Постанова

від 01.05.2024 по справі 183/5705/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3139/24 Справа № 183/5705/23 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Новомосковської міської ради на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новомосковського міського голови Рєзніка Сергія Олександровича, Виконавчого комітету Новомосковської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Новомосковського міського голови Рєзніка Сергія Олександровича, Виконавчого комітету Новомосковської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07 жовтня 2019 року між ним та Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради в особі голови ОСОБА_2 було укладено контракт, за яким його призначено на посаду директора Комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств" терміном з 07 жовтня 2019 року по 31 грудня 2020 року. У подальшому за додатковою угодою № 1 про внесення змін до контракту від 02 жовтня 2020 року, строк дії контракту було змінено до 31 грудня 2025 року.

Розпорядженням Новомосковського міського голови Рєзніка С. І. № 302-к від 19 травня 2021 року позивача з 02 червня 2021 року було звільнено з посади директора Комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств" і розірвано контракт від 07 жовтня 2019 року.

Не погодившись із вищезазначеним розпорядженням позивач звернувся до суду.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2022 року, ухваленим у справі № 183/4349/21, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, серед іншого було визнано незаконним та скасовано розпорядження № 302-к від 19 травня 2021 року, поновлено його на роботі на посаді директора Комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств", у цій частині було допущено рішення суду до негайного виконання.

Лише 10 березня 2023 року за рішенням Виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 145/0/6-23 його було поновлено на роботі, про що було видано відповідний наказ, з яким він ознайомився 04 травня 2023 року, тобто період затримки виконання рішення суду становив 203 робочі дні, а середньоденний його заробіток становить 1 537,47 грн.

Позивач зазначає, що діями відповідача, які полягають у неправомірному ухиленні від виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі, в порядку ст. 236 КЗпП України відповідач зобов`язаний сплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, розмір якого, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, становить 312 106,41 грн.

Зазначену суму, а також судові витрати позивач просив стягнути з Виконавчого комітету Новомосковської міської ради на його користь.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 до Новомосковського міського голови Рєзніка Сергія Олександровича, Виконавчого комітету Новомосковської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду задоволено частково.

Стягнуто з Виконавчого комітету Новомосковської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2022 року, ухваленого в цивільній справі № 183/4349/21, в частині негайного виконання щодо поновлення на роботі, в розмірі 307 494,00 грн. (триста сім тисяч чотириста дев`яносто чотири гривні).

Стягнуто з Виконавчого комітету Новомосковської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 074,94 грн. (три тисячі сімдесят чотири гривні 94 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Виконавчий комітет Новомосковської міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2019 року між Новомосковським міським головою ОСОБА_2 , який діяв на підставі ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та ОСОБА_1 був укладений контракт, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено на посаду директора Комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств" (надалі КП "НККП") з 07 жовтня 2019 року по 31 грудня 2020 року.

02 жовтня 2020 року між цими ж сторонами була підписана додаткова угода до контракту з керівником підприємства, що є у комунальній власності, відповідно до якої контракт діє з 07 жовтня 2019 року по 31 грудня 2025 року.

Засновником КП "НККП" є Новомосковська міська рада, яка за своєю організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 81 ЦК України визначено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Посадові особи юридичних осіб публічного права є працівники юридичних осіб публічного права, які наділені посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , працюючи керівником комунального підприємства являвся посадовою особою юридичної особи публічного права.

Відповідно до п. 1.4 контракту керівник підприємства підзвітний виконавчому комітету Новомосковської міської ради та міському голові у межах, встановлених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом.

19 травня 2021 року Новомосковським міським головою видане розпорядження № 302-к "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП "НККП", згідно з яким на підставі допущених ОСОБА_1 порушень, зазначених в Акті службового розслідування від 14 травня 2021 року, з урахуванням пропозицій комісії з проведення службового розслідування щодо звільнення ОСОБА_1 та розірвання контракту, керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування", підпунктами а), в), і) пункту 5.3 Контракту з керівником підприємства, що є у комунальній власності від 07 жовтня 2019 року, рішенням Конституційного суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 в справі № 3-425/2018(6960/18), пунктом 8 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), ч. 3 ст. 40 КЗпП України, вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади директора КП "НККП" згідно з п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та розірвати з ним контракт від 07 жовтня 2019 року з наступного дня після закінчення тимчасової втрати працездатності відповідно до листка непрацездатності.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2022 року, з урахуванням додаткового рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року, ухвалених в цивільній справі № 183/4349/21, залишених без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 до Новомосковського міського голови Рєзніка Сергія Олександровича, Виконавчого комітету Новомосковської міської ради, Комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств", Новомосковської міської ради, про визнання неправомірним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Новомосковського міського голови № 302-к від 19 травня 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств". Поновлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на роботі на посаді директора Комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств" (ЄДРПОУ 03341517). Стягнуто з Комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств" (ІК в ЄДРПОУ 03341517) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 389 232 гривні 91 копійка (триста вісімдесят дев`ять тисяч двісті тридцять дві гривні 91 копійка). Стягнуто з Виконавчого комітету Новомосковської міської ради на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1 816 гривень (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень). Стягнуто з Виконавчого комітету Новомосковської міської ради на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу у розмірі 29 000 гривень (двадцять дев`ять тисяч гривень). В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено та допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. Зазначене рішення суду набрало законної сили 01 лютого 2023 року.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2022 року, ухваленим у цивільній справі № 183/4349/21, серед іншого установлено, що заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці перед звільненням складала: квітень 2021 року 31 795,00 грн., травень 2021 року 15 897,00 грн., про що свідчить відповідна довідка про заробіток. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 1 537,47 грн.

Судом установлено, що рішенням Виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 145/0/6-23 від 10 березня 2023 року "Про поновлення ОСОБА_1 на роботі", опублікованому ІНФОРМАЦІЯ_2 , поновлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на роботі на посаді директора Комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств" (ЄДРПОУ 03341517).

Наказом № 2 ліквідатора Комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств" від 10 березня 2023 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств" та внесено до його трудової книжки запис про поновлення на посаді. Із зазначеним наказом ОСОБА_1 ознайомився 05 квітня 2023 року.

Постановляючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення вимог, оскільки відповідачем з 02 червня 2022 року по 10 березня 2023 року не виконано рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України, стаття 430 ЦПК України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) указано, що КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків. Не вчинення роботодавцем усіх дій, які включають у себе виконання рішення суду про поновлення на роботі, є підставою для покладення на нього відповідальності, визначеної статтею 236 КЗпП України. Застосування цієї норми до правовідносин, які виникають у зв`язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, відповідає їх змісту та фактичним обставинам, оскільки підстави для нарахування формально поновленому працівнику заробітної плати як винагороди за виконану роботу немає, проте його вина у невиконанні посадових обов`язків і не приступленні до роботи також відсутня.

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16 зазначено, що: "у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником".

Частиною сьомою статті 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом положень статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

Згідно зі статтею 24 КЗпП трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця.

Оскільки припинення, розірвання трудового договору пов`язано зі звільненням працівника, то якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений роботодавцем.

До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають.

Враховуючи вищевикладене, судом установлено, що в порушення вимог частини сьомої статті 235 КЗпП України, а також принципу обов`язковості судового рішення, відповідачем з 02 червня 2022 року по 10 березня 2023 року не виконано рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Розмір середнього заробітку обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (надалі Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 зазначеного Порядку).

Встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2022 року, ухваленим у цивільній справі № 183/4349/21, серед іншого установлено, що заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці перед звільненням складала: квітень 2021 року 31 795,00 грн., травень 2021 року 15 897,00 грн., про що свідчить відповідна довідка про заробіток. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 1 537,47 грн.

Обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Так, кількість днів затримки виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі становить 200 робочих днів (з 02 червня 2022 року по 10 березня 2023 року), таким чином середній заробіток за час затримки виконання рішення суду становить 307 494 грн. (1 537,47 грн. середньоденний заробіток х 200 робочих днів затримки виконання = 307 494 грн.).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, встановлених обставин справи, а також те, що в порушення вимог частини сьомої статті 235 КЗпП України, а також принципу обов`язковості судового рішення, відповідачем з 02 червня 2022 року по 10 березня 2023 року не виконано рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області про поновлення ОСОБА_1 на роботі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у розмірі 307 494 грн.

Посилання апелянта на процедуру роз`яснення порядку і способу виконання такого рішення, припинення повноважень виконавчого комітету міської ради, а також на процедуру апеляційного оскарження рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2022 року, і подання наразі касаційної скарги на рішення суду першої та апеляційної інстанцій не можуть свідчити про поважність причин невиконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі, як і не звільняють від виконання такого рішення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Новомосковської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: