Постанова

від 30.04.2024 по справі 947/28830/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2002/24

Справа № 947/28830/22

Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кострицького В.В.. (суддя-доповідач),

суддів Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Пухи А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2023 року, ухвалену під головуванням судді Васильків О.В., в приміщенні того ж суду,

у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

02.12.2022 року в інтересах позивача ОСОБА_2 до Київського районного суду м. Одеси звернулась адвокат Скорохватова Н.Є. з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу за договорами позики 2 924 800,00 грн., а також суму судового збору у розмірі 12405,00 грн.

06.07.2023 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить про накладення арешту на нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване на ім`я ОСОБА_4 : земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану за адресою: Одеська обл., Кілійський р-н, с/рада Приморська; земельну ділянку площею 0,05 га, розташовану за адресою: Одеська обл., Кілійський р-н, с/рада Приморська; земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому адвокат Скорохватова Н.Є. мотивує своє клопотання тим, що як обґрунтовано припускає позивач, відповідач ОСОБА_4 планує переоформити належне їй нерухоме майно на третіх осіб та своїх батьків з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст судового рішення

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - відмовлено.

Обґрунтовуючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи положення постанови №9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд вважає, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню, так як не обґрунтоване та не доведене, оскільки ухвалою судді Салтан Л.В. від 14.03.2023 року задоволено клопотання про забезпечення позову та накладено арешт на три земельні ділянки та квартиру /а.с.70-71/. При цьому в заяві про забезпечення позову від 06.07.2023 року представник позивача не обгрунтовує необхідність застосування додаткових заходів забезпечення позову.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням скаржник подав апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду. В поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що суд не врахував, що протягом тривалого часу відповідач ухиляється від виконання своїх зобов?язань щодо повернення боргу, навмисно затягуючи час з метою очікування спливу строків позовної давнини та уникнення будь яких наслідків для себе. Крім того, відповідачі штучно створюють умови, які унеможливлюють задоволення претензій позивача за рахунок майна відповідачів. Це вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна від 29.11.2022 року. Так, відповідно запису на ім?я ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 194.3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 312672607101). 03.08.2020 року ОСОБА_3 уклав договір іпотеки (серія та номер: 1756, виданий 03.08.2020, посвідчений Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімонова О.Ю.). При цьому строк виконання основного зобов?язання - 02.08.2030, розмір основного зобов?язання - 1 800 000,00 грн. Іпотекодержатель: Акціонерне Товариство «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ: 09806443). Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.03.2023 року (суддя Салтан Л.В.) задоволено заяву представника позивача та накладено арешт на майно, право власності на яке згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна було зареєстровано на ім?я відповідача ОСОБА_3 , але реалізувати зазначену ухвалу виявилось неможливим у зв?язку із тим, що ще до ухвалення рішення про забезпечення позову, відповідач переоформив все належне йому майно, крім квартири АДРЕСА_4 , яка перебуває в іпотеці (іпотекодержатель АТ «ТАСКОМБАНК»), на третіх осіб, внаслідок чого у випадку задоволення позову, виконання рішення буде ускладнено або неможливе. Ці обставини були зазначені у заяві та підтверджується рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій від 18.04.2023 року, проте не були проаналізовані судом, оскільки в ухвалі суду від 10.07.2023 року оцінка даних обставин відсутня. Очевидно, що зазначені обставини перешкоджають задоволенню претензій позивача у випадку задоволення його позову за рахунок цього майна. Таким чином, судом при постановленні ухвали про відмову у забезпеченні позову було враховано виключно інтереси відповідача, який без застосування забезпечення позову шляхом накладення арешту на його майно може у будь який момент переоформити право власності на третю особу, що зробить неможливим в подальшому виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Зазначали, що суд фактично усунувся від формулювання в тексті оскаржуваної ухвали її мотивувальної частини, внаслідок чого виникають сумніви в її обґрунтованості.

Явка сторін

Сторони повідомлені належним чином про час і місце апеляційного перегляду справи по суті шляхом надіслання та отримання судових повісток. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК Українипозов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений у статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 150ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відмовляючи в задоволенні забезпечення позову, суд послався на те, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню, так як не обґрунтоване та не доведене, оскільки ухвалою судді Салтан Л.В. від 14.03.2023 року задоволено клопотання про забезпечення позову та накладено арешт на три земельні ділянки та квартиру /а.с.70-71/. При цьому в заяві про забезпечення позову від 06.07.2023 року представник позивача не обгрунтовує необхідність застосування додаткових заходів забезпечення позову.

Погодитися з таким висновком суду не можна з огляду на наступне.

Позовними вимогами у вказаній справі є стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу за договорами позики 2 924 800,00 грн.

Позивачка у підтвердження вимог про забезпечення позову посилається на те, що протягом тривалого часу відповідач ухиляється від виконання своїх зобов?язань щодо повернення боргу, навмисно затягуючи час з метою очікування спливу строків позовної давнини та уникнення будь яких наслідків для себе.

Крім того, відповідачі штучно створюють умови, які унеможливлюють задоволення претензій позивача за рахунок майна відповідачів. Це вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна від 29.11.2022 року.

Так, відповідно запису на ім?я ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 194.3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 312672607101). 03.08.2020 року ОСОБА_3 уклав договір іпотеки (серія та номер: 1756, виданий 03.08.2020, посвідчений Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімонова О.Ю.).

При цьому строк виконання основного зобов?язання - 02.08.2030, розмір основного зобов?язання - 1 800 000,00 грн. Іпотекодержатель: Акціонерне Товариство «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ: 09806443).

Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.03.2023 року (суддя Салтан Л.В.) задоволено заяву представника позивача та накладено арешт на майно, право власності на яке згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна було зареєстровано на ім?я відповідача ОСОБА_3 , але реалізувати зазначену ухвалу виявилось неможливим у зв?язку із тим, що ще до ухвалення рішення про забезпечення позову, відповідач переоформив все належне йому майно, крім квартири АДРЕСА_4 , яка перебуває в іпотеці (іпотекодержатель АТ «ТАСКОМБАНК»), на третіх осіб, внаслідок чого у випадку задоволення позову, виконання рішення буде ускладнено або неможливе.

Ці обставини були зазначені у заяві та підтверджується рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій від 18.04.2023 року, проте не були проаналізовані судом, оскільки в ухвалі суду від 10.07.2023 року оцінка даних обставин відсутня.

Очевидно, що зазначені обставини перешкоджають задоволенню претензій позивача у випадку задоволення його позову за рахунок цього майна.

Таким чином, судом при постановленні ухвали про відмову у забезпеченні позову було враховано виключно інтереси відповідача, який без застосування забезпечення позову шляхом накладення арешту на його майно може у будь який момент переоформити право власності на третю особу, що зробить неможливим в подальшому виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Позивач вважає, що у випадку, якщо відповідач не має наміру відчужувати майно, яке є предметом спору, то накладення заборони відчуження жодним чином не буде порушувати його прав, адже він і надалі зможе користуватись своїм майном.

Застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони уповноваженим особам вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна не порушує прав відповідача, а лише запроваджує законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом першої інстанції позову у даній справі по суті за звичайною процедурою, а в разі задоволення позову сприятимуть ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

При цьому, у разі незастосування заходів забезпечення, позивач несе ризики того, що весь судовий процес не буде мати жодного результату.

Отже, за наведених обставин відчуження спірного майна зумовить необхідність вчинення додаткових зусиль з метою захисту порушеного права, зокрема, шляхом звернення із позовом до нового власника.

Такий ризик є виправданим та відповідає меті забезпечення позову, у зв`язку з цим доводи суду про неспівмірність заходів забезпечення позову пред`явленим позовним вимогам, апеляційний суд визнає обґрунтованими.

Вивчивши матеріали справи судова колегія враховує рішення Київського районного суду м.Одеси від 18.12.2023 року, та ту обставину, що відповідач подарував земельну ділянку 20.02.2023 року, після відкриття провадження у справі 27.12.2022 року, що свідчить на думку колегії про очевидну спрямованість правочину за участю відповідача на уникнення цивільно-правової відповідальності.

З урахуваннямвищевикладеного,приймаючи доуваги наведенінорми процесуальногозаконодавства,з врахуваннямроз`ясеньВерховного Судуу подібних правовідносинах, викладених в постановах від 09.06.2022 року по справі N°369/16176/20, від 15 вересня 2020 року в справі N°753/22860/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, колегія суддів вважає, що, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивачки щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів - заява про забезпечення позову підлягає задоволенню у, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про забезпечення позову у спосіб про який просила позивач.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2023 року - скасувати.

Постановити нове рішення, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване на імя ОСОБА_4 , заборонивши його перереєстрацію та відчуження, а саме :

- земельна ділянка (Кадастровий номер: 5122383000:01:001:1759) площею 0,1 га, розташована за адресою: Одеська обл., Кілійський р-н, с/рада Приморська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1627468851223);

- земельна ділянка (Кадастровий номер: 5122383000:01:001:1423) площею 0.05 га, розташована за адресою: Одеська обл., Кілійський р-н, с/рада. Приморська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1627468851223);

- земельна ділянка (Кадастровий номер: 5122383000:01:001:1421) площею 0.05 га, розташована за адресою: Одеська обл., Кілійський р-н, с/рада. Приморська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1619368051223);

- домоволодіння - будинок АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 21890546.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30.04.2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко