерпілому в розмірі 39 799,77 гривень. У зв`язку з погрозами стягнення з позивача в порядку регресу даної суми в судовому порядку з покладанням на останнього всіх судових витрат, просив погасити дану суму частинами на вказані реквізити.

08.02.2023 позивач перерахував на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» 10 000 гривень.

Вважає, що дана сума грошей перерахована помилково, без правових підстав, в результаті тиску з боку представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» Гермаш С.М.

В червні 2023 року від представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , про стягнення страхового відшкодування за завдані збитки в порядку регресу врозмірі 29799 грн. 77коп.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 27.03.2022року між ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та КП «КАШТАН» було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/1928123. Страхувальник взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «МАЗ 533702», державний реєстраційний номер № НОМЕР_3 сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.

27.03.2022 року в м.Пирятин, мала місце дорожньо транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «МАЗ 533702», під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Volkswagen». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіляматеріального збитку. У даній справі, факт настання дорожньо транспортної пригоди не фіксувався правоохоронними органами, оскільки учасниками ДТП було спільно складено європротокол, у відповідності до п.33.2. ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів». Страховик пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Volkswagen» звернувся до ПрАТ«УПСК» з претензією про виплату страхового відшкодування за Полісом № АТ/1928123. Страхове відшкодування було виплачено ПрАТ«УПСК» 21.12.2022 року у розмірі: 39799 грн. 77 коп.

Так як, з моменту дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не було повідомлено Страховика про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду у встановлений законом строк, тому у нього виникло зобов`язання відшкодувати ПрАТ «УПСК» завдані збитки в порядку регресу у розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування.

Право регресної вимоги виникло у ПрАТ «УПСК» з моменту виплати страхового відшкодування в повному обсязі, тобто 21 грудня 2022 року. З метою досудового врегулювання спору, позивачу було направлено Вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу. Позивачем було частково сплачено заборгованість у розмірі: 10 000 грн. 00 коп. Однак, в подальшому ніяких дій зі сторони позивача проведено не було, щодо погашення заборгованості в добровільному порядку. Таким чином залишок заборгованості складає 29 799 грн. 77 коп, яку ПрАТ «УПСК» просить стягнути в судовому порядку та вирішити питання стягнення судового збору.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», треті особі, які незаявляютьсамостійних вимоги щодо предмета спору Комунальне підприємство «Каштан» Пирятинської міської ради Полтавської області, Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення безпідставно перерахованих коштіввідмовлено.

Зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 , треті особи, які незаявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Каштан» Пирятинської міської ради Полтавської області, Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення страхового відшкодування за завдані збитки в порядку регресузадоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» страхове відшкодування за завдані збитки в порядку регресу у сумі 29799 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» сплачений останніми судовий збір за подачу зустрічної позовної заяви у розмірі 2 684 грн.

Задовольняючи позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 визнав себе винним у скоєнні ДТП, страховик виплатив потерпілому страхове відшкодування та у зв`язку з тим що ОСОБА_1 не повідомив у встановлені строки страховика про настання страхового випадку, ПрАТ «УПСК» набуло право, регресної вимоги до ОСОБА_1 , у зв`язку з чим не знайшов підстав для задоволення вимог ОСОБА_5 .

Апеляційну скаргу на вказане судове рішення подав представник ОСОБА_1 адвокат Чух Василь Степанович, посилається не неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати повністю, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги за первісним позовом.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з`ясував, що на момент скоєння ДТП, ОСОБА_1 виконував свої трудові обов`язки. ДТП сталося на виїзді з автозаправної станції, де він за виданими головним механіком талонами заправляв автомобіль МАЗ-533702, з метою збору сміття по місту Полтава.

З метою уникнення оплати водіям сміттєвоза та їх вантажникам надурочних робіт керівництво КП «Каштан» не вело облік робочого часу надурочних робіт, а обмежився складанням графіку роботи з понеділка по п`ятницю.

Про виконання ОСОБА_1 27.03.2022 року свої трудових обов`язків свідчить те, що йому на цей день було видано шляховий лист та надано талон на заправку пальним.

Вказує, що жодних ознак протиправності заволодіння ОСОБА_1 27.03.2022 року автомобілем матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції не враховано те, що водій автомобіля «Volkswagen» своєчасно направив повідомлення про ДТП свого страховика, який про настання такого випадку повідомив страховика винуватця ДТП.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.03.2022 о 14 год. 44 хв. в місті Пирятин Полтавської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля МАЗ-533702, днз НОМЕР_1 , власником якого є КП «Каштан» під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Volkswagen», днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди дані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Винним в даній ДТП визнав себе ОСОБА_1 , про що складено Європротокол (а.с. 10).

14.12.2021 відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/1928123 було застраховано транспортний засіб МАЗ-533702, днз НОМЕР_1 у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 204217902 від 28.05.2021 транспортний засіб «Volkswagen Golf», днз НОМЕР_2 застраховано уСК«Інго» (а.с. 51).

Власником транспортного засобу «Volkswagen Golf», днз НОМЕР_2 ОСОБА_3 29.03.2022 було повідомленоСК«Інго» про страховий випадок із проханням здійснити відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27.03.2022 (а.с. 59).

Відповідно до службової записки механіка від 28.03.2022, останній повідомив директора КП «Каштан» про ДТП та складання на місці Європротокола по даному факту. Крім того, зазначено, що механіком неодноразово здійснювалися дзвінки на гарячу лінію страхової, 28.03.2022, зі слів механікаповідомлення зафіксовано (а.с. 122).

07.11.2022СК«Інго» звернулася до ПрАТ «УПСК» з претензією про виплату страхового відшкодування за Полісом № АТ/1928123 застрахованого транспортного засобу «Volkswagen» (а.с. 50).

07.11.2022 ПрАТ «УПСК» з претензіїСК«Інго» дізналося про страховий випадок, що стався 27.03.2022 із застрахованим ними транспортним засобом МАЗ-533702, днз НОМЕР_1 .

На підставі страхового акту №036/037/023071/22/1 від 21.12.2022 року ПрАТ«УПСК» було виплачено страхове відшкодування в розмірі: 39799 грн.77 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 162220925 від 21.12.2022 року (а.с. 63-64).

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , у строки визначені законом не повідомив страховика про настання страхового випадку, тому ПрАТ «УПСК» має право регресної вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення 39 799 грн. 77 коп. виплаченої потерпілому. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що саме ОСОБА_1 повинен відшкодувати вказані виплати, так як останній не довів, що на час вчинення ДТП виконував трудові обовязки.

Колегія суддів з таким висновком погодитися не може, виходячи з наступного.

Згідностатті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідностатті 979 ЦК Україниза договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частина 1статті 999 ЦК Українивизначає, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відносини у сфері обов`язкового страхування регулюються, зокрема,Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Устатті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Устатті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що особи, відповідальність яких застрахована, - це страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом.

П.п. 33.1.4пп 33.1статті 33вказаного Закону передбачає, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

У випадку невиконання чи неналежного виконання страхувальником вказаного обов`язку страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1статті 38 зазначеного Закону).

Зазначеними правовими нормами встановлено обов`язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП.

Такий обов`язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Отже, дотримання або недотримання особою, з якою укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, положеньЗакону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо обов`язкового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду є підставою для перевірки страховиком обставин ДТП та обґрунтованості страхових виплат. Водночас лише недотримання цих положень особою, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, не може виступати самостійною вимогою для задоволення регресної вимоги у судовому порядку.

Згідно вимог ч. 1ст. 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першоїстатті 1191 ЦКнабуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Аналіз наведених вище положень статей 1187 та 1172ЦК Українидає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц).

Тлумачення частини 1статті 1172 ЦК Українисвідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц, що узгоджується також з висновкамиВерховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17, на які посилається скаржник).

Отже, якщо службовий автомобіль потрапить у ДТП з вини водія, внаслідок чого буде ушкоджене майно чи здоров`я третіх осіб, то відповідальність за шкоду, завдану водієм під час виконання ним трудових обов`язків, нестиме роботодавець.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висноку, що саме ОСОБА_1 повинен відшкодувати ПрАТ «УПСК» страхову виплату за завдані збитки в порядку регресу, оскільки, ним не було доведено що ДТП сталося під час виконання ним своїх трудових обовязків.

Такий висновок суду є помилковим, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що наказом № 233 від 04.11.2021 року ОСОБА_1 , прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів КП «Каштан. (а.с. 6) За ним був закріплений спецтракспорт - сміттєвоз МА3-533702, днз НОМЕР_1 .

Встановлено, що на підприємстві установлено5-деннийробочий тижденьз двомавихідними днями(суботаі неділя). 27 березня 2022 року є вихідний день неділя, та згідно табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 у вказаний день не працював. Проте, представник КП «Каштан» у своїх поясненнях зазначила, що водії інколи не встигають проїхатися по своєму закріпленому маршруту та вони виходять на роботу у вихідний день, але за ці дні їм ніхто не оплачує, бо вони є неробочими.

Згідно, видаткових відомостей про видачу паливних талонів по транспортному засобу, на підставі яких здійснюється заправка ТЗ вбачається, що 26 та 27 березня 2022 року (субота, неділя) ОСОБА_1 було видано паливні талони. З документів бухгалтерського обліку оборотно-сальдових відомостей по списанню дизпалива по ТЗ МАЗ-553702 НОМЕР_3 , вбачається, що 27.03.2022 р згідно шляхового листа № 3205 ОСОБА_1 одержав ПММ л. 20, витратив по місту 15,7 л. (а.с. 143)

Встановлено, що 27.03.2022 р. при виїзді з автозаправочної станції ОСОБА_1 , керуючи службовим автомобілем (сміттєвозом) - МА3-533702, днз НОМЕР_1 , який був за ним закріплений, допустив порушення правил дорожнього руху, свою вину останній визнав, про що учасниками ДТП складено Європротокол.

Згідно службової записки на ім`я директора КП «Каштан» від 28.03.2022 року, вбачається, що механік ОСОБА_6 довів до відому, що на автозаправці «WOG» сталося ДТП за участю ТЗ МА3-533702, днз НОМЕР_1 , закріпленого за ОСОБА_1 .

Вказані обставини свідчать про те, що 27.03.2022 року ДТП сталося під час виконанням ОСОБА_1 своїх трудових (службових) обов?язків, а саме: в силу виробничої необхідності здійснив заправлення транспортного засобу МА3-533702, днз НОМЕР_1 на підставі виданих підприємством талонів. Матеріали справи не містять доказів того, що вказаний автомобіль самовільно використовувася водієм у вихідний день, без згоди та відоматовариства або того, що ОСОБА_1 самовільно взяв автомобіль та використовував його в особистих цілях.

Ведення робочого часу, покладено на роботодавця, а не на працівника. Неналежне виконання підприємством обов`язку по веденню обліку робочого часу не повинно бути підставою для відповідальності працівника , який в даному випадку є найменш захищеною стороною.

Оскільки, ОСОБА_1 начасдорожньо-транспортної пригоди перебував з Комунальним підприємством «Каштан» у трудових відносинах та виконував покладені на нього трудові обов`язки, що підтверджується матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 2ст. 1187 ЦК Українитаст. 1167 ЦК Українисамепідприємство, як власник транспортного засобу, має відшкодовувати завданістраховику збитки.

Враховуючи вищевказане, ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», у зв`язку з чим в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування за завдані збитки в порядку регресу, слід відмовити.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У справі встановлено, що 31.01.2023 року ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» направила ОСОБА_1 вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 390799,77 грн. На підставі вказаної вимоги, позивач перерахував на рахунов страховика 10 000 грн. В свою чергу у справі встановлено, що правових підстав для покладення на ОСОБА_1 відповідальность щодо відшкодування збитків в порядку регресу немає, тому зазначені коти набуті ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» без достатньої правової підстави.

Враховуючи викладене, позовні вимоги З ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення безпідставно перерахованих коштів, слід задовольнити, оскільки кошти у розмір 10000 грн були перераховані позивачем на вимогу страховика, без правової на те підстави. Відшкодування збитків завданих внаслідок ДТП, в даному випадку, повинен відшкодовувати роботодавець.

Доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, у зв`язку з чим рішення місцевого суду слід скасувати.

За змістом статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30Закону України«Про адвокатуруі адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимогстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8статті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 та постанові від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Чух В.С. на підставі договору про надання правової допомоги № 26 від 05.03.2023 року здійснював представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанції, про що надано ордер від 05.03.2023 року та копії договорів від 05.04.2023 від 18.09.2023. Згідно попереднього розрахунку від 05.04.2023 року послуги адвоката складають 8000 грн., які згідно квитанції № 26 від 05.03.2023 року сплачено ОСОБА_1 (а.с. 12-14, 111, 177,178), згідно акту від 06.07.2023 року про про надання правової допомоги за договором № 26 за виконану роботу додано ще 5000 грн., які згідно квитанції № 26 від 06.07.2023 року ОСОБА_1 сплатив (а.с. 113), згідно акту від 07.08.2023 про про надання правової допомоги за договором № 26 за виконану роботу до сплати зазначено 12000 грн., які згідно квитанції № 26/8 від 07.08.2023 року ОСОБА_1 сплачено (а.с. 123). До апеляційної скарги адвокатом Чух В.С. додано акт про надання правничої допомоги за договором № 39 від 18.09.2023 року, згідно якого до сплати за надані послуги підлягає 7000 грн.

Заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, оскільки в актах виконаних робіт, адвокатом включено до наданих послуг укладення договору про надання правничої допомоги адвокатом, сплату судового збору, що не є самостійно наданими послугами в межах даної справи.

Окрім того, до актів виконаних робіт включено пункти про моніторинг законодавства та аналізу судової практики по аналогічним справам, надання консультацій та рекомендацій замовнику, що не є необхідними вимогами до адвоката, який є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Витрати на правничу допомогу за участь в судових засіданнях в суді апеляційної унстанції не можуть бути задоволені, так як справа розглядалася в письмовому провадженні без повідомлення стрін та відповідно без проведення судового засідання.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи, враховуючи складність справи, подані стороною позивача докази, колегія судів приходить до висновку що витрати на правничу допомогу підлягають компенсації у розмірі 6000 грн., які слід стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь держави слід стягнути судовий збір за подану позовну заяву у розмірі 1073,60 грн., а також стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за подану апеляційну скаргу у розмірі 5636,40 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, п.2 ч.1 ст. 374, п.3, 4 ч.1 ст. 376, 382, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чух Василя Степановича задовольнити.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2023 року скасувати. Ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», треті особи, які незаявляють самостійних вимоги щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Каштан» Пирятинської міської ради Полтавської області, Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення безпідставно перерахованих коштів задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 безпідставно перерахованих коштів у розмір 10000 грн.

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 , треті особи, які незаявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Каштан» Пирятинської міської ради Полтавської області, Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення страхового відшкодування за завдані збитки в порядку регресу відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн та судовий збір у розмірі 5636,40 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів.

У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16.04.2024 року.

Головуючий суддя: Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль